Елементи тарифної системи оплати праці

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Промислово-економічний  коледж НАУ

 

 

 

 

Реферат

З дисципліни « Економіка  праці та соціально-трудові відносини  ІІ»

На тему: «Елементи тарифної системи оплати праці»

 

 

 

 

 

  Виконала студентка  групи 416- БЕП 

Гермаш Ольга

Перевірив викладач

Шелудченко М.В.

 

 

 

Київ 2012

План

1.Вступ ………………………………………………………….3

2.Тарифна система як основа організації оплати праці ……..5

3.Основні елементи тарифної системи оплати праці ………..7

4.Висновок …………………………………………………….16

5.Список літератури …………………………………………..19

 

 

Вступ

 

На основі принципів організації  і функцій заробітної плати в  умовах побудови ринкових відносин створюється  організаційна система оплати праці  безпосередньо на підприємстві. Під  організацією заробітної плати розуміємо  її побудову, тобто приведення її елементів  в певну систему, що забезпечує взаємозв’язок  кількості й якості праці з  розмірами заробітної плати.

У ринковій економіці, що ґрунтується  на різноманітних формах власності  і господарювання, механізм організації  заробітної плати складається з  таких елементів: ринкове регулювання; державне регулювання; колективно-договірне  регулювання; механізм визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо  на підприємстві з використанням  таких елементів, як тарифна система  або безтарифна модель, нормування праці, форми і системи оплати праці та преміювання.

Перебудова організації  заробітної плати відповідно до вимог  ринку передбачає вирішення трьох  головних завдань:

по-перше, підвищення зацікавленості кожного працівника у виявленні  і використанні резервів ефективності своєї праці при виключенні можливостей  одержання не зароблених коштів;

по-друге, усунення випадків зрівнялівки в оплаті праці, досягнення прямої залежності заробітної плати  від індивідуальних, кінцевих результатів  праці;

по-третє, оптимізація співвідношень  в оплаті праці працівників різних категорій і професійно-кваліфікаційних  груп із врахуванням складності виконуваних  робіт, умов праці, дефіцитності певних видів робочої сили на ринку праці, а також впливу різних груп працівників  на досягнення кінцевих результатів  і конкурентоздатність продукції.

 

 

1. Тарифна система  як основа організації оплати  праці

 

Кожне підприємство має свою специфіку в організації оплати праці. Її організаційними основами завжди є: забезпечення необхідного  підвищення заробітної плати при  зменшенні її витрат на одиницю продукції; регулювання трудових відносин, забезпечення рівноправності роботодавця і працівника; вдосконалення нормування праці; вибір  моделі, форм і систем оплати праці; взаємозв’язок розмірів заробітної плати з обсягом та вартістю виробленої продукції.

Ефективна організація праці  на будь-якому підприємстві неможлива  без її основоположного елементу – нормування праці. Нормування праці  – це встановлення науково обґрунтованих  витрат праці і її результатів  – норм часу, чисельності, керованості, обслуговування, вироблення, нормованих завдань. Без цього неможливо  врахувати кількість праці, індивідуальний внесок кожного працівника в загальні результати.

Вихідною нормою праці  є норма часу. Вона відбиває кількість  робочого часу, що повинен затратити  працівник відповідної кваліфікації на виконання одиниці обсягу робіт  у визначених організаційно-технічних  умовах. Важливе значення має якість норм. Використання ненапружених норм приводить до завищеної оцінки трудового  внеску працівника, а в результаті і заробітної плати, що не вигідно  підприємству, оскільки в зв’язку  з цим необґрунтовано підвищується собівартість виробленої продукції  і знижується прибуток. У той же час заниження норми негативно  позначається на стимулюючій функції  заробітної плати.

Основою організації оплати праці є тарифна система, що являє  собою сукупність різних нормативних  матеріалів, за допомогою яких на підприємстві здійснюються диференціація та регулювання  рівня заробітної плати різних груп і категорій працюючих, тобто  встановлюється рівень заробітної плати  працівників у залежності від  їхньої кваліфікації (складності робіт), умов праці, важкості, інтенсивності  та відповідальності виконуваних робіт, географічного розташування підприємства, особливостей і народногосподарського  значення галузей і підприємств  й інших галузевих особливостей.

До основних нормативів, що належать до тарифної системи і  є її основними елементами, відносять  тарифні сітки, тарифні ставки, тарифно-кваліфікаційні довідники, посадові оклади, тарифні  довідники посад службовців, надбавки і доплати до тарифних ставок, районні  кваліфікаційні коефіцієнти до заробітної плати.

Форми і системи заробітної плати – це механізм установлення розміру заробітку в залежності від кількісного результату і  якості праці (його складності, інтенсивності, умов).

Тарифна система використовується для розподілу робіт залежно  від їх складності, а працівників  – залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Розглянемо докладніше сутність тарифної системи, тобто її основні елементи

2. Основні елементи  тарифної системи оплати праці

 

Тарифна ставка являють собою  виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці різноманітних  груп і категорій робітників в  одиницю робочого часу (годину, день, місяць).

На основі тарифної сітки  і тарифної ставки першого розряду  розраховуються тарифні ставки кожного  наступного розряду. Тарифна ставка першого розряду визначається колективним  договором підприємства і залежить, з одного боку, від його фінансових можливостей, а з іншого – від  умов оплати праці, відбитих у галузевій  угоді. При цьому тарифна ставка не повинна бути нижче законодавчо  встановленого рівня мінімальної  заробітної плати. Тарифна ставка є  вихідною величиною для встановлення рівня оплати праці робітників незалежно  від того, які форми і системи  оплати праці застосовуються на підприємстві.

Відповідно до обраної  одиниці часу тарифні ставки бувають  годинні, денні і місячні (оклади). Встановлюються вони за кожним кваліфікаційним  розрядом. Найбільш поширені годинні  тарифні ставки, оскільки на їхній  основі обчислюються різні доплати. Денна і місячні ставки розраховуються шляхом множення годинної ставки на кількість  годин у робочій зміні і  середньомісячну кількість відпрацьованих годин.

Тарифні ставки інших розрядів визначаються множенням тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного розряду:

 

С_р = С_р1 * К_і,

 

де С_р – інші розряди;

С_р1 – ставка 1-го розряду;

К_і – коефіцієнт.

Шляхом ділення тарифної ставки кожного розряду на тарифну  ставку першого розряду можна  визначити тарифні коефіцієнти, що відповідають кожному розряду (Таблиця 1).

 

Таблиця 1. Тарифні ставки робітників окремих галузей

Галузь	Розряд
	I	II	III	IV	V	VI
Видобуток чорних і кольорових металів	1,00	1,11	1,22	1,32	1,58	1,86
Хімічна та нафтопереробна промисловість	1,00	1,09	1,21	1,33	1,50	1,71
Харчова промисловість	1,00	1,07	1,14	1,25	1,38	1,58

 

Для окремих професій робітників-погодинників, зайнятих у виробничих галузях народного  господарства (за винятком залізниці  та метрополітену), встановлюються місячні  оклади. До цієї групи відносять, наприклад, вагарів, водіїв електро- та автовізків, операторів ЕОМ. У межах затверджених місячних окладів конкретні їх розміри  встановлюються залежно від їхньої кваліфікації, складності виконуваної  роботи й умов праці, а також з  урахуванням напруженості нормованих завдань, норм обслуговування та нормативів чисельності. Місячні оклади зайнятим безпосередньо на виробництвах, цехах  і на дільницях із шкідливими умовами  праці підвищуються на 12 %, з особливо шкідливими умовами праці – на 24 %.

При визначенні співвідношень  в оплаті праці на основі тарифних ставок в першу чергу враховується якісна характеристика праці, що визначається, головним чином, складністю виконуваних  робіт.

У промисловості застосовуються три рівні тарифних ставок залежно  від складності праці. Найвищий рівень встановлюється для робітників-інструментальників, ремонтників, налагоджувачів, які обслуговують автоматичні лінії, верстати з ЧПУ, ГВС та інше складне високоефективне  устаткування. Другий рівень, дещо нижчий, встановлюється для робітників, зайнятих на металорізальних верстатах, холодному  штампуванні металу, ремонті інструменту  та устаткування. Третій рівень передбачений для всіх інших робітників.

Компенсація за роботу в  несприятливих умовах здійснюється, головним чином, шляхом встановлення доплат за умови праці. Проте ці доплати  не застосовуються для робітників основних виробництв низки галузей, де компенсація  за умови праці передбачена в  самій тарифній ставці.

Так, для хімічної промисловості  встановлено три рівні годинних тарифних ставок:

· на роботах із нормативними умовами праці;

· на роботах із важкими та шкідливими умовами праці;

· на роботах з особливо важкими й шкідливими умовами праці

Тарифна сітка є елементом  тарифної системи і являє собою  шкалу кваліфікаційних розрядів, кожному з яких привласнений свій тарифний коефіцієнт, за допомогою  якого встановлюється безпосередня залежність оплати праці робітників від їхньої кваліфікації, тобто, в  скільки разів тарифна ставка будь-якого розряду більша першого.

Розряд певною мірою характеризує рівень кваліфікації робітника. Проте  більш точне уявлення про співвідношення кваліфікаційного рівня робітників різних розрядів дають тарифні коефіцієнти. Вони свідчать, у скільки разів  тарифні ставки другого та наступних  розрядів сітки вище від ставки першого  розряду. Тарифний коефіцієнт першого  розряду завжди дорівнює одиниці.

Кількість розрядів і величини відповідних їм тарифних коефіцієнтів визначаються колективним договором, що укладається на підприємстві. Колективний  договір розробляється на основі тарифної угоди і не повинен передбачати  погіршення положення працівників  у порівнянні з його умовами.

Співвідношення між тарифними  коефіцієнтами, що відповідають крайнім  розрядам тарифної сітки, прийнято називати діапазоном тарифної сітки.

Відносне зростання кожного  наступного тарифного коефіцієнта  порівняно з попереднім показує, на скільки відсотків рівень оплати робіт даного розряду перевищує  рівень оплати попереднього розряду.

Слід зазначити, що в останні  роки на підприємствах замість відокремленого формування тарифних ставок робітників і схем посадових окладів спеціалістів застосовують Єдині тарифні сітки (ЄТС), що містять тарифні коефіцієнти  для всіх категорій персоналу. Перевага ЄТС полягає в тому, що вони побудовані на єдиній методичній основі, а тому забезпечують єдиний підхід до оцінки відмінностей у праці всіх працівників  організації, галузі.

Діюча ЕТС вміщує 72 випуски  за різними виробництвами і видами робіт. За її допомогою можна проводити  тарифікацію понад 5 тисяч робіт  і професій (Таблиця 2).

Таблиця 2. Приклад побудови Єдиної тарифної сітки для оплати праці робочих підприємств машинобудування

Показники тарифної сітки	Розряди
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Тарифні коефіцієнти	1,0	1,3	1,69	1,91	2,16	2,44	2,76	3,12	3,53	3,99
Зростання тарифних коефіцієнтів:
відносне, %		30,0	30,0	13,0	13,0	13,0	13,1	13,0	13,1	13,0
абсолютне		0,3	0,39	0,25	0,25	0,28	0,32	0,36	0,41	0,46