Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва на прикладі сільсько господарського

Народногосподарська ефективність сільського господарства визначається рівнем забезпечення населення продуктами харчування, часткою витрат на продовольство в загальних витратах населення, станом експорту та імпорту продовольства і іншими показниками.

Галузева ефективність сільського господарства характеризується системою загальних і приватних показників. До загальних можна віднести такі показники - ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування, рівень виробництва і споживання окремих видів продуктів у розрахунку па душу населення, обсягом валової продукції, валового і чистого доходу до розрахунку па одиницю виробничих ресурсів, ступінь окупності капітальних вкладень та виробничих витрат та ін

До приватних показників відносяться врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин, обсяг виробництва окремих продуктів у розрахунку на 100 га с.-г. угідь, на середньорічного працівника і ряд інших.

Господарська економічна ефективність відображає результативність виробничо-господарської діяльності підприємств. Вона характеризується системою натуральних і вартісних показників.

Народногосподарська ефективність тісно пов'язана з ефективністю галузевої, яка у свою чергу визначається ефективністю підприємств. Це обумовлено тим, що ефективність кожного вищого ланки суспільного виробництва визначається ефективністю ланки, що стоїть нижче. Звідси і необхідність вивчення ефективності па всіх рівнях господарювання.

При цьому на кожному рівні можливе застосування різних, але взаємопов'язаних показників ефекту і витрат. Оскільки суспільне виробництво безпосередньо здійснюється в його первинній ланці - підприємстві, то з найбільшою повнотою слід розглядати всі аспекти його економічної ефективності.

Проблема підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, в тому числі і в тваринництві, становить рішення двох взаємозалежних груп завдань: з одного боку, зростання результативних показників виробництва (натуральна і валова продукція), а з іншого - раціональне використання земельних, трудових і матеріальних ресурсів і пов'язане з ним Скорочення виробничих витрат.

Обсяг продукції є величиною виробничої від кількості залучених у виробництво ресурсів і рівня продуктивності їх використання. Так, у тваринництві факторами виробництва є поголів'я продуктивної худоби, рівень продуктивності, а в землеробстві - площа посівів і врожайність сільськогосподарських культур.

Рішення другої групи завдань, тобто скорочення виробничих витрат, пов'язані з здійсненням безлічі заходів:

по-перше, найбільш повне використання виробничих потужностей будівель і споруд на фермах, а в землеробстві - машинно-тракторного парку;

по-друге, різке підвищення продуктивності праці на основі посилення механізації виробничих процесів, що дасть можливість зменшити трудомісткість продукції, а звідси і частку витрат на оплату праці у загальних витратах виробництва;

по-третє, економне витрачання кормів, ремонтних матеріалів і запасних частин, палива та електроенергії, медикаментів інших оборотних коштів шляхом науково обгрунтованого нормування, матеріального стимулювання, запобігання всіляких втрат матеріальних ресурсів;

по-четверте, всебічне скорочення загальновиробничих і загальногосподарських витрат, раціональне використання транспортних витрат та інших робіт і послуг.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах його послідовної інтенсифікації неможливо без об'єктивної оцінки різних явищ, що мають місце в сільському господарстві. На основі ж одного критерію економічної ефективності таку оцінку дати не можна. Необхідні конкретні показники, що відображають вплив різних чинників на процес виробництва. Лише система показників дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрями підвищення економічної ефективності виробництва. За допомогою системи показників можна конкретизувати основної або допоміжні критерії (приватні, специфічні), дати узагальнену кількісну та якісну характеристику економічних процесів, пов'язаних з ефективністю виробництва.

Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Важливість врожайності, як економічного показника полягає в тому, що вона відбиває ступінь і ефективність використання землі. Слід зазначити що величина врожайності безпосередньо впливає на величину інших показників.

Натуральні показники (урожайність, продуктивність тварин) відображають лише один бік досягнутої ефективності. Для виявлення економічного ефекту необхідно так само знання сукупних витрат праці, які забезпечили отримання даної врожайності або продуктивності тварин.

Вартісні показники мають не тільки облікове а й економічне значення, так як з їх допомогою опосередковуються товарно - грошові відносини.

Найбільш важливими показниками економічної ефективності є:

1). Ставлення валової продукції до витрат живої і уречевленої праці на її отримання: Е = ВП Пз + КФос

Де: Е - ефективність сельскохозяйст.проізв;

ВП - валова продукція;

Пз - поточні виробничі витрати;

К - коефіцієнт ефективності;

Фос - фонди основні.

Валова продукція сільського господарства є результатом основної виробничої діяльності підприємства, вимір її обсягу показує як вирішується головне завдання - збільшення сільськогосподарського виробництва. При визначенні Е.Е. С.Х. виробництва, виявленні його фактичної дохідності за короткі проміжки часу (рік) оцінка валової продукції проводиться за фактичними цінами реалізації.

2). Ставлення чистої продукції (валового доходу) до витрат на її отримання: Е = ВД Пз + КФос ,

Де: ВД - валовий дохід.

Величина валового доходу має особливе значення для розвитку сільського господарства. Валовий дохід у С.Х. визначається відніманням з вартості валової продукції матеріальних витрат на її виробництво. Величина валового доходу в С.Х. залежить від обсягу виробленої продукції, цін на неї і величини матеріальних витрат. Розміри його свідчать бо ефективності використання праці, уречевленої в засобах виробництва, і витрат живої праці. Господарства можуть розподіляти тільки створену вартість - валовий дохід, який складається з двох частин. Перша його частина є базою відтворення робочої сили, тобто служить фондом споживання і створюється працею для себе, забезпечуючи необхідний життєвий рівень та підвищення матеріального добробуту працівників. Інша частина валового доходу створюється додатковий працею і використовується головним чином на накопичення: приріст основних і матеріальних оборотних фондів, освіта резервів і страхових запасів.

3). Ставлення чистого доходу чи прибутку до одиниці витрат:

Е = ЧД Пз + КФос ; П Пз + КФос .

Чистий дохід (грошовий вираз вартості додаткового продукту) представляє різницю між вартістю валового продукту і витратами виробництва на нього. Величину його встановлюють шляхом вирахування з валового доходу витрат, пов'язаних з виробництвом робочої сили:

(V + m)-v = m (чистий дохід).

Чистий доход є основним джерелом подальшого розширення виробництва і зростання суспільних фондів споживання. Його величина показує, наскільки прибутково (рентабельно) підприємство. Підвищення доходу досягається завдяки збільшенню виходу валової продукції, поліпшення її якості та зниження собівартості.

2. Природно - економічна характеристика підприємства ДОГО «Агростіль»

Найбільш повно простежити економічну ефективність продукції рослинництва можна на прикладі конкретного підприємства - ДОГО «Агростіль».

ДОГО «Агростіль» розташувався в Слободзейському районі Молдавії. На господарську діяльність і розвиток підприємства впливають природні та економічні умови, тому з'ясуємо місце розташування, транспортні можливості, грунтово-кліматичні ресурси.

Підприємство розташоване в південно-східній частині Молдови, недалеко від річки Дністер. Помірно-континентальні кліматичні умови (характеризуються достатньою кількістю сонячного сяйва, тепла); віддаленість від великих водних просторів, Карпати перегороджують шлях вологим повітряним масам, що рухаються із заходу. Весняний період триває в середньому близько двох місяців. Літній сезон триває близько чотирьох з половиною місяців з середньодобовою температурою вище 15 градусів. Осінь зазвичай триває близько двох з половиною місяців, з середньодобовою температурою від 0 до 15 градусів. Зима як правило коротка тепла і малосніжна. Середньорічна кількість опадів становить 600 мм. Такі умови сприятливо позначається на зростанні продукції рослинництва.