Формування доходів населення

     Зміст

вступ

1. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРУВАННЯ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНУ      ЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ
2. СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСІВ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ: УКРАЇНСЬКА СПЕЦИФІКА
3. ЧЛЕНСТВО УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ
4. УКРАЇНА І ЄС
5. УКРАЇНА І МВФ. ДІЯЛЬНІСТЬ ВСЕСВІТНЬОГО БАНКУ В УКРАЇНІ

Висновок

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Світове господарство як економічна категорія  – це сукупність національних господарств та економічних взаємозв’язків між ними, або сукупність виробничих відносин, які функціонують на національному та міжнародному рівнях. За сучасних умов світове господарство все більше набуває ознак цілісності. Цей процес об’єктивно зумовлений дією таких факторів. По-перше, прагненням народів світу вижити за умов надмірного нарощування ядерних потенціалів і загрози людству можливої ядерної війни, політикою мирного співіснування. По-друге, розгортанням науково-технічної революції. Зараз жодна з країн світу не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому вони повинні об’єднувати свої зусилля у цій сфері. Це значно сприятиме встановленню між ними тісних економічних і науково-технічних зв’язків і, відповідно, веде до формування стійких структур у світовому господарстві.

     По-третє, істотним фактором розвитку світового  господарства виступають інтернаціоналізація  господарського життя, міжнародний  поділ праці. За сучасних умов країни світового співтовариства можуть ефективно  розвивати виробничі процеси  на рівні світових стандартів, випускати  високоякісну продукцію, використовуючи процеси спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні. Завдяки цьому можна значно знизити  собівартість продукції, підвищити  її якість, надійність, зекономити паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально використовувати  робочу силу. Все це також сприяє налагодженню постійних економічних  зв’язків між країнами-партнерами у міжнародній сфері.

     По-четверте, необхідністю об’єднання зусиль країн  при розв’язанні глобальних проблем (екологічних, продовольчих), зростаючою потребою у взаємній допомозі в екстремальних ситуаціях (землетрусах, ядерних аваріях тощо), доцільністю поєднання господарських зусиль країн-партнерів для спільного освоєння багатств світового океану та космосу, у збереженні як уже напрацьованих людством знань, ідей, так і переробці і використанні все більш складних інформаційних систем, створенні міжнародного інформаційного банку даних, яким могла б користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світового співтовариства.

     Ці  фактори сприяють формуванню цілісного  організму світового господарства, поступовому утворенню органічного  цілісного економічного явища, яке  є істотною ознакою його системності. Характерною ознакою такого господарства є інтегративність, тобто процес зближення між його структурними елементами. Цей процес відбивається у функціонуванні прямих зв’язків між підприємствами, об’єднаннями, у поглибленні процесів спеціалізації та кооперування виробництва, створенні міжнародних господарських організацій, товариств, спільних підприємств тощо. 

     СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРУВАННЯ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНУ ЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ 

     В Україні за роки незалежності послідовно реалізувалася модель відкритої  економіки на основі глобальних якісних  перетворень. Тому з впевненістю  можна вважати що вже сформовано основи багатоукладної економіки: реформовано  відносини власності; значно лібералізовано господарські зв’язки; проведено грошову реформу, подолано гіперінфляцію; практично стабілізовано національну валюту, створено дійові структури ринкової економіки: фінансову, грошову, валютну, митну; майже демонтовано планово-командні засади економіки. Таким чином, основні завдання першого етапу реформ в Україні було виконано, економіка за своєю спрямованістю стала переважно ринковою. Зовнішньоекономічні відносини також пройшли шлях ринкової трансформації, мають цивілізовані демократичні основи і характеризуються відкритістю.

     За  перше десятиріччя самостійності  було прийнято законодавчі акти щодо залучення іноземних інвестицій, активізації зовнішньої торгівлі, створення спеціальних (вільних) економічних зон і розвитку спільного підприємництва. Але вони виявилися недосконалими, що й призвело до «шокової» лібералізації зовнішньоекономічної діяльності та обернулося величезними збитками, бо поза увагою залишилися рекомендації щодо поетапного переходу до відкритої економіки.

     Отже, оптимальним для України став такий шлях, в якому органічно  поєднувалися внутрішні та зовнішні фактори трансформації економіки, узгоджень з її невпинною глобалізацією.

     На  сучасному етапі розвитку України  вже створено передумови для її економічного зростання, тому першочерговим є  завдання запобігання негативним тенденціям, серед яких активізація відтоку  капіталів (біля 80% яких шляхом експортно-імпортних  операцій), бюрократизація всіх рівнів влади (що гальмує створення ефективного  нагляду за зовнішньоекономічними  операціями та фінансовими посередниками), вивезення за кордон валютних цінностей, технологій та інформації, підписання фіктивних експортно-імпортних угод.

     Цілком  конкретні практичні ускладнення для українських виробників-експортерів виникає у зв’язку із втратою відносно сприятливого торговельного статусу, зокрема режиму вільної торгівлі з країнами, які незабаром інтегруються до ЄС: адже з Євросоюзом такого режиму Україна не має, і не дивно, що вимогою до кандидатів на вступ до нього є скасування таких торговельних режимів, які несумісні з існуючими в цьому блоці.

     Важливою  умовою формування ефективної системи  міжнародної економічної діяльності України є визначення регіональних пріоритетів співробітництва з іншими країнами. При цьому очевидно, що особливий інтерес мають становити ті інтеграційні процеси, які локалізуються в географічній близькості від її кордонів.

     Отже, інший аспект проблеми – це вибір своєрідних центрів гравітації - тих інтеграційних систем, на які слід орієнтуватися, формуючи власну геоекономічну модель.

     Певні міжнародні інтеграційні процеси виявилися, з одного боку, недосяжними для  України, а з іншого – навіть такими, що реально ускладнюють її становище. Для ілюстрації сказаного наведемо приклади, які позначилися на інтересах власне України. Формування єдиного європейського ринку супроводжувалось ускладненнями для українських виробників з погляду можливостей потрапити на ринки деяких західноєвропейських країн, що раніше мали нижчі митні ставки та нетарифні бар’єри, ніж ті, якими вони стали в Європі після єдиного ринкового простору. Утворення митного союзу між Росією та Білоруссю також призвело до погіршення умов торгівлі з останньою через те, що вона перейшла на російський, більш закритий стосовно України, режим.

     Резюмуючи сказане про участь України в  регіональних міжнародних економічних  процесах, повноправним учасником яких вона є або прагне стати, можна  відзначити, що, на жаль, нашій державі  взагалі поки що не вдалося забезпечити  собі повноцінну за глибиною спеціалізації  й інтегративних контактів, а  також за обсягами торговельних відносин участь в міжнародній інтеграції. 
 

     СУТНІСТЬ  ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСІВ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ: УКРАЇНСЬКА СПЕЦИФІКА 

     Економічний розвиток, перспективи міжнародного співробітництва будь-якої держави, зокрема й України, вирішальною  мірою залежать від стану та динаміки світового ринку, процесів міжнародної  інтеграції на світовому та регіональному  рівнях. Звідси базовою категорією у процесі вивчення теоретичних  та практичних питань удосконалення  механізму міжнародної економічної  діяльності України, її сьогоднішніх особливостей та перспектив є інтернаціоналізація.

     Інтернаціоналізація - це процес розширення господарської  діяльності за межі окремих національних економік у вигляді багатосторонніх  коопераційних контактів з метою  збільшення продуктивності та підвищення ефективності виробництва. Ключовою рисою  такої транснаціоналізації ринкової діяльності є усунення перешкод руху товарів і факторів виробництва з боку урядів, подальша активізація міжнародних організацій, які сприяють лібералізації руху товарів і факторів виробництва.

     Зауважимо, що зазначені згадані процеси  є багатовимірними за своєю природою, а їхні наслідки для окремих країн  є надто неоднозначними. Очевидно, позитивні наслідки – можливість розвивати спеціалізоване виробництво, зниження витрат на утримання контрольно-адміністративних інститутів; передусім митниць і регламентуючих відомств – супроводжуються підвищенням уразливості фінансових систем, небезпекою колапсу ряду галузей національного виробництва, що може призвести до радикального погіршення умов життя, соціально-політичних ускладнень.

     Особливо  характерними такі небезпеки є для  країн, які переживають складні  етапи докорінних реформ, створення  ефективних ринкових систем, зокрема  для України, і саме тому принципового значення набуває оцінка особливостей та основних наслідків інтернаціоналізації  економічних систем на сучасному  етапі.

     Міжнародні  економічні відносини як цілісний та заснований на зворотних зв’язках механізм є функціональною системою реалізації господарських інтересів  дійових суб’єктів за допомогою  специфічних і властивих інтернаціональному рівневі спілкування принципів, інструментів їх досягнення. Зазначеному  механізмові властивий динамізм, який, з урахуванням історичних, національних особливостей, зумовлює логіку саморозвитку міжнародної економічної  діяльності окремих країн.

     На  відміну від тих моделей світового  економічного розвитку, які існували ще в порівняно недавньому минулому (перша половина XX ст., перші десятиліття  після Другої світової війни), міжнародна система господарських відносин, з якою людство ввійшло у третє тисячоліття, відрізняється значно більшою інтегративністю.

     Усе більша частина виробленого продукту інтернаціоналізується у вигляді  товарного обміну на світових ринках, зростає частка інтернаціоналізованого виробництва. Сказане стосується України, для економіки якої протягом років  незалежності характерним є:

• абсолютне та співвідносне зростання інтернаціоналізованої частки виробленого та споживаного продуктів (тобто експорту та імпорту);
• збільшення (хоча і надто повільне) ваги та значення економічних об’єктів, які перебувають у повній або частковій власності іноземців (індикатором цього процесу слугують показники динаміки іноземних інвестицій);
• подальша інтеграція економіки країни в міжнародні валютно-фінансові, кредитні відносини з міжнародними та іноземними суб’єктами – державами, спеціалізованими організаціями, фізичними особами (відповідні відносини регулюються як двосторонніми домовленостями, наприклад з ЄБРР, МВФ, Світовим банком, так і в більш загальних інституційних межах, наприклад на рівні Паризького клубу, коли йдеться про країни-кредитори, а також Лондонського клубу, коли про спільну політику домовляються приватні кредитори);
• зростання переліку питань, які є предметом спільного розв’язання в рамках міжнародних програм соціально-економічного розвитку, а також у рамках міжнародних організацій, членом яких є Україна, - Міжнародна організація праці, економічні структури ООН, СНД та ін.

     Основні прояви інтернаціоналізації можна  спостерігати в двох аспектах. 3 погляду  окремих країн, а також у глобальному  масштабі. У першому випадку можна  констатувати тенденцію зростання  частки ВВП, яка підлягає інтернаціоналізації. Це пов’язано зі знайомим нам генезисом  та подальшим диверсифікованим розвитком  феномену відкритої економіки. У  другому аспекті можна відзначати формування нової системної цілісності - міжнародного ринку, який є реальною формою існування світового господарства, а також його рушійною силою. 

     ЧЛЕНСТВО  УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИХ  ОРГАНІЗАЦІЯХ 

     Для України входження у світове  економічне співтовариство є однією з найважливіших задач. Її реалізація вимагає повнокровної участі держави  в міжнародних економічних організаціях.

     На  сьогоднішній день Україна є членом близько 40 міжнародних організацій. Вона співробітничає з такими важливими  організаціями як ООН, ВІВСІ, МВФ, СБРР, ВТО й ін. Участь у них значно розширює її можливості в міжнародному, зокрема, економічному співробітництві. Міжнародні організації покликані  сприяти інтеграції у світове  господарство, ефективному розвитку економічної науки, культури, освіти.