Дослідження ймовірності банкрутства підприємства

Причини підйомів і спадів у діяльності підприємства розглядаються  як дія цілого ряду факторів:

- зовнішніх: кризовий  стан економіки, загальний спад  виробництва, інфляція, нестабільність  фінансової системи, зміна кон’юнктури  ринку, неплатоспроможність чи  банкрутство партнерів, політична нестабільність держави, недосконалість законодавства в галузі господарського права і антимонопольної політики, податковий гніт держави, посилення міжнародної конкуренції, рівень добробуту населення, зміни в технології виробництва, розвиток науки і техніки тощо;

- внутрішніх: компетентність  керівництва фірми, високі витрати  на виробництво продукції, випуск  нерентабельної продукції, недостатні  обсяги збуту внаслідок незадовільної  роботи маркетингових служб підприємства, дефіцит власного оборотного капіталу, низький рівень техніки, технології та організації виробництва, створення наднормативних залишків, незадовільна платіжна дисципліна, непродумана кредитна політика підприємства тощо.

Отже, виділити пріоритетність факторів неможливо. У значній мірі діють зовнішні фактори й серед них головний – політична, економічна та фінансова нестабільність, що призводить до невпевненості ведення діяльності та й взагалі неплатоспроможності, до банкрутства суб’єктів господарювання.

Виділяють наступні етапи аналізу фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємства:

1. Виявлення і обґрунтування  причин виникнення банкрутства.  Причини підйомів і спадів  з діяльності підприємства розглядаються  як дія цілого ряду факторів  зовнішніх та внутрішніх.

Крім того, існує ряд  методик, розроблених зарубіжними  вченими:

- коефіцієнт Бівера;

- Z-рахунок Е.Альтмана;

- показник Конана та  Гольдера;

- тести Лісу і Таффлера;

- модель Спрінгейта  та інші;

2. Прогнозування та  оцінка імовірності банкрутства. Для прогнозування і оцінки можливого банкрутства за вітчизняними методами економічного суб’єкта передбачена система коефіцієнтів і критеріїв для визначення незадовільності балансу неплатоспроможних підприємств: коефіцієнт покриття (Кп), коефіцієнт забезпеченості власними засобами (Кз) та коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності (Кв), що свідчить про наявність реальної можливості у підприємства відновити або втратити свою платоспроможність протягом певного періоду.

У вітчизняній практиці позначені моделі застосовуються мало, оскільки не враховують галузевих особливостей розвитку підприємств та притаманним їм форм організації бізнесу і в цілому особливостей вітчизняної економіки. Йдеться про суто теоретичний характер підходів до прогнозування банкрутства. У вітчизняних умовах дані такого прогнозування с необ'єктивними і не дають підстав для практичних висновків. Мають бути розроблені аналогічні вітчизняні моделі прогнозування з урахуванням галузевих особливостей.

З метою своєчасного  виявлення тенденції формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючою суб’єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, проводиться систематичний експрес аналіз фінансового стану підприємства (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Бівера.

Оцінка фінансового  стану підприємства за показниками  У.Бівера. Відомий фінансовий аналітик Уільям Бівер запропонував свою систему  показників для оцінки фінансового  стану підприємства. З метою діагностики банкрутства він рекомендував дослідити тренд показників. В систему показників Бівера і їх значення для діагностики банкрутства входять:

• Коефіцієнт Бівера;

• Рентабельність активів;

• Фінансовий ліверидж;

• Коефіцієнт покриття активів  чистим оборотним капіталом;

• Коефіцієнт покриття.

Нормативні значення показників У. Бівера розподілені на три групи для стійких компаній, за 5 років до банкрутства, за 1 рік  до банкрутства (таблиця 1).

Дана методика також  не відображає всі сторони діяльності компанії і не є універсальною методикою для прогнозу імовірності банкрутства.

Коефіцієнт Бівера розраховується, як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов’язань, за формулою:

Кб = (Чистий прибуток –  Амортизація) / Зобов’язання (1.)

Таблиця 1

Система показників діагностики  банкрутства підприємств за У.Бівером

Показник	Розрахунок  показника	Значення показників
		Коефіцієнт Бівера	Чистий прибуток – Амортизація Зобов’язання	0,4 - 0,45	0,17	- 0,15
Рентабельність активів	Чистий прибуток  Активи * 100	6 - 8	4	- 22
Фінансовий ліверидж	Зобов'язання Активи	≥ 37	≥ 50	≥ 80
Коефіцієнт маневрування	Власний оборотний капітал Активи	0,4	≥ 0,3	0,06
Коефіцієнт пок-риття (загальної  платоспромож-ності)	Оборотні активи Короткострокові зобов'язання	≥ 3,2	≥ 2	≥ 1

Ознакою формування незадовільної  структури балансу є таке фінансове  становище підприємства, у якого  протягом тривного часу (1,5 – 2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка направляється на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає менше 0,1.

Висновок:

Розглянувши різні методики прогнозування та оцінки платоспроможності  та імовірності банкрутства, для  діагностики ризику банкрутства  вітчизняних підприємств пропонуємо використовувати розрахунок коефіцієнта  Бівера, та аналіз фінансової стійкості підприємства, де проводиться економічний аналіз діяльності господарюючого суб’єкта за три останніх роки, визначаються негативні та позитивні фактори ділової активності, внутрішні та зовнішні чинники економічної нестабільності, повнота реалізації економічного потенціалу тощо.

 

Використана література

1. Закон України від  14.05.1992 р. “Про банкрутство” // Голос  України. – №126. – 1992.

2. Закон України від  30.06.99 р. № 784-XIV “Про відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом” // Голос України. – № 159. – 1999.

3. Методичні рекомендації  щодо виявлення ознак неплатоспроможності  підприємства та ознак дій  з приховування банкрутства, фіктивного  банкрутства чи доведення до  банкрутства” – наказ Мінекономіки  України, № 10 від 10 січня 2001 р.

4. Наказ міністерства  економіки України від 19.01.2006 року  № 14 “Методичні рекомендації  щодо виявлення ознак неплатоспроможності  підприємства та ознак дій  з приховування банкрутства, фіктивного  банкрутства чи доведення до  банкрутства”

5. Череп А.В., Фінансова санація та банкрутство суб’єктів господарювання: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – 380 с.