Економіка Волинської області

УКООПСПІЛКА

Львівська комерційна академія                       
 
 

Кафедра регіональної економіки 
 
 
 
 
 

Індивідуальне навчально-дослідне завдання 

з дисципліни "Регіональна економіка" 

на тему: 

 Економіка  Волинської області  
 
 
 
 
 

Виконав:

студент 1-го курсу 112 групи

спеціальності „ Облік та аудит ”

Годованюка  Євгена 
 

Науковий  керівник:

доц. Заблоцький Б. Ф.  
 
 
 
 

ЛЬВІВ 2010 
 

Зміст 
 

     Вступ………………………………………………………………….3

1. Загальні показники оцінки економіки області
   
0. 1.1 Сутність  і формування економіки регіону…………………………..….4
   
0. 1.2 Територіально-адміністративний  склад області…………………...…10
   
0. 1.3 Розміщення  галузей економіки………………………………………...12
2. Баланс галузевого виробництва
   
0. 2.1 Виробництво  промислової продукції……………………………….…14
   
0. 2.2 Виробництво  сільськогосподарської  продукції…………….……….16
   
0. 2.3 Інвестиції  в основний капітал………………………………….………19
   
0. 2.4 Роздрібний  товарообіг……………………………………….………...22
3. Продуктивність і ефективність економіки області
    
0. 3.1 Зайнятість  населення області………………………………….……….26
    
0. 3.2 Валова  додана вартість………………………………………….………29
    
0. 3.3 Динаміка  продуктивності і ефективності  праці………………………31
4. Екологічні проблеми області
    
0. 4.1 Природні  ресурси і їх використання…………………………..…...….34
    
0. 4.2 Викиди  шкідливих речовин………………………………………….…37
    
0. 4.3 Введення  в дію потужностей для охорони довкілля………….....…..40

Висновки………………………………………………………....…42

Додаток................................................................................................43

    Список використаних джерел…………………………...…..…..44 

 

Вступ

    Волинська область – одна з прикордонних областей України, яка розташована на крайньому північному заході України у зоні українського Полісся. На заході вона межує з Республікою Польща, на півночі - з Республікою Білорусь, на сході - з Рівненською, на півдні - з Львівською областями України. Територія області - 20,1 тис. кв. км Більша частина території розташована в межах Поліської низовини, четверта частина - на Волино-Подільській височині в лісостеповій зоні.

      Завдяки такому географічному  положенні область нерідко називають  “вікном в Європу” на північному заході України. Нині вона підтримує різнобічні контакти більш як з 90 країнами світу.

    Сусідство з Польщею та Білоруссю стало  запорукою успішного прикордонного  співробітництва, яке реалізується через діяльність Єврорегіону “Буг”. Населення області станом на 1.01.2008 року – 1036,4 тис. чоловік (2,2% населення України), з них: 530,2 тис міське населення, решта 506,2 -сільське. Середня густота населення - 51 особа на 1 кв. км.

    Територія області характеризується наявністю  великої кількостю поверхневих вод, які формуються за рахунок місцевого і транзитного стоку. Область відносно бідна на корисні копалини, але тут існує відносно високий рекреаційний потенціал, який в основному визначає економічний профіль регіону.

 

                                                                   РОЗДІЛ 1

1. Загальні показники оцінки економіки області

1.1 Сутність і формування  економіки регіону

    Уже на перших етапах суспільного розвитку, а саме в період енеоліту, відбувається  перший великий суспільний поділ праці, в основі якого було відокремлення землеробства від скотарства. Зумовлено це тим, що потреби споживання були значно ширші, ніж міг забезпечити для себе один виробник. Якщо виробники створювали лише один продукт, то вони могли збільшити виробництво для того, щоб певну кількість продукції можна було обміняти на інші товари, яких вони не виробляли, але які вони споживали. Таким чином відбувалася відмежованість одних виробництв від інших, а результатами праці обмінюватись на ринках.

    Сучасна економічна наука ґрунтується на аналізі різних видів діяльності, які склалися унаслідок поділу праці.

    Поділ праці – це об’єктивний процес формування тих видів діяльності, які необхідні для створення матеріальних і духовних вартостей задля задоволення потреб людини і суспільства.

    Економічний розвиток регіону залежить від глибини  і ширини поділу праці. Під глибиною поділу праці розуміють збільшення видів діяльності і звуження виробничої спеціалізації, з шириною – розміщення видів діяльності по території країни та за її межами.

Економічна  наука обґрунтовує два аспекти  поділу праці (суспільний і просторовий) і декілька рівнів поділу праці.

Суспільний  поділ праці охоплює три рівні:

• одиничний – поділ праці за професіями;
• частковий – поділ праці за ознакою однорідності виробництва;
• загальний – поділ праці за ознакою суміжності  галузей виробництва.

Суспільний  поділ праці відбувався одночасно  углиб і вшир, тобто розповсюджувався по території країни і за її межі, впливаючи на формування двох просторових  рівнів:

• територіально-національний – поділ праці в межах країни з формуванням економіки її регіонів;
• територіально-міжнаціональний – поділ праці між країнами з формування економіки окремих континентальних мегарегіонів.

Кожен вид і рівень поділу праці впливає  на локальну і територіальну організацію економіки. Наприклад, одиничний поділ праці впливає на формування виробничих об’єктів – підприємств; частковий – на формування мікрополісів; загальний – на формування мезополісів; територіально-національний і територіально-міжнаціональний – відповідно на макрополіси і мегаполіси.

Регіоналізація  економіки – це свідоме посилення об’єктивного процесу районоутворення через концентрацію населення, капіталу, праці, видів діяльності на окремі території країни, континенту і розвиток у ній відповідних центрів виробництва, фінансів, торгівлі та управління.

Якщо  процес районоутворення – об’єктивний, незалежний від волі суб’єктів економіки  процес формування виробничо-територіальних систем, то регіоналізація економіки  – навпаки – суб’єктивний процес, який характеризується обґрунтованим  формуванням економічного регіону, тобто врахуванням таких аргументів:

• затрати виробництва – О _в:

- підприємства  використовують сировину як привізну  так і місцеву; привізна сировина  і матеріали будуть підвищувати  собівартість продукції і зменшувати відстань перевезення готової продукції від центру її виробництва до периферії реалізації;

- підприємства  використовують переважно місцеву  працю, тож немає потреби будувати  свої філії в місцях вільної  праці, а зосереджувати капіталовкладення на модернізацію діючих виробництв,; це впливає на оновлення продукції, підвищення її якості і зниження собівартості та збільшення відстані перевезення продукції для її реалізації;

• затрати споживання – О _с:

- населення  намагається отримати доходи в місцях, мінімально віддалених від їх поселень, тобто наймається на працю там, де найбільше можна заробити і найближче добиратись до місця праці;

- населення  намагається придбати споживчі  товари і послуги в місцях, мінімально віддалених від їх  поселень, тобто іде купувати товари там, де найменше можна витратити на товари і транспорт;

• транспортні затрати – О _т:

- тарифи  на перевезення одиниці вантажу  зменшуються із збільшенням маси  партії продукції та відстані  її транспортування, тобто чим  менша собівартість продукції і більший обсяг, тим більша відстань її транспортування;

- тарифи  на перевезення продукції в  умовах складного рельєфу   місцевості, вантажонапруженості ділянок,  конфігурації шляхів зростають.

Регіональна економічна система розглядається  як відносно самостійна, яка спроможна функціонувати як самодостатня.

Регіональна економіка – це сукупність населених пунктів і розміщених здебільшого в них виробничих об’єктів, взаємопов’язаних спільною територією, населенням, традиціями і культурою господарювання і які тяжіють до єдиного центру з функціями управління і регулювання, виробничою і соціальною інфраструктурою.

Регіональна економічна система – це не довільно окреслена територія з населеними пунктами і підприємствами, шляхами  і торгівлею. В її основі є дві ознаки: тісні економічні взаємозв’язки підприємств з природними ресурсами, населенням і споживанням у регіоні та тяжіння виробників і споживачів до центру, який перебирає на себе функції управління і регулювання регіоном.

Економічні  категорії як об’єктивні явища виражають дію певних економічних законів виробництва розподілу, обміну та ін. Їхня

господарська  інтерпретація для будь-якого  рівня економічної системи є  ідентична.

В умовах ринку регіональна економіка  виділяє такі категорії:

• виробничого потенціалу (земля, трудовий капітал, основний капітал, обіговий капітал, технології, інформація, підприємство);
• організації виробництва (територія, населення, промислові райони, промислові вузли, промислові центри, аграрно-промислові райони );
• виробничої і соціальної інфраструктури   (управління, фінанси, транспорт, житло, комунальна сфера, соціальний захист);
• результатів виробництва (регіональний продукт, регіональні затрати, регіональний чистий продукт, регіональні нарахування амортизації, регіональний прибуток).

Категорії регіонального виробничого  потенціалу.

Земля є найважливішим чинником формування і функціонування регіональної економіки. З одного боку – це сільськогосподарські угіддя, з іншого – об’єкт розміщення промислових виробництв, інфраструктури, нових будівель тощо. Земля як товар має свою ціну залежно від попиту й економічної чи соціальної цінності.

Регіональний  трудовий потенціал охоплює працездатне населення працездатного віку, що характеризує ту чисельність трудового потенціалу, яка володіє високим рівнем професійної кваліфікації, здатністю створювати нові системи знань, машин, устаткування, технологій, продукції та приносити прибуток.