Економічний аналіз виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг

 

Квикор.вир.п.= ,

(1.2)

 

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. При цьому слід ураховувати, що підприємство має чітку предметну, а отже, й  галузеву спеціалізацію. Її визначають ще за організації підприємства, але асортимент продукції з часом може змінюватися.

Під асортиментом розуміють перелік  усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Вужчим поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. Структура — це співвідношення, здебільшого у відсотках, окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску — структурних зрушень. Ці явища взаємопов’язані, а тому асортиментно-структурні зрушення детально розглядаються у аналізі випуску продукції.

Виділяють 3 основні способи обрахунку виконання  плану випуску продукції за асортиментом:

1. Найнижчого відсотка – розраховують виконання плану за асортиментом по кожній асортиментній позиції і в розрахунок плану за асортиментом приймається найнижчий відсоток серед визначених. Недолік – не враховує питому вагу і значення виробів.
2. За питомою вагою позицій, по яких виконано план виробництва.
3. Спосіб середнього відсотка – по кожній асортиментній позиції у виконання плану за асортиментом зараховується фактично випущена продукція в межах плану. Залікові суми сумуються і відносяться до планового обсягу продукції.

Для розрахунку виконання плану за структурою використовують спосіб заліку. Фактичний  обсяг продукції по кожній номенклатурній (асортиментній) позиції зіставляється  з фактичним обсягом при плановій структурі, і в залік приймається  менша з величин. Залікові суми сумуються по всіх номенклатурних позиціях і відносяться до фактичного обсягу продукції.

 

Фактичний вип. прод. при плановій структурі = Фактичний обсяг товарної продукції × Планова питома вага кожної номенклатурної позиції,

(1.3)

 

Основними причинами невиконання плану  за асортиментом та структурою є:

1. затримка у виготовленні технічної документації;
2. несвоєчасна установка нового устаткування;
3. недопоставка матеріалів;
4. зміна попиту, кон’юнктури товарного ринку;
5. недоліки в організації виробництва, поганий технічний стан устаткування, простої, аварії, нестача енергії;
6. недоліки матеріально-технічного постачання;
7. зміна умов виробництва;
8. зміна якості окремих виробів.

Розгляд асортименту продукції є невідривним  від вивчення темпів його розширення й оновлення. Перше пов’язують з  кількісним збільшенням варіантів  розфасування харчових продуктів, засобів  побутової хімії, будівельних сумішей; розширенням кольорової, якісної  та з іншої гами матеріалів і готової  продукції.

Оновлення асортименту — це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші  або випуск принципово нової продукції.

 

Коефіцієнт оновлення  асортименту = ,

(1.4)

 

Також він може бути визначений як частка вироблених нових видів продукції  у грошовому виражені до загальної  вартості товарної продукції.

Виробництво продукції підприємством досить часто має сезонні коливання, тобто відхилення за місяцями чи кварталами року, які зумовлені специфічними умовами виробництва чи споживання певного виду продукції. Для аналізу  сезоних коливань визначають індекс сезонності.

 

Is = ,

((1.5)

 

де  - середні обсяги виробленої або реалізованої продукції;

- загальний середній обсяг  виробництва або реалізації.

Важливою  умовою виконання виробничої програми підприємства, його договірних зобов’язань  є ритмічність виробництва. Ритмічність  – рівномірний випуск продукції  відповідно до графіка в обсязі й  асортименті, передбачених планом.

Для визначення рівня ритмічності використовують прямі і непрямі показники. Найчастіше на практиці промислові підприємства використовуються прямі показники: коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації та коефіцієнт аритмічності.

 

Коефіцієнт ритмічності = ,

(1.6)

 

де , - обсяг виробленої продукції відповідно фактичний і плановий;

n – кількість часових періодів.

Значення  коефіцієнта ритмічності може змінюватися  від 0 до 1. Чим він ближчий до 0, тим менш ритмічно працює підприємство, наближення до 1 свідчить про ритмічну роботу/

 

Коефіцієнт варіації = ,

(1.7)

 

де  - середнє значення обсягу виробленої продукції згідно з графіком.

Коефіцієнт  варіації характеризує середнє відхилення фактичного обсягу виробленої продукції  від планового завдання.

Негативні наслідки викликає не тільки недовиконання  або несвоєчасне виконання планових завдань, але й перевиконання  їх. Для того щоб врахувати таке відхилення від плану використовують коефіцієнт аритмічності.

 

Коефіцієнт аритмічності =

(1.8)

 

Чим менше ритмічно працює підприємство, тим більше значення коефіцієнта  аритмічності. При суровому дотримані  запланованих завдань для окремих  періодів.

Крім  прямих показників ритмічності застосовують також непрямі: наявність доплат за надурочні роботи, оплати простоїв, втрати від браку, сплата штрафів  за недопоставку і несвоєчасне відвантаження  продукції, наявність наднормативних залишків незавершеного виробництва  і готової продукції на складах.

Аналіз  реалізації продукції тісно пов'язаний з оцінкою виконання договірних зобов’язань підприємства-постачальника  продукції перед споживачами. Початковий момент такого аналізу – загальна оцінка виконання договірних зобов’язань. Цей процес полягає у зіставленні  запланованого обсягу реалізації продукції  з сумою укладених договорів  або інших документів. Внаслідок  таких розбіжностей утворюється  розрив між обсягами виробництва  та реалізації, що негативно впливає  на роботу підприємства.

Для оцінки виконання договорів визначають рівень їх виконання, відповідно до передбаченого  асортименту, обумовленого рівня якості та термінів поставки) як відношення обсягу фактичної поставки до обсягу договірних зобов’язань. Рівень виконання може оцінюватися окремо за асортиментом, якістю чи термінами поставки, а  також одночасно з використанням  комплексного показника, який розраховують як добуток виконання цих окремих  показників.

 

Комплексний показник виконання  договорів = ,

(1.9)

 

де  - коефіцієнт виконання плану відповідно за термінами, асортиментом і якістю.

Недовиконання плану за договорами призводить до зменшення виручки і прибутку від реалізації продукції, сплати штрафних санкцій. Крім того, в умовах конкуренції  підприємство може втрати ринки продажу  продукції, що призведе до спаду виробництва.

В умовах ринкової економіки запорукою  досягнення фінансового успіху підприємства є випуск високоякісної продукції. Під якістю продукції розуміють  сукупність властивостей, що зумовлюють здатність продукції задовольняти потреби відповідно до її призначення.

Якість  продукції залежить від ряду факторів, передусім від організаційно-технічного рівня виробництва, кваліфікації робітників, сировини.

Джерелами аналізу є: акти, повідомлення про  брак, звіти відділу технічного контролю якості, звіти майстерень по гарантійному ремонту виробі в, рекламації споживачів.

Досить  надійним показником якості може бути також і відповідність міжнародним  стандартам. Крім того, використовують такі загальні об’єктивні показники  якості:

1. сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисловості);
2. марочність (харчова, промисловість будівельних матеріалів);
3. вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги);
4. строк служби (ресурс) і надійність;
5. визнання одного з часткових показників якості провідним (міцність металів, калорійність харчових продуктів, теплотворність палива тощо).

У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції:

1. гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безкоштовних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;
2. наявність рекламацій, їхня кількість і вартість;
3. кількість і сума штрафів за поставку неякісної продукції;
4. відсоток браку;
5. пониження сортності продукції за межами підприємства;
6. відсоток повернення продукції для виправлення дефектів;
7. відповідність моді;
8. наявність і рівень попиту на даний виріб.

Коефіцієнт  сортності - це відношення вартості всієї  продукції до вартості тієї ж продукції  за умови, що вся вона випускається за ціною вищого сорту.

 

,

(1.10)

 

де  gі - кількість продукції кожного сорту;

pі - оптова ціна продукції кожного сорту;

pо - оптова ціна продукції вищого сорту.

Середньозважена ціна, як показник, якості продукції  розраховується так:

 

,

(1.11)

 

Для оцінки якості продукції потрібно вивчити  витрати та втрати від браку, їх рівень у витратах підприємства, виявити  частку забракованої продукції ( внутрішнього і зовнішнього браку, остаточного  і виправного ) в обсязі виготовленої продукції, оцінити дотримання рівня  браку, який обумовлений технологічним  процесом.

Об’єктом  вивчення повинні стати цехи, дільниці, окремі види виробництв, технологічні операції, окремі види продукції.

Витрати на брак включають собівартість остаточного  браку і витрати на його виправлення.

Втрати  від браку розраховуються як різниця  витрат на брак і сум, що відносяться  на зменшення витрат на брак.

Одним з найважливіших показників оцінки роботи промислового підприємства є  обсяг реалізованої продукції. Аналізуючи виконання плану реалізації, звітні її дані зіставляються з плановими, що дає можливість встановити ступінь  виконання плану, відхилення звітних  даних від планових, виявити фактори, дія яких привела до відхилення фактичної  реалізації від запланованої.

Реалізація  продукції складається з трьох  основних моментів:

1. випуск продукції;
2. відвантаження її споживачам;
3. оплата відвантаженої продукції споживачами.

До  кінця звітного періоду не вся  товарна продукція буде відправлена  споживачам. Частина її затримується на підприємстві, утворюючи залишки  готової продукції на складі:

 

Vвп = Vт + (О1 – О2),

(1.12)

 

де  Vвп –– відвантажена продукція;

Vт –– товарна продукція;

О1, О2 –– залишки готової продукції  на складі відповідно на початок і  кінець звітного періоду.

У зв’язку із тим, що підприємства можуть визначати виручку від реалізації по відвантаженій продукції, або  по її оплаті можливі два варіанти методики аналізу обсягу реалізації. При першому варіанті обсяг відвантаження  і реалізації співпадають. В цьому  випадку:

 

Vр = О1 + ТП – О2,

(1.13)

 

Якщо  обсяг реалізації визначається по другому  варіанту, треба мати на увазі, що в  кінці звітного періоду не уся  відвантажена продукція буде реалізована (оплачена споживачами). Відбувається це по наступних причинах:

1. неправильне або несвоєчасне оформлення платіжних документів;
2. неплатоспроможність або неакуратність споживача (неоплачені в термін);
3. термін оплати ще не наступив;
4. відмовлення споживача від оплати продукції (наприклад, через погану якість) і ін.

Співвідношення  між відвантаженою і реалізованою продукцією наступне:

 

Vр = Vвп + (НП1 – НП2),

(1.14)

 

де  НП1, НП2 –– відвантажена, але нереалізована  продукція на початок і кінець звітного періоду.

З урахуванням попередніх формул можна  записати:

 

Vр = Vт + (О1 – О2) + (НП1 – НП2),

(1.15)