Фінансовий менеджмент

     План

     Вступ

1. Операції та послуги комерційних банків.
2. Приклад послуг, які надає банк в якому проходить практика.

     Висновки

     Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Банківські  послуги є невід'ємною частиною сучасного ринку, покупцями на якому  є окремі особи, домогосподарства та юридичні особи.  Банківські послуги – поки що недостатньо сформована частина банківського підприємництва. Мета її функціонування – підвищення доходів банків і поліпшення задоволення потреб клієнтів, розширення їх купівельних можливостей, що, у свою чергу, сприяє розвитку національної економіки. Але досягнення цієї мети вимагає використовування наукових принципів і ефективних методів управління банківськими послугами.  
Окремі аспекти даної проблематики аналізувалися в наукових працях вітчизняних економістів, проте єдиного комплексного підходу до управління банківськими послугами дотепер не вироблено. Відсутність такого підходу зменшує можливості збільшення прибутку банків, знижує їх платоспроможність, негативно впливає на стійкість їх фінансового положення. Тому для підвищення ефективності діяльності банків на внутрішньому ринку і збільшення можливостей виходу на зарубіжні ринки капіталів необхідно розробити і використати активний цілеспрямований підхід до організації продажів банківських продуктів і управління ними.  
Актуальність теми дослідження - доцільність розвитку і вдосконалення ринку роздрібних банківських послуг обумовлюється тим, що в даний час в економіці країни знаходяться значні грошові кошти, які вилучені з обороту.  
З переходом до ринкової економіки принципово міняється зміст діяльності банків. Актуальною стає проблема підвищення ефективності банківських послуг, першорядну значущість отримують поліпшення якості банківського обслуговування і використовування сучасних методів управління, розширення асортименту банківських послуг, що надаються. 

     Економічна  роль комерційних банків виявляється  в тому, що вони здатні здійснювати  широке коло операцій і надають велику кількість різноманітних послуг підприємствам, фірмам, населенню, державі. Концентруючи основну частину кредитних ресурсів та виконуючи широкий спектр банківських операцій і фінансових послуг, комерційні банки впливають на всі сторони господарського життя країни і тим самим забезпечують розвиток народного господарства.

     Це  питання я хочу розглянути на прикладі банку, в якому я проходжу практику – ПАТ «Альфа-Банк». Альфа-Банк (Україна) - універсальний комерційний банк, який є частиною міжнародного консорціуму «Альфа-Груп». Банк займає провідні позиції у всіх сегментах банківського ринку України. Згідно з рейтингом Національного Банку України, Банк входить до десятки найбільших банків країни за розміром активів та є одним із лідерів за об'ємом коштів юридичних осіб, темпам зростання роздрібного депозитного та кредитного портфелів в 2011 році. 

     Публічне  акціонерне товариство «Альфа-Банк» (надалі –  Банк)  створене і діє відповідно до Цивільного кодексу України,  Господарського кодексу України,  Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»,  Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок»,  Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»,   інших актів законодавства України,  нормативно-правових актів Національного банку України та Статуту.

     Банк  зареєстровано Національним банком України 26.01.2001  року за №158   і  є правонаступником усіх прав і зобов’язань  Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», що був створений відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2000 року

     Банк  створено у формі публічного акціонерного товариства,  акції якого розподіляються між засновниками.  

Операційні  та послуги комерційних  банків

     Банківські  операції — це операції із залучення  грошових коштів та вкладення їх у  позички, цінні папери і послуги, випуску в обіг і вилучення з нього грошей, для розрахунків, фінансування та кредитування капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету тощо.  Відповідно до ст. 47 Закону України “ Про банки і банківську діяльність ” на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

     — приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

     — відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

     — розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

• операції з валютними цінностями;

     — емісію власних цінних паперів;

     — організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

     — здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

     — надання гарантій і поручительств  та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

     — придбання права вимоги на виконання  зобов’язань у грошовій формі  за поставлені товари чи надані послуги, при¬ймаючи на себе ризик виконання  таких вимог та приймання платежів (факторинг);

     — лізингові операції;

     — послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для  зберігання цінностей та документів;

     — випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

     випуск  банківських платіжних карток і  здійснення операцій з використанням  цих карток,

     надання консультаційних та інформаційних  послуг щодо банківських операцій.

     За  умови отримання письмового дозволу  Національного банку України  банки також мають право здійснювати  такі операції:

     1) здійснення інвестицій у статутні  фонди Та акції інших юридичних осіб;

     2) здійснення випуску, обігу, погашення  (розповсюдження) державної та іншої  грошової лотереї;

     3) перевезення валютних цінностей  та інкасацію коштів;

     4) операції за дорученням клієнтів  або від свого імені, з інструментами  грошового ринку; з інструментами, що ґрунтуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф’ючерсами та опціонами;

     5) довірче управління коштами та  цінними паперами за договорами  з юридичними та фізичними  особами;

     6) депозитарну діяльність і діяльність  з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

     Національний  банк України встановлює порядок  надання банкам дозволу на здійснення зазначених вище перших чотирьох операцій та визначає умови, за яких цей дозвіл надається, а саме:

     а) рівень регулятивного капіталу банку повинен відповідати вимогам НБУ, що підтверджується незалежним аудитором;

     б) банк не є об’єктом застосування заходів  впливу;

     в) банком подано план, за яким він здійснюватиме  таку діяльність, і цей план схвалений  Національним банком України;

     г) Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних фахівців для здійснення такої діяльності.

     Комерційні  банки мають право здійснювати  інші угоди згідно із законодавством України. Загалом класифікація операцій та послуг комерційного банку є досить складною і може бути подана схемою (рис. 3).

     У банківській практиці України, як правило, є дві основні групи банківських операцій, за допомогою яких залучаються банківські ресурси: активні та пасивні.

     До  активних належать операції, здійснюючи які, банки забезпечують клієнтові можливість одержання необхідних йому коштів, і тим самим розміщують власний і залучений капітал. Це кредитні операції, пов'язані з наданням клієнтам різноманітних позичок та їх погашенням, інвестиційна діяльність банків, тобто вкладання коштів у цінні папери підприємств усіх форм власності на порівняно тривалий час, формування касових залишків та резервів, лізингові та факторингові операції.

     Кредитування  є основним видом активних операцій комерційних банків. Конкретні сфери застосування банківського кредиту визначаються залежно від його цільового призначення та складу учасників кредитних правовідносин. Враховуючи особливості позичкових операцій комерційних банків, прийнято виділяти кредитування:

     — поточної діяльності підприємств, пов’язане із задоволенням їх потреб в оборотних коштах;

     — інвестиційної діяльності підприємств, призначене для збільшення основних фондів, реконструкції та розширення виробництва;

     — приватних осіб для задоволення  різноманітних потреб споживчого характеру;

     — держави для покриття бюджетного дефіциту. Важливою умовою кредитування є видача кредиту банками під забезпечення. Формами забезпечення повернення кредитів є: застава, гарантія, страхування. Крім того, застосовується переуступка контрактів, дебіторської заборгованості, товарні запаси (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція), шляхові документи, іпотека (нерухо¬ме майно, земля), цінні папери, майнові права, права вимоги, що належать заставодавцю, дорогоцінні метали та інші активи позичальника. Щодо інвестиційних операцій комерційних банків, метою яких є отримання доходу і нарощування капіталу, то сфера застосування їх тепер обмежена, що зумов-лено різними факторами: недосконалістю чинного законодавства, нестабільністю економічного становища країни (інфляція, нерозвиненість ринку капіталів та його інфраструктури, низькі темпи приватизаційних процесів).

     Комерційні  банки можуть також здійснювати інші види активних операцій: лізингові операції, факторинг і форфейтинг.

     Лізинг — це різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається клієнтом у розстрочку. При здійсненні такої лізингової операції банки організують отримання довгострокової позички в одного або у кількох кредиторів на суму до 80% вартості зданих в оренду активів. За організацію позички банки отримують від оренда¬ря додаткову винагороду.

     Нетрадиційною банківською операцією є факторинг  — купівля банком у клієнта  термінових вимог платежу, пов’язаних з постачанням товарів або наданням послуг. Факторинг — це уступка права вимоги (цесія), що оформляється відповідним чином укладеним договором між банком і клієнтом (ст. 197 ЦК України). У договорі банк зобов’язується не тільки стягувати борги, а й визначає свої функції з обслуговування боргу, передбачає аналіз кредитної спроможності боржників, інкасування, залікові операції, приймання на себе ризику несплати тощо.

     Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує  від банку гроші (готівка, перерахування, оплата чека тощо) у розмірі 80-90% суми боргу, а залишені 10-20% банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За факторингові операції банк стягує з клієнта плату.

     Різновидом факторингової операції є форфейтинг — форма кредитування зовнішньоекономічних операцій купівлею комерційним банком векселів, акцептованих імпортером, тобто експортер переуступає банку свої вимоги до покупця. Форфейтинг передбачає перехід усіх ризиків до покупця векселя (банку), тому останній вимагає гарантій банку країни-імпортера. Перевагою форфейтинга є тверда ставка кредитування та простота оформлення переуступки векселів.

     Серед посередницьких послуг найпоширенішими є посередництво в одержанні клієнтом кредиту, в операціях з цінними паперами, валютою та майном. Посередництво в одержанні клієнтом кредиту має місце тоді, коли банк сам не має можливості задовольнити кредитну заявку клієнта. У такому разі банк, що обслуговує клієнта, за його проханням бере кредит в іншому банку і надає його клієнту під більш високий відсоток, аніж плата за куплені ресурси. Клієнт погоджується на таку операцію, тому що отриманий ним кредит в іншому комерційному банку часто обходиться значно дорожче, оскільки цей банк прагне компенсувати ризик надання кредиту, особливо незнайомому позичальнику. Посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, валютою і майном здійснюються на підставі доручення від клієнта й укладаються з емітентом. Сьогодні заслуговує на увагу посередницька діяльність комерційних банків під час емісії, розміщення та організації повторного обігу цінних паперів клієнтів.