Економіка Фінляндії

                                    2.Економіка Фінляндії

     Фінляндія  – одна з найбільш індустріально  розвинених європейських країн,  яка вважається найменш корумпованою  країною світу. Економіка країни характеризується макроекономічною стабільністю, високим рівнем конкурентоздатності, транспарентності, впровадження новітніх технологій та інноваційних розробок. Член Європейського Союзу з 1 січня 1995 року.

     Офіційна  назва – Фінляндська Республіка  – Suomen Tasavalta Republiken Finland.

     Площа території – 337 030 кв. км (сьома за розміром країна Європи, четверта частина якої знаходиться за Полярним колом; 63 місце за розміром у світі).

     Адміністративний  поділ – 5 ляні (laani – губернія), без Аландських островів, які з травня 1991 року мають статус самоврядування. Ляні поділяються на комуни (kunta).

     Столиця  – Гельсінкі (Helsinki) – 574 тис. мешканців.

     Інші великі  міста – Еспу (224,4 тис. мешканців), Тампере (199,2 тис. мешканців), Вантаа (186 тис. мешканців), Турку (176,6 тис.  мешканців), Оулу (122,9 тис. мешканців).

     Розташування  та природні умови: розташована  на півночі Європи, межує з  Росією (сухопутний кордон – 1340 км), Норвегією (727 км) і Швецією  (614 км). Загальна довжина сухопутного  кордону – 2628 км. Берегова лінія  – 1126 км. Клімат – помірний, тепліший, ніж у будь-якій іншій країні, розташованій на тих же широтах. У Фінляндії налічується 187 озер 179 островів. 10 % усієї території країни вкрито водою, 75 % -- лісами. 

     Чисельність населення: 5,2 млн. чол. (93 % -- фіни, 6 % -- шведи, 0,4 % -- росіяни, 0,2 % -- естонці). 65 % населення мешкає у містах. Середня густота населення – 17 чол. на 1 кв. км. Середній вік населення – 40,3 роки. Річні темпи зростання населення – 0,16 %. Середня тривалість життя: у чоловіків – 75 років, у жінок – 82 роки. Середній розмір фінської сім’ї – 2,2 чол. Кількість людей пенсійного віку – 0,8 млн. чол.

     Віросповідання: 84 % населення належить до євангельсько-лютеранської церкви, 1 % -- до православної.

     Офіційні державні мови – фінська і шведська.

     Грошова  одиниця: євро (з 01.01.2002 р.), попередня  національна валюта – «фінська  марка» припинила обіг з 01.03.2002 року, але виконуватиметься Центральним  банком Фінляндії впродовж 10 років,  тобто до 29.02.2012 року.

     Глава держави: президент, який обирається строком на 6 років. За результатами останніх президентських виборів (січень 2006 року) президентом Фінляндської Республіки була обрана Тар’я Кааріна Галонен (офіційно розпочала другий термін на посаді глави держави 1 березня 2006 року).

     Законодавча  влада здійснюється Едускунтою (парламентом). Виконавча – президентом і Державною Радою (урядом).

     Членство у міжнародних організаціях: ООН, СОТ, МБРР, ОБСЄ, МВФ, МФЧХі ЧП, РЄ, ЄКА, ЄМС, ЄС та інші. 

     Фінляндія – високорозвинена індустріально-аграрна країна. Провідні галузі промисловості: металургійна, машинобудівна (суднобудівна, електронне обладнання та ін.), целюлозно-паперова, деревообробна, чорна та кольорова металургія, хімічна, текстильна, швейна, харчова промисловість. Основні природні багатства країни – ліс (бл. 65% всієї тер.) і руди металів (мідні, цинкові, нікелеві та інш.). Розвинені всі види сучасного транспорту. Порти: Гельсінкі, Турку, Коккола, Котка, Ловіса, Оулу, Порі, Раума, Уусікаупункі, Варкаус, Порвоо. Паромне сполучення з Швецією, Естонією, Польщею, Німеччиною. Високорозвинений мобільний зв'язок. Корпорація "Нокіа", заснована у Фінляндії, є найбільшим світовим виробником мобільних телефонів. Фінляндія веде перед також у розвитку системи Інтернет.

     Економіка Фінляндії базується на приватній власності та вільному підприємництві, хоча державна монополія все ж таки зберігається в певних галузях, зокрема енергетичній («Фортум» -- 75 %), повітряному («Фінейр» -- 55%) та залізничному транспорті (Державні залізничні шляхи), виробництві та продажу спиртних напоїв. На оборонну сферу країна щороку витрачає близько 2 % ВВП. Після Другої світової війни Фінляндія була переважно аграрно-індустріальною країною, в якій були розвинуті лісівництво та гірничодобувна промисловість. Упродовж перших післявоєнних десятиліть економіка була переорієнтована зі сфери виробництва на сферу послуг. Країна стала своєрідним торговельним мостом між країнами Західної Європи  і СРСР. На початку 1990-х років економіка Фінляндії пережила сильну кризу, викликану розпадом Радянського Союзу і втратою великого замовника. А з середини 1990-х років почався плавний економічний підйом: Фінляндія стала працювати на ринки західних країн.

      У 1996 р. ВВП Фінляндії становив 110,6 млрд. дол. США. Громадяни Фінляндії платять найвищі у світі податки, що в сумі сягають 48,2% ВВП. У період 1980-1989 ВВП в середньому збільшувався на 3,1% у рік (з урахуванням інфляції). Потім почалося скорочення: у 1991 ВВП зменшився на 6%, у 1992 - на 4%, у 1993 - на 3%. З 1994 по 1997 реальне зростання ВВП відповідно становило 4,5%, 5,1%, 3,6% і 6,0%. У 1998 році ВВП Фінляндії становив 123502 млн. дол. США, а в 1999 році - 126130. На кінець 2001 року реальний ВВП Фінляндії у порівнянні з роками підйому цього показника істотно скоротився.

      У структурі  економіки домінує сфера послуг. Промисловість формує 30,2% ВВП країни. В сільському та лісовому господарствах  задіяні 8% населення країни. Сільське  господарство через кліматичні  умови лише на 3,3% формує ВВП  країни. За видатками на науково-дослідницькі розробки по відношенню до ВВП країна посідає третє місце в світі.

      Промисловість:  найбільш важливими її галузями  є електронна, целюлозно-паперова, деревообробна,  машинобудівна, суднобудівна, хімічна  та текстильна. Фінська телекомунікаційна корпорація „Нокіа” (рівень капіталізації становить 60 млрд. євро) є найбільшою у Скандинавії бізнес-структурою і виробляє третину від загальносвітової кількості мобільних телефонів, забезпечує 2% ВВП Фінляндії.

      У металургійній галузі основною продукцією є мідь та сталь, які виробляються з використанням сучасних технологій. Найважливішою продукцією машинобудування є сільсько- та лісогосподарська техніка, бурильні установки, електрообладнання, ліфти, побутова техніка. Частка хімічної промисловості в загальному виробництві складає 10%. Поряд з основними галузями хімічної промисловості, такими як переробка нафти та виробництво добрив, розвинуті також побутова хімія та виробництво ліків.

      Фінляндія  має чотири АЕС (частка у  виробництві електроенергії – 26%), низку ГЕС (13%) та теплових станцій (61%), які забезпечують 87% від загального обсягу потрібної країні електроенергії, решта якої імпортується. У 2005 році розпочато будівництво п’ятої в країні АЕС.

      За винятком  деревини та декількох видів корисних копалин (мідь, цинк, нікель, рібло та золото) Фінляндія залежить від імпорту природних ресурсів та енергоносіїв (понад 70% енергоносіїв імпортується).

      Середньомісячна  зарплата у чоловіків – 2780 євро, у жінок – 2240 євро (2005 рік). 62 відсотка фінських сімей мають персональні комп’ютери, 94 - мобільні телефони, 47 - доступ до Інтернету.

      Зовнішня  торгівля: Основними і традиційними  торговельними партнерами Фінляндії  є Німеччина, Швеція, Росія, Нідерланди, Велика Британія та США. Зовнішня торгівля становить третину валового внутрішнього продукту країни.

      Освіта  у Фінляндії безкоштовна. Нині  уряд розглядає питання про  запровадження практики навчання  іноземних студентів на платній  основі. На освіту, науку та культуру держава витрачає 17-18% свого бюджету. Основна освіта (9 класів) є обов'язковою. До середніх освітніх учбових закладів належать трирічні гімназії та профтехучилища, навчання в яких триває від 2 до 5 років.

      Система  вищої освіти Фінляндії включає  20 університетів та 29 інститутів. В університетах Фінляндії нині навчається близько 157 тис. студентів, з яких 3,5 тис. – іноземці. В політехнічних інститутах навчається 114 тис. студентів, з яких 2,6 тис. студентів – іноземці. Найбільшими ВУЗами Фінляндії вважаються університети в Гельсінкі, Турку, Тампере, Оулу, Ювяскюля та Політехнічний інститут у м. Еспоо.

      Близько  60% населення країни мають повну  середню освіту, 32% - вищу освіту.

      Засоби  масової інформації: у країні  видається понад 200 газет загальним тиражем 3,3 млн. примірників. Найпопулярнішою фінськомовною газетою країни є „Гельсінкін Саномат”, шведськомовною – „Гювудстадсбладет”. Діє національна система радіо і телебачення „ЮЛЕ”, яка має змішану державно-колективну форму власності (70% акцій належить державі) та фінансується за рахунок держбюджету, абонентської плати і надходжень від розміщення реклами.

      У Фінляндії  більшість компаній і корпорацій  належать приватним особам. Гідроелектростанції  і залізниці - державна власність,  і держава значною мірою регулює підприємницьку діяльність. Передача землі від одного власника до іншого також суворо контролюється державою. В руках кооперативів зосереджена приблизно 1/3 роздрібної торгівлі, але провідну роль у торгівлі відіграють великі приватні маркетингові компанії. Фінські фермери користуються послугами споживчих, виробничих і збутових кооперативів. Крім того, кооперативні банки надають позички на покупку землі і модернізацію ферм з метою збільшення випуску продукції. Через Фінляндський банк уряд встановлює процентні і дисконтні ставки і в такий спосіб ефективно контролює кредитні операції. У Фінляндії проводиться політика активного залучення іноземних капіталовкладень.

      На сьогодні  у Фінляндії переважають невеликі  селянські господарства. Механізація ферм призвела до значного скорочення числа зайнятих у цій галузі, а доходи фермерів істотно зросли. Фінляндії довелося скасувати традиційні обмеження на імпорт сільськогосподарської продукції, оскільки це було обов'язковою умовою вступу в ЄС. Виробництво молочних продуктів, м'яса і яєць перевищує попит на внутрішньому ринку, і ці товари домінують в експорті сільськогосподарської продукції. Експортуються також деякі специфічні товари, наприклад, копчена оленина. В цілому на частку сільськогосподарської продукції у 1997 припадало всього 1,3% доходів від експорту.

      Тваринництво, особливо розведення молочної худоби, свиней і бройлерів, - важлива спеціалізована галузь сільського господарства Фінляндії. Більша частина орної площі засівається кормовими травами, в основному травосумішшю з райграсу, тимофіївки і конюшини. Вирощують також картоплю і кормовий буряк.

      Країна  розташована за північними межами  вирощування основних зернових  культур. За винятком років  з несприятливими вегетаційними  умовами, Фінляндія на 85% забезпечує себе зерном (головним чином вівсом, ячменем і пшеницею). Розвиткові зернового господарства сприяло вдосконалювання методів меліорації земель, широке застосування добрив і виведення холодостійких сортів. Пшеницю й інші зернові культури нарівні з цукровим буряком вирощують на родючих глинистих рівнинах південного заходу, яблука, огірки і цибулю - на Аландських о-вах, томати - у теплицях на півдні колишньої губернії Вааса (Естерботтена).

      У Фінляндії сільське  і лісове господарство нерозривно пов'язані між собою. Більшість селян нарівні з орними землями володіють значними лісовими ділянками. Понад 60% лісопокритих земель належить фермерам. На початку 1990-х років приблизно 1/6 доходів фермери одержували від заготівель лісу. Ліси Фінляндії в основному складаються із сосен, ялинок і беріз. Деревина використовується для виробництва фанери, целюлози, паперу.

      Запаси корисних  копалин у Фінляндії невеликі, а їх видобуток почався відносно  недавно. Серед корисних копалин  найбільш важливе значення має цинк, але частка Фінляндії в його світовому виробництві невелика. Наступне місце посідає мідь, яку добувають на рудниках Оутокумпу і Пюхясалмі, потім залізна руда і ванадій. Металеві руди становлять приблизно 40% вартості продукції гірничодобувної промисловості. У Торніо ведеться видобуток хрому і нікелю.

      Фінляндія  має великий гідроенергетичний  потенціал, але він використовується  лише наполовину, оскільки в умовах  невеликих перепадів висот освоєння  цих ресурсів ускладнюється. Більше ніж половина гідроенергетичних потужностей Фінляндії зосереджена на ГЕС, побудованих на ріках Кемійокі, Оулуйокі і Віронкоскі. Майже вся важка індустрія Фінляндії базується на споживанні великої кількості електроенергії. Залізниці країни в основному електрифіковані. Фінляндія посідає друге місце у світі з видобутку торфу. Атомна енергетика почала розвиватися в 1970-х роках, коли були побудовані дві АЕС недалеко від Гельсінкі. Реактори і паливо для них були поставлені СРСР. У 1980-х роках були споруджені ще дві атомні станції, закуплені у Швеції.

      В обробній  промисловості домінують "лісові" галузі, що випускають целюлозу, папір і пиломатеріали. Приблизно  2/3 продукції цих галузей йде  на експорт. Обробка деревини  хвойних порід зосереджена у  районі Фінської затоки, куди  надходить сировина з Озерного краю. Близько 30% паперової продукції становить газетний папір; крім того, випускаються картон, обгортковий папір і високоякісний папір для банкнот, акцій та інших цінних паперів. Пиломатеріали були важливим експортним товаром ще в середині ХІХ ст. На початку 1970-х років у Фінляндії діяло вдвічі менше лісопильних підприємств, ніж на початку ХХ ст., але продукція цієї галузі утримувалася на рівні 1913 (7,5 млн. куб. м на рік).

      Після  Другої світової війни у Фінляндії  почали інтенсивно розвиватися металургія і машинобудування. Ці галузі виникли у зв'язку з необхідністю виплати СРСР репарацій у вигляді суден, верстатів, електричного кабелю й інших товарів. Великий сучасний металургійний комбінат знаходиться в Раахе, а невеликі заводи є в багатьох містах південно-західної Фінляндії. Випускаються машини й устаткування для целюлозно-паперових підприємств, сільськогосподарська техніка, танкери і криголами, кабель, трансформатори, генератори й електромотори.