Ефективність виробництва продукції рослинництва та шляхеи її підвищеня

Зміст

Вступ

Розділ 1. Наукові основи підвищення Економічної ефективності виробництва зерна

           1.1 Суть економічної ефективності  сільськогосподарського виробництва

1.2 Показники економічної  ефективності виробництва зерна   і методика їх визначення

Розділ 2. Рівень виробництва  зерна та його економічна характеристика

2.1 Виробничі ресурси господарства  та їхнє  використання

2.2 Динаміка розвитку  виробництва  зерна

2.3 Економічна ефективність  виробництва зерна

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва  зерна

3.1 Інтенсифікація зернового  виробництва

3.2 Впровадження комплексної  механізації виробничих процесів 

3.3 Обґрунтування собівартості  і рентабельності виробництва  зерна 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Одним з основних економічних аспектів гарантії державної незалежності є  продовольча безпека. У її досягненні і підтримці велику роль відіграє агропромисловий комплекс, який є  найважливішим сектором економіки  України взагалі.

Особливе  місце у структурі агропромислового комплексу посідає зерно продуктовий  під комплекс. Його функціональна діяльність спрямована на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості – сировиною, тваринництво – концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі – високоліквідним товаром, тобто зерном.

Зернове виробництво  завжди було, є і залишається однією з пріоритетних галузей народного господарства України. Для цього в країні є всі об'єктивні умови: родючі ґрунти, сприятливі кліматичні умови, наявність високоврожайних сортів, ємний внутрішній і зовнішній ринки, вигідне геополітичне розташування в центрі Європи, наявність морських портів. До того ж, українське зерно - конкурентоспроможне на світовому ринку. В несприятливих умовах, що склалися після проведення аграрної реформи, зерно залишається стабільним внутрішнім інвестором для більшості господарств України.

Світова практика показує, що саме ринок зерна  є дзеркалом розвитку сільського господарства, бо він охоплює практично  всі елементи ринкових відносин. Останнім часом для розвитку зернового  ринку характерна нестабільність. Протягом 2010 – 2012 років щорічні валові збори складали 46,2 млн. тон зерна, що на 17,5 млн. тон або на більше, ніж у 2008 році. У 2012 році ціна реалізації однієї тони зерна склала по Україні 1800 грн.

Метою курсової роботи є аналіз сучасного  стану зерновиробництва, визначення перспектив його розвитку та заходів  щодо удосконалення виробництва  з метою підвищення його ефективності.

Для досягнення цієї мети у курсовій роботі будуть вирішені слідуючи завдання:

1. Розглянути науково-практичні основи підвищення економічної ефективності зерновиробництва;
2. Проаналізувати сучасний стан виробництва та економічної ефективності зерновиробництва;
3. Визначити шляхи удосконалення і підвищення ефективності виробництва зерна.

Предметом дослідження є питання підвищення економічної ефективності виробництва  зерна в ринкових умовах.

Теоретичною та методологічною основою є праці  економістів-аграрників з питань економіки  виробництва зерна та аналізу  його економічної ефективності. При  виконанні поставлених завдань  у роботі використані такі наукові  методи і прийоми дослідження, як економіко-статистичний, балансовий і  монографічний методи, прийоми обчислення різниць, прямих та обернених зв’язків.

В процесі виконання курсової роботи були використані дані статистичної звітності, річного звіту за 2006 - 2008 роки, виробничо-фінансових планів, технологічних карт та дані первинного обліку ПП «Корнер» за останні роки.

Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних літературних джерел. Загальний його обсяг -  сторінок в тому числі 24 таблиць.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1 Суть економічної ефективності  сільськогосподарського виробництва  

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва — визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.  
Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект — це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур, приростом продуктивності худоби і птиці.  
Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва — узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва. [3 c.123] 

Як економічна категорія  ефективність виробництва нерозривно зв'язана з необхідністю дедалі повнішого  задоволення матеріальних і культурних потреб населення. У зв'язку з цим підвищення ефективності суспільного виробництва в збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.  
Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується земельної площі.                     Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.  
Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв'язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.  
Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат — матеріальних, трудових і фінансових – досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.  
 1.2. Показники економічної ефективності зерновиробництва і методика їх визначення

Економічна ефективність - це відношення між одержуваними результатами виробництва з одного боку та витратами праці й засобами виробництва з іншого. Ефективністю виробництва є узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика, що відображається у високій результативності використання живої й уречевленої праці в засобах виробництва. Економічна ефективність виробництва визначається відношенням результатів до витрат засобів виробництва живої праці. В ефективності виробництва відображається вплив комплексу 
взаємопов’ язаних факторів, що формують її рівень і визначають 
тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності 
сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій 
і систему взаємопов’ язаних показників, які відбивають вимоги 
економічних законів і характеризують вплив різних факторів. 
Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва 
визначається як народногосподарська ефективність, економічна 
ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також 
господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих 
заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, 
що повинні бути органічно взаємопов’ язані і відповідати 
критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня 
народногосподарської ефективності, окремих галузей і видів продукції, 
агротехнічних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і 
передової практики. 
При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського 
виробництва на підприємствах необхідно правильно визначити систему 
взаємопов’ язаних показників, які повинні більш ефективно 
відбивати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, 
так і вартісні показники. 
Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є 
вихідними при визначенні економічної ефективності 
сільськогосподарського виробництва. В умовах вільної підприємницької 
діяльності і ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, 
які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють 
зміцненню товарної форми економічних зв’ язків та господарського 
розрахунку. 
Розвиток зернового господарства відбуваються на основі підвищення 
економічної ефективності виробництва зерна. За цих умов забезпечується 
збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється 
матеріально-технічна база галузі. Економічна ефективність виробництва 
зерна характеризується системою таких показників :  
урожайність;  
затрати праці на 1 ц зерна або виробництво зерна в розрахунку на 1 
люд.-год.;  
собівартість 1 ц зерна;

ціна реалізації 1 ц зерна;прибуток в розрахунку на 1 ц зерна ; на 1 люд.-год.; на 1 га посівної площі; 

рівень рентабельності. 

За кількісним співвідношенням  валового збору зерна до витрат на його 
виробництво або урожайність до витрат на 1 га посіву визначають рівень 
економічної ефективності виробництва зерна. Слід відзначити, що різні 
зернові культури потребують неоднакових матеріально грошових і трудових 
витрат, що в кінцевому рахунку разом з їх урожайністю визначає рівень 
економічної ефективності виробництва.

Для визначення економічної  ефективності сільськогосподарського 
виробництва необхідно не лише обчислити одержаний при цьому результат, 
а й співставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. 
Виробництво продукції супроводжується затратами живої і уречевленої 
праці. Продуктивність праці вимірюється лише затратами живої праці. 
Продуктивність праці розраховується як співвідношення виробленої 
продукції до затрат праці, що вимірюється в людино-годинах, людино-днях 
або середньорічних працівниках. 

У сільському господарстві широко застосовують також і зворотний 
показник продуктивності праці – трудомісткість одиниці 
продукції, який характеризує затрати робочого часу на виробництво 
одиниці продукції. Зниження трудомісткості свідчить про підвищення 
продуктивності праці.

Важливим показником економічної  ефективності виробництва зерна  є 
собівартість продукції. Вона відображає якість роботи господарств і 
значною мірою визначає рівень його доходності. Протягом останніх років 
собівартість 1 ц зерна постійно зростає.

Ціна – важлива категорія  ринкової економіки. У сільському 
господарстві вона є основою визначення таких економічних показників, 
як обсяг валової продукції, продуктивність праці, валовий і чистий 
доходи, прибуток, рентабельність, окупність затрат і самофінансування 
виробництва. Ціна реалізації зерна залежить від якості зернової 
культури. Так, щодо пшениці, ціни реалізації встановлені з урахуванням 
вмісту білка і клейковини.

Прибуток господарств  – це реалізована частина їхнього  чистого 
доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не 
повністю відображає їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У 
сільському господарстві величина прибутку підприємства залужить вад 
кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня 
собівартості і фактичних цін реалізації. Прибуток на 1 ц зерна 
визначається як різниця виручки реалізації 1 ц зерна і собівартості 1 
ц реалізованої продукції.

В умовах ринкової економіки  кожний суб’ єкт підприємницької 
діяльності намагається максимізувати прибуток, найбільш ефективно 
використати всі виробничі ресурси й домогтися найвищої рентабельності. 
Рентабельність — найважливіша економічна категорія, якої 
намагаються досягти всі, хто займається підприємництвом.  
Рентабельний — це той, що дає прибуток, доход, доцільний з 
погляду господарювання. Отже, рентабельність у буквальному розумінні 
цього слова означає прибутковість. Як уже згадувалося, в процесі 
підприємницької діяльності підприємства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції й одержати 
прибуток. Тому рентабельність являє собою важливий показник 
економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який 
свідчить про те, що підприємство від своєї діяльності одержує 
прибуток.

Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції, 
галузей і господарств в цілому не достатньо визначити величину 
прибутку. Необхідно співставити її з виробничими витратами за 
допомогою таких показників, як рівень рентабельності і норма прибутку. 
Рівень рентабельності визначається відношенням прибутку до повної 
собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він 
показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує 
ефективність їх використання у поточному році.

                                                                                                                                                                                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Рівень виробництва  зерна та його економічна 
ефективність 
2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання  
Підприємство ПП “Корнер”, виробничу діяльність якого я 
аналізуватиму у даному курсовому проекті, розміщене у Тульчинському 
районі Вінницької області. Характеризуючи природні умови підприємства, 
потрібно згадати, що Вінницька область розташована в центральній частині України.

Клімат області помірно континентальний (область лежить у помірному 
кліматичному поясі). Середня температура січня -6°С, а липня +18°С. 
Середньорічна кількість опадів становить 560-600мм, а на півдні 
– 650мм і більше. Територія області в холодну пору вкрита 
покривом снігу, який є нетривким.

Найпоширенішими типами ґрунтів  Вінницької області є  
опідзолені,  чорноземи,   в центральній частині — сірі, темно-сірі, світло-сірі, на південному сході і в Придністров'ї — глибокі чорноземи і опідзолені ґрунти. Більш 70% території області зорано.