Ефективність використання оборотних коштів підприємства

      - витрати майбутніх періодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування).

    До  фондів обігу відносяться:

      - кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;

      - кошти, в розрахунках;

      - грошові кошти в касі і на рахунках.

    Розмір  оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовленням виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції.

     Співвідношення  між окремими елементами оборотних  коштів, виражене у відсотках, називається структурою оборотних коштів. Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Рис.1.2. Структура оборотних коштів 

      Розглянемо джерела формування оборотних коштів які поділяються на власні і позикові.

    Власні  оборотні кошти – це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні  підприємства і сформовані за рахунок  власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами.

    Позикові  оборотні кошти - кредити банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

    Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних  витратах. Мінімізація витрат - це, у  першу чергу, оптимізація структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумне сполучення власних і кредитних ресурсів.

    Оборотні  кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

- залежно  від участі їх у кругообігу  коштів;

- за  методами планування, принципами організації та регулювання;

- за  джерелами формування.

    Відповідно  до першої ознаки оборотні кошти поділяються  на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

    Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер - сфери виробництва і сфери обігу. Чим більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективніше використовується оборотний капітал.

    Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

    Необхідність  розподілу оборотних коштів на нормовані  й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

    До  нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

    Ненормовані оборотні фонди включають фонди  обігу за винятком готової продукції на складі.

    За  джерелами формування оборотні кошти  поділяються на:

- власні  та прирівняні до власних;

- залучені;

- інші.

    Класифікація  оборотних коштів має важливе  значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний  склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

    Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

    По-перше, надання підприємствам самостійності  щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

    По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі  розрахунок оптимальної потреби  в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

    По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

    По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообігу коштів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання.[5, с. 48-60] 
 

2. Нормування  оборотних коштів як засіб ефективності їх використання

 
 

    Управління  оборотними коштами заключається в  забезпеченні безперервності процесу  виробництва і реалізації продукції  з найменшим розміром оборотних  коштів. Це означає, що оборотні кошти підприємств повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному але достатньому обсязі.

    У сучасних умовах, коли підприємства знаходяться  на повному самофінансуванні, правильне  визначення потреби в оборотних  коштах має особливе значення.

    Процес  розробки економічно обґрунтованих  величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням  оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення постійних мінімальних і в той же час достатніх запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва й інших оборотних коштів. Нормування оборотних коштів сприяє виявленню внутрішніх резервів, скороченню тривалості виробничого циклу, більш швидкої реалізації готової продукції.

    Нормують  оборотні кошти, що перебувають у  виробничих запасах, незавершеному  виробництві, залишках готової продукції  на складах підприємства. Це нормовані оборотні кошти. Інші елементи оборотних коштів називаються ненормованими. У процесі нормування оборотних коштів визначають норму і норматив оборотних коштів.

    Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей  на підприємстві розраховуються в днях запасу, нормах запасу деталей, карбованцях на розрахункову одиницю і т.д.

     Норматив  оборотних коштів – добуток норми  оборотних коштів на той показник, норма якого визначена.

    Норматив  оборотних коштів установлює їхню мінімальну розрахункову суму, постійно необхідну підприємству для роботи. Фактичні запаси сировини, коштів і т.д. можуть бути вище або нижче нормативу або відповідати йому. Це один з найбільш мінливих показників поточної фінансової діяльності.

    Незаповнення  нормативу оборотних коштів може призвести до скорочення виробництва, невиконанню виробничої програми через перебої у виробництві і реалізації продукції.

    Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові  кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхньому неефективному використанню.[4, с. 120-123]

    Застосовують  наступні основні методи нормування оборотних коштів:

    Метод прямого рахунка. Цей метод полягає  в тому, що спочатку визначається розмір авансування оборотних коштів у кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.

    Аналітичний метод. Він застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді  не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється укрупнено, з урахуванням співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміру нормованих оборотних коштів у попередньому періоді.

    Коефициєнтний метод. При цьому методі новий  норматив визначається на базі старого  шляхом внесення в нього змін з  урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.

    На  практиці найбільш доцільне застосування методу прямого рахунка. Перевагою цього методу є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки приватного і сукупного нормативів. До приватного відносяться нормативи оборотних коштів у виробничих запасах: сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари, запасних частин; у незавершеному виробництві і напівфабрикатів власного виробництва; у витратах майбутніх періодів; готових виробах.

    Особливість кожного елемента визначає специфіку  нормування.

     Норматив  оборотних коштів, авансованих у  сировину, основні матеріали і  покупні напівфабрикати, визначається за формулою:  
 

                             Н=Р*Д,                                                           (1.1) 

       
де Н - норматив оборотних коштів у запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів; 
Р - середньодобова витрата сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів; 
Д - норма запасу в днях.

    Середньодобова  витрата по номенклатурі споживаної сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів обчислюється шляхом ділення суми їхніх витрат за відповідний квартал на кількість днів у кварталі.

    Визначення  норми запасу - найбільш трудомістка  і важлива частина нормування. Норма запасу встановлюється по кожному  виду  або групі матеріалів. Якщо вживається багато видів сировини і матеріалів, то норма встановлюється по основних видах, що займає не менш ніж 70-80% загальної вартості.

    Норма запасу в днях по окремих видах  сировини, матеріалів і напівфабрикатів  установлюється виходячи з часу, необхідного для створення транспортного, підготовчого, технологічного, поточного складського і страхового запасів. [8,с. 163-165]

    Норматив  оборотних коштів у незавершеному  виробництві повинен забезпечувати  ритмічний процес виробництва і  рівномірне надходження готової продукції на склад. Норматив виражає вартість початих, але не закінчених виробництвом виробів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу. У результаті нормування повинна бути розрахована величина мінімального заділу, достатнього для нормальної роботи виробництва.

    Розмір  оборотних коштів, авансованих у  незавершене виробництво, неоднакова по підприємствах і галузям. Основними  причинами розходжень є особливості  організацій, обсяг  виробництва, структура продукції, що випускається.

     Нормування  оборотних коштів у незавершеному  виробництві розраховується по групах або видам виробів для кожного  підрозділу окремо . Якщо асортимент продукції  різноманітний, то норматив обчислюється по основній продукції, що становить 70-80% її загальної маси. 
Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається за формулою: