Дослідження ймовірності банкрутства підприємства

Міністерство освіти та науки України

Національний університет  водного господарства та природокористування

Кафедра економіки підприємства

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Реферат на тему:

   “Дослідження ймовірності банкрутства підприємства”

 

 

 

 

 

 

      Виконав:

                                                                          Студент групи ЕП-43

Цермолонський Д.О.

Перевірила:

Кушнір Н.Б.

 

 

 

 

 

Рівне - 2012

План

 

ВСТУП

У передбаченні можливого  банкрутства підприємства заінтересовані його численні партнери: інвестори, позичальники, постачальники та інші.

Банкрутство – природний  процес конкурентної боротьби, у ході якої слабі підприємства, що виготовляють продукцію, яка не має попиту, припиняють свою діяльність. Банкрутство - неплатоспроможність підприємства, боргова нездатність і неможливість продовження виробничої і фінансово-господарської діяльності через відсутність коштів.

Ознаками можливого  банкрутства підприємства є падіння  ринкової ціни цінних паперів підприємства;

1)    зниження  потоку грошових надходжень від виробничої і фінансової діяльності та зниження доходів;

2)    підприємство  працює у галузі, де велика  ймовірність банкрутства;

3)    підприємство  недавно почало своє функціонування;

4)    зменшення  сум дивідендів.

Виробничі і фінансові аспекти, що вказують на фінансові труднощі підприємства:

1)    неможливість  отримання додаткових фінансових  ресурсів;

2)    нездатність  погасити прострочені зобов'язання,

3)    погана система  фінансової звітності;

4)    переміщення  сфери діяльності в галузі, не пов'язані з основним бізнесом підприємства;

5)    нездатність  підприємства контролювати свої  витрати;

6)    високий рівень  конкуренції.

 

1.Аналіз ймовірності банкрутства  підприємства.

 У практиці розвитку  країн із ринковою економікою  банкрутство виступає як механізм регулювання та саморегулювання економіки. Банкрутство характеризує неспроможність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо сплати за товари, роботи та послуги, а також забезпечити обов’язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

Банкрутство підприємств  в Україні є поширеним явищем сьогодення. Світова економічна криза, нестабільність економічного і політичного  середовища в країні, недосконалість правового та податкового законодавства  призвели до збільшення кількості неплатоспроможних підприємств, які прямують до банкрутства, що призводить у більшості випадків до ліквідації таких підприємств. Таким чином, аналіз ймовірності банкрутства і підтримки платоспроможності підприємства є досить актуальним питанням .

Банкрутство як елемент ринкових відносин стало реальністю української економіки. Кількість неплатоспроможних вітчизняних підприємств значно зростає. Державний Департамент з питань банкрутства наводить останні аналітичні дані щодо ситуації банкрутства в Україні станом на 01.05.2011.

Питанню аналізу ймовірності  банкрутства підприємств приділяється значна увага з боку вітчизняних  та зарубіжних науковців. Такі вчені, як Р.Лис, Е.Альтман, А.Таффлер займались  розробкою методик і критеріїв  прогнозування банкрутства. Зокрема, питання оцінки банкрутства в зарубіжній практиці розглянули  - О.Я. Базілінська, В.О. Подольська. Серед українських науковців можна відзначити: Л.Буряк, Ф.Бутинець, А.Вакуленко, А.Поддєрьогін та інші .

Отже, аналіз ймовірності  банкрутства включає в себе ряд етапів, які логічно продовжують один одного. Р.С.Квасницька пропонує застосовувати підприємствам в системі антикризового управління таку послідовність діагностики банкрутства:

- перший етап −  аналіз ранніх ознак кризового  стану підприємства;

- другий етап − економічна оцінка та аналіз бухгалтерського балансу підприємства;

- третій етап −  аналіз фінансового стану підприємства  за групами коефіцієнтів, які  характеризують майновий стан, ліквідність  та платоспроможність, фінансову  стійкість, ділову активність та рентабельність діяльності;

- четвертий етап −  діагностика на основі бальних  методів (рейтингової оцінки);

- п’ятий етап −  дискримінантний аналіз (моделі  Е.Альтмана, Спрінгейта, Р.Ліса, Конана  і Гольдера, У.Бівера, Таффлера і Тішоу, Фулмера та інші) .

Згідно з запропонованою етапністю проведення ймовірності банкрутства, першим її етапом є аналіз ранніх ознак кризового стану підприємства. Для цього можна використовувати метод Скоуна, який шукає відповіді на ряд запитань, а саме: чи компанії менше п’яти років; чи компанія переїжджає або має намір переїхати; чи не змінила компанія останнім часом банк, аудиторів, директорів. Якщо відповідь на більшість таких питань є позитивною, то фінансовий стан підприємства вважається важким.

На наступному етапі  діагностики банкрутства проводиться аналіз бухгалтерського балансу підприємства, під час якого здійснюється економічна оцінка структури та динаміки майна підприємства та джерел його утворення. Це дозволить дати поточну оцінку фінансового стану підприємства та динаміку його розвитку.

Наступний етап передбачає проведення аналізу фінансового  стану підприємства, тобто розрахунок фінансових коефіцієнтів та порівняння їх фактичних значень з нормативними. Даний метод не є важким і потребує лише інформації фінансової звітності. Проте аналізу фінансового стану підприємства для визначення ймовірності банкрутства також не достатньо, оскільки бажано, щоб така діагностика була чітко сформульованою для можливості дати чіткий висновок про ймовірність банкрутства.

Четвертим етапом діагностики банкрутства є діагностика на основі бальних методів (рейтингової оцінки). Даний вид діагностики базується на встановленні переліку ключових індикаторів, їх порівняння з нормативними кретеріальними значеннями для ідентифікації стану об’єкта в оперативному режимі. Після цього, враховуючи область значення ключового показника, підприємство відносять до відповідної області загрози банкрутства. Різні науковці, досліджуючи діяльність підприємств, обирають для діагностики різні показники. Підприємство має можливість сформувати дану систепу показників самостійно .

Суть дискримінантного аналізу полягає в тому, що використовуючи статистично-математичні методи будується  функція та обчислюється інтегральний показник, на підставі якого з певною ймовірністю можна передбачити банкрутство підприємства. Моделями, що використовуються в дискримінантному аналізі є моделі Е.Альтмана, Спрінгейта, У.Бівера, Тоффлера і Тішоу. Слід бути досить обережним при застосуванні таких моделей, тому що вони розраховані здебільшого на іноземні підприємства. В Україні кожне підприємство має змогу розробляти дискримінантну модель самостійно, виходячи із умов його функціонування.

З вище викладеного матеріалу можна зробити висновки про те, що дослідженням методик ймовірності банкрутства підприємства займалась значна кількість науковців. Р.С.Квасницькою було запропоновано власну систему діагностики, яка включає ряд етапів, що логічно продовжують один одного та дозволяють зробити висновки про ймовірність банкрутства.

Проте,  запропонований підхід щодо послідовності діагностики банкрутства здійснюється з використанням різноманітних методів, які є широко застосовуваними за кордоном, не завжди можуть бути прийнятими для сучасного вітчизняного підприємства. Це вказує на необхідність подальшого дослідження даної теми з метою розробки підходів до адаптації існуючих зарубіжних методів діагностики банкрутства до сучасних вітчизняних умовах господарювання.

2. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства

Типовою для багатьох підприємств є проблема неефективного  управління ризиками (запізніла їх ідентифікація, оцінка, нейтралізація) та швидкого виявлення і використання додаткових шансів поліпшення діяльності. Наслідком цього може бути погіршення окремих параметрів діяльності підприємства та фінансова криза. З метою своєчасної ідентифікації чинників, які сигналізують про той чи інший напрям розвитку підприємства, вжиття превентивних заходів доцільно впроваджувати систему раннього попередження та реагування (СРПР).

До пріоритетних завдань системи  належить моніторинг фінансового стану  підприємства, перманентна оцінка ймовірності  банкрутства та розроблення каталогу профілактичних антикризових заходів. Своєчасне виявлення загрози фінансової кризи створює передумови для прийняття оптимальних фінансових рішень.

На сьогодні існує чимало напрацювань  щодо оцінки ймовірності фінансової кризи (чи банкрутства) підприємства. Фактично будь-яку методику оцінки кредитоспроможності позичальника, аналізу інвестиційної привабливості підприємства можна вважати такою, яка присвячена проблематиці прогнозування фінансової неспроможності. У разі високої ймовірності неплатоспроможності чи незадовільного фінансового стану підприємство вважається таким, корму загрожує фінансова криза та банкрутство. Аналіз проводиться здебільшого з використанням інформації, яка міститься в трьох основних формах звітності: Баланс (форма № 1), Звіт про фінансові результати (форма № 2) та Звіт про рух грошових коштів (форма № 3).

У вітчизняній практиці значного поширення  набули методики аналізу фінансового  стану та оцінки ймовірності загрози  фінансової кризи підприємства, які  ґрунтуються на однофакторному аналізі показників фінансової звітності або засновані на бальній системі оцінювання з визначенням індексу (класу) ризикованості фінансового стану підприємства. Спільним для цих методик є те, що вони передбачають вивчення простих математичних зв’язків між окремими позиціями фінансової звітності на основі обчислення певної вибірки показників (коефіцієнтів) і порівняння їх значень з нормативними та в динаміці. Висновки щодо якості фінансового стану робляться на підставі узагальнення результатів аналізу кожного показника (чи групи показників). Використовуючи подібні методики на практиці, слід зважати на притаманні їм недоліки, зокрема:

· неврахування галузевих особливостей об’єкта аналізу;

· довільність фіксування нормативних значень окремих  показників;

· суб’єктивність формування вибірки показників, які підлягають аналізу;

· неврахування (або суб’єктивність урахування) чинника різної вагомості  впливу окремих показників на загальні результати аналізу;

· окремі параметри фінансового  стану характеризуються різною кількістю  показників, що викривляє результати аналізу.

Зважаючи на ці та інші недоліки, наслідком застосування згаданих методик на практиці високий рівень помилковості фінансових рішень. Уникнути зазначених недоліків під час оцінювання ймовірності фінансової кризи підприємства допомагає методологія дискримінантного аналізу, яка ґрунтується на емпірично-індуктивному способі дослідження та методах математичної статистики. В економічній літературі цей підхід є домінуючим саме при висвітленні питань, пов’язаних із оцінкою ймовірності банкрутства підприємства. Так, фінансистам усього світу відомі модель Альтмана (1968, США), система аналізу Вайбеля (1973, Швейцарія), модель Беєрмана (1976) та модель Краузе (1993, Німеччина), системи показників Бівера (1966, США).

У теорії і практиці здебільшого  розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз. В основуоднофакторного (одновимірного) дискримінантного аналізу покладено сепаратне дослідження окремих показників (які є складовою певною системи показників) та відповідна класифікація підприємств в. Віднесення підприємства до категорії ”хворих” чи ”здорових” здійснюється у розрізі окремих показників відповідно до емпірично побудованої шкали інтерпретації. Загальний висновок про якість фінансового стану підприємства робиться на основі аналізу відповідності кожного із показників, які включені в спеціально підібрану систему, їх граничним значенням. Найбільш відомими моделями однофакторного дискримінантного аналізу є системи показників Бівера та Вайбеля.

Головним суперечливим моментом однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих  показників може свідчити пропозитивний  розвиток підприємства, а інших –  про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об’єктивне прогнозування банкрутства. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є застосування багатофакторного дискримінантного аналізу. Метою багатофакторного дискримінантного аналізу є виведення та інтерпретація значення однієї залежної (пояснюваної) змінної за допомогою значень багатьох незалежних (пояснювальних) змінних. У процесі аналізу підбирається низка показників, для кожного з яких визначається вага в так званій дискримінант ній функції. Величина окремих ваг характеризує різний вплив окремих показників (змінних) на значення пояснюваної змінної, яка в інтегральному вигляді репрезентує фінансовий стан підприємства.

 

3. Ефективність застосування моделей прогнозування банкурства на вітчизняних підприємствах

Неспроможність є природнім явищем ринкового середовища. За часів Радянського Союзу практика застосування інституту неспроможності провадилась лише у розвинутих країнах. Неспроможність є природнім явищем ринкового середовища, тому в Україні Закон “Про банкрутство” був прийнятий лише у 1992 році. І до 1999 року законодавство про банкрутство в Україні складалося з єдиного у цій сфері Закону, який регулював порядок та умови визнання юридичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів.

Після проведення реформи  законодавства про банкрутство  у 1999 р. до

зазначеного Закону були внесені зміни, унаслідок чого він  був викладений у

новій редакції – як Закон  України «Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом»