Економічна характеристика в Італії

 Сільське  господарство представлене вирощуванням  фруктів (передусім цитрусових), овочів, винограду, картоплі, зернових  культур, маслин, а також розведенням  великої рогатої худоби. Як і  на поч. ХХ ст. рівень концентрації  аграрного капіталу, а відтак  і механізації та інтенсифікації основного виробництва є доволі різним на Півдні і Півночі. До 1998 року країна вважалася світовим лідером щодо виробництва вин, проте вже в 1999 році поступилася Франції. В цілому виробництво цього традиційного для країни продукту суттєво зменшувалося останнім часом з більш ніж 110 літрів на одного жителя у 1966 році до 56,6 літрів у 1999 році. Італійські фермери та товаровиробники харчових продуктів (питома вага їх виробництва в структурі валової доданої вартості країни становив у 1999 р. 12%) завжди досить боляче реагували на зміни в пріоритетах Європейського Союзу передусім в САП (Спільній аграрній політиці). Якщо до 2006 року напрямки розвитку цього сектору були досить чітко визначені у «Порядку денному-2000», то вже в наступний період країні прийдеться рішуче відстоювати свої національні інтереси щодо недопущення скорочення аграрних квот і субсидій.

 Сфера  послуг, як зазначалося вище, є  основною в Італії. Найбільш значущими  при цьому є три галузі –  туризм, транспорт та банківська діяльність.

 У  1999 році країну відвідали 36 млн.  іноземних туристів, які принесли  в економіку країни 28,4 млрд. дол.  доходу, а враховуючи обсяги внутрішнього  туризму цей показник перевищує  45 млн. У цьому плані Італія  є унікальною країною, в якій  сконцентровані природно-кліматичні та історико-культурні рекреаційні ресурси, інтерес до яких в усьому світі є домінуючим. Цікаво, що тільки за два роки 1999-2000 кількість осіб, що побувала у музеях зросла на 3 млн., досягнувши у 2000-му році 30 млн. відвідувачів.

 Італія  є батьківщиною банків і цей  сектор був розвинутий в країні  досить добре завжди. Проте загальносвітові  тенденції концентрації та централізації  капіталу не обминули її. Якщо  у 1990 році їх налічувалося в  країні 1176, то вже у 2000-му залишилося лише 862. Особливістю банківської системи цієї держави є наявність кооперативних банків. Так, серед 921 банків, які існували у 1998 році – 562 були саме такими. На поч. 2001 року на перше місце в країні вийшов Banka Intesa, активи якого склали 643000 млрд. лір, далі йдуть Banka Coomeciale Italiana, San Paolo-IMI, UniCredito Italiаno.

 В  Італії розвинуті всі види  транспорту, які виконують не  тільки функції обслуговування  внутрішніх потреб, а й виступають  південними воротами Європейського Союзу. У першу чергу це відноситься до морських портів та трубопроводів, які йдуть від них до споживачів по всій країні.

      Італія розробила особливу «модель» розвитку, яка впродовж десятиліть широко причетні індустріалізації, підприємництва та глибокі економічні та соціальні зміни.  В даний час Італія посідає шосте як економічної потужності в світі, знаходиться на сьомому місці для міжнародних імпорту і восьме місце з експорту.

       Особливості міжнародної спеціалізації країни досить чітко може проілюструвати структура зовнішньої торгівлі товарами (див. табл. 3), яка відрізняється від тієї, що існувала на поч. 90-х років і стала результатом глибокого реформування національної економіки. Якщо співставити частку імпорту та експорту у 2000-му році, то можна дійти висновку, що в межах міжнародного поділу праці Італія мала пріоритети у ввезені хімічних товарів, електротоварів та інструментів, продуктів харчування, мінеральної сировини та транспортного обладнання. Проте у ряді галузей, експорт переважав над імпортом, зокрема у торгівлі шкіряними виробами, машинами та обладнанням, текстилем, взуттям та одягом. 
 
 

Табл..3 Структура зовнішньої торгівлі товарами

      Відмінною особливістю зовнішньої торгівлі Італії від багатьох інших постіндустріальних країн світу є наявність позитивного сальдо торгового балансу, хоча таким він став лише наприкінці 90-х років.

 Разом  з тим, країна, як зазначалося  раніше навіть зараз є досить  великим зовнішнім боржником, проте водночас Італія виступає досить потужним європейським донором економічної допомоги – близько 1,3 млрд. дол. (1997), яка в основному вона зорієнтована на країни Середземномор’я.

 Як  і в інших розвинених країнах,  близько двох третин економіки представлена ​​ сферою послуг, близько однієї третини від галузі мінімальний внесок від сільського господарства, на основі вкладу три сектори до створення доданої вартості. Однією з характеристик "італійської моделі" сильна підприємницька орієнтація: з кожних ста чоловік, більше десяти з них пов'язані з підприємством потенціалу.

      Серед найбільш промислово розвинених країн Європи, Італії характеризується виробничої системи утворена великим числом підприємств з високим компонентом малих і середніх компаній. Згодом вони опинилися в стані успішно виступати на внутрішньому і міжнародному ринках.

       Сильні переваги цих підприємств лежить в гнучкості виробництва, спеціалізації та уяву в області дизайну та інновацій обробки, в поєднанні з доступністю навчання і творчої праці.  Ці підприємства часто організовані за географічним принципом в системах визначаються як "райони", що представляє мережу підприємств, що беруть участь в тих самих виробничих процесів.

       Ця модель викликала великий інтерес у всьому світі, так як ці промислові райони можна розглядати як свого роду "велике підприємство" характеризується значної економії за рахунок масштабу і високої організаційної ефективності, досягається за рахунок диверсифікації та спеціалізації в процесі виробництва і поєднання різних фаз.

      Районів, чотири п'ятих з яких зосереджена в Північній Італії, але в даний час також збільшення числа решти території країни, є згуртованою мережі, яка підтримує всю систему виробництва, гарантуючи «Зроблено в Італії" бренду лідируючі позиції в усьому світі, насамперед у певних секторах: продукти харчування, технологій і моди.

       Туристичної індустрії також являє собою ще один опорний пункт в італійській системі.  Цей сектор припадає значна частка (6%) від валового внутрішнього продукту.  Італія в даний час займає четверте місце в світі для потоків міжнародного туризму, а також відповідні доходи іноземних валют.

Огляд  зовнішньоекономічної ситуації та економічного стану Італії

      Кроки Уряду Італії на чолі з С. Берлусконі в економічній політиці реалізовувалися в умовах світової фінансової кризи, яка характеризувалася спадом виробництва, зменшенням купівельної спроможності як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках та зниженням росту ВВП, коливанням цін на нафтопродукти, змінами валютних курсів тощо.

       В рамках заходів з пошуку шляхів та ресурсів для мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи, основана увага була приділена наступному: фінансовій підтримці малозабезпечених сімей і, як наслідок збільшенням купівельної спроможності населення, підтримці промислового сектору економіки, підтримці розвитку туризму Італії, розвитку експорту шляхом промоційної підтримки реалізації продукції «Made in Italy», реалізації «Плану будівництва» тощо.

       На законодавчому рівні був прийнятий Закон від 8 квітня 2009 року «Щодо підтримки промислових секторів економіки в умовах кризи», основними положеннями якого є наступні: надання підтримки секторам автомобілебудування, виробництва побутових електротоварів, виробництва меблів; визначення норм щодо квот виробництва молока; збільшення соціальних пільг; прийняття антикризового пакету заходів щодо протидії здійснення спекуляцій на Біржі; рефінансування Фонду з надання гарантій малим та середнім підприємствам тощо.     

      Було започатковано Проект «Італія  та туризм», який передбачає, що  на розвиток туристичної галузі  виділятиметься 1,6 млрд. євро. Відповідні  інвестиційні проекти, запропоновані  італійськими підприємствами в  галузі туризму, фінансуватимуться наступними банківськими групами: група Banca Intesa Sanpaolo, група Unicredit, група Banco Popolare, група Banca Popolare Milano, група Banca Popolare Sondrio. Річна відсоткова ставка кредитування становитиме від 1% до 2,5%.

     Важливим кроком для підтримки сектору туризму Італії стало запровадження нового бренду – «Magic Italy». За словами Прем’єр-міністра Італії С.Берлусконі, впровадження такого кроку надасть змогу збільшити прибутки від туризму з 10% до 20% ВВП країни протягом 4 років.

      Продовжувалося погодження положень «Плану будівництва», який передбачатиме надання державної та регіональної фінансової підтримки малозабезпеченим сім’ям для збільшення житлової площі.

      Разом з тим, Урядом Італії була прийнята Постанова від 26 червня 2009 року «Щодо внесення змін до бюджету»,основними положеннями якої є наступні: зменшення оподаткування у разі купівлі нового промислового обладнання на 50% (повторні інвестиції) та прискорення здійснення державних боргових платежів підприємствам-постачальникам (виділено 18 млрд. євро).

        Крім того, передбачена підтримка підприємств-експортерів, надання сприяння підприємцям, які мають намір започаткувати власну комерційну діяльність, фіксація ціни на газ для італійських підприємців (передбачено, що протягом сезону 2009-2010 років, компанія Eni поставить природній газ італійським компаніям, у кількості 5 млрд. метрів куб. по середньоєвропейській ціні) тощо.

     Протягом звітного періоду зовнішньоекономічна діяльність, як і в попередні періоди, була спрямована на розвиток експорту італійської продукції, розвиток співробітництва в енергетичні галузі, пошуку альтернативних джерел енергії тощо.

      За географічним принципом італійські пріоритети залишаються розподіленими наступним чином: країни „БРІК” (Бразилія, Росія, Індія, Китай), Європа, країни Перської затоки, США, Японія, країни Африканського континенту, країни Азії.

   Значну увагу було приділено поглибленню співробітництва з Росією, яке останнім часом динамічно розвивається. За словами Міністра економічного розвитку Італії К. Скайоли, співробітництво з Росією не обмежується лише купівлею російських енергоресурсів (нафти та газу). Натомість, успішно реалізується співробітництво у промисловому секторі, аерокосмічній галузі, галузі літакобудування (виробництво літака Sukhoi Superjet-100) тощо.

      Важливим напрямком зовнішньоекономічної діяльності Італії став початок реалізації «Плану Середземномор’я», який був озвучений А. Урсо в ході візиту до Туреччини у травні ц.р. та який передбачає поглиблення співпраці з Алжиром, Марокко, Тунісом, Туреччиною, Лівією та Єгиптом, насамперед, у аграрній, промисловій, енергетичній сфері, сфері навколишнього середовища та секторі розбудови інфраструктури.

     Після проведеного польсько-італійського бізнес форуму у Римі, Польща розраховує отримати близько 100 млрд. євро інвестицій. За словами А. Урсо, найбільш цікавий сектор співробітництва Італії та Польщі є енергетичний, як у сфері відновлювальних джерел, так і у атомній енергетиці, а також розвиток інфраструктури, особливо з огляду на проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу Євро-2012.

      На азійському напрямку італійська зовнішньоекономічна політика була акцентована на поглиблені співробітництва з Китаєм, Малайзією та Сінгапуром.

      Новим напрямком співробітництва Італії у зовнішньоекономічній площині стало поглиблення співпраці з країнами Океанії, насамперед, Австралією та Новою Зеландією, підтвердженням чого стало підписання Угоди про промислове та наукове співробітництво між Італією та Австралією (підписання відбулося в рамках візиту до Австралії делегації підприємців Італії на чолі з Заступником Міністра економічного розвитку Італії А.Урсо у квітні ц.р.). Планується, що разом з Австралією, Італія зможе реалізувати проект по будівництву найбільшого в світі телескопу; орієнтовна вартість проекту становить 2 млрд. євро.