Фінансовий стан підприємства

Підприємства, які працюють в умовах ринку, несуть повну відповідальність за своїми зобов'язаннями перед ланками фінансово-кредитної системи, постачальниками, власними працівниками, а також за результатами виробничо-фінансової діяльності. Здатність підприємства своєчасно погашати свої боргові зобов'язання характеризує його фінансовий стан. 

Під фінансовим станом підприємства розуміють також рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. 

Фінансовий стан — одна з найважливіших характеристик  виробничо-фінансової діяльності підприємств. Він може бути стійким або нестійким. 

Кожне підприємство намагається досягти стабільного фінансового стану, тобто створити достатній обсяг фінансових ресурсів, що є гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку підприємства. 

Метою оцінки фінансового  стану підприємства є пошук резервів збільшення його прибутковості, рентабельності та платоспроможності. 

Оцінка фінансового  стану підприємства має здійснюватись шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують господарсько-фінансове становище суб'єктів господарювання. 

До основних показників, що, характеризують фінансовий стан підприємства, належать такі: 

• прибутковість (рентабельність); 

• оптимальний розподіл прибутку; 

• оптимальні розміри  власних оборотних активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції; 

• наявність власних  джерел формування оборотних активів  в обсязі, достатньому для їх покриття; 

• платоспроможність  підприємства. 

Якщо підприємство досягає у вказаних напрямках необхідних оптимальних параметрів, його фінансовий стан є стійким. Якщо ж воно не отримує, скажімо, прибутку, який би забезпечував необхідний приріст власних фінансових ресурсів, його фінансовий стан не може бути стійким. Тому розгляд змісту, порядку розрахунку вказаних показників, їх взаємозв'язку і впливу на фінансовий стан дуже важливий для підприємства. 

Прибутковість —  це дохідність, окупність вкладених  витрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризується сумою отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. 

Сума отриманого прибутку — показник, який найбільш повно характеризує результативність діяльності підприємства, рівень його дохідності. 

Прибуток хоч і  є результатом діяльності підприємства, однак не характеризує рівень ефективності його діяльності, витрат, використаного майна. Тому у практиці господарювання для якнайповнішої оцінки ефективності діяльності підприємства, здійснених ним витрат, використання майна застосовується відносний показник — рентабельність. 

Рентабельність —  це відносний показник інтенсивності  виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. 

У практиці господарювання обчислюються показники рентабельності продукції, виробництва, продажу, виробничих фондів, вкладень (капіталу) у виробництво  та ін. 

Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів розраховується рентабельність вкладень усіх коштів у виробництво, власних вкладень, вкладень в акції  інших підприємств тощо. 

Рентабельність вкладень у підприємство (рівень рентабельності) у загальному вигляді визначається за вартістю всього майна, яке є в розпорядженні підприємства, шляхом ділення загального прибутку на середньорічний загальний підсумок балансу за формулою 
 
 

де П — загальний прибуток, грн; ПБ — підсумок балансу, грн. 

Рентабельність вкладень відображає ефективність використання всіх вкладень підприємства у виробництво і показує, скільки копійок прибутку припадає на кожну гривню фінансових вкладень. 

Рентабельність власних  вкладень визначається відношенням  чистого прибутку до середньорічної суми власних коштів, розрахованої за балансом (без інвестицій і незавершеного будівництва). 

Рентабельність довгострокових фінансових вкладень підприємств (вкладень в акції та інші цінні папери, вкладень у вигляді пайової участі в інших підприємствах) визначається відношенням суми доходів від цінних паперів і пайової участі в інших підприємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень. 

Розрахунок вказаних показників рентабельності, їх аналіз дають змогу керівникам суб'єктів  господарювання і підприємцям орієнтуватися у вирішенні економічних питань, веденні господарства та вжитті необхідних заходів поліпшення господарювання. 

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є його забезпеченість власними обіговими коштами та ефективність їх використання. 

У кожного підприємства для забезпечення нормального процесу виробництва має бути відповідна кількість оборотних активів. Розмір цих активів на певному підприємстві пов'язаний як з обсягом виробництва, так і зі швидкістю їх обороту. Розширення обсягів виробництва потребує збільшення обігових коштів. Прискорення ж оборотності оборотних активів, навпаки, призводить до зменшення їх кількості, що необхідна для забезпечення нормального процесу виробництва. В останньому випадку підвищується ефективність використання оборотних активів, які вкладаються у виробництво. 

Тому аналіз забезпеченості підприємства обіговими коштами і ефективності їх використання має суттєве значення для оцінки фінансового стану підприємства. 

Забезпеченість підприємства власними оборотними активами визначається порівнянням їх фактичної наявності, що визначається за балансом на відповідну звітну дату, зі встановленим нормативом (плановою потребою). При перевищенні фактичної наявності над встановленим нормативом у підприємства утворюється надлишок власних оборотних активів, а при перевищенні встановлених нормативів над фактичною наявністю оборотних активів, навпаки, утворюється їх нестача. Наявність як надлишку, так і нестачі оборотних активів негативно впливає на фінансову діяльність підприємства, його фінансовий стан. Тому чітка організація оборотних активів, дотримання відповідності фактичної їх наявності встановленому нормативу сприяють стабілізації фінансового стану підприємства. 

Для характеристики ефективності використання оборотних  активів на підприємствах розраховуються такі показники: оборотність (тривалість одного обороту) у днях; коефіцієнт оборотності; коефіцієнт завантаження і коефіцієнт ефективності використання оборотних активів. 

Прискорення оборотності  оборотних активів дає можливість підприємству вивільнити додаткові кошти з обороту та використати їх у виробництві. Отже, що більше оборотів здійснюють оборотні активи, то менше їх потрібно для забезпечення процесу виробництва і ефективніше вони використовуються. 

Розрахунок коефіцієнта  завантаження (відношення вартості середніх залишків оборотних активів до суми обороту — (виручки) і коефіцієнта  ефективності використання оборотних  активів (відношення прибутку від реалізації продукції, послуг до середньої вартості залишків оборотних активів) дає  можливість з'ясувати, скільки оборотних  активів припадає на 1 грн реалізованої продукції, наданих послуг і який прибуток отримало підприємство на 1 грн середніх залишків оборотних активів. І що більше прибутку припадає на 1 грн середніх залишків оборотних активів, то ефективніше вони використовуються. 

Надзвичайно важливим показником фінансового стану підприємства є його платоспроможність (див. підрозд. 9.3).

9.2. Сутність ліквідності  підприємства, її показники та методика їх розрахунку 

 Найважливішим  показником фінансового стану  підприємства є ліквідність, сутність якої полягає в можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями (пасивам) за допомогою (за рахунок) майна (активів), яке є на балансі, тобто в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити заборгованість перед постачальниками, і банком щодо повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами із сплати податків та платежів, перед працівниками з виплати заробітної плати тощо. 

Ліквідність суб'єкта господарювання визначається відношенням  вартості ліквідного майна, тобто активів, які можуть бути використані для оплати заборгованостей, до короткострокової заборгованості. По суті, ліквідність суб'єкта господарювання є ліквідністю його балансу. Ліквідність же балансу підприємства характеризує зв'язок можливості продажу його активів з одночасною оплатою пасивів. 

 Ліквідність балансу  визначається рівнем покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань. 

 Залежно від  того, якими платіжними коштами  підприємство може погасити свої зобов'язання, розраховують кілька показників ліквідності (платоспроможності). 

 Найважливішим  показником платоспроможності (ліквідності)  є коефіцієнт покриття, що характеризує  рівень покриття активами підприємством своїх зобов'язань. Коефіцієнт покриття визначається відношенням усіх поточних активів підприємства до його поточних зобов'язань за формулою 
 
 

 де ПА —  поточні активи, грн; ПЗ — поточні  зобов'язання, грн. 

 Нормативне значення  коефіцієнта Кп>1. Якщо значення  Кп відповідає нормативному, підприємство може своєчасно погасити свої зобов'язання, а якщо Кп< 1, підприємство має неліквідний баланс. 

 Крім коефіцієнта  покриття для оцінки рівня ліквідності розраховують коефіцієнти швидкої і абсолютної ліквідності. 

 Коефіцієнт швидкої  ліквідності розраховується діленням  найбільш ліквідних активів та активів, які швидко реалізуються (грошових коштів і дебіторської заборгованості), на поточні зобов'язання за формулою 
 
 

 де ГК —  грошові кошти, грн; ДЗ —  дебіторська заборгованість. Середнє  значення коефіцієнта Кшл = 0,5...0,6. 

 Коефіцієнт абсолютної  ліквідності характеризується рівнем покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Визна- 

 чається коефіцієнт  абсолютної ліквідності як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми короткострокових (поточних) зобов'язань за формулою 
 
 

 Значення коефіцієнта  абсолютної ліквідності Кал > 0,2 достатнє, щоб підприємство своєчасно розрахувалось за своїми боргами з кредиторами. Зменшення цього коефіцієнта відображає зовнішню причину неплатоспроможності підприємства. 

 Якщо коефіцієнт  абсолютної ліквідності Кал < 0,2, а коефіцієнта покриття Кп < 0,5, підприємство вважається банкрутом і може підлягати ліквідації з продажем майна.

9.3. Платоспроможність,  її показники та методика їх  розрахунку 

 Платоспроможність  характеризується достатньою кількістю  оборотних активів підприємства для погашення своїх зобов'язань протягом року. 

 Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні. Нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів з оплати товарів, сплати платежів у бюджет, позабюджетні фонди тощо у зв'язку з перевищенням зобов'язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність, або неспроможність. 

 Підприємство визнається неплатоспроможним у разі виявлення незадовільної структури балансу. 

Незадовільна структура  балансу — це такий стан майна  і зобов'язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене виконання  зобов'язань перед кредиторами  через недостатній рівень ліквідності майна. 

 Основними показниками,  на основі яких можна визначити  платоспроможність підприємства, є коефіцієнт автономії (фінансової незалежності); коефіцієнт фінансової стабільності; коефіцієнт фінансового лівериджу; коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт покриття (платоспроможності). 

Коефіцієнт автономії— показник, який характеризує частку власних  активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Коефіцієнт автономії розраховується діленням суми власного капіталу на вартість майна підприємства за формулою