Економічна історія

Всі, вищезазначені причини ститмулювали морські подорожі для відкиттів.

Великі географічні відкриття мали великі наслідки не тільки для країн Європи, а й для всього людства.

Зародилася світова колоніальна система. Вона прискорила виникнення у Західній Європі капіталістичного виробництва і сприяла нагромадженню у буржуазії великих грошових сум, необхідних для організації великих капіталістичних підприємств. Великі географічні відкриття дали великий поштовх розвиткові колоніалізму.

Наступним наслідком є початок формування світового ринку. Європу, Америку, Африку, Австралію зв’язали нові торговельні шляхи. Виникнення світового ринку стало ще одним поштовхом до зародження і розвитку капіталістичних відносин у Західній Європі. Новий світ став ринком збуту для мануфактур Європи і монопольне володіння ним забезпечило швидке нагромадження капіталу в країнах Західної Європи. Великі географічні відкриття створили основу для виникнення міжнародного поділу праці та світового господарства.

Великий приплив відносно дешевого золота і срібла призвів до різкого падіння їх вартості та значного підвищення цін на продукцію сільського господарства та промисловості. Це сприяло зміцненню позиції міської та сільської буржуазії, що зароджувалась; підвищенню її доходів і збільшенню кількості мануфактурних робітників. Розорювались великі землевласники-феодали, потерпали від збитків найбідніші селяни і наймані робітники, збагачувалась буржуазія.

Економічна політика європейського абсолютизму набула яскраво вираженого меркантилістського характеру. Правлячі династії Англії, Іспанії, Франції всіма доступними засобами стимулювали торгівлю, промисловість, судноплавство, колоніальну експансію. Постало питання щодо створення великого масового виробництва. Відбулася поява мануфактур.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Особливості розвитку капіталізму в США

Прискорений розвиток економіки, який розпочався після закінчення Громадянської війни (1861—1865), наприкінці XIX ст. перетворив США в могутню індустріально-аграрну країну.

Основними передумовами успіху економічного розвитку США були такі:

1. Радикальний характер Громадянської війни 1861—1865 pp. Внаслідок цієї війни виникли такі можливості для капіталістичної господарської діяльності, яких не змогли забезпечити буржуазно-демократичні революції в жодній з європейських країн: звільнення рабів сприяло швидкому створенню ринку праці, а масовий продаж державної землі невеликими ділянками швидко капіталізував сільське господарство США. Звільнення рабів на Півдні привело до виникнення своєрідної форми орендних відносин — кроперства. Кроперами були чорні або білі орендарі, які сплачували за оренду землі, сільськогосподарських знарядь, робочої худоби та насіння половину і більше зібраного врожаю. Значне число пайовиків у цьому регіоні стало гальмом розвитку капіталізму в сільському господарстві. Тут поширилося боргове рабство — пеонаж. Загалом посилилося розшарування фермерства. Незалежними господарями в 1890 р. у США були лише 25 %, решта — орендарі, безземельні та заставники.

2. Сприятливі природно-географічні умови для прискореного розвитку виробництва: потужна сировинна база, величезні площі родючих земель, багатство лісових і водних ресурсів, благодатний клімат.

3. Успішна зовнішньоекономічна політика держави. Вона забезпечила щорічне з 1861 р. перевищення доходів над державними витратами на 100 млн дол. У 1890 р. за законом Маккінлі — Олдрича, ухваленим конгресом, було збільшено мита з 10 % (1861) до 49,5 %. Через сім років вони зросли до 57 %. Протекціонізм у зовнішній торгівлі доповнювали пільговими умовами для розвитку промисловості, яку в 1883 р. взагалі не обкладали податками. Митна політика сприяла підвищенню цін всередині країни і зростанню капіталістичного прибутку. Не було перешкод для припливу зарубіжних інвестицій, гарантувалася висока норма прибутку.

4. Надзвичайно активне використання в економіці США досягнень другої технологічної революції. У країні розпочалась електрифікація промисловості, транспорту, побуту. У процесі індустріалізації широко застосовувався найновіший науково-технічний досвід європейських країн, досягнення американської інженерної думки. Практично не було морально застарілого обладнання, а тому не гальмувався економічний розвиток. Це сприяло різкому зростанню продуктивності праці, яка була в 4,5 раза вищою, ніж в англійського робітника. Високий технічний рівень виробництва дав змогу здійснити перехід до масового випуску стандартизованої продукції.

5. Акумуляція в США найбільш енергійної робочої сили із Європи. У 1864 р. в США ухвалили закон, який стимулював імміграцію. Лише з 1870 по 1914 р. у США прибуло майже 30 млн іммігрантів. Особливо в 70—80-х роках серед них була велика кількість кваліфікованих робітників та інженерів із Англії та Німеччини — країн з високим рівнем технічного розвитку, що сприяло передачі європейського науково-технічного досвіду і зменшувало витрати на підготовку кадрів.

6. Швидке створення інфраструктури. Це забезпечило єдність внутрішнього ринку, міжрайонну і міжгалузеву спеціалізацію. Виникли сприятливі умови для індустріалізації Півдня і Заходу. На початку XX ст. залізниці пов'язали між собою всі штати. Було збудовано чотири трансконтинентальні магістралі, які залучили в економічний обіг продукцію Заходу. Залізниці, потіснивши всі інші види транспорту, перетворились на важливий чинник структурних змін в економіці. Вони сприяли зниженню витрат виробництва та зростанню продуктивності праці, процесу урбанізації, а також зміцненню позицій американського сільського господарства на світовому ринку. Завдяки здешевленню товарів США збільшувалась їхня конкурентоспроможність.

7. Історико-географічні чинники. Основний серед них — віддаленість від Європи і близькість до Південної Америки та територій Далекого Сходу.

8. Процес концентрації і монополізації. Економічний розвиток США лише останньої третини XIX ст. переривався рушійними кризами перевиробництва в 1882—1883 і 1893 pp. Тільки в 1897 р. після тривалого застою економіка США знову відновила швидкі темпи розвитку. Економічні кризи виступали потужним прискорювачем концентрації і централізації капіталу. Внаслідок цього в США виникли монополістичні об'єднання в промисловості та банківській справі. У 80-х роках монополії помітно посилились і наприкінці 90-х перетворилися в одну з основ господарського життя країни.

 Антимонопольна політика. За ступенем монополізації США суттєво обігнали Європу, для якої були характерні картелі й синдикати, що об'єднували десятки відносно невеликих підприємств. У США монополістичний капіталізм, спираючись на концентрацію виробництва, цю фазу оминув. Тому тут поведінка монополій — встановлення високих монопольних цін — ставала нестерпною для значної частини населення.

 Держава надавала підтримку аграрному сектору, передусім у справі впровадження наукових методів ведення господарства, створення його інфраструктури — елеваторів, холодильників (холодильних складів), впровадження різноманітних технічних засобів, які забезпечували збереження сільськогосподарської продукції.

Науковий підхід до ведення господарства проявився в економічно обґрунтованій спеціалізації сільськогосподарських районів країни. Американське зерно було високої якості й низької собівартості, що вивело країну на перше місце у світі з вивозу зерна. Зростанню продуктивності праці, технічному оснащенню у фермерському господарстві сприяла концентрація виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

4. Перехід розвинутих держав до імперіалізму та його характеристика

Своєї вищої точки розвитку домонополістичний капіталізм з пануванням вільної конкуренції досяг до 60 - 70-х років XX століття. Протягом останньої третини XIX століття стався перехід від домонополістичного капіталізму до монополістичного капіталізму. В кінці XIX початку XX століття монополістичний капіталізм остаточно склався.

Монополістичний капіталізм, або імперіалізм, є вища і остання стадія капіталізму, основною відмінною рисою якої є зміна вільної конкуренції пануванням монополій.

Перехід від домонополістичного капіталізму до монополістичного капіталізму імперіалізму був підготовлений усім процесом розвитку продуктивних сил і виробничих відношенні буржуазного суспільства.

Остання третина XIX століття ознаменувалася великими технічними зрушеннями, зростанням промисловості і її концентрацією. Обсяг світової промислової продукції збільшився з 1870 по 1900 р. в три рази.

Протягом XIX століття капіталістичний спосіб виробництва швидко розповсюджувався по всій земній кулі. У міру переходу до імперіалізму протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами капіталізму стали приймати все більш гострі форми. Економічні кризи надвиробництва стали повторюватися частіше, збільшувалася їх руйнівна сила, зростала армія безробітних. Загострення непримиренних класових протиріч між буржуазією і пролетаріатом призвело до посилення економічної та політичної боротьби робітничого класу.

У період переходу до імперіалізму найбільші капіталістичні держави Європи і Америки захопили величезні колоніальні володіння. Крайнє загострення протиріч капіталізму знайшло своє вираження в спустошливих імперіалістичних війнах, підносять безліч людських життів і знищують величезні матеріальні цінності.

За класичним визначенням Леніна, основні економічні ознаки імперіалізму такі:

1) концентрація виробництва і капіталу, що дійшла до такого високого рівня розвитку, що вона створила монополії, що грають вирішальну роль в господарському житті;

2) злиття банкового капіталу з промисловим і створення, на базі цього фінансового капіталу, фінансової олігархії;

3) вивіз капіталу, на відміну від вивозу товарів, набуває особливо важливого значення;

4) утворюються міжнародні монополістичні союзи капіталістів, що ділять світ;

5) закінчений територіальний розділ землі найбільшими капіталістичними державами 

Концентрація виробництва підготувала перехід від панування вільної конкуренції до панування монополій. Концентрація виробництва відбувається швидше всього в важкої індустрії і в нових галузях промисловості - хімічної, електротехнічної, автомобільної.  

На певному ступені свого розвитку концентрація виробництва впритул підводить до монополії. Великі підприємства вимагають величезних мас прибутку для того, щоб встояти в жорстокій конкурентній боротьбі з такими ж гігантами та мати можливість подальшого розширення виробництва, а високий прибуток забезпечує лише монопольне панування на ринку. З іншого боку, кільком десяткам гігантських підприємств легше прийти до угоди між собою, ніж сотням і тисячам невеликих підприємств. Так, вільна конкуренція змінюється монополією. У цьому полягає економічна сутність імперіалізму.  

Панування монополій означає подальше поглиблення основного протиріччя капіталізму протиріччя між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичної формою привласнення, внаслідок чого кризи стають ще більш спустошливими. 

У банківській справі, як і в промисловості, вчиняється концентрація капіталу і перехід від вільної конкуренції до монополії. Спочатку банки служили головним чином посередниками в платежах. З розвитком капіталізму розширювалася діяльність банків як торговців капіталом. Накопичення капіталу і концентрація виробництва в промисловості привели до зосередження в банках величезних вільних грошових коштів, що шукають прибуткового застосування. Неухильно зростала частка великих банків у загальній масі банківських оборотів.

Концентрація в банківській справі, як і в промисловості, веде до монополії. Найбільші банки за допомогою скупки акцій, надання кредиту тощо підпорядковують собі дрібні. Захопивши монопольне становище, великі банки укладають між собою угоди про розподіл сфер впливу. Утворюються монопольні союзи банків. Кожен такий союз командує десятками, а іноді й сотнями дрібніших банків, які фактично стають філіями великих. Через розвинену мережу відділень великі банки збирають у свої каси кошти безлічі підприємств. Майже весь грошовий капітал класу капіталістів і заощадження інших верств населення потрапляють у розпорядження невеликих груп банківських ділків. 

Із скромних посередників банки перетворюються у всесильних монополістів грошового ринку. Інтереси банків і промислових підприємств сплітаються все тісніше. Коли банк фінансує кілька великих підприємств певної галузі, він зацікавлений в монополістичному угоді між ними і сприяє такому угодою. Таким шляхом банки у багато разів посилюють і прискорюють процес концентрації капіталу та утворення монополій.

В результаті того, що банки стають співвласниками промислових, торгових, транспортних підприємств, набуваючи їх акцій і облігацій, а промислові монополії в свою чергу володіють акціями пов'язаних з ними банків, відбувається переплетення монополістичного банківського і промислового капіталів, виникає новий вид капіталу фінансовий капітал. Фінансовий капітал є зрощений капітал банківських і промислових монополій. Епоха імперіалізму є епохою фінансового капіталу.  

Для імперіалістичного капіталізму, з пануванням монополій, типовим став вивіз капіталу. На порозі XX століття в найбагатших країнах, де нагромадження капіталу досягло величезних розмірів, виник величезний надлишок капіталу. У гонитві за максимальним прибутком надлишковий капітал спрямовується за кордон. Капітал вивозиться переважно у відсталі країни, в яких капіталів мало, заробітна плата низька, сировину дешево, ціна землі порівняно невисока. У цих країнах монополістичний капітал має можливість отримувати і дійсно отримує величезні прибутки.