Форми та напрями ухилення від сплати податків

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Сутність та причини ухилення від сплати податків…………………………….4

2. Форми та напрями  ухилення від сплати податків………………………………8

3. Механізми отримання  тіньових доходів……………………………………….12

Висновок……………………………………………………………………………19

Список використаної літератури………………………………………………….20

 

Вступ

 

Ухилення т. сплати податкiв стало своєрiдним каналом нелегального збагачення. Окремi суб’єкти т.заціїніа у своїй т.зації використовують складнi т.зації схеми, що дають змогу зменшити або т.заці виключити сплату податкiв, зборiв (обов’язкових т.заці).Злочиннi т.зації схеми ухилення т. оподаткування, способи злочинної т.зації постiйно змiнюються та удосконалюються. Для т.зації до злочину та приховування його т.за злочинцями застосовуються т.заціїні заходи, що полегшують скоєння ухилень т. сплати податкiв та унеможливлюють їх виявлення податковими органами.

Уникнення податків та ухилення від їх сплати притаманні будь-якому  суспільству. Причиною цього є очевидний  вплив податків на доходи і витрати  платників при недостатньому  усвідомленні ними вигід від споживання суспільних благ, що фінансуються за рахунок  податкових платежів. Це означає, що витоки зазначеного суспільного явища  необхідно шукати в суспільній природі  податків, які за своєю сутністю є еквівалентними платежами громадян в обмін на суспільні блага, що надає їм держава, виконуючи свої функції (наслідком усвідомлення сутності податків стало визначення принципу еквівалентності як одного з основних наукових принципів оподаткування), а за формою прояву – відносинами привласнення державою частини індивідуальних та корпоративних доходів, відчужених і вилучених у платників на основі примусу, що в правових державах здійснюється на підставі закону.

 

 

1. Сутність та причини ухилення від сплати податків

 

Одним із основних суспільних інститутів держави, що визначає ефективність функціонування економіки, є фінансова система. Прямий вплив на економічні процеси, що відбуваються в державі, здійснюється через фінансову політику. Саме інструменти фінансової політики – податки, інвестиції, державні видатки, субсидії, тарифи та квоти – визначають напрями розвитку економіки. Здійснюючи регулювання економіки за допомогою вказаних інструментів, держава може сприяти створенню умов для розвитку пріоритетних галузей, стимулювати інноваційно-інвестиційну діяльність і підприємницьку активність.

Розрахунки рівня тіньового  сектору в Україні із застосуванням різних методичних підходів свідчать, що у 2008 році вперше за останні три роки було зафіксовано його спад до 32% офіційного ВВП у 2007 році, у 2003–2004 рр. тіньовий сектор становив 31% ВПП, а у 2006 р. зріс до 34%. Слід зазначити, що рівень тіньового сектору сьогодні все ще залишається високим, у ньому застосовуються більш витончені форми та схеми проведення тіньових операцій. За оцінками Мінекономіки, у другому кварталі 2009 року рівень т.зації української економіки порівняно з першим кварталом не змінився і становив 36% ВВП. Показник «сірої» економіки сягає 35% ВВП, а це свідчить про те, що ухилення від сплати податків є масовим явищем. Фахівці Міністерства економіки України вважають досить імовірним збільшення рівня т.зації економіки у 2010 році. На їх думку, подальше зростання цін на енергоносії змушує підприємства оптимізувати витрати шляхом т.зації. Деякі експерти стверджують, що наразі в «тіні» перебуває від 50 до 70% української економіки. Процес зниження рівня т.зації в Україні гальмується політичною нестабільністю й відсутністю судової, податкової та пенсійної реформ.

Міжнародна організація  боротьби з відмиванням коштів оцінює реальні обсяги тіньової економіки у високо розвинутих країнах на рівні 17% ВВП, у країнах, що розвиваються – 40% ВВП, у країнах із перехідною економікою – понад 20% ВВП.

Тіньова економіка є дуже складним суспільним явищем, яке поділяється на велику кількість сегментів і механізмів отримання тіньових доходів. Це обов’язково треба брати до уваги, розробляючи державну програму протидії цьому явищу.

В Українській економічній  енциклопедії ухилення від сплати податків трактується як сукупність легальних і незаконних способів приховування доходів від оподаткування. Багато українських фінансистів ці два методи ухилення від сплати податків розмежовують, називаючи легалізоване зменшення оподаткування уникненням від сплати податків, а нелегальне – ухиленням від сплати податків.

Значне поширення податкових правопорушень викликане під впливом різних обставин. Деякі з них діють на загальнодержавному рівні та відображають недоліки, пов’язані з кризовим станом економіки, інші – обумовлені специфічними особливостями функціонування податкової служби в умовах протидії з боку правопорушників.

Такі вчені, як В. Захожай, А. Кізима, А. Крисоватий, Я. Литвиненко причини ухилення від сплати податків умовно поділяють на чотири групи: моральні, політичні, економічні, технічні.

Порушення платниками податків обов’язку щодо сплати податків відбувається внаслідок дії таких основних чинників: надмірне податкове навантаження; нестабільність податкового законодавства; нераціональна структура оподаткування; низький рівень суспільної свідомості щодо необхідності сплати податків; високий рівень корупції в державі.

1. Надмірне  податкове навантаження.

За інформацією Міністерства фінансів України, у ході досліджень, проведених у рамках підготовки Стратегії реформування податкової системи України, встановлено, що система місцевих податків і зборів не забезпечує достатніх надходжень до місцевих бюджетів, перевантажена неефективними податками, витрати на адміністрування яких у більшості випадків перевищують суму надходжень таких податків до бюджету. Крім того, така система є обтяжливою для суб’єктів господарювання і потребує додаткових витрат на складання та подання численних і трудомістких форм звітності.

Отже, зменшення кількості  неефективних податків дозволить знизити податкове навантаження на суб’єктів господарювання та поліпшити умови розвитку підприємницької діяльності на регіональному рівні.

Теза про надмірне податкове  навантаження на національну економіку є поширеною серед політиків, аналітиків і представників бізнесу. Аналізуючи рівень зазначеного показника у 2007–2009 рр., податкове навантаження на економіку України впродовж досліджуваного періоду постійно зростало. Якщо у 2007 р. Рівень податкового навантаження становив 33,3%, у 2008 р. – 39,2%, то у 2009 р. він уже зріс до 56,1%. Головними причинами таких негативних тенденцій було значне зростання державного боргу протягом 2008–2009 рр. і падіння економіки у 2009 р. Як наслідок, рівень податкового навантаження в Україні відчутно перевищив аналогічний показник у розвинених країнах світу, який у 2008 р., наприклад, в Іспанії становив 37,2%, Великобританії – 36,6%, у Німеччині – 36,2%.

2. Нестабільність  податкового законодавства.

Складність у розрахунках  сум податкових зобов’язань викликана досить частими змінами податкового законодавства, які нерідко є суперечливими та недосконалими. Протягом багатьох років до нього вносилося стільки змін і доповнень, приймалося стільки нових документів, що в загальній сукупності породили системну безсистемність: утворилося замкнене коло нормативних недоречностей, неузгодженостей та двозначностей. Тільки відносно податку на додану вартість за роки його існування було прийнято 70 законів про внесення змін і видано понад 200 роз’яснень та уточнень.

3. Нераціональна  структура оподаткування.

Важливою характеристикою  сучасних податкових систем розвинутих країн є їхня структура, про що свідчить аналіз співвідношення прямих та непрямих податків. Це співвідношення має певні особливості в різних країнах. Наприклад, у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки, у Франції – непрямі (56,6%): податки на споживання, акцизи, внески підприємців у фонди соціального страхування. Німеччині та Італії притаманна досить урівноважена структура податків: частка непрямих податків у Німеччині становить 45,2%, в Італії – 48,9%.

Багато аналітиків, економістів, науковців вважають структуру оподаткування в Україні нераціональною. Про це свідчить значна питома вага непрямих податків, низька частка особистого прибуткового податку і великі нарахування на фонд заробітної плати.

4. Низький  рівень суспільної свідомості  щодо необхідності сплати податків.

Досліджуючи державну податкову  політику України, а також визначаючи пріоритетність її окремих напрямів, неможливо не звернути уваги на те, що характерною особливістю сучасного етапу реформування вітчизняної системи оподаткування є численні конфлікти і протистояння у сфері оподаткування між контролюючими органами та платниками податків. Виникнення і загострення таких конфліктних ситуацій зумовлено рядом причин, серед яких насамперед слід виділити низький рівень податкової культури та відсутність податкової свідомості у вітчизняних платників податків.

У суспільстві ще не сформовано думки про те, що Державна податкова служба виконує вкрай необхідну для існування держави роботу. Податкові органи сприймаються як каральний механізм, що обмежує свободу громадян, а не діє на користь суспільству. Рядові платники податків не усвідомлюють, що основне завдання Державної податкової служби – не припинити діяльність підприємства, а організувати правильне ведення облікової та звітної документації, допомогти виправити помилки, якщо вони раптом виникають.

5. Високий  рівень корупції у державі.

Корупція є найбільшою перепоною економічного зростання і розвитку, здатною поставити під загрозу будь-які перетворення. З огляду на проблематичність виявлення корупції та відсутність у світі єдиного уніфікованого підходу щодо її визначення та оцінювання, найбільш відомі міжнародні організації, наприклад Transparency International чи Freedom House, які досліджують рівень корупції в різних країнах і складають відповідні рейтинги, використовують поняття «звичайна корупція» та оцінюють рівень корупції у цілому.

Зазначені рейтинги за всіх відмінностей у методології здійснення досліджень дають підстави для висновку, що Україна для світу залишається країною з високим рівнем корупції. При цьому така ситуація зберігається протягом тривалого часу, незважаючи на суспільно-політичні та соціально-економічні зміни, що відбуваються в державі, а також дії і декларації влади щодо необхідності посилення боротьби з корупцією.

 

2. Форми та напрями ухилення від сплати податків

 

Аналіз практики діяльності податкової міліції України свідчить про використання значної кількості форм ухилення від сплати податків, так і оптимізації податків, які зменшують податкові надходження до бюджету.

Коло осіб, які вчиняють ухилення від сплати податків, визначається з урахуванням ознак, які характеризують як об’єктивну, так і суб’єктивну сторону злочину. Зокрема, конкретний задум, професійні вміння та інтелектуальні можливості, які здійснюють вплив на вибір та використання суб’єктом злочину таких об’єктивних факторів, як спосіб, засоби, форми, умови,обстановка вчинення злочину та подія злочину.

Здебільшого такі злочини  вчиняються шляхом активних протиправних дій. Вибір правопорушниками того чи іншого способу ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів залежить від змісту фінансово-господарської діяльності і майже завжди такий спосіб пов’язаний із недосконалістю положень чинного податкового законодавства, наприклад, можливість використання нульової ставки податку на додану вартість, збитковість підприємницької діяльності тощо.

Спосіб злочину у структурі  елементів включає спосіб підготовки, спосіб вчинення та спосіб приховування злочину (злочинної діяльності). Ухилення від сплати податків пов’язано не лише зі змістом виконуваних фінансово-господарських операцій, а також із періодом сплати тих чи інших податків. Зазначене впливає на зміст злочинної діяльності, оскільки, у деяких випадках, дії, пов’язані із приховуванням злочину, виконуються раніше від стадії закінчення злочину.

Практика свідчить, що суб’єктами підприємництва одночасно використовуються декілька форм ухилення від сплати податків. Це пов’язано, певним чином, із змістом виконуваних фінансово-господарських операцій, а також в окремих випадках із змістом взаємовідносин між окремими суб’єктами підприємницької діяльності. Пропонується розглянути найбільш поширені на сучасному етапі форми злочинної діяльності у сфері оподаткування з урахуванням видів податків, особливостей фінансово-господарської діяльності.

1. Ухилення від сплати  податків, зборів, інших обов’язкових  платежів шляхом приховування (заниження) сум грошових коштів, отриманих від реалізації продукції : а) відображення у офіційних документах (первинних документах, документах бухгалтерського обліку) інформації про реалізацію продукції за цінами, нижчими фактичних цін; б) не відображення за бухгалтерським обліком інформації про реалізацію частини продукції (заниження кількості реалізованої продукції); в) відображення відомостей про фактично отримані грошові кошти за реалізацію продукції (виконані роботи, надані послуги) як отриману передплату; г) приховування або заниження сум грошових коштів шляхом знищення первинних документів (накладних тощо), згідно з якими проводилася реалізація товару (продукції); д) відображення у документах бухгалтерського обліку даних про власну сировину для виготовлення підакцизних товарів як отриману на давальницьких умовах тощо.