Дослідження механічних властивостей матеріалів верху

Споживчі показники якості і вимоги до одягу визначають безпосередню суспільну та індивідуальну цінність одягу для людини. До цих показників належать:

• соціальні, що вказують на відповідність розмірно-ростового асортименту одягу споживчому попиту, на конкурентноздатність одягу на внутрішньому і світовому ринках, а також на відповідність прогнозу споживчого попиту;
• функціональні, які визначають ступінь відповідності виробу конкретному призначенню, умовам експлуатації; ступінь відповідності розмірним і повното-віковим характеристикам споживача, його зовнішньому вигляду і психологічним особливостям;
• естетичні, що визначають художню концепцію одягу і ступінь відповідності його сформованому суспільному естетичному ідеалу, новизну моделі і конструкції (тобто відповідність сучасному стилю і моді), ступінь досконалості композиції моделі, товарний вигляд; одяг має бути відображенням свого часу;
• ергономічні, що визначають ступінь відповідності одягу, його окремих частин антропометричним і психофізичним особливостям людини; його гігієнічну відповідність санітарно-гігієнічним нормам; зручність користування виробом у різних побутових і виробничих умовах;
• експлуатаційні, які визначають ступінь стабільності збереження якості одягу при носінні, його надійність (стійкість матеріалів і з’єднувальних швів до розривних навантажень, формостійкість деталей і країв одягу, зносостійкість матеріалів і елементів конструкції, тобто довговічність).

Техніко-економічні (виробничі) показники якості одягу визначають ступінь технічної досконалості конструкції, методів проектування і технології одягу з урахуванням  витрат на його виготовлення і споживання. До цих показників належать:

• показники стандартизації й уніфікації конструкції, що визначають ступінь конструктивної і технологічної однорідності проектованого одягу (зведення всіх можливих рішень до найбільш раціональних; підвищення серійності продукції і створення передумов для зменшення витрат на її проектування, виготовлення, експлуатацію і т. д.);
• показники технологічності, що визначають ступінь прогресивності конструкції і технології, ступінь механізації й автоматизації, трудо- і матеріаломісткість виробу;
• показники економічності, що характеризують витрати на проектування, технологічну підготовку, розкрій і виготовлення одягу. Ці показники пов’язують між собою споживчі і технічні (виробничі) показники і відображають економічну ефективність витрат на розробку, виготовлення й експлуатацію продукції.

Крім зазначених показників, до виробничих належать показники, що відповідають вимогам транспортабельності  виробів, і їх патентно-правові показники. [7]

Для куртки вітрівки для  дівчини підлітка важливими є  насамперед такі споживчі вимоги як функціональні  та ергономічні, що відповідають призначенню  даного виробу. Але не менш важливими  є також естетичні та соціальні  вимоги, що грають головну роль при  купівлі одягу дівчатами.

2.2 Формування  вимог до матеріалу верху виробу

Як і до одягу, до складного  комплексу показників якості матеріалів пред'являються вимоги з боку споживачів і з боку виробництва. У зв'язку з цим всі численні показники  якості матеріалів також умовно розділені на дві групи - споживчі та техніко-економічні. 
Споживчі властивості та їх показники якості текстильних матеріалів визначають споживчий попит на одяг. До цих властивостей відносяться зовнішній вигляд матеріалу (зовнішній прояв властивостей - фактура, оздоблення, кольорова гамма, блиск, зминальність, відповідність зовнішнього оформлення вимогам моди та ін.) і здатність матеріалу створювати і зберігати в процесі експлуатації просторову форму (внутрішній прояв властивостей). 
Номенклатура споживчих властивостей і показників якості текстильних матеріалів включає, як було сказано вище, такі групові показники, як призначення, ергономічність, надійність в експлуатації (споживання), естетичність, безпеку споживання. 
До техніко-економічними показниками якості матеріалів відносяться групові показники стандартизації і уніфікації, технологічності, економічності.[9]

 

Таблиця 2.1

Рангова значимість вимог, що пред'являються до тканин

Призначення виробу	Вимоги
	естетичні	зносостій - кості	гігієнічні	техноло - гічні	економічні
Куртка вітрівка повсякденна для дівчини підлітка	2	1	4	5	3

 

Для вироблення бавовняних тканин застосовують однониткову і кручену пряжу: бавовняну і змішану кардну пряжу лінійної щільності, текс (№): 72-25 (14 - 40) і 50X2-18, 5X2 (20/2- 54 / 2); гребіну-16, 5 X 2 - 11,8 X2 (61/2-85/2); віскозну: 50-29 (20-32) н 42X2 (24 / 2). Для підкручення застосовують також комплексні ацетатні нитки 11 текс (№ 90) і лавсанові.

Тканини бавовняного асортименту  виробляються переплетеннями похідними від головних (посиленим саржевим, діагоналевим, репсовим, рогожаним, «ламана саржа», посиленим сатиновим), і складним переплетеннями. Їх виробляють з масою 1 м², 176-480 г і щільністю по основі й утоку в межах 132-895 ниток на 10 см.

Тканини бавовняного асортименту відповідають гігієнічним вимогам (№ к = 7%, В50 ~ ПО дм3 / (м2-с), Бл> 1,1 мг / (м2-с). Оскільки запровадження синтетичних волокон знижує гігієнічність тканини, зміст їх в даний час регламентовано і становить в основному 15%. 
Оздоблення різних видів забеспечує тканинам меньшу усадку (У_о не більше 3,5%, У_у = 2,0%), малу зминальність (А "о.у ^ 50,%), покращує їх формостійкість. [10]

При вкладенні лавсану бавовняна тканина менше мнеться і дає меншу усадку, однак стає жорсткішим, набуває «колюче» туше, показники гігієнічних властивостей зніжуються. Так, при змісту волокна лавсан в бавовняної тканини в кількості 33, 50, 67% паропроникність тканини знижується відповідно на 15,4, 24 і 33%. [9] 
Основними показниками якості тканин, вибраних для даного виробу є такі показники як маса 1 м², розривне і роздираюче навантаження, усадка від прання, а так само зносостійкість, стійкість до стирання і жорсткість. [4] 
Вимоги, які пред’являються до матеріалів верху виробу приведено у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Нормативи показників фізико-механічних властивостей тканин. [6]

Властивість	Норма- тив	Властивість	Норма- тив	Властивість	Норма- тив
1. Маса 1 м2, г	220 - 450	6. Жорсткість при згині, мкН*см2 по основі   по утоку	8000 -  50 000                 4000 - 15 000	13.Товщина, мм	0,6 – 1
2.Розривне навантаженя даН, не менше: по основі по утоку	20 – 50 15 – 35	7.Повітропроникність, дм3/(м2*с)	Не менше 150	14. Стійкість забарвлення, бали, не менше:  до світлопогоди  до прасування  до сухого і мокрого тертя  до поту	6 5 4   4
3.Роздираюче навантаження, даН, не меньше	3	9. Паропроникність, г/(м2*г)	Не менше 40	15. Опір до обсипальності, даН, не меньше	2,9
4. Усадка від прання, % не більше	2 – 3	10. Гігроскопічність (при відносній  вологості повітря 65%), %	Не менше 7	16. Опір розсувності ниток у тканині, Н, не менше: по основі по утоку	4,0 - 8,0 7,0
5. Стійкість до стирання, цикли (до зміни зовнішнього вигляду), не менше	800 -  6000	11. Поверхнева  щільність, г/м2	180 - 300
		12. Незминальність, %, не меньше	90

 

Зразки матеріалів (відповідно до таблиці 1.1), що входять у пакет  виробу представлені у конфекційній карті.

 

РОЗДІЛ 3

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ МАТЕРІАЛІВ ВЕРХУ

3.1 Дослідження  структурних властивостей матеріалів  верху

У якості матеріалів верху  для куртки вітрівки для дівчаток підліткового віку було запропоновано 3 зразки матеріалів верху бавовняного  асортименту.

Зразок №1 – бавовняна  тканина; по основі ВХ – 100% по утоку  ВХ – 88%, ВПУ – 12 %;

Зразок №2 – бавовняна  тканина; по основі ВХ – 100% по утоку  ВЛс – 88%, ВПУ – 12 %;

Зразок №3 – тканина  бавовняна ВХ – 100%.

Необхідно визначити наступні структурні характеристики зразків  матеріалів верху: щільність (число  ниток на 100 мм); поверхневу щільність (Ms, г/м²); лінійну щільність ниток по основі і по утоку (Т, текс); номер ниток по основі і утоку (N, м/г).

Будова тканин характеризується кількістю ниток основи та утока, які розташовані на умовній довжині, що дорівнює 100 мм (відповідно щільність по основі П_о та по утоку П_у).

Щільність по основі П_о та утоку П_у визначають за допомогою підрахунку ниток основи і утока по довжині 10 мм і далі перераховують на довжину 100мм. Кількість ниток підраховують, висмикуючи їх із підготовлених проб по усій довжині (10 мм). При цьому нитки складають десятками. Отриману кількість ниток помножують на 10. Кількість ниток розраховують як середнє арифметичне значення двох вимірів основи і трьох вимірів утока.

1й зразок: П_о = 260; П_у = 260

2й зразок: П_о = 250; П_у = 200                                         

3йзразок:П_о= 240; П_у = 340

     Для розрахунку лінійної щільності ниток Т_о і Т_у готують 2 проби по 50 ниток основних і 3 проби утокових ниток:

1й зразок: q_o1 = 0,15 г q_o2 = 0,15 г;    q_у1 = 0,23 г q_у2 = 0,24 г q_у3 = 0,22г. 

2й зразок: q_o1 = 0,22 г q_o2=0,23 г;    q_у1 = 0,28 г q_у2 = 0,29 г q_у3 = 0,30 г.               

3й зразок: q_o1 = 0,20 г q_o2 = 0,20 г;   q_у1 = 0,19 г q_у2 = 0,21 г q_у3 = 0,20 г.

 Та підраховують їх  середню массу за формулами:

q_о  = (q_о1+ q_о2)/2                                            (3.1)

          q_у = (q_у1+ q_у2+ q_у3)/3            (3.2)     

1й зразок: q_o = 0,15; q_у = 0,23 г;  2й зразок:  q_o = 0,225 г; q_у = 0, 29 г;

3й зразок: q_o = 0,20 г; q_у = 0, 20 г;

Лінійну щільність ниток розраховують за формулами:

  T_о= q_о /∑L_о                                                                (3.3)

  T_у= q_у /∑L_у                                                                (3.4)

де ∑L_о і ∑L_у – загальна довжина пучка ниток основи та пучка ниток утоку, км (0,005).

Розрахуємо лінійну щільність  по основі (формула 3.3) та по утоку (формула 3.4):

1й зразок: Т_о = 0,15/0,005 = 30 текс; Т_у = 0,23/0,005 = 46 текс

2й зразок: Т_о = 0,225/0,005 = 45 текс; Т_у = 0,29/0,005 = 58 текс

3й зразок: Т_о = 0,2/0,005 = 40 текс; Т_у = 0,2/0,005 = 40 текс

Для розрахунку поверхневої  щільності нам необхідно знати  масу елементарної проби. Із заданої  тканини вирізають зразок розміром 100 х 100 мм та зважують.

1й зразок: m = 2, 94 г; 2й зразок: m = 2, 23 г; 3й зразок: m = 3,38 г

Поверхнева щільність  тканини (маса 1 м²) є стандартною характеристикою, показники якої регламентуються для кожного виду тканини технічною документацією: відхилення від норми допускається у строго встановлених межах. Поверхневу щільність тканини Ms, г/м², визначають шляхом перерахунку маси точкової проби довжиною L, мм і шириною В, мм, на площу 1 м².

Розрахункове значення поверхневої  щільності визначається за формулами:

M_s=m×10⁶/(LB)   (3.5)    M_sp = m×100  (3.6)

де  m – середня маса підготовленої елементарної проби.

1й зразок: M_sp = 1,99 * 100 = 199 г/м²; 

2й зразок: M_sp = 2,27 * 100 = 227 г/м²;

3й зразок: M_sp = 2,30 * 100 = 230 г/м²;

Поверхневу щільність  можна розрахувати за структурними показниками тканини (експериментальне значення поверхневої щільності):

М_s=0,01(П_оТ_о+П_уТ_у)      (3.7)

де Т_о і Т_у – лінійна щільність ниток по основі та утоку.

Визначаємо експериментальне значення поверхневої щільності  за формулою (3.7):

1й зразок: М_s = 0,01(260*30 + 260*46) = 197,6 г/м²

2й зразок: М_s = 0,01(250*45 + 200*58) = 228,5 г/м²

3й зразок: М_s = 0,01(240*40 + 340*40) = 232 г/м²

Поверхневу щільність  тканини визначають при нормованій вологості, тому що внаслідок гігроскопічності текстильних волокон і ниток  поверхнева щільність тканини може суттєво змінюватися залежно  від її вологості.

Відхилення значень поверхневої  щільності, які було отримано розрахунковим  та експериментальним методами, не повинні бути більшими ніж 2 %.

Вони розраховуються за формулою:

ΔМ=(М_s- М_sp)100/М_sp       (3.8)

1й зразок: ΔМ = (197,6 - 199)100/199 = 0,7 %

2й зразок: ΔМ = (228,5 - 227)100/228,5 = 0,66 %

3й зразок: ΔМ = (232 - 230)100/232 = 0,86 %

Номери ниток по основі N_о і по утоку N_у (N, м/г) розраховуються за формулами:

N_о = 1000/Т_о   (3.9)   N_у = 1000/Т_у  (3.10)

1й зразок: N_о = 1000/30 = 33,3 м/г;  N_у = 1000/46 = 21,74 м/г

2й зразок: N_о = 1000/45 = 22,2 м/г;  N_у = 1000/58 = 17,24 м/г

3й зразок: N_о = 1000/40 = 25 м/г;  N_у = 1000/40 = 25 м/г

Усі знайдені значення структурних  властивостей матеріалів представлені в таблиці 3.1