Економика Италии

ПЛАН

1. Коротка характеристика країни 
2. Встановлення контакту 
3. Комунікації 
4. Статус, ієрархія, влада і повага 
5. Час та графіки 
6. Невербальнаповедінкав бізнесі 
7. Бізнес протокол та етикет 
8. Культура та корупція

 ВИСНОВОК 
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

 

 

1. Коротка характеристика країни

Іта́лія — держава на півдні Європи, в Середземномор'ї. ЗаймаєАпеннінський півострів, Паданську рівнину, південні схили Альп, острови Сицилія, Сардинія тощо. На суходолі Італія межує з Францієюна північному заході, зі Швейцарією й Австрією на півночі та Словенією на північному сході.

На території Італії розташовані  також такі державні утворення: Сан-Марино, Ватикан, Суверенний Мальтійський орден.

Рим, столиця Італії, була протягом століть політичним та релігійним центром Західної цивілізації як столиця Римської імперії та місцеСвятого престолу. Після занепаду західної Римської імперії, Італія потерпала від численних нападів інших народів, від германських племен, таких як лангобарди та остготи, до візантійців та пізніше норманів.

Згідно з республіканською Конституцією, що була урочисто прийнята 27 грудня 1947 і набула чинності 1 січня 1948, Італія є «демократична Республіка, що заснована на праці. Вища влада належить народу, який втілює її в формах і межах, визначених Конституцією».

 

Таблиця 1.Загальні відомості

Столиця	Рим
Офіційні мови	Італійська
Державний устрій	Республіка
- Президент	Джорджо Наполітано
- Прем'єр-міністр	Маріо Монті
Об'єднання	17 березня 1861
Площа
- Загалом	301 340 км² (71)
- Води (%)	2,4%
Населення
- оцінка 2011 р.	60 681 514 (23)
- перепис 2011 р.	59 464 644
- Густота	201,2/км² (61)
ВВП (ПКС)	2011 р., оцінка
- Повний	1,847 трлн.[1] (10)
- На душу населення	$30.464 (30)
ВВП (номінальний)	2011 р., оцінка
- Повний	$2.198 трлн. (8)
- На душу населення	$36,267 (24)
Валюта	€ Євро (EUR)

2. Встановлення контактів

Будь-які ділові контакти з іноземними партнерами складаються із таких фаз: підготовка контакту; програмування контакту; реалізація контакту; прийняття рішення, підбиття підсумків контакту. Для того щоб діловий контакт з іноземцями був успішним, слід планувати та реалізовувати кожну його фазу, виходячи із розуміння специфічних особливостей кожної з культур. Представники різних країн поводитимуться на різних фазах встановлення контакту відповідно до особливостей своїх ділових культур.

Так, на першій фазі — підготовка контакту — представники моноактивної культури Снімці, швейцарці, англійці, американці, шведи) використовуватимуть  найбільш достовірні джерела інформації, щоб уникнути неправильного трактування  фактів. Представники полі-активної культури (італійці, іспанці, португальці, бразильці, французи, араби) орієнтуватимуться  на отримання попередньої інформації під час особистих зустрічей  та бесід. Представники реактивної культури (японці, китайці, турки, фіни) попередньо вивчать бази даних та друковану  продукцію й уважно слухатимуть  партнерів.

На другій фазі — програмування  контакту — представники моно-активної культури будуть зосереджені тільки на цій справі і виконуватимуть усі  дії в чітко заплановані терміни; полі-активної культури — зневажливо ставитимуться до попередньо розроблених  планів та інструкцій, у тому числі  до обумовлених термінів, виконуватимуть кілька справ одночасно; реактивної культури — плануватимуть розгляд  пропозицій на кількох циклічних  етапах, накопичуючи інформацію та досвід від етапу до етапу.

На третій фазі — реалізації контакту — представники моно-активної культури дотримуватимуться накресленого плану (графіку, схеми) дій відповідно до інструкцій і вимагатимуть цього  від інших. Основний спосіб комунікації для них — діалог. На переговорах вони поводяться спокійно, не зловживають невербальними засобами, є активними й терплячими слухачами. Комфортний простір для їхнього спілкування повинен бути не менше ніж 1,2 м. Представники полі-активної культури намагатимуться встановити міжособистісні взаємини, реалізувати неформальні зв'язки. Основний спосіб комунікації для них — діалог, але при цьому поводитимуться емоційно, багатослівно, використовуватимуть багато жестів та міміки. Комфортний простір для їхнього спілкування — 0,5 м. Представники реактивної культури поводитимуться ввічливо та з повагою до інших з огляду на статус учасників переговорів, будуть уважними слухачами. Основний спосіб комунікації — монолог — пауза — роздуми — монолог. Вони не допускають багато жестів, бурхливих проявів емоцій, уникають прямих поглядів. Комфортний простір для їхнього спілкування — 1,2 м.

На четвертій фазі —  прийняття рішення, підбиття підсумків  — у представників моно-активної культури рішення приймається керівником, який спирається на колективну роботу підлеглих; у представників полі-активної культури важливу роль відіграють статус, вік, репутація і нерідко матеріальний стан учасників спілкування і  при прийнятті рішення враховуються як перспективи розвитку компанії, так і вигода для владних сімей. Представники реактивної культури використовують патерналістський метод прийняття  рішень, пріоритетними для них  є довгострокові цілі.

Готуючи презентацію свого  товару і запрошуючи на неї іноземних  гостей, менеджер повинен уявити собі, як поводитимуться представники різних країн, і знайти для себе відповіді  на такі запитання:

• що викличе увагу до презентації: у представників моно-активної культури — подання інформації про  товар з гумором; у представників  полі-активної культури — попередній особистісний контакт; у представників  реактивної культури — інформація про хорошу ціну;

• що приверне увагу до вас  і товару: у представників моно-активної культури — вміння подати технічну інформацію про товар з гумором  і підкресленням сучасного його вирішення; у представників полі-активної культури — ваша риторика; у представників  реактивної культури — імідж вашої  компанії;

• як включаться в обговорення: представники моно-активної культури поставлять конкретні запитання  щодо експлуатації, поставок; представники полі-активної культури перебиватимуть інших, говоритимуть самі; представники реактивної культури слухатимуть мовчки;

• що може справити на них  враження: у представників моно-активної культури — вміння нав'язати товар; у представників полі-активної культури — вміння спілкуватися поза презентацією; у представників реактивної культури — манера поведінки та зовнішній  вигляд;

• час, який слід відвести на презентацію — для представників  моно-активної культури — ЗО хвилин; для представників полі-активної культури — 10—15 хвилин; для представників  реактивної культури — 1 годину.

На стадії реалізації контактів  виявляються певні національні  особливості, притаманні окремим народам. Ці особливості слід враховувати, готуючись  до будь-яких переговорів з іноземцями, і відповідним чином коригувати свої дії. Так, характерним для поведінки  представників різних країн під час переговор.

Італійці - народ, в характері  якого домінує експресивність, тобто  схильність повністю піддаватися своїм  емоціям та відверто висловлювати їх. Стримування емоцій вони вважають чимось неприродним і ототожнюють це з лицемірством.

Італієць поєднує в  собі французьку жвавість, веселість  з іспанською серйозністю та жорсткістю. Його природний характер - це смак, пов'язаний з ефектом. Міміка італійця відображає сильну гру почуттів, завдяки чому його обличчя є надзвичайно виразним. Італійці відверті й красномовні. Промови  італійських адвокатів перед  судом такі пристрасні, що нагадують  декламацію на сцені.

Італійці експансивні, гарячі, поривчасті і водночас товариські. Дуже цінують, якщо партнер виявляє  зацікавленість культурними та мистецькими  надбаннями італійського народу. Вияв знань в цій області завжди справляє сприятливе враження.

Що стосується італійських  бізнесменів, то вони надають особливого значення тому, щоб переговори велися між людьми, які мають зразкове та стабільне положення в діловому світі й суспільстві. Для налагодження ділових відносин достатньо обміну офіційними листами з пропозиціями. Нерідкі випадки, коли для встановлення ділових контактів вдаються до послуг посередників, інститут яких постійно розширюється. Важливе значення для  представників ділових кіл мають  неформальні відносини з партнерами, у тому числі в позаслужбовий  час.

Італійці люблять вирішувати ділові питання не за столом переговорів, а в неофіційній обстановці, наприклад, у невеличкому ресторані, але  легкість у спілкуванні та традиційна відкритість італійців не повинні  вас надто розслаблювати, оскільки в бізнесових питаннях ви зустрінете досить офіційний підхід.

Для ділових зустрічей  слід одягати класичний костюм. Характерно, що в Італії ви майже не зустрінете на керівних посадах жінок. Традиції суспільства утримують жінку  вдома більше, ніж в будь-якій іншій європейській країні. Тому якщо ви тут у діловій подорожі, і  якщо ви - жінка, вважайте, що одягаєтесь для чоловіків. Не забудьте, що італійці звертають увагу на стильний фасон. Вдягніть свої найкращі туфлі, візьміть модну сумочку. Сховайте подалі дешеву біжутерію і купіть (або позичте) для подорожі золоті прикраси. Італійці легко відрізняють справжню річ від підробки. Вечірній наряд потребує особливої ретельності, якщо ви вечеряєте у ресторані зі своїми колегами. Жінкам бажано одягати яскраві сукні з шовку або атласу і обов'язково діамантові сережки чи брошку.

І нарешті, хоча італійські бізнесмени легкі на підйом, після  підписання спільних ділових документів продовження контактів з ними ускладнюється. Крім того, італійці - народ  не надто організований та пунктуальний. Отож, якщо вас не зустріли в аеропорту - не впадайте у відчай: це не означає  неповагу, це просто вияв неорганізованості. У такому випадку просто зателефонуйте вашим партнерам.

 

3.  Комунікації 

 

4. Статус, ієрархія, влада і повага

Етикет в Італії побудований  на дотриманні незначних формальностей. Особливе місце належить такій якості, як делікатність. Якими б не були взаємовідносини, до якого б соціального  класу ви не належали, про ввічливість  і хороші манери необхідно пам’ятати  завжди. Італійці відзначаються витонченістю, але до їхніх позитивних якостей  не належать акуратність, пунктуальність, вони можуть запізнитись на обід, вечерю, затримати зустріч і навіть не помітити цього. Вони вільно розпоряджаються  як своїм, так і чужим часом. До недоліків деяких італійських бізнесменів  варто віднести і те, що вони, обіцяючи що-небудь, не завжди дотримуються свого  слова.

В сучасних компаніях з  відкритим стилем управління, в невеликих  сімейних фірмах і в середовищі молодих  людей один до одного звертаються  по імені і на “ти”. Але під  час спілкування з начальником  і колегами, старшими за віком, переходять на “ви”. Під час звертання на “ви” до прізвища додається Signorабо Signora. Signorina використовується під час звертання до молодої за віком або нижчої за посадою жінки. 3 професійних титулів найбільш поширеним є Роttоrе. Італійці, як правило, дуже відкриті люди та толерантні по відношенню до інших звичаїв і манер. Наприклад, якщо ви запізнилися, але щиро вибачилися, то жодних претензій до вас вже не буде. Італійцям властива велика терпеливість до допущених помилок та відсутності результату, але грубості та зухвальства вам не вибачать.

Вечірки проводяться незалежно  від займаних посад. Кожний на таких  заходах відкритий і будь-які  традиції в цей час відсутні. Однак  пити і при цьому не їсти – не прийнято. Навіть невелике оп’яніння класифікується як невміння вести себе, тому сильне оп’яніння – це велика рідкість.

Між роботою та приватним  життям існує розмежування: не прийнято брати роботу додому, працювати у  вихідні дні.

Харчування дійсно має  певний протокол в Італії. Однак, не варто приділяти цьому занадто  багато уваги, так як більше часу буде витрачено турбуючись про помилки, ніж на насолоду досвідом. Основні  поради з етикету полягають в  тому, що  найпочесніший гість повинен сидіти в середині стола або праворуч від господаря; і краще не відповідати на телефонні дзвінки за столом.

Патерналізм у стилі менеджменти  комфортно вживається з «сімейним» бізнесом. Однак менеджер залишається  менеджером, що проявляється у високому авторитеті та контролі за підлеглими. Але авторитетний у Італії не є  авторитарним. Італійський менеджер, який дає диктаторського інструкції без посилання на власні  думки  та ідеї підлеглих, ймовірно, стикнеться з ігноруванням його інструкцій. Важливо, не зважаючи на посаду що обіймається, дослуховуватись до підлеглих, і  надавати ґрунтовне пояснення прийнятим  рішенням.