Економічні системи

ПЛАН

Введення 

 
1. Поняття і структура  економічних систем   
2. Основні типи економічних систем:

           2.1. Традиційна економічна система

           2.2. Адміністративно-командна система

           2.3. Ринкова економічна система

           2.4.. Змішана економічна система

  3. Проблема координації в різних економічних системах

Висновок 

Список  літератури  
 
 
 
 
 
 

Введення.

 
                Економічна система є сукупність взаємопов'язаних і певним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють економічну структуру суспільства.  
                Позасистемного характеру економіки не могли б відтворюватися (постійно відновлюватись) економічні відносини та інститути, не могли б існувати економічні закономірності, не могло б скластися теоретичного осмислення економічних явищ і процесів, що не могло б бути          скоординованої та ефективної економічної політики.  
                 Коректне та науково обгрунтоване виявлення закономірностей функціонування економічної системи завжди мало доленосне значення.

                  Об'єктивно існуючі економічні системи знаходять своє відображення в теоретичних економічних системах. У радянській економічній літературі найбільш відомими дослідниками економічної системи суспільства були     К.Маркс, Герасимов Н.В., Черняк В.К.. В сучасний період економічної науки робиться наголос на системні уявлення про економіку в підручниках "Економіка" ( "Основи економічної теорії") під редакцією Базилевич В.Д.,  Г.Н. Климка, В.П.Нестеренка, Задоя А.А., Петруня Ю.Е.  
                  Головною проблемою сучасного періоду формування наукових економічних систем у вітчизняній економічній науці можна вважати проблему суміщення універсальних, розроблених світовою економічною думкою, з необхідністю відображення складної картини сучасної економічної  дійсності.  
 
 

1. Поняття і структура  економічних систем  суспільства

 
       Вживання поняття системи має довгу історію, що йде в античну епоху. У перекладі з грецької "система" означає якесь ціле, що складається з частин, пов'язаних між собою і утворюють цілісність.  
Для характеристики будь-якої системи звичайно виділяють її елементи,  структуру та функції. Основними елементами економічної системи є соціально-економічні відносини, що базуються на сформованих у кожній економічній системі формах власності на економічні ресурси та результати господарської діяльності; організаційні форми господарської діяльності; господарський механізм. Встановлення зв'язків між складовими елементами системи означає визначення її структури. Для системи характерна наявність функцій, які не в змозі виконати ні один з елементів окремо, а тільки об'єкт в цілому.  
          Важливою властивістю економічної системи є наявність структури.  
Економіка являє собою складну багаторівневу, що розвивається систему.  
Економічна система суспільства складається з малих економічних систем --домогосподарств і підприємств. Домогосподарство - це мала система, яка представляє власників ресурсів і споживачів в рамках сім'ї. Основна  функція домогосподарства - споживання кінцевих продуктів і послуг, що виробляються підприємствами. Підприємство - мала система, в рамках якої створюються економічні блага і послуги за допомогою сукупності необхідних ресурсів. Групи взаємопов'язаних підприємств об'єднані в галузі. Галузь - це більш велика система, яка об'єднує всі підприємства, що випускають певні продукти. Галузі об'єднуються в більш великі системи -міжгалузеві.  
         Крім того економічна система суспільства може включати й інші елементи: соціально-економічні системи (економіко-політичні, економіко-демографічні, природо-економічні системи); техніко -економічна система (галузеві, міжгалузеві, регіонольні системи).  
Всі системи обслуговують один одного, об'єднані єдиною структурою громадської організації і управління, пов'язані між собою за допомогою продуктообміну, перебувають у постійній взаємодії.  
Розглядаючи з точки зору інформаційного підходу структура економічної системи виступає як внутрішня організація суспільного виробництва.  
Тому вона на різному рівні завжди проявляється через людей, їх виробничу діяльність. Отже, структуру економічної системи утворюють відносини взаємодії людей у процесі виробництва матеріальних і духовних благ і послуг, тобто сукупність виробничих відносин.

               Отже, економічна система - це сфера функціонування продуктивних сил і економічних відносин, взаємодія яких характеризує сукупність організаційних форм та видів господарської діяльності., метою якої є задоволення потреб суспільства в матеріальних благах. 
        Однією з ознак поділу економіки на типи може служити її відкритість або закритість. Якщо національна економіка та її ланки активно включаються в систему міжнародних економічних зв'язків, така економічна система вважається відкритою. Якщо система замкнута на внутрішніх ресурсах виробництва і обмежується внутрішнім споживанням, якщо вона не доступна для нових фірм, то вона є закритою системою.  
Іншою ознакою поділу системи на типи є форми регулювання економічного життя. Ними можуть бути традиції, команда (планування) і ринок. Відповідно економічна система може бути традиційною, ринкової та командної. В економіці можуть поєднуватися     різні елементи систем, тоді       можна говорити про змішування в економіці.  
Ще однією ознакою поділу екосистеми на типи є форма власності. Вона може бути приватною або державною, а в традиційному суспільстві - общинної. Пануюча форма власності визначає форми виробництва і розподілу.

*. Нуреев Р. М. Основи економічних теорій: Мікроекономіка: Учеб. для вузів. - М.: Висш. шк., 1996 .- 447с.

2. Основні типи економічних систем

 
                 Різні економічні системи світу різняться між собою за своїми ідеологіями, а також по своєму підходу до вирішення проблеми економіки.  
                   Корінні відмінності наступні: а) між приватною і суспільною власністю на ресурси і б) між використанням як координаційного механізму ринкової системи і централізованого планування. Необхідно виділити наступні економічні системи: чистий капіталізм, командну економіку,авторитарний капіталізм, ринковий соціалізм, традиційну економіку. Мета економістів будь-якої країни полягає в тому, щоб домогтися такого поєднання капіталізму і соціалізму, яке забезпечить життєздатність і належну ефективність економіці даної країни в рамках її історико -культурних традицій.  
                 У   реальній дійсності економічні   системи               розташовуються десь між ринковою і командною економікою.  
                Щоб краще зрозуміти, як склалася сучасна економіка, як людство навчився знаходити відповіді на її головні питання, корисно озирнутися назад і проаналізувати тисячолітню історію розвитку економічних систем   цивілізації.

                Типи економічних систем дуже актуальна тема, особливо в цей період, коли Україна намагається перейти від однієї економічної системи до іншої. Від типу системи залежить поведінка держави як на світовій, так і на внутрішній арені. Залежно від способу вирішення головних економічних проблем і типу власності на економічні ресурси  ми   можемо      віокремити чотири основних типів економічних систем:  
Традиційну, Адміністративно-командну, Ринкову, Змішану.

                 Але детальніше зупинюся на Ринковій так як зараз більшість вважають її кращою. 

2.1.Традиційна економічна  система 

                     У економічно слаборозвинутих країнах існує традиційна економічна система. Цей тип економічної системи базується на відсталій технології, широкому поширенні ручної праці, багатоукладності економіки. 

                 Багатоукладність економіки означає існування при даній економічній системі різних форм господарювання. Зберігаються в ряді країн натурально-громадські форми, засновані на громадському господарюванні і натуральних формах розподілу створеного продукту. Величезне значення має дрібне виробництво. Воно засноване на приватній власності на  виробничих ресурсах і особистій праці їх власника. У країнах з традиційною системою дрібне виробництво представлене численними селянськими і ремісничими господарствами, які домінують в економіці.

                 В умовах відносно слабо розвиненого національного підприємництва величезну роль в економіці таких країн часто грає іноземний капітал.

                 У житті суспільства переважають освітлені віками традиції і звичаї, релігійні культурні цінності, кастовий і становий розподіл, стримуючи соціально-економічний прогрес.

                  Рішення ключових економічних задач має специфічні особливості в рамках різних укладів. Для традиційної системи характерна така особливість - активна роль держави. Перерозподіляючи через бюджет значну частину національного прибутку, держава направляє засоби на розвиток інфраструктури і надання соціальної підтримки найбіднішим верствам населення.

* Герасимов В.Г. Економічна система: генезис, структура, розвитокнауки .- Мн., 1991 р.  

2.2.Адміністративно-командна система

(централізовано-планова) 

                Ця система панувала раніше в СРСР, країнах східної Європи і ряді азіатських держав.

                    Характерними рисами адміністративно- командної системи є суспільна (а в реальності   державна) власність практично на всі економічні ресурси, монополізація і бюрократизація економіки в специфічних формах, централізоване економічне планування як основа господарського механізму.

                   Господарський механізм адміністративно- командної системи має ряд особливостей. Він передбачає, по-перше, безпосереднє управління всіма підприємствами з єдиного центру   вищих ешелонів державної влади, що зводить на нівець самостійність господарських суб'єктів. По-друге, держава повністю контролює виробництво і розподіл продукції, внаслідок чого виключаються вільні ринкові взаємозв'язки між окремими господарствами. По-третє, державний апарат керує господарською діяльністю з допомогою, переважно, адміністративно-командних методів, що підриває  матеріальну зацікавленість в результатах праці.

                  Повне одержавлення господарства викликає небачену за своїми масштабами монополізацію виробництва і збуту продукції. Гігантські монополії, що затвердилися у всіх областях народного господарства і що підтримуються міністерствами і відомствами, при відсутності конкуренції не піклуються про впровадження новинок техніки і технології. Для дефіцитної економіки, що породжується монополією характерна відсутність нормальних матеріальних і людських резервів на випадок порушення  збалансованості господарства.

                      У країнах з адміністративно- командної системи вирішення загальноекономічних задач мало свої специфічні особливості. Відповідно до пануючих ідеологічних установок завдання визначення обсягу і структури продукції вважалися дуже серйозними і відповідальними щоб передати їх рішення саме безпосереднім виробникам - промисловим підприємствам, радгоспам і колгоспам.

                    Централізований розподіл матеріальних благ, трудових і фінансових ресурсів здійснювався без участі безпосередніх виробників і споживачів, у відповідності із зазделегідь вибраними як '' суспільні'' цілями і критеріями, на основі централізованого планування. Значна частина ресурсів відповідно до пануючих ідеологічних установок прямувала на розвиток військово-промислового комплексу.

                   Відмінною особливістю розподілу продукції в адміністративно- командної системи було привілейоване положення партійно-державної еліти. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

*.        Гальчинський А.С.,Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 1995. - 471 с.

2.3. Ринкова економічна система система

                 Ринок - складна економічна система  суспільних взаємовідносин в сфері економічного відтворювання. Він зумовлений декількома принципами, які обумовлюють його суть і відрізняють від інших економічних систем. Ці принципи засновуються на свободі людини, її підприємницьких талантах і на справедливому ставленні до них держави. Дійсно, даних принципів мало - їх можна полічити на пальцях однієї руки, однак їх важливість для самого поняття ринкової економіки важко переоцінити. Причому ці основи, а саме: свобода індивіда і чесне змагання - дуже тісно пов'язані з поняттям правової держави. Гарантії ж свободи і чесного змагання можуть бути дані лише в умовах цивільного суспільства і правової держави. Але і сама суть прав, придбаних людиною в умовах правової держави, є право свободи споживання: кожний громадянин має право влаштовувати своє життя так, як йому хочеться, в рамках його фінансових можливостей. Людині необхідно, щоб права на власність були непорушними, і в цьому захисті своїх прав основну роль грає він сам, а роль по захисту від незаконного посягання на власність громадянина з боку інших громадян бере на себе державу. Такий розклад сил втримує людину в рамках закону, оскільки в ідеалі держава стоїть на його стороні. Закон, який починають поважати, який би він не був, стає справедливим хоч би для того, хто його поважає. Але, захищаючи права громадян, держава не повинна перейти кордон як тоталітаризму так і хаосу. У першому випадку ініціатива громадян буде стримуватися або виявлятися в перекрученому вигляді, а у другому - держава і її закони можуть бути зметені насильством. Однак   "дистанція"  між тоталітаризм і хаосом досить велика, і держава в будь-якому випадку повинна грати "свою" роль. Роль ця полягає в ефективному регулюванні господарства. Під регулюванням потрібно розуміти вельми широкий спектр заходів, і чим ефективніше його використання, тим вище довір'я до держави.

                Сама ринкова економіка як механізм регулювання економічних відносин є лише науковою абстракцією, спрощеною моделлю для демонстрації принципу її функціонування і порівняння з існуючими формами так званої змішаної економіки. У ринковій економіці в повній мірі реалізовуються всі принципи, зумовлені нею.