Форми та напрями ухилення від сплати податків

2. Ухилення від сплати  податків шляхом перерахування  доходу від реалізації продукції  з використанням розрахункових рахунків : а) наявність декількох розрахункових рахунків (про наявність деяких невідомих органам державної податкової служби); б) перерахування грошових коштів, отриманих від реалізації товарів, на адресу інших суб’єктів підприємництва, зокрема осіб, фінансово-господарська діяльність яких оподатковується за спрощеною системою (єдиний податок); в) фіктивних суб’єктів підприємництва; г) фізичних осіб; ґ) карткових рахунків; д) лоро-рахунків; е) суб’єктів-нерезидентів; є) використання розрахункових рахунків фізичних осіб, відкритих за межами України тощо.

3. Ухилення від сплати  податків шляхом завищення витрат, які відносяться до собівартості продукції : а) сплата за оренду приміщень, які фактично не використовувалися у виробничому процесі; б) використання для власних потреб обладнання підприємства та нарахування амортизації; в) страхування працівників за рахунок коштів підприємства, дострокове припинення дії договорів страхування та перерахування коштів на особисті рахунки фізичних осіб; г) завищення витрат виробничого процесу банківської установи за рахунок завищення відсотків за депозитними вкладами; ґ) завищення витрат виробництва (страхової діяльності) за рахунок фіктивних страхових випадків (оформлення страхового полісу після настання певного факту).

4. Ухилення від сплати  податків та вчинення інших  злочинів з використанням можливостей фіктивних суб’єктів підприємництва: а) завищення витрат виробництва (завищення ціни придбання, збільшення обсягу фінансування виконаних робіт); б) створення механізму для незаконного відшкодування податку на додану вартість; в) переведення безготівкових грошових коштів у готівкові; г) приховування виручки від реалізації товару (продукції) за готівковий розрахунок; ґ) легалізація товару, придбаного за готівковий розрахунок; д) приховування факту вчинення іншого злочину (наприклад, розкрадання металу та оприбуткування його від імені фіктивного суб’єкта підприємництва).

5. Ухилення від сплати  податків шляхом підробки документів: а) складання фіктивних нарядів на виконання робіт (будівельних, ремонтних тощо); б) використання підроблених документів, які засвідчують особу (загублених паспортів, печаток) для оформлення фінансово-господарських операцій.

6. Ухилення від сплати  податків шляхом повного приховування  об’єктів оподаткування: а)здійснення фінансово-господарської діяльності без відповідної державної реєстрації; б) ведення фінансово-господарської діяльності без постановки на облік у територіальних податкових органах.

7. Ухилення від сплати  податків шляхом вчинення незначного (т.. 215 ЦК України), фіктивного (т.. 234 ЦК України) чи удаваного (т.. 235 ЦК України) правочину : а) виконання фіктивного експорту; б) приховування факту виконання угоди купівлі-продажу шляхом оформлення договору про спільну підприємницьку діяльність; в) оформлення кредитування під виглядом погашення дебіторської заборгованості.

8. Ухилення від сплати  податків шляхом безпідставного  користування пільгами з оподаткування : а) завищення частини об’єкта оподаткування, щодо якого застосовується пільговий режим оподаткування; б) завищення кількості працюючих на виробництві інвалідів; в) використання благодійних, громадських організацій для зменшення об’єкта оподаткування.

9. Припинення діяльності  суб’єкта підприємницької діяльності  з метою ухилення від сплати податків : а) фіктивне банкрутство; б) зміна форми діяльності суб’єкта господарювання; в) реорганізація суб’єкта підприємництва на декілька дрібних підприємств; г) об’єднання окремих підприємств.

Найбільш поширеними способами  приховування змісту злочинної діяльності щодо ухилення від сплати податків є виконання таких дій: 1) неподання чи несвоєчасне подання податкової декларації, розрахунку податків та інших документів звітності, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків; 2) надання податкової декларації про відсутність об’єктів оподаткування; 3) проведення господарських операцій з використанням готівкового обігу; 4) надання письмової інформації до податкових органів про відсутність фінансово-господарської діяльності та об’єктів оподаткування; 5) відображення у бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій пізніше звітного періоду; 6) відкриття та використання декількох розрахункових рахунків у банківських установах; 7) проведення розрахунків за виконані господарські операції з використанням особистих рахунків у банківських установах; 8) дострокове припинення дії договору страхування працівників підприємства.

Вітчизняні провідні економісти вказують на два напрями ухилення від сплати податків в Україні:

- перший – пов’язаний з кримінальною діяльністю або використанням незаконних методів приховування доходів: фабрикування та завищення витрат, шахрайство і підробка документів, підкуп державних посадових осіб тощо.

- другий – легальний, що базується на використанні лазівок у податковому законодавстві. З юридичного погляду таке ухилення не є протиправним діянням. Скоріше це стосується недоліків чинного вітчизняного законодавства.

По суті, саме в межах  легального напряму ухилення від  сплати податків діє неписаний закон бізнесу, який визнається підприємцями та податківцями усього цивілізованого світу: не сплачувати податки – це злочин, а не використовувати всі законні можливості для мінімізації податкових платежів – безглуздя.

3. Механізми отримання  тіньових доходів

У контексті аналізу вищенаведених форм та напрямів ухилення від сплати податків доцільно виділити й основні механізми отримання тіньових доходів. За оцінками вчених і спеціалістів, домінуючими сегментами сучасної тіньової економіки та основними механізмами одержання тіньових доходів є:

- приховування реальних  доходів громадян, а також доходів  і прибутків підприємств від оподаткування;

- одержання тіньових доходів  шляхом прихованого вилучення  з обігу різниці між офіційними  і реальними цінами на товари і послуги;

- корупція;

- випуск і реалізація  неврахованої продукції та надання  неврахованих послуг;

- кримінальний промисел (рекет, наркобізнес, проституція,  розкрадання та грабежі);

- нелегальні валютні та  зовнішньоекономічні операції (контрабанда);

- нелегальний експорт  капіталів;

- фінансове шахрайство;

- незаконна приватизація  державної власності;

- дрібні розкрадання на  державних, акціонерних і колективних  підприємствах.

Спробуємо проаналізувати вищенаведені механізми одержання тіньових доходів, щоб краще зрозуміти специфічні риси та основні напрями поширення тіньової діяльності.

В сучасних умовах господарювання досить поширеною формою тіньової зайнятості серед населення є індивідуальна трудова діяльність, яка, відповідно до чинного законодавства, підлягає реєстрації й оподаткуванню, але її агенти схильні цілком або частково діяти поза межами законодавчого поля. Це широкий спектр кустарно-ремісничих промислів, вулична торгівля, послуги населення з будівництва, ремонтні роботи, приватне репетиторство, різного роду посередницька діяльність, дрібнотоварне виробництво у сільській місцевості тощо. Крім того, останнім часом у певних прошарках суспільства набула поширення практика використання приватних послуг – домробітниць, кухарів, вихователів, учителів, охоронців, іміджмейкерів, масажистів, перукарів, маклерів і т.п. Тобто сучасний перелік індивідуальних видів діяльності є досить різноманітним та зорієнтованим на широкий контингент споживачів.

Особливе місце в спектрі  індивідуальної тіньової діяльності населення  посідає нелегальна трудова міграція. Для людей, які втратили роботу і тривалий час не могли її знайти, які отримували мізерну заробітну плату чи перебували у відпустці без утримання, пошук роботи за кордоном став єдиною можливістю забезпечити собі нормальне існування. І, як наслідок, країна починає втрачати спеціалістів і робітників з провідних галузей науки і техніки, від рівня і темпів розвитку яких безпосередньо залежить соціально-економічний «комфорт» суспільства.

У більшості випадків причини  нелегальних трудових міграцій мають  виключно економічний характер. Тобто, основною метою будь-якого заробітчанського мігранта є  бажання заробити як можна більше коштів для себе та своєї родини, яка залишилася на батьківщині.

Не менш поширеним джерелом отримання тіньових доходів, як не дивно, виступає діяльність легальних підприємств, установ та організацій, на яких «чесно» зароблена платня виплачуються працівникам з порушенням чинного порядку оплати праці. Так, фактично виплачені зарплата, премії, допомоги тощо значно перевищують офіційно зафіксовані у бухгалтерських документах суми.

З метою ухилення від оподаткування  створюються й нелегальні підприємства, фірми, цехи тощо, які не проходять державної і податкової реєстрації, продукція і фінансові потоки яких не обліковуються, а доходи працівникам виплачують, обминаючи встановлений порядок касового обслуговування.

Розглядаючи комплексно проблему тіньової зайнятості населення в  аспекті ухилення від сплати податків, доцільно виділити й роботодавців – фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Власне, останні з особистих міркувань, через різні схеми уникають легального використання робочої сили, утримують працюючих без укладання з ними передбачених законодавством договорів, приховують від обліку та оподаткування розміри своїх реальних доходів та фактичної заробітної плати найманих працівників («заробітна плата в конвертах»), не здійснюють оплату внесків до соціальних фондів («подвійна бухгалтерія»), і в кращому випадку лише вони одні зареєстровані у податкових органах.

За деякими оцінками в  Україні «прихована» зарплата, на яку не нараховуються податки, становить близько 11% валового внутрішнього продукту країни. Крім того, опитування, проведене серед представників вітчизняного малого і середнього бізнесу, показало, що на кожну легально виплачену гривню припадає приблизно 1,5 долара США заробітку виданого «в

конверті».

Зацікавлені у збереженні та процвітанні тіньової економічної  діяльності представники керівництва частини державних підприємств, установ, організацій. Користуючись фактичною безконтрольністю використання державної власності, вони переводять юридично державні виробничі ресурси під фактичний приватний контроль, забезпечуючи, таким чином, себе та своїх рідних тіньовою дохідністю.

Найчастіше «чесне» керівництво  отримує тіньові доходи шляхом «придбання»  товарів за завищеними цінами, виграючи саме на різниці в ціні. Також частішають випадки, коли у прихідних документах зазначаються одні товари, хоча насправді купуються інші, необхідніші керівництву для власного споживання.

Збагачують себе роботодавці  і офіційними доходами найманих працівників. Надаючи працівникам доплату (як правило, за складність і напруженість, у розмірі 30-50% від посадового окладу) вони вимагають від них частину, мовляв: «Не поділишся – не отримаєш» (рішення про призначення конкретного виду та розміру доплати належить керівнику).

Як не дивно, практично  всі види кримінального промислу нерозривно пов’язані з контрабандою, яка сьогодні виступає домінуючою складовою тіньової економіки. Саме вона дозволяє уникнути сплати митних платежів, одержувати від злочинної діяльності максимальний прибуток, переказувати грошові кошти на рахунки в іноземні банки та у такий спосіб накопичувати капітал.

Нині контрабандисти активізували свою діяльність практично на всіх ділянках українського кордону. Таке становище є наслідком перш за все «прозорості» 4579 км кордону, що становить 55,7% від усієї довжини державного кордону України, а також приблизно 1500 доріг, що зв’язують нашу країну із сусідами на півночі, сході та південному заході, з яких лише 98- забезпечено всім необхідним обладнанням у митному відношенні. А звідси – намагання криміналітету використати цю ситуацію у своїх злочинних цілях. Найбільш вразливими ділянками контрабандної діяльності щодо переміщення товарів є такі: українсько-російська – 37,9% всієї затриманої контрабанди; українсько-молдовська – 18,6%; морська – 9,3%; українсько-білоруська – 8,7%; українсько-польська – 6,8%; українсько-румунська ділянки державного кордону – 6,5%. При цьому злочинними угрупованнями використовується найрізноманітніший «товар»: наркотики, зброя, люди, екзотичні тварини, грошові кошти, лікеро-горілчані та тютюнові вироби.

Вагомим джерелом отримання  та нагромадження «брудних» грошей виступає нелегальний експорт капіталів, який тісно переплітається з фінансовим шахрайством. Сьогодні, в практиці контрабандистами використовуються різноманітні шляхи нелегального експорту капіталу і фінансового шахрайства, серед яких найпоширенішими є:

- неповернення коштів  закордонними партнерами і перерахування  їх на спеціальні зарубіжні рахунки;

- проведення збиткових  для України бартерних операцій  як реакція українських бізнесменів  на недосконале українське законодавство;

- угоди з «неплатоспроможними»  іноземними партнерами (шахраями, банкрутами  тощо), змова з ними про поділ грошей;

- збирання псевдо підприємцями  коштів населення, конвертація  і переказ їх за кордон, до іноземних банків, часто з припиненням діяльності псевдо фірм;