Ефективність виробництва продукції рослинництва та шляхи її підвищення в ТОВ «Дружба-5» Нижньосірогозького району Херсонської області

Розрахуємо  рівень інтенсифікації виробництва продукції рослинництва у досліджуваному господарстві. Побудуємо таблицю 3.1.

     З даної таблиці можна зробити  висновки,що прибутковим виявився 2010рік.Це свідчать такі показники як рівень рентабельності,який становить 109,98% по рослинництву загалом,так як у 2008 році цей показник по рослинництву становив -1,52%.Це свідчить про неефективне виробництво продукції рослинництва. Рівень рентабельності продажу рослинництва всього у 2010році становить 52,38%,так як у 2008 році цей показник становив -1,54%,що свідчить про неефективну реалізацію продукції рослинництва. Прибуток від реалізації продукції рослинництва з розрахунку на 1га ріллі є прибутковим лише у 2010 році і складає 0,7тис грн., в 2008 і 2009 роках він був збитковим. Причиною цього є переважанням витрат на реалізацію продукції рослинництва над виручкою від реалізації. Також треба відмітити, що одними із шляхів підвищення прибутковості є підвищення ціни або зменшення витрат. Показник вироблено валової продукції рослинництва з розрахунку на 1 грн витрат в 2010 році зменшився на 18,91%. Причиною цього є зменшення на 1грн витрат обсягу виробленої валової продукції в рослинництві. 
 
 
 
 

Таблиця 3.1.  Економічна ефективність інтенсифікації рослинництва в ТОВ «Дружба-5»

Отже, загалом  ми спостерігаємо зростання показників у 2010 році,що свідчить про відповідно нарощування темпів виробництва, і відтак, і про більшу його інтенсифікованість. 
 

2. Сучасні технології у виробництві  продукції рослинництва

Для збільшення виробництва сільськогосподарської  продукції та підвищення її економічної  ефективності необхідно здійснювати  фундаментальні і прикладні наукові  дослідження, спрямовані на створення  нової та вдосконалення існуючої техніки, поліпшення селекційної роботи щодо створення нових і поліпшення існуючих сортів та гібридів сільськогосподарських  культур, порід тварин, розробку нових  і вдосконалення існуючих технологічних  процесів виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської  продукції, вдосконалення всього господарського механізму.

Суть  інтенсивної технології полягає  у створенні оптимальних умов для вирощування сільськогосподарських  культур, проведення повного комплексу  науково обґрунтованих прийомів обробітку ґрунт) та одержання врожаю Особливо важливим при цьому є  дотримання, технологічної дисципліни, виконання заходів, спрямованих  на максимальне використання біоенергетичного потенціалу ґрунту. Водночас використання інтенсивних технологій повинне  сприяти підвищенню економічної  родючості грунту, передбачати раціональне  використання природних ресурсів та охорону навколишнього середовища.

У рослинництві при освоєнні інтенсивних технологій велику роль відіграє хімізація сільського господарства. Розроблено високоефективні  технології використання добрив, які  суттєво підвищують окупність їх урожаєм. Набуло широкого розповсюдження внесення мінеральних добрив разом  з водою.

Впровадження  інтенсивних технологій у сільськогосгіо-дарське  виробництво тісно пов'язане з  його механізацією — з переходом  від часткової до комплексної.

Технічне  забезпечення сільського господарства постійно поліпшується, неухильно підвищується рівень механізації. Проте, незважаючи на значні успіхи механізації сільськогосподарського виробництва, існує й багато проблем. Одна з них полягає в тому, що при виробництві більшості продуктів  відсутня можливість використання системи  машин. що забезпечує комплексну механізацію  всіх виробничих процесів. Тому в сільському господарстві ще на багатьох роботах  застосовується ручна праця. Особливого значення нині набуває якісне вдосконалення  машин, підвищення їх надійності й довговічності.

Для сільськогосподарського господарства значні перспективи відкриваються  у зв'язку з освоєнням найближчим часом нових машин, а також  роботів і маніпуляторів, які  забезпечать підвищення продуктивності праці в 1,8—2 рази. Досвід використання їх поки що незначний, але результати хороші. У птахівництві маніпулятори використовуються для укладання  яєць в тару. Це знижує затрати праці  в 4 рази, пошкодження яєць — у 3 рази.

Велике  значення має збереження енергії. В  Україні впроваджується технологія зберігання фуражної кукурудзи без  сушіння: на кожній тонні зерна економиться 25—30 кг палива, зменшується загальні витрати на одиницю продукції  на 20—22 %.

Все більшого значення набуває комп‘ютеризація  сільського господарства. Це перш за все, забезпечення сільськогосподарського виробництво електронно-обчислювальними  машинами, персональними ком-п'ютерами  створення інформаційної бази, програмне  забезпечення, а також підготовка висококваліфікованих спеціалістів. Нині працюють автоматизовані системи управління зрошенням сільськогосподарських  культур. Вони дозволяють враховувати  весь комплекс умов і приймати оптимальні режими зрошення. А це істотно підвищує ефективність використання води, що дуже важливо для посушливих районів. Крім того, оптимізація поливних режимів зменшує засолення ґрунтів. Такі системи планування зрошення застосовуються і в Україні.

Прискорення науково-технічного прогресу неможливе  без постійного вдосконалення організаційних форм розвитку агропромислового комплексу, його господарського механізму, організації  праці та виробництва. Необхідно  послідовно здійснювати курс на впровадження різноманітних форм власності та господарювання, посилення економічної  активності та професійної компетентності всіх товаровиробників сільськогосподарської  продукції, розгортання між ними здорової конкуренції. Будь який напрям науково технічного прогресу повинен  обов'язково враховувати екологічні проблеми, забезпечувати раціональне  використання природних ресурсів і  охорону навколишнього середовища. [21,c.68] 

3. Удосконалення організації виробництва, матеріальне стимулювання робітників рослинництва

     Динамічний  розвиток агропромислового сектору  її період переходу до ринку значною  мірою залежатиме від послідовності  проведення реформування сільськогосподарських  підприємств, агрофірм і обґрунтування  шляхів розвитку нових господарських  формувань.

     При ньому економічні механізми, що забезпечують раціональне функціонування таких  формувань, повинні враховувати  діючі закони держави і системи  матеріального стимулювання працівників, які б забезпечували суворе дотримання технологічних вимог і строків  виконання робіт, раціональне використання ресурсів виробництва, підвищення кваліфікації, прагнення досягти високих кінцевих результатів.

     Впродовж  багатьох років функціонування колективних  сільськогосподарських підприємств  оплата праці в рослинництві удосконалювалась і па сьогодні склались певні види її та показники, застосування яких доцільно і за умов ринкових відносин.

     Оплату  праці поділяють на три категорії: основну, додаткову і преміювання.

     Розробка  і обґрунтування основних положень з оплати праці працівників рослинництва вимагають послідовного вивченим цілої  низки питань, найважливішими серед  яких є:

• вибір найдоцільнішої системи основної оплати праці в даному господарстві;
• преміювання протягом року;
• кінцевий розрахунок по результатах роботи за рік.

     Перехід до ринкових відносин ставить дані формування в умови, що характеризуються, з одного боку, розширенням їх виробничої самостійності, з іншого — різким підвищенням відповідальності (аж до банкрутства) за фінансові результати своєї діяльності.

     За  щільністю зв'язку оплати праці і  рівня ефективності виробництва  існуючі системи оплати праці  поділяють па три групи:

     а)оплата праці за фактично вироблену продукцію;

     б)оплата праці від одержаного валового доходу;

     в)оплата праці за залишковим принципом.

     Усі ці системи мають певні переваги перед оплатою праці за фактично виконані роботи, що використовувалась  раніше. Тим часом й вони мають  певні недоліки.

     Найменше  недоліків, як показали дослідження, має  система оплати праці за залишковим принципом, тобто акордна система  оплати праці. Тарифікація керівників, спеціалістів, інженерно-технічних  працівників здійснюється залежно  від виконання ними робіт певної складності й відповідальності за схемою посадових окладів. Складність і відповідальність робіт для керівників і спеціалістів господарства визначаються за обсягом реалізації продукції, а для середньої ланки — обсягом виробництва валової продукції, відповідно до чого й встановлюються розряди по оплаті праці.

     Для робітників у рослинництві, установлена додаткова оплата (заохочення) за своєчасне і якісне виконання найбільш важливих сільськогосподарських робіт: проведення сівби, посадки, міжрядної обробки, внесення добрив, збиральних робіт і т.д.

     З метою посилення матеріальної зацікавленості робітників у збільшенні виробництва продукції, зниженні собівартості і поліпшенні інших показників для них установлене преміювання.

     Конкретні розміри премій для колективів бригад, загонів і ланок або окремих робітників установлюються директорами господарств за узгодженням з комітетами профспілок диференційовано в залежності від особливостей галузей виробництва й інших умов роботи виходячи з фонду заробітної плати, затвердженого на рік.

     У галузях виробництва, де продукція може бути реалізована безпосередньо колективом бригади, загону, ланки, ці премії в тих же розмірах п порядку можуть виплачуватися за перевиконання плану реалізації сільськогосподарської продукції.

     Крім  цього, робітники в рослинництві преміюються за скорочення прямих витрат на одиницю продукції та зниження її собівартості але порівнянню з планом у розмірі до % від суми отриманої економії.

     При виборі показників преміювання необхідно, щоб їхнє число було мінімальним, тому що множинність показників розпорошує засобу і знижує стимулююче значення матеріального заохочення.

     Вихідною  базою при встановленні максимального  рівня врожайності можуть служити  дані підприємств відповідної зони.

     Після визначення максимальних і мінімальних  розмірів установлюються проміжні показники  врожайності. Для зернових культур  і сіяних трав на сіно інтервал врожайності  може складати 2—3 ц, для картоплі, кормових коренеплодів, силосних культур 10—20 ц.

     Для кожного показника шкали врожайності  необхідно визначити розмір премії.

     Колективи (ради) виробничих бригад, ланок у межах премій, виплачуваних за результатами роботи всього колективу бригади, ланки, мають право визначати розміри премій кожного члена бригади з обліком його реального внеску і загальні результати роботи, дотримання трудової дисципліни і поліпшення якості продукції.

     З одержання більш високих врожаїв зернових , чим середня врожайність з гектара за останні три років, господарства можуть видавати робітником агрофірм, зайнятим на роботах по обробленню цієї культури, як додаткову оплату від 25 до 50 % (у залежності від росту врожайності) зерна соняшника, зібраного понад середньорічний валовий збір за ці ж роки.