Фінансовий стан підприємства

 де ВКап —  власний капітал, грн; ВМ —  вартість майна, грн. 

 Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії  Кавт > 0,5. Таке значення цього  показника дає змогу припустити, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними активами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про більшу фінансову незалежність, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань. Отже, що більший коефіцієнт автономії, то кращий фінансовий стан підприємства. 

 Коефіцієнт фінансової  стабільності — показник, який  характеризується відношенням власних  і позикових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн, вкладених в активи власних коштів. Коефіцієнт фінансової стабільності визначається за формулою 
 
 
 
 

 де ВК, ПК —  кошти, грн відповідно власні  і позикові. 

 Нормальним (нормативним)  вважається, Кфс> 1. Перевищення власних  коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. 

 Коефіцієнт фінансового  лівериджу характеризується відношенням  довгострокових зобов'язань і  джерел власних коштів підприємства, тобто показує, скільки довгострокових зобов'язань припадає на одиницю джерел власних коштів. Коефіцієнт фінансового лівериджу обчислюється за формулою 
 
 

 де ДЗ —  довгострокові зобов'язання, грн. 

 Нормальним (нормативним)  вважається Кф с <1. У цьому  разі фінансовий стан підприємства відносно нормальний. 

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами — показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів, тобто показує, скільки власних джерел формування оборотних активів підприємства припадає на одиницю цих активів. Розраховується цей коефіцієнт за даними балансу підприємства за відповідний звітний період в такому порядку: від підсумку за першим розділом пасиву балансу віднімається підсумок за першим розділом активу і отримана різниця ділиться на суму підсумку другого розділу активу балансу, тобто розрахована фактична наявність власних і прирівняних до них джерел формування обігових коштів ділиться на фактичну вартість наявних обігових коштів. Розрахунок виконується за формулою. 
 
 

 де Кзвк —  коефіцієнт забезпеченості власними  коштами; П1 — сума підсумку  за першим розділом пасиву  балансу, грн; А1, А2— сума підсумків  відповідно за першим та другим розділами активу балансу, грн. 

 Нормальним вважається  Кзвк>0,1. Це означає, що наявні оборотні активи, підприємства покриваються власними і прирівняними до них джерелами. Збільшення коефіцієнта забезпеченості означатиме, що у підприємства є надлишкові джерела формування оборотних активів, а його зниження свідчить про нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким. 

Коефіцієнт покриття (платоспроможності) — показник, який характеризує рівень достатності (поточних активів) обігових коштів підприємствам для погашення своїх поточних зобов'язань протягом року. Він визначається відношенням всіх поточних активів (за винятком витрат майбутніх періодів) до поточних зобов'язань підприємства. Коефіцієнт покриття розраховується за формулою 
 
 

 де Вмп— сума витрат майбутніх періодів, грн. 

 Коефіцієнт покриття  показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов'язань. Нормативне значення коефіцієнта Кп>1. Отже, підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні зобов'язання.У цьому разі у підприємства стійкий фінансовий стан і воно може своєчасно погасити свої платіжні зобов'язання. 

 Гнформаційною  базою для оцінки фінансового  стану підприємства є дані Балансу підприємства (форма № 1), Звіту про фінансові результати (форма № 2), Звіту про рух грошових коштів (форма № 3), Звіту про власний капітал (форма № 4), статистичної та іншої звітності.