Економічні санкції за забруднення довкілля

Очевидним є стимулюючий характер плати за понадлімітовані викиди (скиди) забруднюючих речовин. Відповідні платежі вилучаються з прибутку підприємств-забруднювачів в кратному розмірі відносно фіксованих платежів за лімітовані викиди (скиди) і роблять економічно невигідними перевищувати дозволені обсяги викидів (скидів). Ця плата відіграє роль фінансової санкції і компенсаційного засобу одночасно.

Координаційний бік плати за забруднення виявляється в тому, що за її допомогою визначається фінансова частка кожного забруднювача в забезпеченні колективних зусиль в галузі охорони довкілля від" забруднення (нормативи плати встановлюються по кожному інгредієнту забруднюючих речовин (відходів) з урахуванням ступеня небезпечності їх для навколишнього природного середовища та здоров'я населення). Крім того. за допомогою даного роду плати дії всіх забруднювачів узгоджуються з потребами відповідних територій в вирішенні екологічних проблем (базової нормативи плати повинні враховувати природно-кліматичні особливості територій, стан довкілля в місці розташування джерел забруднення).

Контролююча функція плати за забруднення виявляється у можливості використання її як засобу реагування на досягнуті підприємствами-забруднювачами результати по охороні довкілля. В залежності від цих результатів контролюючий орган може залишити плату незмінною, або підвищити її, а також може частково чи повністю звільнити від плати за забруднення довкілля, якщо впроваджуються ефективні технологічні заходи щодо зменшення викидів (скидів) забруднюючих речовин в навколишнє середовище.

Компенсаційна функція — найважливіша в механізмі плати за забруднення довкілля. Відповідні платежі мають акумулюватись в цільових фондах охорони навколишнього природного середовища і забезпечувати фінансування заходів, пов'язаних з усуненням негативних наслідків забруднення на середовище перебування людини. Концентрація відповідних платежів в спеціальних державному та місцевих фондах дозволяє підвищити соціально-економічну ефективність інвестицій в охорону довкілля від забруднення.

Платежі за забруднення навколишнього середовища є складовою частиною фінансового механізму охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Система платежів за порушення природного середовища формується на основі таких елементів:

 - порядку вилучення коштів в економічних суб’єктів;

 - ставки платежів, що встановлюють певну відповідність між кількісними показниками впливу на природне середовище і розміром вилучених коштів;

 - допустимих меж порушення середовища (ставки за понадлімітне порушення середовища збільшені в 3-5 разів. Змінюється порядок віднесення платежів: платежі за порушення середовища в межах ліміту включаються в собівартість товару, платежі за понадлімітний вплив – вилучаються з прибутку);

 - порядку розподілу зібраних коштів.

 Згідно з методикою визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища України нормативи встановлюють за:

 - викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

 - скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти;

 - розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та інших виробництв;

 -  спричинення збитків тваринам та рослинам;

 -  збитки, завдані природно-заповідному фонду;

 - аварійне забруднення довкілля.

Висновок

У роботі наведено теоретичне узагальнення, обґрунтування  та вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці теоретичного та науково-методичного вдосконалення  принципів та інструментів стимулювання ефективного використання природних ресурсів, що в сукупності дозволило зробити такі висновки:

1.Екологічні, економічні  та соціальні проблеми природокористування,  що склалися в Україні в  зв’язку з погіршенням стану  природних ресурсів та нераціональним  використанням коштів на їх  охорону та відтворення, зумовлюють  необхідність вдосконалення принципів  та інструментів економічного  механізму забезпечення охорони  навколишнього природного середовища;

2. Для підвищення ефективності економічного регулювання використання природних ресурсів удосконалено їх класифікацію.

Отже, можна констатувати, що плата за забруднення довкілля відіграє значну роль в регулюванні  відносин, що виникають в сфері  взаємодії природи і суспільства, а вдосконалення організаційно-правового  механізму її здійснення є необхідною умовою подальшої оптимізації фінансових заходів по забезпеченню ліквідації та нейтралізації наслідків забруднення  середовища перебування людини.

Проте, при всій своїй важливості плата за забруднення довкілля не є єдиним засобом реалізації принципу "забруднювач платить". Поряд з нею, як свідчить світовий досвід, можуть і повинні використовуватись й інші економіко-правові засоби заохочення підприємств — забруднювачів в зниженні викидів (скидів) забруднюючих речовин. Зокрема, до таких засобів відносяться:

- встановлення пільгових ставок по непрямих податках екотехніки чи звільнення її від податку;

- надання податкових пільг на прибутки від природоохоронних програм приватних підприємств;

- впровадження режиму  прискореної амортизації очисного  обладнання та інші економічні  засоби, спрямовані на стимулювання  інвестицій в природоохоронну  діяльність;

- впровадження пільгових або тривалих субсидій (пільгове кредитування, безоплатні позики для дрібних підприємств) на проведення захисних заходів;

- використання системи безпроцентної позики спеціального випуску на придбання очисного обладнання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел

1. Відомості Верховної Ради України 2012 рік, №17, ст.155.

2. Назарук М.М., Койнова І.Б. Екологічний менеджмент: Запитання і відповіді, Львів: Еней, 2004. – 236 с. 2. Конституція України. 

3.Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін у додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” від 28 березня 2003 р. № 402 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 14. – С. 15-

4.Постанова Кабінету Міністрів України “Про експертну грошову оцінку земельних ділянок” від 11 жовтня 2002 р. № 1531 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 42. – С. 144-149.

5.Царенко, О.М. Основи екології та економіка природокористування [Текст] : навчальний посібник / О. М. Царенко, О. О. Нєсвєтов, М. О. Кадацький. - 2-е вид., стереот. - Суми : Університетська книга, 2004. - 400 с

 6.Екологія [Текст] : підручник / Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т. - К. : КНЕУ, 2005. - 371 с.

 7.Колотило, Д.М. Екологія і економіка [Текст] : навчальний посібник / Д. М. Колотило ; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т. - 2-е вид. доп. і перероб. - К. : КНЕУ, 2005. - 576 с.

8.Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористування [Текст] : підручник / Л. Г. Мельник. - Суми : Університетська книга, 2006. - 759 с.