Економіка Волинської області

Регіональний  основний капітал характеризує сукупність основних виробничих і невиробничих фондів, розміщених у регіоні підприємств і організацій. З основним виробничим і невиробничим капіталом тісно пов'язаний процес відновлення основних фондів і передусім зменшення амортизаційного періоду, здійснення інвестицій в реконструкцію діючих і створення нових основних фондів, підвищення продуктивної сили зайнятого, продуктивності праці та зменшення трудомісткості одиниці виробленої продукції.

Регіональний  обіговий капітал характеризує сукупність сировинних, матеріальних, паливних, енергетичних, водних ресурсів, необхідних для виробництва продукції, а також виражає фінансову спроможність підприємств і організацій закупити необхідні обігові ресурси та авансувати використання робочої сили для виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг.

Регіональні технології характеризують систему відтворення оборотного капіталу, виробництва і реалізації регіонального продукту. Вони охоплюють технології промислового виробництва, сільського господарства і переробки сільськогосподарської сировини, будівництва, торгівлі, транспорту, освіти, науки, охорони здоров’я тощо. Технології відображають рівень управління капіталом як безпосередніх суб’єктів власності капіталу, так і регіональних органів управління. З технологіями тісно пов’язані інвестиційні процеси та ефективність використання усіх видів капіталу, якість і конкурентоспроможність продукції.

З інформацією  пов’язують інноваційні процеси. У регіоні завжди є структури, які чи продукують, чи нагромаджують наукову, економічну, технологічну, управлінську й інші види новітньої інформації, що може визначити вищий технічний рівень виробництва, в разі реалізації ідей, які передає інформаційна мережа.

Категорії регіональної організації  виробництва.

Регіональна організація виробництва виражає  сукупність локальних виробничих систем, взаємопов’язаних спільною територією. З погляду економіки територія не лише окрема площина, на якій розміщується певне виробництво. Це передусім природний комплекс наземних і підземних ресурсів.

Населення – це потенційний споживач регіонально продукту, джерело трудового забезпечення виробництва, культури, побуту, традицій в регіоні. Особливо важливими є просторове розселення населення, компактне чи некомпактне розміщення населених пунктів, демографічні процеси, система комунікацій між населеними пунктами, рівень трудових ресурсів, зайнятості, ринок праці та ін.

Концентрація  капіталу в населених пунктах, спеціалізація, кооперація і комбінування виробництва  в сусідніх населених пунктах  призводить до формування промислових  центрів, вузлів та районів, причому  промислові райони можуть виходити за межі регіону і поширюватися на сусідні території.

Паралельно  з промисловими розвиваються і аграрно-промислові регіони. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва рослинного і тваринного напряму створює передумови розвитку переробних підприємств.

Категорії регіональної і соціальної інфраструктури

Існують різні рівні регіонального управління, які в свою чергу є реальними  суб’єктами ринкових відносин: рівень адміністративної області, адміністративного  району, населеного пункту, району міста.

Найважливішим завданням регіону будь-якого  рівня є забезпечення зростання  обсягів виробництва товарів  і послуг, зайнятості і рівня споживання та збереження незмінності цін у  регіоні, або щоб темпи зростання  цін не перевищували темпів зростання доходів населення.

Регіональні фінанси – це бюджети області, району, міста і т. ін. Основою його формування є прибутки підприємств, організацій, доходи населення і інші джерела. Регіональний бюджет є основою політики територіальних органів управління, яка два напрямки: наповнення дохідної частини бюджету і її розподіл на виробничі і соціальні потреби.

У кожному  регіоні формується і розвивається житловий фонд і відповідно ,,регіональний ринок житла", транспортна мережа і ,,регіональний ринок транспортних послуг",  комунальна інфраструктура і ,,регіональний ринок комунальних послуг" тощо. Всі ці сегменти перебувають у тісному взаємозв’язку, що забезпечує  сприятливі умови розвитку, диференціацію виробництва товарів і послуг, їх реалізацію на внутрірегіональному, міжрегіональному і зовнішньому ринках, що є основою отримання прибутків виробниками, грошових доходів працівників, задовільного регіонального бюджету і розвитку всієї виробничої і соціальної інфраструктури. Одним з важливих аспектів є ,,соціальний захист тих, хто працює".

Категорії регіональних результатів  виробництва.

Дані  категорії є власне показниками  стану регіонального виробничого  потенціалу, регіональної системи організації  виробництва та регіональної виробничої і соціальної інфраструктури. Через  виробничі результати можна оцінити, як використовуються трудовий, основний і обіговий капітал, наскільки раціонально сформована регіональна організація виробництва, інфраструктура і наскільки регіональна економічна система функціонує як єдиний господарський механізм. Реальні регіональні результати виробництва дають відповіді на такі питання:чи ефективно функціонують локальні виробничі системи, тобто чи прибутково; чи ефективно функціонує система регіонального управління і регулювання; чи раціонально взаємодіють між собою усі складові внутрірегіональної, міжрегіональної і міжнаціональної економічної системи.

Регіональна економічна система з погляду  пропорцій праці, капіталу, галузей, створеного продукту є збалансованою  в тій мірі,яку забезпечує сформований  механізм національної економіки загалом. На період 2006 р. в Україні реальний стан збалансованості здебільшого не відповідає потребам ні регіону, ні країни загалом. Завдання полягає в тому, щоб пропорції регіональних економік України оптимізувати до потреби регіонів і країни. Для того треба створити ринковий механізм стимулювання виробництва в регіонах, який врахував би природні, соціальні та інші особливості регіонів.  

1.2 Територіально-адміністративний  склад області

    Україна - друга за площею (603628 кв. км) країна Європи, що межує з Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. 24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила Україну суверенною, незалежною державою, яка складається з 24 областей, однієї територіальної автономії (Автономна Республіка Крим), 490 районів, 118 районів у містах, 886 селищ міського типу та 28504 сільких населених пунктів.Населення України станом на 1.01.2008 року  становить 46372,7 тис. чоловік. Середня густота населення – 77 осіб на 1 кв.км.  
Волинська область розташована на крайньому північному заході України у зоні українського Полісся. На заході вона межує з Республікою Польща (протяжність кордону – 190 км), на півночі - з Республікою Білорусь (205 км), на сході - з Рівненською (410 км), на півдні - з Львівською (125 км) областями України.

    Територія області - 20,1 тис. кв. км (3,3% території  України) простягається з півночі  на південь на 187 км, а з заходу на схід - на   163 кілометри. Населення області станом на 1.01.2008 року – 1036,4 тис. чоловік (2,2% населення України), з них: 530,2 тис міське населення, решта 506,2 -сільське. Середня густота населення - 51 особа на 1 кв. км.

    Волинь  поділяється на 16 адміністративних районів: Володимир-Волинський, Горохівський, Іваничівський, Камінь-Каширський, Ківерцівський, Ковельсьсткий, Локачинський, Луцький, Любешівський,Любомльський, Маневицький,Ратнівський, Рожищенський, Старовижівський, Турійський, Шацький. Крім обласного центру (місто Луцьк) на території  області розташовані ще 4 міста обласного значення (Ковель, Володимир-Волинський, Нововолинськ, Луцьк), 8 малих міст (Берестечко, Володимир-Волинський, Горохів, Камінь-Каширський, Ківерці, Любомль, Рожище, Устилуг),  22 селища міського типу, 1054-сільські населені пункти.

    Область нерідко називають “вікном в  Європу” на північному заході України. Нині вона підтримує різнобічні контакти більш як з 90 країнами світу. 
Сусідство з Польщею та Білоруссю стало запорукою успішного прикордонного співробітництва, яке реалізується через діяльність Єврорегіону “Буг”.