Форми, способи планування та здійснення капіталовкладень і оцінка їх ефективності на підприємстві в умовах започаткування міжнародної е

Рис. 2. Джерела  фінансування капіталовкладень

     До  власних джерел фінансування капітальних  вкладень підприємства належать внески засновників підприємства; акумульовані амортизаційні відрахування; кошти створених на підприємстві фінансових резервів і фондів; кошти, отримані від реалізації непотрібного майна; доходи, отримані від продажу цінних паперів, придбаних на фінансовому ринку; доходи, отримані від здачі майна в оренду, тощо.

     До  залучених джерел фінансування капіталовкладень підприємства належать кошти, отримані від розміщення на фінансовому ринку власних цінних паперів (акції, облігації), довготермінові кредити банків, інвестиції іноземних партнерів у створення спільних підприємств.

     Для державних підприємств джерелами  фінансування капіталовкладень можуть бути також кошти державного і місцевого бюджетів, державних позабюджетних благодійних фондів [6].

     Плануючи  капіталовкладення підприємство повинно враховувати найважливіші фактори, що можуть вплинути на очікуваний результат прийнятого рішення. Ці фактори поділяють на загальноекономічні, галузеві й такі, що виникають безпосередньо на рівні підприємства.

     До  загальноекономічних факторів належать фінансово-кредитна політика уряду, рівень інфляції у країні, державне стимулювання інвестиційної діяльності підприємств, грошовий обіг у країні, рівень активності іноземних інвестицій, економічні зв'язки з іншими державами, чинне податкове законодавство тощо.

     Галузеві  фактори характеризуються такими показниками, як рівень науково-технічного розвитку галузі, енергомісткість та капіталомісткість виробництва, забезпеченість трудовим потенціалом, сировинними та енергоресурсами, зв'язки з іншими галузями народного господарства, тип галузі (розвивається швидко або повільно), територіальне розташування підприємств галузі тощо.

     До  факторів, що діють на рівні конкретного  підприємства, належать його виробничий потенціал та забезпеченість виробничими ресурсами, фінансовий стан, зв'язки зі споживачами продукції, відносини з конкурентами тощо.

     За  дією зазначеного комплексу факторів і стадії життєвого циклу, в якій перебуває підприємство, його керівництво може вибрати за основу для розробки інвестиційної стратегії організації одну з таких базових стратегій [5, с.14-15]:

     - виживання (це захисна стратегія, яку використовують у разі кризи економічної діяльності підприємства);

     - стабілізації (ця стратегія спрямована на усунення нестабільності (коливання) обсягів продажу виробленої продукції (надання послуг, виконання робіт) і отримуваних доходів);

     - зростання (це найефективніша стратегія, що спрямована на досягнення стабільного збільшення обсягів продажу, прибутку, капіталу).

     З метою порівняння різних варіантів капіталовкладень і вибору найкращого треба оцінити рентабельність кожного з них. Рентабельність залежить від багатьох компонентів, найважливішими з яких є поточні прибутки, поточні витрати, витрати на придбання (основні капіталовкладення) і залишкова вартість. Слід ураховувати також інвестиційний період і розрахунковий розмір ренти. Розрахувавши ці компоненти, можна одержати вихідну інформацію для оцінювання рентабельності варіанта капіталовкладення.

     Ефективність  капітальних вкладень характеризує економічний або соціальний результат, що досягається їх реалізацією в практику функціонування господарюючих суб'єктів, а також доцільність їх здійснення. У сучасних умовах у вітчизняній практиці економічна ефективність капітальних вкладень визначається співставленням ефекту (результату) і величини капітальних витрат, що обумовили цей ефект. Показником, що відбиває економічний ефект капітальних вкладень на підприємствах, є приріст прибутку, що визначається як різниця величини прибутку за кінцеві роки попереднього і розрахункового періодів.

      Для розрахунку економічної ефективності капітальних вкладень застосовують: коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних вкладень та період (строк) окупності капітальних вкладень.

     Коефіцієнт  економічної ефективності капітальних  вкладень характеризується відношенням  приросту прибутку до величини капітальних вкладень і визначається за формулою [8, с. 83- 84]:

                                                                                                      ₍₁₎                                                                                        

     де  Е   —  коефіцієнт економічної  ефективності;

      П₁ — прибуток кінцевого року розрахункового періоду;

      П_о — прибуток кінцевого року попереднього періоду;

      К   —  обсяг капітальних вкладень.

      Розрахунок  коефіцієнта економічної ефективності капітальних витрат для об'єктів, що споруджуються, здійснюється за формулою [8, с. 84]:

                                                                                                            ₍₂₎

      де  Е   —  коефіцієнт економічної ефективності капітальних витрат для об'єктів, що споруджуються;

     П — загальна сума прибутку за рік;

      К   —  обсяг капітальних вкладень.

      Другий  показник — строк (період) окупності  капітальних вкладень визначається як відношення обсягів капітальних  вкладень до економічного ефекту і є зворотним показнику економічної ефективності капітальних вкладень [8, с. 86]:

                                                                                                  ₍₃₎

      де  Т — строк (період) окупності капітальних вкладень;

      П₁ — прибуток кінцевого року розрахункового періоду;

      П_о — прибуток кінцевого року попереднього періоду;

      К   —  обсяг капітальних вкладень.

      Строк (період) окупності капітальних вкладень для об'єктів, що споруджуються розраховується за формулою [35, с. 87]:

                                                                                                          (4)

      де  Т — строк (період) окупності капітальних вкладень для об'єктів, що споруджуються;

     П — загальна сума прибутку за рік;

      К   —  обсяг капітальних вкладень.

      Цей показник дозволяє визначити період, протягом якого капітальні витрати  будуть відшкодовані за рахунок економічного ефекту.

      Викладена методика визначення ефективності капітальних  витрат дозволяє розрахувати загальну економічну ефективність здійснюваних реальних інвестицій шляхом обчислення очікуваного коефіцієнта прибутковості інвестування. Проте її застосування не дає можливості отримати достатньо об'єктивну оцінку доцільності реальних інвестицій. Це зумовлюється тим, що вона [9,  с. 5-6]:

      1. обмежує грошові потоки лише прибутком, хоча зарубіжний досвід оцінки ефективності капітальних вкладень свідчить про те, що в реальній практиці інвестиції повертаються у вигляді грошового потоку, що складається із суми чистого прибутку й амортизаційних відрахувань;

      2. не враховує чинник часу, тому що показники (прибуток, обсяги капітальних вкладень), які використовуються для визначення економічної ефективності капітальних вкладень, не приводься до теперішньої вартості;

      3. дозволяє отримати лише однобічну оцінку ефективності капітальних вкладень, тому що обидва вищерозглянуті показники ґрунтуються на використанні однакових вихідних даних (суми прибутку й обсяги капітальних вкладень);

      4. не враховує існуючі в ринковій економіці господарський ризик та інфляцію.

      Таким чином у ринкових відносин виникає потреба у використанні таких методичних основ оцінки доцільності капітальних вкладень, які дали б можливість усунути перераховані недоліки, що властиві офіційній методиці визначення показників економічної ефективності капітальних вкладень. При цьому заслуговують на увагу базові принципи і методичні підходи, що використовуються в практиці оцінки ефективності капіталовкладень у країнах з розвиненою ринковою економікою. 

     Висновки. Отже, нова ідея щодо капіталовкладення на стадії її зародження формулюється значною мірою абстрактно. У загальних рисах, спираючись на попередній досвід і наукові знання, робиться певний висновок, наприклад такий: ідея плідна, принесе успіх і може бути рекомендована для реалізації. Після цього слід перевести подібні характеристики на мову суворих кількісних характеристик. Оскільки капіталовкладення зачіпають довгострокові інтереси й реалізуються протягом тривалого часу, існує потреба надійного довгострокового планування та прогнозування. Планування капітальних витрат – це процес аналізу потенційних вкладень в основні засоби. Для того, щоб розпочати міжнародну економічну діяльність підприємству необхідно здійснити капіталовкладень в основні фонди для підвищення ефективності виробничо – господарської діяльності та конкурентоспроможності підприємства на міжнародному ринку. Процес започаткування міжнародної економічної діяльності на підприємстві є дуже складним і в подальшому може здійснити значний вплив на економічний стан підприємства. Тому вкладаючи кошти для започаткування міжнародної економічної діяльності дуже важливим є процес планування капіталовкладень.  Існують такі основні форми планування капіталовкладень в умовах започаткування міжнародної економічної діяльності: прогнозування капіталовкладень, поточне планування капіталовкладень, оперативне планування капіталовкладень. Підприємства щорічно інвестують великі кошти у фіксовані активи – придбання земельних ділянок, виробничого обладнання, будівель (які також називаються основними засобами).  З метою порівняння різних варіантів капіталовкладень і вибору найкращого треба оцінити ефективність кожного з них. Ефективність капітальних вкладень характеризує економічний або соціальний результат, що досягається їх реалізацією в практику функціонування господарюючих суб'єктів, а також доцільність їх здійснення. 

Список  використаних джерел

1. Антонов А.В. Розвиток наукової думки з питань інвестиційної діяльності. Економіка: проблеми теорії і практики. - 2002. – № 122. – с. 73 – 80.
2. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.,НИКА-ЦЕНТР, 2001. – 448с.
3. Бутенко О.А.  Формування державної інноваційної політики // Інвестиції: практика та досвід. - 2011.- №5. – с. 10-13.
4. Дорошенко Т.В. Сутність інвестицій як економічної категорії // Фінанси України. – К., 2002. - №9. – с. 134-138.
5. Економічне регулювання інвестиційної діяльності в промисловості: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.07.01 / М.Ф. Мельник. — К., 2004. – 20 с.
6. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А. А. Пересада, О. О. Смірнова, С. В. Онікієнко, та інші. — К.: КНЕУ, 2011. — 251 с.
7. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 2005. – 160 с.
8. Крейдич І. М.  Особливості інвестиційного страхування в Україні // Інвестиції: практика та досвід. – К., 2011. - c.4-8.
9. Лудченко Я.О. Оцінка економічної ефективності інвестиційних проектів: Навчальний посібник. –К.:Ельга, Ніка-Центр, 2004. –208 с.
10. Пересада А.А.Основи інвестиціоної діяльності.- К. Либра,1996.-344с.

 

FORMS, MEANS PLANNING AND IMPLEMENTING INVESTMENT AND EVALUATE THEIR EFFECTIVENESS ON ENTERPRISES IN TAKING UP INTERNATIONAL BUSINESS

      Markovych T.M.

Ivan Franko National University of Lviv

Annotation

     The paper made ​​a deep analysis of capital and evaluation of their effectiveness in the company under establishment of international economic activity. The principles of financing capital expenditures, sources of financing capital investment figures used for calculating the economic efficiency of capital investments, and the correct conclusions.

     Keywords: investment, analysis, planning, evaluation, design, cost, money cost, source efficiency. 
 

ФОРМЫ, СПОСОБЫ ПЛАНИРОВАНИЯ И ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ КАПИТАЛОВЛОЖЕНИЙ И ОЦЕНКА ИХ ЭФФЕКТИВНОСТИ НА ПРЕДПРИЯТИИ В УСЛОВИЯХ НАЧАЛА МЕЖДУНАРОДНОЙ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ 
Маркович Т.М. 
Львовский национальный университет имени Ивана Франко 
Аннотация

     В статье сделан глубокий анализ осуществления капиталовложений и оценка их эффективности на предприятии в условиях начала международной экономической деятельности. Рассмотрены принципы финансирования капитальных вложений, источники финансирования капиталовложений, показатели используемые для расчета экономической эффективности капитальных вложений, и сделаны соответствующие выводы.