Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2012 в 15:03, лекция
Формування національних економік почалось іще за часів формування націй у структурі суспільства, а свого розквіту набуло з початком промислових революцій, на базі яких виникло масове виробництво з притаманною йому глибокою спеціалізацією і кооперацією праці. В цей період з'являються перші напрямки економічної думки, що обґрунтовують особливості та шляхи розвитку економічних систем окремих країн.
2.1. Економічні теорії та їхні загальні положення
2.2. Теорія дії триєдиних економічних законів
2.3. Базисні відносини та інститути національної економіки
2.4. Господарська збалансованість і стабільність як завдання державних інститутів національної економіки
- інститут податків: передбачає розподіл частини доходів і прибутків власників капіталу і найманих працівників для формування централізованих і нецентралізованих коштів, маючи на меті фінансування утримання інститутів держави та їхніх соціальних програм;
- інститут профспілок: передбачає організацію працівників за професійною ознакою та відстоювання ними прав на працю, оплату праці перед працедавцями, захисту соціальних прав, умов праці та ін.
Звісно, що сучасна економіка не обмежується лише названими інститутами. їхній діапазон значно ширший.
2.4. Господарська збалансованість і стабільність як завдання державних інститутів національної економіки
Національна економіка є складною (охоплює виробничі, соціальні, духовні, політичні та ідеологічні підсистеми) динамічною системою. Існування будь-якої системи, у тому числі національно-економічної, передбачає мінімально необхідний рівень її збалансованості, визначення якого, а також умов його збереження за обставин, що змінюються, — важлива складова методів управління і регулювання. Особливого значення вона набуває у дослідженні економіки з різними рівнями пропорційності, динамічності, тобто нестійкості.
Збалансованість — стан економіки, за якого національно-господарські пропорції перебувають в оптимальному щодо потреб і технологій співвідношенні та рівновазі.
Розрізняють такі аспекти збалансованості економіки:
- натурально-вартісний: Qц,, де Q — натуральна кількість товарів, робіт і послуг; ц — ціна одиниці товару, робіт і послуг;
- грошовий: vГм, де Гм — грошова маса на рахунках і на руках у споживачів і покупців; v — коефіцієнт оборотності грошової маси.
Натурально-вартісний аспект збалансованості — це передусім забезпечення виробництва, національної сфери та споживчого ринку матеріальними ресурсами і товарами та послугами широкого вжитку.
Практичне вирішення цього завдання уможливлює система контрактів між партнерами про здійснення гуртової торгівлі сировиною, напівфабрикатами, засобами виробництва, товарами, а в роздрібній торгівлі — товарами широкого вжитку, послугами тощо, тобто реалізація створеного продукту Qц.
Режим збалансованого розвитку економіки є найефективнішим, позаяк норма споживання у національному доході протягом тривалого періоду зберігається на найвищому рівні, а отже, структурні зміни і темпи економічного зростання у найкращому випадку є помірні. Прискорення економічного розвитку супроводжується підвищенням норми нагромадження і зміною пропорцій, що склалися. Це призводить до посилення ролі таких факторів, як економічні зв'язки, що можуть впливати на забезпечення пропорційності й, відповідно, збалансованості.
Інструментом оцінювання збалансованості міжгалузевих зв'язків є міжгалузевий баланс.
Міжгалузевий баланс — екониміка-математична балансова модель у вигляді системи лінійних рівнянь, яка характеризує зв'язки між: випуском продукції в одній галузі (у вартісному виразі) і витратами всіх галузей, необхідними для забезпечення цього випуску.
Зовнішньоекономічні зв'язки оцінюють за платіжним балансом.
Платіжний баланс — баланс сум потоків валютних платежів, які отримує з-за кордону і здійснює за кордон країна у процесі зовнішньоекономічної діяльності за певний період (рік, квартал, місяць).
Національно-економічні пропорції. Збалансованість національної економічної системи досягається з оптимізацією національних ідеологічних, політичних, демократичних, економічних та соціальних пропорцій.
Пропорції — стійкі співвідношення між двома показниками протягом декількох років.
Національні пропорції є складною системою співвідношень таких основних груп показників:
- пропорції національної самосвідомості — виражають співвідношення населення і влади за критеріями свідомості: національного патріотизму, національного нігілізму, національної винятковості;
- пропорції національно-державного мислення — виражають співвідношення населення і влади за критеріями ідеологічного, політичного і державного мислення, зокрема національної чи соціальної демократії; створення державного механізму для дотримання законів, які захищають права людини, чи механізму, в якому домінує культ державної установи, державного чиновника або природного господарського монополіста та ін.;
- пропорції національно-економічного мислення — виражають співвідношення населення і влади за критеріями економічних прав і економічної свободи людини та виробничого колективу, зокрема створення економіки на приватній чи неприватній власності; лібералізації чи централізації руху праці і капіталу; стимулювання праці і виробництва методами економічними чи "тіньовими", кримінальними; розподілу доходів за результатами праці кожного чи за посадами, титулами, званнями, державним статусом та ін.;
- пропорції виробництва В і споживання В* — співвідношення виробничих і споживчих потреб В* та виробничих можливостей економіки В.
Можливі такі співвідношення:
-В = В* (національне виробництво задовольняє національні потреби в товарах і послугах);
- В > В* (національне виробництво задовольняє національні потреби, існує надлишок товарів і послуг);
- В < В* (національне виробництво не задовольняє національних потреб, існує дефіцит товарів і послуг);
- пропорції виробничої структури національного продукту:
- В = Вм + Вп (співвідношення у національному продукті частки сфери матеріального виробництва Вм і частки сфери послуг Вп);
- Вм = Вб + Вс (співвідношення у продукті сфери матеріального виробництва частки базових виробництв Вс (металургія, хімія, гірничо видобувна промисловість, енергетика, важке машинобудування та ін.) і частки соціальних виробництв Вс (галузі виробництва товарів широкого вжитку — для споживчого ринку));
- пропорції вартісної структури національного продукту:
- В = О + dB (співвідношення у вартості національного продукту частки проміжного споживання О і частки валової доданої вартості dB);
- dB = Т + В (співвідношення у валовому внутрішньому продукті частки на оплату праці найманих працівників Т і частки валового прибутку В).
- В = А + ЧП (співвідношення у валовому продукті частки амортизаційних нарахувань па основний капітал А і частки чистого прибутку ЧП);
- пропорції розподілу валового внутрішнього продукту dB*:
- dB* = С + Б + К + (Е-1) (співвідношення між споживанням домашніх господарств С, держави Б, капіталовкладеннями К і чистим експортом: ЧЕ = Е- І);
Найважливішою ознакою, що характеризує раціональну збалансованість і стабільність національної економічної системи, є її динамічність — необхідний рівень стабільності, який забезпечує самозбереження системи, але не є нездоланною перепоною до змін.
Кожна національна економічна система має загальні і власні критерії збалансованості, зумовлені природними і соціально-економічними особливостями господарювання.
До виробничих критерів національно-економічної збалансованості і стабільності відносять:
- відсутність абсолютної монополії окремих груп виробників, переважання конкуренції у відносинах виробників, боротьбу за якість продукції і споживача;
- раціоналізацію розміщення продуктивних сил, удосконалення структури виробництва з урахуванням вимог ринку, потреб споживачів;
- перевищення темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання заробітної платні не менш як на 3 — 5 %; посилення ролі стимулів до продуктивної праці та ефективного виробництва;
- збільшення національного доходу завдяки зростанню фондовіддачі основних фондів, підвищенню продуктивності праці виробників та зниженню собівартості на його створення;
- збільшення кількості робочих місць, зменшення плинності кадрів (не повинна перевищувати З— 4% ). поліпшення виробничо-побутових умов, системи управління виробництвом, виробничої інфраструктури, структури і кваліфікації робочої сили тощо.
Ринкові критерії національно-економічної збалансованості, стабільності мають важливе значення щодо регулювання економічної системи загалом. Вони відображають стан виробництва, розподілу, обміну і споживання. Тенденції ринкових макроекономічних показників дають змогу визначити заходи регулювання і встановлення збалансованого та стабільного розвитку.
Соціальні критерії національно-економічної збалансованості виявляють стан реальної політики розподілу і споживання національного продукту. Через формування бюджету, доходів простежується відповідність обсягу і структури національного продукту потребам населення і виробництва, стан платоспроможності уряду і населення, можливості національних заощаджень і капіталовкладень для економічного зростання.
Информация о работе Економічні теорії та базисні інститути національної економіки