Форми прояву екологічної кризи

Виконуючи функції  утилізації і будучи місцем розміщення відходів господарської діяльності, природні ресурси можуть інтерпретуватися, як ресурс спільної власності, але не суспільний продукт споживання. Забезпечення суспільства природними ресурсами (такими, як вода) не потрапляє під  заголовок «суспільний продукт». Раніше, за давніх часів, цей ресурс використовувався безоплатно-через  його доступність і свободу розподілу.

Система прав власності  стала з’являтися, коли розробили  технології та запропонували послуги  водопостачання. Вода використовувалася, як ресурс спільної власності. Але зрештою, тоді як водні ресурси дедалі більше виснажуються, система модифікованих  прав власності розвивається для  різних служб водопостачання.

Права власності  для інших природних ресурсів (земля, ліс, нафта, мінеральні ресурси) добре встановлено, хоча в країнах  різних суспільно-політичних формацій-по-різному. В Україні вони поки що належать державі, хоча деякі перехідні (колективна, акціонерна) форми власності, аж до приватної, мають місце у використанні земельних і лісових ресурсів. Визначення природних ресурсів, як суспільного продукту споживання, стає релевантним тільки щодо їх використання, як суспільно-споживчих продуктів (таких, як ландшафт, повітря, інші структури життєзабезпечення, які ми називаємо «якістю» навколишнього природного середовища).

Отже можна  зробити такі основні висновки:

• Якщо природні ресурси використовуються, як ресурс спільної власності для розміщення та утилізації відходів, а також для забезпечення такими натуральними ресурсами, як вода, ліс, і, якщо ці ресурси виснажуються, то характеристика ресурсу спільної власності може трансформуватися за допомогою «вмикання» вартості виснаження або інших алокаційних механізмів;
• Деякі функції природного середовища (забезпечення функціонування життєпідтримуючих систем, видового розмаїття, тобто «якість» природного середовища) можуть бути визначені, як суспільний продукт. Водночас визначення суспільного продукту залежить від існуючих ексклюзивних технологій його використання та їх відповідної оцінки. Отже, при специфічному використанні природного середовища суспільний продукт може бути змінений на приватний.

Зміна форм власності  певною мірою дозволяє використовувати  економічні ринкові механізми регулювання  ресурсних алокаційних проблем, здавалося б, нерозв’язних у випадку використання природних ресурсів, як суспільного продукту споживання. Одна з основних проблем-безвідповідальне використання природних ресурсів. Якщо суспільний продукт існує, то індивід може його використати, але не мати бажання оплачувати затрати на його відтворення. У ставленні до приватного продукту він не може бути «безбілетником»: його бажання платити визначається ринковими цінами, а також альтернативними затратами.

Концепція реформування податкової системи на основі теорії про «подвійні дивіденди»

Концепцію реформування податкової системи на основі теорії про «подвійні дивіденди» можна  розглядати, як новий напрям екологічних  досліджень проблем навколишнього  середовища і природних ресурсів, що започаткований в останні роки XX ст. Суть її полягає в тому, що в  країнах з викривленою податковою системою, яка характерна насамперед для слаборозвинутих країн, введення нових або посилення традиційних  екологічних податків може дати подвійну вигоду. Така вигода матиме місце лише тоді, коли екологічні податки супроводжуватимуться послабленням «перекручених» податків. При цьому змінюється лише структура  податків, а баланс податкової системи  залишається незмінюваним.

Загальна вигода від такого реформування податкової системи полягає в поліпшенні стану навколишнього середовища і в економічному та соціальному  ефектах від послаблення негативного  впливу на економіку і соціальну  сферу викривлених податків. Ця концепція  реформування податкової системи отримала назву «подвійні дивіденди». Частина  економістів сприймає її, як аксіому, частина-як теорему, підтвердження  якої можливе лише після тривалих емпіричних досліджень.

На Першому  світовому конгресі економістів  з навколишнього середовища і  природних ресурсів з доповідями про «подвійні дивіденди» виступили: Ян Коксхед, Ланра Марсіліані, Шрекант Ганта та інші. Їх доповіді дозволяють зробити такі висновки: оскільки європейська комісія висунула вимоги до всіх індустріальних держав до 2010 року скоротити викиди, що викликають «парниковий ефект», на 15% порівняно з їх обсягом у 1990 році, реформування податкової системи європейських країн на основі концепції про «подвійні дивіденди» стає особливо актуальним.

В економіці  навколишнього середовища під «викривленою податковою системою» розуміють  таку систему оподаткування, яка  стримує розвиток національної економіки  у зв’язку з деструктивним  її впливом на виробництво і торгівлю.

«Парниковий ефект» полягає в порушенні теплообмінних  процесів: сконцентровані в атмосфері  «парникові гази» затримують виділюване планетою тепло. Із збільшенням вмісту цих газів в атмосфері Земля  прогріватиметься дедалі більше. Якщо індустріальний світ не розв’яже проблему зменшення хімічних викидів, то до середини XXI ст. концентрація «парникових газів» може зрости удвічі і земна температура  підвищиться на 4-5º С.

Одну з основних причин різкого потепління клімату  вбачають у перенасиченості атмосфери  різними промисловими викидами, зокрема, вуглекислим газом:

• податки на забруднення навколишнього середовища в країнах, що розвиваються, є важливим інструментом економіки (потрібно не стільки збільшувати податки, скільки реформувати податкову систему в цілому на основі концепції про «подвійні дивіденди»);
• реформування податкової системи України на основі концепції про «подвійні дивіденди» може дати позитивні результати (економічні, екологічні, соціальні). Для цього необхідно розробити економічну модель рівноваги, яка передбачала б посилення стимулюючої функції економічних податків і послаблення негативного впливу недосконалих податків;
• в умовах слабкої конкуренції та значного впливу на економіку профспілок ефект від реформування податкової системи на основі концепції про «подвійні дивіденди» може бути незначним (остаточну відповідь на це та інші питання, що пов’язані із застосуванням концепції про «подвійні дивіденди», можуть дати лише емпіричні дослідження).

Шляхи виходу з економічної  та екологічної криз. Забезпечення екологічної безпеки України базується на створенні рівноваги між соціально-економічними потребами українського суспільства з одного боку, і навколишнім природнім середовищем з іншого.

До числа найважливіших  криз відносяться кризи еколого-економічного характеру. Різні за формами прояву еколого-економічні проблеми мають глобальний характер: кліматичні зміни, забруднення морів та океанів, руйнування земельного фонду, ресурсозбереження та нові шляхи освоєння енергетичних ресурсів, епідемії, демографічна ситуація, відновлення лісів, і навіть боротьба з курінням.

В Україні набирає  обертів новий вид бізнесу-екологічний (біобізнес). Він спирається на високий науковий потенціал країни, і, насамперед, на технологічні можливості військово-промислового комплексу.

Нові екологічні товари та розробки українських фахівців часто перевищують за технічними параметрами та споживчими властивостями  імпортні аналоги. Серцевина біобізнесу - впровадження прибуткових, але чистих технологій. В промисловому виробництві все більше дотримуються орієнтації на використання відновлюваних енергоресурсів, а не традиційних видів енергії та сировини. Водночас здійснюється робота щодо підвищення ефективності використання традиційних енергоресурсів. Основними напрямками є:

• удосконалення промислової апаратури при максимальному використанні сучасних методів очищення та утилізації відходів;
• введення в практику податків на підприємства, які завдають шкоди навколишньому середовищу;
• розробка нових ефективних методів ведення сільського господарства, впровадження біологічних методів боротьби з бур’яном та шкідниками;
• широкомасштабне запровадження біотехнологій;
• організація лісонасаджень на місцях вирубок лісів та відповідний розвиток аграрно-лісівницьких технологій;
• створення безвідхідних виробничих циклів, як аналогів природних екосистем.

Складним для  України є те, що для ліквідації шкоди від забруднення навколишнього  середовища немає коштів, але їх також немає і у підприємств, що є винуватцями екологічних  аварій. Виходом з цієї дуже тяжкої ситуації може бути залучення до природоохоронної діяльності в Україні ресурсів комерційних  структур. Є ряд прибуткових напрямів використання фінансових коштів різних підприємств у екологічних проектах через:

• податкову і кредитну політику;
• формування облігаційних природоохоронних ринків;
• екологізацію приватизаційного процесу;
• створення системи екологічного страхування.

Висновок. Економічна та екологічна кризи-дві основні проблеми сучасної України. Вони дуже сильно пов’язані між собою, і зміна ситуації в одній з них автоматично призводить до зміни становища в іншій. Безумовно, кожна з цих проблем має певні фактори, що формують її. Для екологічної проблеми основними факторами будуть такі:

• Інвестиційна політика, яка орієнтована на розвиток ресурсо-містких секторів економіки;
• Нестабільне законодавство;
• Відсутність широких прав власності на природні ресурси;
• Існування великого стимулу до отримання значних й швидких прибутків від продажу природних ресурсів (ліс, руда);
• Відсутність екологічного мислення, екологічної думки;
• Економічна криза.

Саме економічна криза є основним перепоною для  широкого розгортання політики, направленої  на подолання екологічної кризи. За оцінками спеціалістів для дотримання екологічної безпеки необхідно  витрачати щорічно, як мінімум 3-7% ВНП. В Україні ж цей показник складає  менше 0,5%. В цьому плані треба  погодитись з вченими, які відводять  екологічній проблематиці другорядну позицію по відношенню до економічних  пріоритетів. Якщо ми хочемо жити в  екологічно комфортних умовах, то спочатку повинні збудувати сильну економіку.  
 
 
 
 
 
 

Задача:

До:

1.П_ас=∑( Млі*Нб*Кнас*Кф) = 100*10*100*1.65 = 1650

2.П_ап=∑( Млі*Нб*Кнас*Кф) = 100*3*1,00*1,65 = 495

3.П_с= ∑( Млі*Нб *Кб) = 150*344*2,50= 129000

4.П_рв= ∑( Млі*Нб *Км*Ко) = 220*2*3*1 = 1320

∑ П_до= П_ас + П_ап + П_с + П_рв  = 132465

Після:

1.П_ас= ∑( Млі*Нб*Кнас*Кф)  = 100*10*1*1,65 = 1650

2. П_ап = ∑( Млі*Нб*Кнас*Кф)  = 480*3*1*1,65= 2376

3. П_с= ∑( Млі*Нб *Кб) = 90*344*2,50 = 77400

4. П_рв= ∑( Млі*Нб *Км*Ко) = 150*2*3*1 = 900

∑ П_п= П_ас + П_ап + П_с + П_рв  = 82326

∆П = 82326-13465 = П_п  - П_до = -50139

Витрати знизились на 50139 грн.