Дослідження механічних властивостей матеріалів верху

Таблиця 3.1

Значення структурних  властивостей матеріалів верху

Матеріал	Щільність ниток на 100мм		Лінійна щільність ниток, Т, текс		Номер ниток, N, м/г		Поверхнева щільність, Мs, г/м2
	по основі	по утоку	по основі	по утоку	по основі	по утоку
Зразок №1	260	260	30	46	33,3	21,74	197,6
Зразок №2	250	200	45	58	22,2	17,24	228,5
Зразок №3	240	340	40	40	25	25	232

 

3.2 Дослідження механічних властивостей матеріалів верху

Механічними властивостями матеріалів є: драпірування (К_д, %), зминальність (К_зм), прорубність (П, %).

Драпірування (К_д, %) - здатність матеріалу в підвішеному стані під дією власної сили тяжіння утворювати м'які, рухливі складки.

Дисковий метод дозволяє оцінити драпірування матеріалу  одночасно в різних напрямках. Цим  методом драпірування визначають на приладі, схема якого показана на малюнку 3.1.

 
Малюнок 3.1 Схема приладу для визначення драпірування дисковим методом

Порядок визначення драпірування досліджуваних зразків тканини:

1. Вирізати пробу діаметром  200 ± 1 мм. 
2. Помістити папір 5 на столик приладу під диском. 
3. Закріпити пробу 3 на диску 2. 
4. На пробу накласти другий диск 1 того ж діаметру, що і перший. 
5. Висвітлити прилад зверху пучком паралельних променів, завдяки чому на папері 5, поміщеному на столику приладу під диском, виходить проекція проби 3. 
6. Для додання пробі постійної, притаманної їй форми, диск з пробою підняти і опустити 5 разів і через 3 хвилини після цього окреслити проекцію проби на папері 5. 
7. Виміряти осьові лінії А і В (мал. 3.2). 
- матеріал, який добре драпірується, утворює дрібні симетрично спадаючі складки з малим радіусом кривизни (мал. 3.2, а); 
- матеріали, що драпіруються погано, дають проекцію, близьку до площі випробуваної проби (мал. 3.2, б); 
- якщо матеріал має різне драпірування в поздовжньому і поперечному напрямках, проекція подовжується в напрямі більшої жорсткості проби (мал. 3.2, в).

Мал. 3.2. Проекції проби тканин з різним драпіруванням

8. Окреслити проекцію проби на папері і вирізати її. 
9. З такого ж паперу вирізати коло з діаметром рівним діаметру проби. 
10. Зважити папір, вирізаний по проекції драпірованої проби (m_др), г (з точністю до 0,01 г). 
11. Зважити папір, вирізаний за розміром не драпірованої проби (m), г (з точністю до 0,01 г). 
12. Обчислити коефіцієнт драпірування за формулою:

   (3.11)   

де m - маса паперу, вирізаного за розміром не драпірованої проби, г; 
m_др - маса паперу, вирізаного за проекцією драпірованої проби, г.

13. Дати характеристику драпірування матеріалу по основі і утоку по співвідношенню осьових ліній В і А: 
- Відношення осьових ліній В / А в межах 0,95 - 1,1 характеризує однакове драпірування матеріалу у двох напрямках; 
- Відношення осьових ліній В / А> 1,1 характеризує краще драпірування в поперечному напрямку; 
- Відношення осьових ліній В / А <0,95 характеризує краще драпірування в поздовжньому напрямку. 
Зваживши зразки запропонованих тканин отримаємо такі результати:

1й зразок:  m = 2,53; m_др = 1,43;   2й зразок: m = 2,51; m_др = 0,95;

3й зразок: m = 2,52; m_др = 1,48

Визначаємо коефіцієнт драпірування для трьох запропонованих зразків  тканини за формулою (3.11):

1й зразок: К_д = 100(2,53 – 1,43)/2,53 = 43,48 %;   

2й зразок: К_д = 100(2,51 – 0,95)/2,51 = 62,15 %;

3й зразок: К_д = 100(2,52 – 1,48)/2,52 = 41,27 %.

Співвідношення осьових  ліній В/А:

1й зразок: В/А = 157/172 = 0,9 – характеризує краще драпірування  у повздовжньому напрямку;

2й зразок: В/А = 145/162 = 0,89 - характеризує краще драпірування  у повздовжньому напрямку;

3й зразок: В/А = 150/168 = 0,89 - характеризує краще драпірування  у повздовжньому напрямку.

Зминальність – властивість матеріалу при згині та стиску утворювати незникаючі складки.

Випробування проводиться  відповідно до ГОСТ 8978-75. 
Для проведення дослідження необхідно: 
1. Вирізати два зразки розміром 130 × 15 мм, один вздовж основи і один вздовж утоку. 
2. Кожен зразок скласти уздовж, формуючи петлю (мал. 3.3) таким чином, щоб верхня частина зразка тканини становила 1 / 3 його довжини а, нижня - 2 3. Закріпити зразок у штативі.

Мал. 3.3. Схема формування петлі

4. Виміряти висоту петлі  до зминання В_о1, В_у1 в місці її максимального розширення. 
5. Встановити зверху на петлю вантаж 1,5 кг на 15 хвилин (мал. 3.4).

Мал. 3.4. Схема встановлення вантажу на петлю

6. Зняти вантаж. Виміряти висоту петлі В_о2, В_у2 після зминання (мал. 3.5).

Мал. 3.5. Схема вимірювання  висоти петлі після зминання

7. Обчислити коефіцієнт зминальності К_см, за формулою:

                                                       (3.12)           

де В_о1, В_у1 - висота петлі до зминання по основі і утоку, мм; 
В_о2, В_у2 - висота петлі після зминання по основі і утоку, мм.

Провівши експеримент  маємо такі результати:

1й зразок: В_о1 = 15 мм, В_о2 = 8; В_у1 = 16 мм, В_у2 = 9 мм;

2й зразок: В_о1 = 10 мм, В_о2 = 6 мм; В_у1 = 13 мм; В_у2 = 9 мм;

3й зразок: В_о1 = 14 мм, В_о2 = 10 мм; В_у1 = 20 мм, В_у2 =12 мм.

Знаходимо коефіцієнт зминальності за формулою (3.12):

1й зразок: К_{о зм} = 100(15 – 8)/15 = 46,7 % ; К_{у зм} = 100(16 – 9)/16 = 43,75 % ;

2й зразок: К_{о зм} = 100(10 – 6)/10 = 40 % ;  К_{у зм} = 100(13 – 9)/13 = 40 % ;

3й зразок: К_{о зм} = 100(14 – 10)/14 = 28,57 % ; К_{у зм} = 100(20 - 12)/20 = 40 % ;

Для визначення явної прорубності (П_я, %) із обраного матеріалу вирізають зразок 200х 100 мм та прокладають 4 машинні рядки без ниток, частотою 7 стібків в 10 мм рядка, після чого під мікроскопом рахують кількість пошкоджених та зруйнованих ниток.

Явну прорубність рахують за формулою:

П_я = 100 Н_я / К_з                              (3.13)

де  Н_я – кількість зруйнованих ниток матеріалу по всій довжині рядка;

К_з – кількість проколів по всій довжині рядка.

 За результатами експерименту маємо:

К_з = 840 – для всіх зразків;

1й зразок: Н_я = 2;  2й зразок: Н_я = 1;   3й зразок: Н_я =2;

Розраховуємо явну пробність  за формулою (3.13):

1й зразок: П_я = 100*2/840 = 0,24 %;  2й зразок: П_я = 100*1/840 = 0,12 %;

3й зразок: П_я = 100*2/840 = 0,24 %;

Для визначення прихованої прорубки (П_п ,% ) зразки необхідно піддати пранню. Після чого зразки ще раз розглядаються під мікроскопом і розраховують приховану прорубку за формулою:

П_п = 100*(Н_з – Н_я)/К_о      (3.14)

Де Н_з – загальна кількість зруйнованих ниток

1й зразок: Н_з = 4;  П_п = 100*(4 – 2 )/840 = 0,24 %;

2й зразок: : Н_з = 3;  П_п = 100*(3 – 1)/840 = 0,24 %;

3й зразок: : Н_з = 4;  П_п = 100(4 – 2)/840 = 0,24 %; 

Загальну прорубність (П_з, %) рахують за формулою:

П_з = 100Н_з/К_з       (3.15)

1й зразок: П_з = 100*4/840 = 0,48 %;  2й зразок: П_з = 100*3/840 = 0,36 %; 

3й зразок: П_з = 100*4/840 = 0,48 %; 

Всі результати обчислень  механічних властивостей матеріалів занесені до таблиці 3.2

Мате - ріал	Коефіцієнт драпіру - вання   Кд, %	Коефіцієнт зминальності, Кзм, %		Прорубність, П, %
		по основі	по утоку	явна (Пя)	прихована (Пп)	загальна (Пз)
1й зразок	43,48	46,7	43,75	0,24	0,24	0,48
2й зразок	62,15	40	40	0,12	0,24	0,36
3й зразок	41,27	28,57	40	0,24	0,24	0,48

Таблиця 3.2

 

Після дослідження структурних  та механічних властивостей зразків  тканин можна зробити висновок про  те, що для виготовлення куртки вітрівки для дівчат підліткового віку можна використовувати усі три зразки матеріалів верху.

Всі зразки мають поверхневу щільність у допустимих межах 180 – 300 г/м². Дослідження механічних властивостей запропонованих зразків матеріалу дають  змогу зробити висновки про те, що всі зразки мають задовільне драпірування, середню зминальність та низький ступінь прорубності.

 

 

 

ВИСНОВКИ

У даній курсовій роботі розглядається конфекціювання матеріалів для куртки вітрівки для дівчат підліткового віку.

Аналіз асортименту матеріалів, з яких може бути виготовлена куртка вітрівка, показав, що у якості матеріалів верху найчастіше використовуються тканини бавовняного асортименту, а також прогумовані матеріали, синтетичні матеріали з плівковими покриттями.

Нами було запропоновано  тканини бавовняного асортименту, у зв’язку з тим, що вони мають високі гігієнічні показники та мають меншу вартість ніж синтетичні тканини високих технологій.

Сформувавши вимоги до виробу та матеріалів, з яких він виготовлений, можна зробити висновок, що найважливішими для куртки вітрівки є вимоги, що відповідають призначенню виробу, а  це на сам перед захист організму  людини від дії навколишнього  середовища та несприятливих погодних умов.

Тому на першому місці  серед вимог виступають зносостійкість та ергономічність виробу, усі інші вимоги (гігієнічності, естетичні та ін.) відходять на другий план.

Дослідження структурних  характеристик та механічних  властивостей тканин показали, що поверхнева щільність  зразків матеріалів знаходиться  в допустимих межах 180 – 300 г/м², усі три зразки мають задовільне драпірування, середню зминальність та низький ступінь прорубності.

З усього вищесказаного, можна  зробити висновок, що запропоновані  зразки тканин по всім параметрам задовольняють  вимоги, що пред’являються до куртки вітрівки. Фізико-механічні властивості зразків тканин відповідають цільовому призначенню виробу – захисту  організму людини від впливу навколишнього середовища та погодних умов.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бузов Б.А. и др. Материаловедение швейного производства/ Б.А. Бузов, Т.А. Модестова, Н.Д. Алыменкова. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Легпромбытиздат, 1986.- 424с.
2. Бузов Б.А. Материаловедение в производстве изделий легкой промышленности (швейное производство): Учебник для студ. высш. учеб. заведений/ Б.А. Бузов, Н.Д. Алыменкова; Под ред. Б.А. Бузова. – М.: Издательский центр «Академия», 2004.- 448 с.
3. ГОСТ 17916-86 "фигуры девочек типовые. Размерные признаки для проектирования одежды"
4. Гущина К.Г., Беляева С.А., Юрченко Н.Н. и др. Ассортимент, свойства и технические требования к материалам для одежды. – М.: Легкая индустрия, 1978. – 160 с.
5. Делль Р.А., Афанасьева Р.Ф., Чубарова З.С. Гигиена одежды: Учеб. пособие для вузов.- 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Легпромбытиздат, 1991. – 160 с.: ил.
6. Дипломне проектування. Довідковий посібник до виконання підрозділу “Вибір матеріалу” для студентів спеціальності 7.010104.23 Професійна освіта. Технологія текстильної та легкої промисловості; 7.010104.38 Професійна освіта. Моделювання, конструювання і дизайн швейних виробів: / Упорядники: С.В.Челишева, С.М.Вілков, Л.В. Зирянова / – Харків: УІПА, 2008. – 104с. – Рос. мовою
7. Конфекціювання матеріалів для одягу: Навч. посіб./ Н.П. Супрун, Л.В. Орленко, Е. П. Дрегуляс, Т.О. Волинець. – К.: Знання, 2005. – 159 с.
8. Н.А. Савостицкий, Э.К. Амирова. Материаловедение швейного производства/ Серия «Учебники, учебные пособия». – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 288с.
9. Орленко Л.В., Гаврилова Н.И. Конфекционирование материалов для одежды: Учебное пособие, МГУ сервиса. М., 2001. – 201 с.
10. Пожидаев Н.Н., Симоненко Д.Ф., Савчук Н.Г. Материалы для одежды. М., «Легкая индустрия», 1975. – 224 с.
11. Патлашенко О.А. Матеріалознавство швейного виробництва: Навч. пос. – 2-ге видання. – К.: Арістей, 2006. – 288 с.
12. Енциклопедія швейного виробництва. Навчальний посібник – К.: «Самміт-книга», 2010. – 968 с.: іл.
13. http://www.ukrmap.kiev.ua/index.php?id=922&lang=ru
14. 14.http://www.confetti-kids.ru/node/4