Форми організації та напрямки діяльності українських підприємств

Міністерство освіти і науки

Київський університет  культури

 

 

 

 

 

 

Реферат з мікроекономіка

На тему: «Форми організації та напрямки діяльності українських підприємств»

 

 

 

 

 

 

Виконав:

студент 2-го курсу

групи ГРС-29

Бабошко П.Г.

 

 

 

 

 

 

 

Перевірив викладач:

Здір В. А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Черкаси-2010

 

План

Вступ.

1. Форми організації підприємств:

1.1. Приватне підприємство

1.2. Колективне підприємство

1.3. Комунальне підприємство, засноване  на власності тариторіальної                 громади.

1.4. Державне підприємство, засноване  на державній власності. Казенне  підприємство.

2. Види підприємницької діяльності — виробнича і посередницька.

Висновок. 
Вступ

У зв’язку з розпадом радянського   Союзу та переходу радянських республік

від    командно - директивної   економіки   до   ринкових    відносин    особливої

актуальності      набуває    проблема     вивчення      інсуючих   правових    форм

організації   підприємств   як головного  господарюючого   суб’єкта економіки

держави.   Постає  реальна проблема   визначення  ролі  та сутності    кожної

правової форми організації  підприємств, при чому як тих, що  існували ще

за   радянських   часів (державне   підприємство,   кооперативи),   так   і зовсім

нових для  української  економіки – усі   різновиди господарських  товариств.

До інтегрованого  напрямку, що охоплює багато конкретних видів, відноситься економічна діяльність підприємства (фірми). Зокрема вона включає: стратегічне і поточне  планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічну  і фінансову діяльність тощо. Цей  напрямок пронизує усі інші напрямки діяльності, є визначальним для оцінки і регулювання всіх елементів  в системі господарювання на підприємстві. Непересічне значення має соціальна  діяльність, оскільки вона впливає  істотно на ефективність усіх інших  її загальних напрямків і конкретних видів.

 

1.1. Приватне підприємство.

Поширеність даного виду підприємтсва обумовлена такими факторами:

• відсутність  законодавчо встановленого обмеження, зв’язаного з утворенням статутного фонду, а внаслідок цього можливість оперативно збільшувати чи зменшувати його розмір;

• можливість розмежування повноважень власника майна підприєства (його засновника) від особи, що безпосередньо зацймається  керуванням підприємтсвом;

• досить широкий обсяг предметної діяльності даної підприємницької структури;

• мінімальна відповдальність засновника підприємства.

Формування майна приватного підприємства повинно виходити із принципа «достатності для здійснення підприємницької  діяльності». Наприклад, для виробничої діяльності юридичної особи - устаткування для виробництва продукції (верстати, матеріали, кошти); для сфери послуг – меблі, засоби комунікації тощо. Зазначене вартісне вираження переданого майна закріплюється в статуті  приватного підприємства.

Важливим моментом обрання даної  правової форми організації підприємства є можливість розмежування повноважень  власника майна від повноважень  по керуванню даною структурою. Так, виходячи з положень Законів України  «Про власність», «Про підприємства в  Україні» можна зробити висновок про те, що відношення засновника підприємства до створеної ним юридичної особи  мають тільки зобов’язальний характер, а саме засновник зобов’язаний :

§ сформувати статутний фонд підприємства шляхом виділення майна, необхідного для здійснення підприємницької діяльності;

§ затвердити його статут;

§ призначити керівника підприємства;

§ затвердити річні звіти і баланси;

§ прийняти рішення про реорганізацію чи ліквідацію діяльності даної структури.

Інші повноваження по керуванню  можуть бути покладені власником  на керівника підприємства, що буде нести всю повноту відповідальності за результатами діяльності юридичної  особи, як перед його засновником, так  і перед державою, у тому числі  відповідальність по сплаті податків, зборів і інших платежів у бюджет.

До переваг даної організаційно-правової форми підприємницької діяльності відносяться також можливість широкого вибору предмету діяльності, за винятком здійснення страхових, банківських, ломбардних і довірчих операцій. Зазначені обмеження  не позбавляють можливості приватного підприємства приймати опосередковану участь у даних видах підприємництва, виступаючи співзасновником у відповідних  господарчих товариствах. Більше того, саме опосередкована участь у господарчих  товариствах, що займаються названими  ризиковими видами підприємництва, є  найбільш прийнятним для такої організаційної форми як приватне підприємство, тому що відповідальність власника – фізичної особи, відповідно до ст. 8 Закону України  «Про власність», по заальному правилу  має обмеужувальний характер, не виходячи за межі його внеску в статутний  фонд створеного ним приватного підприємтсва (якщо інше не передбачене законодавством України й установчими документами  самого підприємства).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Колективне підприємство

В залежності від статусу колективу  засновників виділяють такі колективні підприємства:

• підприємство, яке засноване на власності трудового  колективу;

• колективне підприємство, яке засноване на власності  об'єднання громадян;

• комунальне підприємство, засноване на власності  відповідної територіальної громади;

• державне підприємство, засноване на державній  власності, в тому числі казенне  підприємство.

Підприємство, яке засноване на власності трудового колективу. До суб’єктів колективної власності  належать власність орендних підприємств, колективних підприємств, кооперативів, акціонерних товариств, господарських  товариств, господарських асоціацій, громадських організацій та інших  об'єднань, які є юридичними особами.

Утворення і примноження колективної  власності забезпечуються передачею  державних підприємств в оренду, наданням колективам трудящих можливості використовувати одержані доходи для  викупу державного майна, перетворенням  державних підприємств в акціонерні товариства, добровільним об'єднанням майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних  товариств, інших господарських  товариств.

Власність колективного підприємства виникає у разі переходу всього майна  державного підприємства у власність  трудового колективу, викупу орендованого майна або придбання майна  іншими передбаченими законом способами.

Майно колективного підприємства, включаючи  вироблену продукцію та одержані доходи, є спільним надбанням його колективу.

У майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. До складу такого вкладу включаються  сума вкладу працівника в майні державного або орендного підприємства, на основі якого утворено колективне підприємство, а також вклад працівника у приріст майна цього підприємства після його створення.

При ліквідації колективного підприємства вартість вкладу виплачується працівникам (їхнім спадкоємцям) з майна, яке  залишилось після розрахунків з  бюджетом, банками та іншими кредиторами  підприємства.

Особливостями розглянутої організаційно-правовою форми є те, що власниками його майна (засновниками) можуть бути тільки фізичні  особи, об’єднані поняттям «трудовий  колектив підприємтсва», отже, такі особи  повинні безпосередньо працювати  на даному підприємстві. Працівникові, який припинив трудові відносини  з підприємством, а також спадкоємцям  померлого працівника виплачується вартість вкладу. Розмір вкладу працівника у приріст майна визначається виходячи з його трудової участі в  діяльності підприємства.

На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, який визначається трудовим колективом виходячи з результатів  господарської діяльності підприємства.

Вищевказані особливості дозволяють зробити висновок про те, що при  створенні такої організаційно-правової форми як колективне підприємство, необхідно в його установчому  документі – статуті конкретизувати положення, пов’язані з:

à правонаступництвом даного підприємства по зобов’язанням перетвореного державного підприємства;

à визначенням правового режиму переданого на баланс такого підприємтсва;

à визначенням порядку вступу до складу засновників підприємства і вихід із нього члена трудового колективу, розмір внесків його працівників, права і обов’язки кожного члена трудового колективу по керуванню підприємством, порядку формування і повноваження органів управління, порядку розподілу прибутків і збитків підприємства, умов реорганізації та інших питань.

Різновидом такого виду підприємства є колективне сільськогосподарське підприємство, правове положення  якого урегульоване Законом України  «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

Колективне підприємство, яке засноване  на власності об'єднання громадян. Законом України “Про об’єднання громадян” передбачена можливість створення підприємтсв для обслуговування потреб цього об’єднання. Під об’єднанням  громадян (ст. 1 названого Закону) розуміється  добровільне спільне формування, створене на основі єдності інтересів  для спільної реалізації громадянами  своїх прав і свобод, та не мають  на меті своєї діяльності одержання  прибутку. Правовою основою створення  підприємницьких структур об’єднанням  громадян є майно зазначених об’єднань, у тому числі кошти, майно, передане державою, а також придбане за рахунок  власних коштів або на інших не заборонених законом підставах.

У відповідності до ст. 24 Закону України  “Про об’єднання громадян”, із метою  виконання статутних завдань  і цілей, зреєстровані об’єднання громадян (політичні партії та громадські організації) можуть здійснювати необхідну комерційну та іншу необхідну господарську діяльність шляхом створення госпророзрахункових  установ та організацій із статусом юридичної особи, засновувати підприємтсва в порядку, передбаченому законодавством.

Госпрозрахункові організації  і установи створюються, як правило, у вигляді різних центрів по дослідженню  суспільної думки, проблем економічного і соціального розвитку регіонів та областей, галузей промисловості  тощо. У статутних актах даних  організацій та установ вказується право їх на майно та кошти, одержані в наслідок їх діяльності, найменування даної комерційної структури, мета, предмет її діяльності (що має обмежувальний  характер, передбачений законодавством України для даної організаційно-правової форми), правовий режим майна, переданого засновником, та фондів, що утворюються, компетенція органів управління і контролю, взаємовідносини з  засновником, умови реорганізації  і ліквідації.

Об’єднання громадян не можуть виступати  засновниками підприємтсв (крім засобів  масової інформації), а також займатися  господарчою та іншою комерційною  діяльністю. Тому предметом діяльності госпрозрахункових організацій  і установ, створених політичними  партіями, може бути лише продаж суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних  матеріалів, виробів із партійною  символікою, проведення фестивалей, свят, виставок. Дані структури вправі також  проводити суспільно-політичні заходи.

Таким чином, законодавчі обмеження  сфери здійснення підприємництва даних  організаційно-правових форм дозволяє обмежити прямий вплив комерційної  діяльності на політичну спрямованість  органів державної влади і  управління.

У випадку припинення діяльності об’єднання громадян кошти та інше майно об’єданання  громадян не може перерозподілятися  серед його членів і використовується для здійснення статутних завдань  або добродійних цілей, чи передається  державі. При чому слід пам’ятати  про те, що політичним партіям, їх установам  та організаціям заборонено діставати  кошти від іноземних держав і  організацій, іноземців, апатридів, державних  органів, державних підприємтсв, установ, організацій, крім випадків, передбачених законодавством України; підприємств, створених на основі змішаних форм власності, якщо участь держави або  іноземної держави в них перевищує 20 %, не легалізованих об’єднань  громадян; анонімних пожертвувань. Політичні партії не мають права  одержувати прибутки по акціях і від  інших цінних паперів, їм забороняється  мати рахунки в іноземних банках і зберігати в них цінності. У випадку порушення цих вимог  діяльність політичної партії, її установ  та організацій може бути заборонена.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Комунальне підприємство, засноване на власності тариторіальної громади.

 

Відповідно до статті 23 Закону України  «Про власність в Україні» під  комунальною власністю розуміється  право власності краю, області, району чи іншого адміністративно-територіального  утворення перебувають майно  органів влади і управління адміністративно-територіального  утворення, кошти місцевого бюджету, житловий фонд і житлово-комунальне господарство місцевої Ради народних депутатів, а також можуть бути підприємства сільського господарства, торгівлі, побутового обслуговування, транспорту, промислові, будівельні та інші підприємства і  комплекси, заклади народної освіти, культури, охорони здоров'я та інше майно, необхідне для економічного і соціального розвитку та виконання  інших завдань, які стоять перед  відповідними адміністративно-територіальними  утвореннями.