Економічні потреби суспільства:сутність, структура

           На прикладі економічно розвинутих країн у XX ст. можна виділити три етапи розвитку потреб.

Перший  етап - до середини 50-х років, домінували матеріально-речові потреби. Однак, наприклад, у США вже в першій третині XX ст. спостерігався значний приріст  вільного часу. В 20-ті роки робочий тиждень  був законодавче обмежений 40 годинами.

          Другий етап почався з середини 50-х років з переходом до "економіки споживання", коли формуються такі соціальні потреби, як побутове обслуговування, освіта, медицина, спорт, відпочинок, розваги та ін. На прикладі США можна простежити перехід до типу

споживання, де панують послуги. Вже в 20-ті роки в структурі особистого споживання 40 відсотків становили витрати  на послуги, більше 12 відсотків - на товари довгострокового споживання. Частка витрат на харчування в США становила 15 відсотків (у Західній Європі - 20 відсотків, Японії - 27 відсотків).

Дію закону зростання потреб протягом XX ст. підтверджує динаміка вартості робочої сили. В 1970 р. порівняно з 1910 р. реальний зміст заробітної плати в США і ФРН зріс більше ніж у 8 разів, у Великобританії та Франції - в 3-4 рази, суттєво випереджаючи зростання вартості постійного капіталу, що припадає на одного робітника.

            Третій етап розвитку потреб почав формуватись у 80-ті роки. Він завершить фундаментальні зрушення в бік гуманітарних потреб, пов'язаних з творчістю, духовним розвитком особистості. Інтенсивний розвиток цих потреб вимагає як зміни характеру праці, так і зростання тривалості вільного часу.

За даними опитування, 3/4 американців ладні  відмовитися від купівлі більшості товарів на користь задоволення потреб нематеріального характеру. Від 14 до 42 відсотків усіх робітників і службовців висловлюються за збільшення вільного часу навіть за рахунок зменшення заробітків.

У структурі  потреб відбуваються такі принципові зміни: перехід від амінування економічних потреб до домінування соціальних; від задоволення елементарних потреб - до задоволення потреб на основі індивідуалізованого виробництва; від речової структури споживання - до переважання в ній послуг, в тому числі й послуг гуманітарного характеру, спрямованих на розвиток особистості. Кожний крок в розвитку суспільства - це одночасно задоволення потреб на новому, більш високому рівні. Суспільство завжди жорстко обмежене економічними ресурсами, тому на кожному етапі свого розвитку воно висуває як двоєдину мету задоволення однаково пріоритетних соціальних та економічних потреб, виділяючи для цього необхідні частини сукупного фонду робочого часу. Економічні цілі реалізуються за рахунок нової додаткової праці, створюваної зростанням ефективності виробництва; соціальні зумовлені розширенням споживчих благ, вільного часу, розвитку людської особистості. 
 

3. Види особистих потреб і їх класифікація 

           Особисті потреби дуже різноманітні. Залежно від характеру природи виникнення виділяють три їх групи(класи): фізичні, соціальні

і інтелектуальні.

          Фізичні потреби пов’язані з підтримкою фізичного життя людини. До них відносяться потреби в їжі, одязі, житлі, а також такі як потреба в руховій активності, у сні і так далі. Ці потреби задаються людині самою природою. Проте

характер виробництва, соціальних лад і конкретні умови, в яких знаходяться люди, накладають на них відбиток: міра їх розвитку, форми прояви, способи задоволення видозмінюються і удосконалюються по мірі розвитку продуктивних сил і виробничих стосунків. Наприклад потреба в житлі з простої нужди в даху над головою перетворилася на високорозвинену потребу в облаштованому житлі.

          Соціальні потреби – виникають у зв'язку з функціонуванням людини в суспільстві. До них відносяться потреба в суспільній діяльності, самовираженні, спілкуванні з людьми, забезпеченні соціальних прав і так далі. Соціальні потреби народжуються в процесі діяльності людини як суспільного суб'єкта. На відміну від фізичних вони не задаються природою не закладаються генетично, а отримуються в ході становлення людини як особи, його розвитку як члена суспільства.

           Інтелектуальні потреби – народжуються розумом людини і пов’язані з

його  інтелектуальною діяльністю. Це потреби в пізнанні навколишнього світу, освіті, підвищенні кваліфікації, різних видах творчї діяльності (у тому числі і творчій самодіяльності) і так далі. Як і соціальні, вони є потребами, створеними суспільством розвиваються разом з розвитком людини, підвищенням його інтелектуального рівня, отримуються у процесі становлення людини, як особи.

Вирішальну  роль в цьому грає суспільне середовище, в якому знаходиться і 

виховується людина. Цей вид потреб залежить від вихованої суспільством індивідуальності.

             Залежно від сфери життєдіяльності людини, в якій виявляються особисті потреби, виділяють дві групи особистих потреб – матеріальні і духовні. Матеріальні потреби виникають у сфері матеріальної життєдіяльності людини. Як об'єкт таких потреб виступають матеріальні блага і послуги (продукти харчування, предмети одягу, житло і домашня обстановка, комунальні і побутові послуги і т. п.) Матеріальні потреби відрізняються від фізичних. Перші – частина

фізичних  потреб, яка задовольняється за допомогою  матеріальних благ і послуг (наприклад, потреба в їжі, житло, одягу і т. п.). Окрім їх фізичні включають і чисто фізіологічні, наприклад потреба в руховій активності, сні і тому подібне Вони можуть задовольнятися і без участі матеріальних благ і послуг. Духовні потреби пов’язані з духовною діяльністю людини, під якою розуміється не лише інтелектуальна, але і будь-яка діяльність породжувана внутрішнім станом людини. З цієї точки зору духовні потреби ширше інтелектуальних. Їх задоволення забезпечує, якщо так можна сказати, духовне відтворення людини.

Круг  таких потреб людини вельми всілякий. Це і потреби в користуванні культурними  цінностями (включаючи пам'ятники архітектуру, живопис, концертно-виконавську діяльність і т. п.), і потреби в естетичній насолоді (які можуть задовольнятися як матеріальними благами, створеними працею людини, так і природою), і кажучи словами Ф. Енгельса, нескороминуща потреба людського духу – здолати всі протиріччя.

             Залежно від міри конкретизації все потреба підрозділяються на загальних і конкретних. Загальні потреби - потреби, витікаючи з якого-небудь вигляду

життєдіяльності людини. До них відносяться, наприклад, потреби в їжі одязі, житлі, в  освіті, інформації і так далі Кожен  вид загальних потреб може задовольнятися різними наборами конкретних благ і послуг.

             Конкретні потреби – потреби, об'єктом яких служать окремі блага і послуги. Наприклад потреба в хлібі, м'ясі, в меблях телевізорах, книгах і тому подібне Загальні і конкретні потреби тісно взаємозв'язані між собою. Кожна

загальна  потреба як би розпадається на ряд  конкретних, складається їх них. З  іншого боку, набір окремих конкретних потреб може скласти одну загальну. У залежності кількісної визначеності і можливостей задоволення всю  сукупність потреб підрозділяють на абсолютні дійсні, платоспроможні і задоволені.

Абсолютні потреби висловлюють бажання  володіти товарами. Вони не обмежені можливостями виробництва, ні доходами споживачів, носять абстрактний характер не пов'язані  з конкретними предметами вжитку. Дійсні потреби формуються в рамках досягнутого рівня виробництва. Вони, як і абсолютні, не обмежені платоспроможними можливостями споживачів. Але на відміну від абсолютних носять конкретний характер, тобто направлені на певний предмет або послугу, які виробляються і пропонуються споживачам.

             Платоспроможні потреби визначаються платоспроможними можливостями споживачів. Цим вони відрізняються від абсолютних і дійсних потреб. Але як і абсолютні, платоспроможні потреби носять абстрактний характер, тобто відображають абстрактне бажання володіти товарами взагалі (в рамках тих, що є у споживачів платоспроможних можливостей) без ув'язки з яким-небудь конкретним товаром. Платоспроможні потреби, як правило, виносяться на ринок і набувають форми платоспроможного попиту.

            Задоволені потреби – потреби, які фактично задовольняються благами і послугами. Задоволення їх залежить від досягнутого рівня розвитку виробництва і платоспроможних можливостей споживачів. Платоспроможні потреби перетворюються на задоволені коли на ринку достатня кількість товарів і послуг, відповідних по своїх споживчих властивостях вимогам покупців. У зворотному

випадку вони залишаються незадоволеними. Між  абсолютними, дійсними, платоспроможними і задоволеними потребами існує певний взаємозв'язок.

Абсолютна потреба під впливом досягнутого  рівня виробництва перетворюється на дійсну. Остання в результаті розподілу суспільного продукту набуває форми платоспроможною, яка потім виноситься на ринок  і задовольняється завдяки покупці і вжитку товарів і послуг. Частина потреб населення з різних причин залишається незадоволеною. Як такі причини виступає недостатній рівень розвитку продуктивних сил, брак окремих товарів або послуг недостатній рівень доходів споживачів і так далі. У міру зростання суспільного виробництва, вдосконалення виробничих стосунків все велика частина незадоволених потреб

задовольняється. Але в той же час з'являються  все нові незадоволені конкретні  потреби.

            По мірі раціональності потреби розділяють на розумні і ірраціональні.

Розумні (раціональні) потреби – потреби, відповідні науковим уявленні про вжиток благ і послуг, необхідних для підтримка  здорового способу життя людини, всесторонньої гармонійної розвитку особи. Вони визначаються рівнем продуктивних сил і формуються відповідно до закону зростаючих потреб з обліком особливостей його дії в конкретних умовах суспільного відтворення. Розумні потреби в харчуванні складаються ще і на основі знань і досягнень природних наук: фізіології, біології, медицині – і формуються наукою про харчування. Інакше кажучи, розумні потреби – це суспільно корисні потреби. Їх задоволення забезпечує розкриття фізичних, духовних і творчих здібностей людини. Розумні потреби – категорія, що важко піддається кількісному вираженню. Проте розміри конкретних матеріальних потреб можна умовно визначити за допомогою раціональних норм і нормативів. Проте всі ці раціональні норми і нормативи (за виключенням мабуть, раціональних норм вжитку продуктів живлення, які будуються на основі відносний точних даних науки про живлення) носять вельми приблизні і умовний характер. Але ні за відсутністю чого кращого вони всі же використовуються зараз для визначення кордонів розумних потреб в окремих товарах, а так само для розрахунків міри задоволення цих потреб (хоча і носять значною мірою умовний характер).

Ірраціональні потреби – потреби, що виходять за рамки розумних приймаючі гіпертрофовані, інколи збочені форми. Окремі подібні  потреби можуть з’являтися в досить широкого кругу людей. Найбільшого поширення такий ірраціоналізм набув по відношенню до харчування. З цим зв'язание ожиріння, порушення обміну речовин в організмі і хвороби, що з'являються унаслідок цього. Сюди відносяться і наркотики, що відносяться до «чорного ринку». Легальний же продаж горілки і сигарет приносить великі доходи і з економічної точки зору не приносить шкоди.

            Будь-яка особиста потреба має суспільний характер. Причому для

статистики  можна підрахувати, наприклад, скільки  прального порошку в 

середньому  витрачається регіоном за рік. У теж час держава, піклуючись про

здоров'я  суспільства, може почати рекламу вітамінізованих  напоїв, і в 

результаті  покупець віддасть перевагу саме цьому  вигляду напою. Тому особисті

потреби по-іншому називаються потребі населення.  

4. Формування і розвиток суспільних потреб

            Поняття «Формування потреб» населення в теорії і практиці розглядається в двох аспектах: по-перше, як об'єктивний процес їх розвитку, по-друге, як певний вид діяльності суспільства і держави. У першому значенні воно характеризує об'єктивний процес руху потреб, визначуваний законом їх піднесення; у другому – виступає як вид цілеспрямованої дії суспільства і держави на виховання гармонійно розвиненої особи. При аналізі формування потреб як об'єктивного процесу важливо правильно виявити визначальні його чинники. Чинники формування потреб – умови і обставини, під впливом яких складаються і розвиваються потребі населення. Ці чинники підрозділяють на об'єктивних і суб'єктивних.

            До об'єктивних чинників відносяться ті, які діють незалежно від волі і свідомості людей і є зовнішніми по відношенню до самої людини як носієві або суб'єктові потреб. До них відносяться соціально економічні і культурно-побутові умови життя населення в даній країні від яких безпосередньо залежать міра розвиненості потреби і можливості їх задоволення; рівень розвитку продуктивних сил і виробничих стосунків, що визначає умови життя населення; рівень

суспільного виробництва і науково-технічного прогресу; інтенсивність його проникнення у сфері особистого вжитку; природно-кліматичні умови; статевовіковий склад населення, чисельність сімей, їх склад і т. п.