Емісія Комерційих паперів

Вступ

 

У світовій практиці існує  чимало джерел короткострокового фінансування поточних активів . Важливе місце  серед них тривалий час займали  традиційні форми, однією з яких є  банківське кредитування. Однак, у сучасних умовах, коли традиційні джерела фінансування є недосяжними або непривабливими для учасників інвестиційного процесу, з'являються нові механізми залучення коштів, серед яких особливе місце посідають корпоративні папери.

Актуальність даної  теми полягає в тому, що емісія комерційних  паперів є дуже перспективним джерелом короткострокового фінансування поточних активів і може слугувати альтернативою кредитним ресурсам.

Метою даного реферату є проаналізувати суть поняття комерційних паперів, визначити основні аспекти їх емісії та перспективи їх розвитку в Україні.

Для досягнення мети даної роботи поставлені і вирішуються такі завдання:

• розкрити суть комерційних паперів як одного із можливих джерел короткострокового фінансування поточних активів
• охарактеризувати особливості емісії комерційних паперів
• дослідити можливі перспективи розвитку комерційних паперів в Україні.

Об’єктом дослідження є теоретичні та практичні засади емісії комерційних паперів. Предмет дослідження – особливості емісійних процесів комерційній них паперів корпорацій.

Методологічна база реферату базується на теоретичних розробках, напрацьованих вітчизняними та зарубіжними науковцями, серед яких варто відзначити, Т.Г. Буй, О.І. Рогач, Я.М. Міркін, З.А. Лєбєдєва, Т.В. Тормозова, В.М. Суторміна та інші.

 

РОЗДІЛ 1

Суть комерційних  паперів та особливості їх емісії

 

Альтернативою короткостроковому  банківському фінансуванню є розміщення фірмою на фінансових ринках своїх  комерційних паперів (commercial paper).

Комерційні папери — це короткострокові  зобов'язання, що випускаються корпораціями з метою залучення коштів для фінансування поточних операцій (ними можуть бути і комерційні векселі). Як правило, у країнах з ринковою економікою корпорації продають ці зобов'язання через дилерів великим інвесторам на короткий час. Ринок комерційних паперів конкурує з ринком позик банків [5].

Відповідно  до Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» емісія – це установлена  законодавством послідовність дій  емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів [1].

Великі корпорації з  високим рейтингом кредитоспроможності застосовують емісію комерційних паперів як спосіб залучення з грошового ринку короткострокових фінансових фондів. Комерційний папір являє собою соло-вексель, тобто короткострокове, практично нічим не забезпечене зобов’язання, що випускає промислова або фінансова корпорація терміном від одного до 270 днів. Звичайно комерційні папери випускаються на термін від 20 до 45 днів. Комерційні папери — дисконтний інструмент, який відповідно до емітентів поділяється на дві категорії — прямі папери і дилерські папери. Перші випускаються великими фінансовими компаніями з високим рейтингом кредитоспроможності. Вони розміщуються безпосередньо серед кредиторів на грошовому ринку. Промислові фірми, які не мають своєї розподільної мережі, звертаються до дилерів, тому їхні випуски називаються дилерськими паперами. Звичайно комерційні папери випускаються без сертифікатів, а продаються через систему прямої реєстрації проданих цінних паперів у реєстрі (книзі) компанії (book entry            transaction) [6, c.356].

 Комерційні папери — це  короткострокові незабезпечені  зобов'язання (короткострокові прості  векселі). Як правило, вони продаються  корпораціями на дисконтній основі. Оскільки комерційні папери є  незабезпеченими зобов'язаннями, переважна  їх частина випускається в обіг найбільшими, найконкурентоспроможнішими компаніями. Такі папери мають велику номінальну вартість, строк їхнього погашення коливається в різних країнах від 20 до 90 днів. У більшості країн, як уже зазначалося, комерційні папери продаються первісно зі знижкою, а при погашенні повертається повна вартість. У деяких країнах практика емісії комерційних паперів передбачає процентні виплати [4].

Комерційний папір з’явився на грошовому ринку як інноваційний фінансовий інструмент у США в 70-х  роках ХХ ст. За три десятиліття він перетворився в один з основних цінних паперів грошового ринку, значно потіснивши казначейський вексель.

Емісія комерційних паперів  у США розвивалася бурхливими темпами. За 30 років (1970—2000 рр.) загальна сума емісій зросла в поточних цінах у 46 разів — такого розвитку не мав жодний фінансовий інструмент, У складі емітентів переважають фінансові корпорації, частка котрих постійно зростає порівняно з часткою нефінансових корпорацій. Це пояснюється тим, що фінансові компанії спеціалізуються на випуску й обігу цінних паперів з їхньою широкою клієнтурою, технічними можливостями й одержуваною інформацією.

Слідом за США комерційні папери стали випускати корпорації інших  країн. Нині північноамериканські і  західноєвропейські корпорації щорічно випускають комерційні папери на мільярди доларів. Одна з причин цього — глобалізація фінансових ринків. Розвиток передових засобів комунікацій і технологій, дерегулювання фінансових ринків ліквідують різницю між внутрішніми і зовнішніми фінансовими ринками.

Глобалізація стимулювала появу  фінансових інструментів, які можуть вільно обертатися на світових фінансових ринках. Цими якостями, а саме високою  кредитоспроможністю емітентів, володіє  комерційний папір. Сек’юритизація кредитних відносин знижує ціну капіталу, що залучається в борг з фінансового ринку, і загострює конкуренцію на грошовому ринку між фінансовими інституціями, які емітують комерційні папери, і банками.

Зі збільшенням емісій комерційних  паперів банки для захисту  своєї «ніші» на грошовому ринку почали проводити агресивну політику — зниження процентних ставок за своїми позичками. Крім цього, банки ввели новий вид кредитування для клієнтів, що випускають цінні папери: відкриття дублюючої лінії кредиту (backup lines of credit). Сутність його полягає в тому, що банк страхує ризик неповернення в призначений термін суми комерційного папера. У разі зниження ліквідності емітента банківське кредитування набуває особливого значення у зв’язку з короткостроковістю цінних паперів. Платежі за дублюючою лінією кредиту здійснюються у формі 10-процентного компенсаційного залишку невикористаної частини кредиту плюс 20 % від суми використаного кредиту. Використовується також інший спосіб — виплата комісійного мита (fees) у розмірі від 3/8 до 3/4 процента суми кредитної лінії. Комерційні банки виступають для емітента в ролі платіжного агента з оплатою послуг від 5000 до 25 000 дол. на рік.

На фінансових ринках уводяться  нові універсальні види комерційних паперів. Банкірський будинок «Голдмен Сахс» увів в обіг новий фінансовий інструмент, який випускається і погашається в США в іноземній валюті. Його призначення полягає в полегшенні міжнародних розрахунків. Випускаючи універсальні комерційні папери, емітенти можуть накопичувати значні суми фінансових фондів у іноземній валюті і потім через операції своп конвертувати їх у долари [6,c.357].

Основними інвесторами  в комерційні папери є великі страхові компанії, пенсійні та довірчі фонди, взаємні фонди. ТНК дуже активно використовують цей метод короткострокового фінансування. Маючи прямий доступ до ринку без фінансових посередників (банків), великі міжнародні відомі компанії можуть суттєво заощадити на сплаті процентів (часто до 1% і навіть більше). До того ж, оскільки комерційні папери продаються прямо найбільшим інституційним інвесторам, переважна частина їх видів не підлягає державній реєстрації, що зменшує час та витрати підготовки емісії до випуску [4].

Фінансування через  випуск комерційних паперів має  ряд переваг для компанії. По-перше, вони випускаються з нижчим процентом, ніж             прайм - рейт (ставка процента за кредитами першокласним позичальникам, що публікується банками). По-друге, відносно низькі витрати на розміщення. По-третє, емісія паперів не реєструється в Комісії з цінних паперів і фондової біржі, що приносить економію на витратах, пов’язаних із реєстрацією. Відповідно до правил Комісії з цінних паперів і фондової біржі у США не підлягають реєстрації цінні папери на термін до 275 днів, що емітуються корпораціями і пов’язані з поточними угодами.

Комерційні папери обертаються  на грошовому ринку. У часопису «Wall Street Journal» публікується щоденне їх котирування. Звичайно воно вище котирування  казначейських векселів. Вирішальним  чинником котирування є платоспроможність  емітента. Для комерційних паперів головні рейтингові компанії публікують рейтинг: А-1 — найвища інвестиційна якість; А-2 — висока інвестиційна якість; А-3 — добра інвестиційна якість. Відповідно до рейтингу «Стендард енд Пур’з Корпорейшн» близько 70 % комерційних паперів, що перебувають у обігу, належать до А-1[6,c.357]

ТНК здійснюють три види процентних витрат, пов'язаних із використанням  комерційних паперів як джерел короткострокового  фінансування:

1. Комісійні за рейтингові послуги.

2. Комісійні за агентські послуги  банків.

3. Витрати на підтримувальні лінії кредиту.

Рейтингові  послуги. Хоча вимогу отримання кредитного рейтингу законодавчо не закріплено в жодній країні, вона підтримується традиціями ринку і тому є дуже суттєвою для успішного розміщення паперів. Транснаціональні фірми намагаються отримувати кредитний рейтинг на свої комерційні папери в найвідоміших світових рейтингових агентствах (Standard and Poor's, Moody's Investor Service і т.д.). Агентства беруть за свої послуги комісійні (5000-20 000 $ на рік).

Агентські послуги банків. Великі комерційні банки можуть виступати як агенти розміщення та платежу для емітентів комерційних паперів. Вони здійснюють усю пов'язану з цим документальну роботу за комісійні.

Підтримувальні лінії кредиту. Емітент підтримує свої папери здебільшого 100 відсотковою кредитною лінією (back-up lines of credit) від комерційного банку. У зв'язку з коротким періодом обігу комерційних паперів існує ризик, що емітент не зможе заплатити гроші в момент погашення. Тому він використовує кредитну лінію як підтримку, гарантію проти нестачі грошей, але це викликає додаткові витрати: або необхідність компенсувальних балансів, або сплату прямих комісійних (0,375—0,75 % від кредитної лінії) [4].

Під час випуску комерційних  паперів компанії проводять гнучку політику, так само як і у випадку застосування інших видів фінансування. Залежно від обставин перевага віддається одержанню банківської позички або емісії комерційних паперів [6,c.358].

Таким чином, короткостроковий папір являє собою короткострокове, практично нічим не забезпечене зобов’язання, випущене промисловою чи фінансовою корпорацією і є альтернативою банківському кредиту як джерело короткострокового фінансування поточних активів корпорації.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

Перспективи розвитку комерційних паперів в Україні

 

Потреба у запровадженні  комерційних паперів виникла  у зв'язку з існуванням гострої  необхідності у короткостроковому  фінансуванні корпорацій для поповнення оборотних коштів та незручності  їх залучення за допомогою інших  боргових інструментів. На сьогодні основними способами короткострокового фінансування підприємств в Україні є випуск векселів і короткострокові кредити банків. Порівняно з банківським кредитом вексель є більш доступним і дешевшим інструментом для корпорацій, однак векселю притаманна низка недоліків, а саме:

• вексель не може вільно продаватися на вторинному ринку;

- випуск векселів часто  супроводжується махінаціями, ухиленням  від податків та фальсифікацією;

- позичальник не розкриває  фінансову інформацію в обсязі, достатньому для адекватної оцінки кредитного ризику за векселем.

У зв'язку з цим постає потреба у запровадженні нового інструменту, який би мав усі переваги векселя (можливість формування кредитної  історії та репутації позичальника, гнучкість залучення ресурсів, короткостроковий характер позики, відсутність або спрощений порядок державної реєстрації) та водночас дозволив би уникнути незручностей, пов'язаних з неринковим характером векселів. Таким інструментом на ринках європейських країн і США є комерційні папери, що за своєю сутністю нагадують простий незабезпечений дисконтний вексель на пред'явника і мають такі характеристики:

- строк обігу до 1 року, але найчастіше до 270 днів;

- належність емітента  до фінансово стійких компаній  з низьким рівнем кредитного ризику;

- виручка від продажу  комерційних паперів використовується  для фінансування оборотних коштів;

- орієнтація на інституційних  інвесторів;

- розміщення та обіг  на позабіржовому ринку з використанням  загальнодоступних інформаційних  систем, що формують публічні котирування;

- стандартність, серійність, створення програм випусків комерційних  паперів, які містять параметри  ризику, дохідності й ліквідності;

- емісія комерційних  паперів великими партіями;

- саморегулювання й добровільне розкриття інформації емітентом в обсязі, передбаченому для емісійних цінних паперів.

Таким чином, корпорації-емітенти мають можливість регулярно відстежувати ринкову вартість своїх комерційних  паперів, підтримувати публічність  випуску, формувати позитивну кредитну історію, викуповувати папери достроково або розміщувати додаткові випуски, управляючи обсягами короткострокових запозичень, вартістю капіталу й ліквідністю випущених інструментів [2,c.194].

При впровадженні комерційних  паперів в Україні варто звернути увагу на позитивний досвід Росії, де на сьогодні успішно випускаються два види комерційних паперів: класичні позабіржові комерційні папери, організація обігу яких відповідає міжнародній практиці, та короткострокові біржові облігації, що випускаються у вигляді емісійних цінних паперів.

Перші випуски класичних  позабіржових комерційних паперів, засновані на серійних векселях, транжевих двох- або трьохрічних програмах випуску та добровільному розкритті інформації були проведені в Росії в 2004–2005 рр. через синдикат андеррайтерів. Вторинний ринок цих цінних паперів також був позабіржовим – організованим через дилерів, які відкривали двосторонні котирування [3].

Враховуючи усі вищезазначені  переваги комерційних паперів та досвід Росії, з високою ймовірністю  можна стверджувати, що цей вид короткострокових боргових цінних паперів у корпоративному секторі України має значні перспективи. Через свою високу ліквідність, невисоку вартість і простоту випуску комерційні папери з часом можуть перетворитися на основний інструмент вторинного ринку цінних паперів, а вітчизняні корпорації збільшать можливості залучення короткострокових фінансових ресурсів.

Залежно від обсягу діяльності, фінансового становища та потреб конкретної корпорації в Україні  можуть використовуватись різні  види комерційних паперів: