Економічні інтереси

      Як і в деяких інших розвинутих капіталістичних країнах, у ФРН на хвилі кризи до влади у 1982 р. прийшов консервативний уряд на чолі з Гельмутом Колем. Відмовившись від кейнсіанських методів регулювання економіки, уряд в основу своєї діяльності поклав монетаристську концепцію пропозиції. Специфіка західнонімецького консерватизму полягала в "пом'якшеному" варіанті консервативної політики при стратегічній лінії, спрямованій на забезпечення прибутку великого капіталу. Основою економічного зростання 1983—1990 pp. були інтенсивні процеси нагромадження, збільшення інвестицій, розширення експорту, який у 1989 р. зріс порівняно з попереднім роком на 10 %. У межах ЄС Німеччина продавала більш як 50 % своїх товарів. Було переглянуто державні пріоритети в науково-технічній політиці. Разом з Японією Німеччина до 1990 р. займала провідні позиції у витратах на науково-дослідницькі й експериментально-конструкторські розробки (НДЕКР). Вона досягла великих успіхів у створенні наукомістких галузей виробництва, а на світовому ринку наукомістких товарів обігнала Японію.

 Аналізуючи процес  еволюції у США, Б. Гаврилишин  зазначає, що головним її напрямом  має бути перехід від «індивідуалістсько-егоїстично-конкурентних  цінностей, за якими стоїть  верховенство особи (цей період  розвитку США він називає «ковбойською економікою»), до громадсько-усвідомлених кооперативних, за яких особа є частиною громади». На його думку, в Японії вже давно панують групово-кооперативні цінності.

Отже, результати економічного зростання «нових індустріальних країн» вражають, особливо якщо врахувати термін, протягом якого вони досягнуті.Але теперішній недалекоглядний підхід економічно розвинутих країн проявляється у певному прагненні закріпити відсталість: сьогоднішнім виробникам потрібні не конкуренти, а споживачі та джерела дешевих ресурсів. Але подібний підхід породжує напруженість у світі та служить каталізатором для загострення інших глобальних проблем.

Розділ 3

Національні економічні інтереси України.(Додаток 1)

Національні економічні інтереси з’являються при становленні країни незалежною. Але ця категоріє є слаборозвинутою. Щоб зрозуміти детальніше категорію «національні економічні інтереси», потрібно виявити основні види економічних інтересів, а саме:  
• національні економічні інтереси, які є проявом економічних відносин і суперечностей у економічній сфері ;  
• економічні інтереси створені для задоволення духовних та матеріальних потреб людини. На рівні держави вони об'єднуються в системну сукупність національних економічних інтересів і виражаються конкретними економічними інтересами;  
• економічний інтерес містить об'єкт (на що спрямований інтерес) та суб'єкт (хто має інтерес);  
• економічні інтереси, які виявляються, у вигляді сукупності певних економічних форм (інструментів);  
• зміст економічний інтерес спрямований на досягнення цілей[1].  
Звідси, економічні інтереси є важливою формою розвитку економічних відносин та продуктивних сил.  
Змістом забезпечення економічної безпеки є захист національних економічних інтересів, який в свою чергу є функцією системи забезпечення безпеки економічної сфери. Метою національних економічних інтересів, є підтримання стану, який буде збалансованим, стійким до загроз, зможе ефективно прискорити економічне зростання. 

У руслі основних тенденцій розвитку світової економічної  думки провадились наукові дослідження проблематики національних економічних інтересів і в Україні. Історія становлення та розвитку даного напрямку в українській економічній думці охоплює понад 300-літній період і характеризується різним рівнем та змістом досліджень Це дає підстави провести етапізацію даних досліджень за такими критеріями: ступінь задоволення суспільних потреб залежно від рівня розвитку продуктивних сил; рівень економічної самодостатності та безпеки країни: ступінь економічної свободи громадян; сфери вияву національного економічного інтересу держави, масштаби, інтенсивність та рівні міжнародних економічних зв'язків; ступінь суверенності у реалізації національних економічних інтересів у міжнародній сфері. Можна виокремити такі етапи:

Перший етап (XVII—XVIII ст.) — період Гетьманщини — характеризується домінуванням у вітчизняній економічній думці аналізу загальноцивілізаційного процесу становлення ринкового господарства та приватного підприємництва в українських землях, який свідчить, що, не будучи обтяженою кріпосницькою ідеологією, український етнос відзначався радикалізмом, запереченням кріпосництва і нерівності, визнанням загального права вести виробничу, торговельну, військову чи службову діяльність тощо. Зокрема, соціально-економічна політика Б.Хмельницького є яскравим прикладом виразу національного економічного інтересу України.

Другий етап (XX ст.) у дослідженні національного  економічного інтересу України репрезентують представники зарубіжної україністики. Переважна більшість їхніх наукових праць присвячена дослідженню соціально-економічного підґрунтя української національної ідеї, оцінці вагомої ролі та місця України в єдиному народногосподарському комплексі СРСР. Так, протягом 1920 - 1950-х років у працях прогресивних економістів української діаспори Я. Діманштейна, Л. Яснопольського, С Фесенка, В. Доброгаєва, І. Витановича, Н. Кононенка, С. Гловінського,

М. Добриловського та інших розкрито асиметричність національних економічних інтересів республік СРСР та союзного центру. Саме в цей період в українському зарубіжжі сформувалася теорія українського відродження (розробниками якої були О. Мицюк, С. Рудницький, В. Тимошенко, І Івасюк, М. Добриловський та ін.), спрямована на подолання наслідків імперської політики в минулому, проти радянського тоталітаризму, за розвиток України на основі економічної самодостатності.

І, нарешті, аналізуючи науковий доробок зарубіжних україністів 1960—1980-х років (В. Голубничого, І. Коропецького, З Мельника, Б. Винара, І. Гордіїва та ін.), слід відзначити той факт що ними було доведено на основі економетричних моделей і розрахунків реальну можливість «відособленість» України від СРСР та перспективність її самостійного економічного розвитку.

Третій етап - охоплює новітній період в історії  України ( з 1991 р. до сьогодні), коли вона набула статусу незалежної держави і усіма атрибутами суб'єкта міжнародних відносин, такими як суверенність, територіальна цілісність, а також політична та економічна самостійність.  Дослідженню процесу формування національного економічного інтересу за нових історичних умов розвитку України присвячено чимало праць цілої плеяди вітчизняних учених-економісті О. Барановського,О. Білоруса, І. Бураковського, О. Власюка, О Гончаренка, І. Дудка. С. Ковальчука, М Єрмошенка, В Горбуліна, Я. Жаліла, Д. Лук'яненка, В. Мунтіяна, П.  Ситника, І.  Костенко, І Бінько, В Новицького, Г. Пастернака-Таранушенко, В. Сіденка, А. Сухорукова, А. Філіпенка, В. Шлемка та інших. Вагомість наукового внеску українських теоретиків у розробку даної проблематики полягає насамперед у розкритті теоретичних аспектів категорії «національні економічні інтереси», яка трактується ними як система пріоритетів у соціально-економічному розпитку держи в цілому та її регіонів політико-правових га економічних механізмів у їх реалізації, співвідношення національних інтересів з одно порядковими поняттями «економічна безпека», «економічні потреби», «економічна незалежність» тощо.

За теперішніх умов, основним економічним інтересом є інтерес власника засобів виробництва в одержанні прибутку. Для того, щоб його задовільнити власник засобів виробництва повинен впроваджувати нові технології, наймати кваліфікованих працівників, шукати шляхи скорочення витрат на підприємстві, покращує номенклатуру підприємсива тощо. Це забезпечує особистий інтерес підприємця та найманих працівників. Основною ціллю національної планової економіки є інтерес суспільства.  
Головним інтересом у системі національних економічних інтересів є той, який:  
• показує економічні проблеми певного етапу;  
• виступає відображенням реальних інтересів особи, колективу і суспільства;  
• трансформується у відповідну економічну політику, спонукаючи до діяльності, спрямованої на вирішення проблем даного етапу економічного розвитку.  
В Україні головним інтересом виступає-відновлення зруйнованого  
виробництва, що допоможе у подальшому економічному та соціальному прогресі.  
На даний час, це стан до якого треба прямувати(стан який відповідає повністю вимогам ринкової економіки).  
Визначення національних економічних інтересів, ґрунтується на всій сукупності цілей соціального та економічного розвитку країни, на певному етапі; врахуванні економічної сфери та переліку загроз щодо неї; системі визначених кількісних та якісних критеріїв стану економічної сфери.  
Слід зазначити, що національні економічні інтереси повинні затверджуватись та визначатись на державному рівні у складі Стратегії забезпечення економічної безпеки України. Але за теперішніх умов, реалізація економічних інтересів тільки починає впроваджуватися, тому що економічна сфера не є достатньо розвиненою.  
Також, національні економічні інтереси допоможуть у проведенні ефективної роботи з плануванням та прогнозуванням соціально-економічного розвитку України. Якщо при цьому, визначити необхідність національного економічного інтересу та дослідити його взаємодію з плануванням та прогнозуванням соціально-економічного розвитку.  
Але загалом, національні економічні інтереси визначаються необхідністю покращення добробуту народу. Їхнє здійснення можливе, лише тоді, коли буде об’єднання зусиль держави, суспільства, суб’єктів економічної діяльності, політичних партій.  
В Україні національні економічні інтереси не є повністю врахованими у здійснення економічної політики, тому це негативно позначається на результатах діяльності суб’єкта господарювання. Необхідно визначити основні шляхи реалізації національних економічних інтересів, дослідити проблему міжнародної конкурентоспроможності країни, знати як захистити національні економічні інтереси у світовому просторі. А без використання національних економічних інтересів, для досягнення соціально-економічних цілей, розвиток громадянського суспільства не має реальної основи.  
Щоб покращити національні економічні інтереси, необхідно дотримуватись певних завдань, а саме:  
• визначити певні теоретичні основи дослідження економічних інтересів;  
• дослідити всі погляди вчених на економічні інтереси  
• з’ясувати сутність і роль національного економічного інтересу  
• проаналізувати процеси реформування відносин власності  
• проаналізувати становлення нової системи економічних інтересів у трансформаційний період;  
• дослідити структурну перебудову вітчизняної економіки  
• проаналізувати формування внутрішнього ринку  
• дослідити взаємодію важелів державного та ринкового регулювання економікою;  
• показати вплив глобалізації на формування та реалізацію національних економічних інтересів і обґрунтувати способи їх захисту у світовому просторі. 

Сучасний національний економічний інтерес України пов'язаний, з одного боку, із задоволенням базових соціально-економічних потреб її громадян та забезпеченням світових стандартів життя, а з другого — з економічною безпекою та розширеним відтворенням національного людського ресурсу. Умовою цього є поєднання власних природних, технологічних та інтелектуальних ресурсів і можливостей та переваг зовнішньоекономічних зв'язків.

Негативною  тенденцією є те. що олігархічне  лобі намагається спрямувати економічний потенціал України не в бік формування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку, а на затратну, перерозлодільчу діяльність в інтересах небагатьох. За експертними оцінками Рахункової палати, податкові пільги для окремих юридичних осіб тільки за 9 місяців 2002 р. становили 39,7 млрд. гри. Загальна ж величина отриманих у 2002 р. пільг досягла 56,3 млрд. грн.. Систему податкових пільг, яка існує в Україні, відомий економіст оцінює як таку, що відповідає інтересам промислово-фінансових груп.

І нарешті, окремі депутатські групи і партії виступають як суто галузеві лобі, основна мета яких - допомогти тільки "своїм". Таким чином, лобістські структури, які домінують у політичному житті України, - це, насамперед, окремі бізнес-групи і галузеві лобі, котрі розглядають політику як засіб забезпечення особливих можливостей своїх ФПГ та деяких галузей економіки. Така інтегрованість особливих груп у процес прийняття політичних рішень веде до розриву єдності держави і суспільства. Конфлікт між суспільством та владою, між інтересами громадян і реальними діями владних фінансово-політичних груп набув антагоністичних форм. Держава транзитивної економіки, яка об'єктивно покликана діяти в інтересах більшості громадян, "приватизується" особливими бізнес-групами і використовується ними для реалізації вузьких корпоративних інтересів за рахунок усього суспільства в цілому. Проте суспільство не може ефективно розвиватися, коли економічну політику держави визначають кілька окремих утворень, кожне з яких націлене на боротьбу за переваги для своїх членів, постійно стежить за тим, щоб його не відсунули на задній план і в будь-який момент готове пожертвувати важливими політичними інститутами та національними інтересами заради задоволення егоїстичних прагнень. Зрощення влади з бізнесом і корупція стали загрозою національній безпеці України.

  Українську економіку вирізняє те, що лише декілька фінансово-промислових груп та окремі галузеві лобі глибоко інтегрувалися в процеси прийняття політичних рішень. Боротьба мік ними за підойми управління економічною політикою націлена на затратну, перерозподільчу діяльність в інтересах небагатьох. За цих умов українське суспільство не може ефективно реформуватися і розвиватися.

Реформування  політичної системи, започатковане  в Україні, має бути спрямоване на утвердження таких правил і принципів політичної гри, на створення такого інсти- туціонального середовища, щоб підірвати позиції економічних та політичних суб'єктів, які переймаються тільки вузькоегоїстичними інтересами в економічній політиці держави і забезпечити розвиток політичного плюралізму та демократії 
Загалом, національні економічні інтереси визначаються необхідністю посідання певного місця в світовому поділі праці, яке б відповідало її трудовим, природнім ресурсам та сприяло реалізації потенціалу держави. Отже, національні економічні інтереси створені для підтримування стану, який буде стійким та збалансованим, допоможе прискорити економічне зростання. Та якщо об’єднати зусилля суспільства та держави відбудеться ефективне здійснення поставлених завдань.

Висновки

Економічні інтереси є формою реалізації економічних потреб, це користь, вигода, яка досягається в процесі реалізації економічних відносин. Причому вона є такою, що забезпечує самостійність, саморозвиток суб’єкта, тобто створення умов, необхідних для його відтворення на рівні прогресивних соціально-економічних досягнень. Для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємопов’язаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему.

Кожний крок у розвитку суспільства — це одночасно задоволення потреб на новому, вищому рівні. Суспільство завжди жорстко обмежене економічними ресурсами, тому на кожному етапі свого розвитку воно висуває як двоєдину мету задоволення однаково пріоритетних соціальних та економічних потреб, виділяючи для цього необхідні частини сукупного фонду робочого часу.

  Думаю, однією з основних причин економічних проблем є те, що влада діє не у інтересах держави, суспільства, а суто у власних (особистих) інтересах, тим самим заганяючи економіку країни у яму. І доки вони (політичні діячі) не усвідомлять, що у цю яму заганяють не лише економіку і населення, а й самих себе, і не почнуть діяти розумно (як у економічному, так і гуманістичному плані), доти не настане економічне піднесення і розвиток нашої та інших держав.

Додаток 1

Список використаної літератури

1. Андрианов В. Государственный дирижизм во Франции: история и современность //Маркетинг. - 2006. - № 1. - C. 3-11
2. Біленчук П.Д. Національні інтереси в умовах становлення національної безпеки України {текст}:/ П. Д. Біленчук, Ф. М. Медвідь // економіка, фінанси, право, 2009 №4.
3. Гальчинський А.С. , Основи економічних знань : навч. посіб./Гальчинський А.С., Євщенко А.С., Палкін Ю.І.-: Вища школа, 1999 – 544 с.
4. Гриценко Н. В. Світовий досвід реструктуризації підприємств //Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 6. - C. 67 - 73.
5. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес,2001. – 581 с
6. Єщенко П. С. Сучасна економіка. Навч. посіб. (П. С. Єщенко, Ю.І. Палкін, К: Вища школа 2005 – 325 с.
7. Історія економічних вчень: навчальний посібник / Л.Я. Корнійчук. – Київ: КНЕУ. - 2001.
8. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України// Голос України. — 1999. 
9. Ковальчук С.С. Національні економічні інтереси : монографія / С.С. Ковальчук: Київ, ун-т.-2005. — 316 с.
10. Крижна В. Право інтелектуальної власності та суспільні інтереси {текст}:/В. Крижна // Право України 2011
11. Круш П. Лобіювання економічних інтересів у державі {текст}:/П. Круш // Економіка України – 2005
12. Мочерний С. В. Основи економічної теорії {текст}: підручник (С. В. Мочерний, В. Г. Скошний) – Львів: Новий світ – 2000, 2006 – 600 с .
13. Основи економічної теорії: політ економічний аспект. Частини І, ІІ, ІІІ. КНУ ім. Т. Шевченка
14. Основи економічної теорії :навч. посіб. (В. Б. Алексєєв, О. І. Андрусь, М. В. Вербицька,) за ред.. С. О. Тульчинської. П. Т. Круша, В. І. Депутат, 2008 – 448 с.
15. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник/ Відп. ред. Г.Н. Климко. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання-прес, 2002. – 615 с.
16. Поручний А. М. Національні інтереси України економічна самодостатність у глобальному вимірі. Монографія / А. М. Поручник, М-во освіти і науки України. Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет ім.. В. Гетьмана» - К: КНЕУ, 2008 – 352 с.
17. Політична економія. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. –672 с.
18. Політична економія: Навч. посіб. / За ред. проф. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001.
19. Політекономія :/ підручник  (В. Г. Федоренко, О. М. Діденко, М. М. Руженський, О. Ф. Іткін; за ред.. В. Г. Федоренка; М- во освіти і науки України. К: Алетра, 2008 – 487 с. 
20. "Політична економія" - В.В Солтис, Ю.М. Лелюк, В.Ф. Іванюта |Київ, 2007|
21. Старостенко Г.Г. Політична економія: Навч. посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 344 с.
22. Теорія розподілу суспільного продукту. Монографія (І. Й. Малий )КНЕУ, 2000 – 248 с.
23. Школа І.М. Міжнародні економічні відносини. Чернівці, 1996