Державний борг України

Крім того, прямий держборг України в 2009 році збільшився з 13,8% ВВП до 23,2% ВВП, гарантований - з 6,2% ВВП до 9,8% ВВП.

Співвідношення  платежів по погашенню і обслуговуванню державного боргу до доходів загального фонду держбюджету на кінець 2009 року складає 23,0% проти 5% на кінець 2008 року, 7,4% - на кінець 2007 року і 12,3% - на кінець 2006 року.

Сукупний держборг України на кінець 2009 року досяг 37,76 млрд доларів, зокрема зовнішній - 24,59 млрд доларів.

За лютий 2010 року сукупний державний прямий і гарантований борг України виріс на 0,7%, або на 0,257 млрд доларів, - до нового рекорду високого рівня 37,944 млрд доларів.

Державний та гарантований державою борг України на 30 червня 2012 року становить 479 млрд 756 млн 617,55 тис  грн, або $60 млрд 025 млн 851,46 тис.

        Станом на 30 червня 2012 року, за даними Міністерства фінансів України, державний і гарантований державою зовнішній борг становить 275,98 млрд грн, тобто 57,53% від загальної суми державного і гарантованого державою боргу.

         Державний і гарантований державою внутрішній борг - 203,76 млрд грн або 42,47%.

          Держборг України на кінець червня 2012 року склав 373,42 млрд грн (77,83%). А державний зовнішній борг - 181,7 млрд грн (37,87%). Державний внутрішній борг - 191,72 млрд грн (39,96%).

          Гарантований державою борг України становив 106,34 млрд грн (22,17%).

         Зокрема гарантований зовнішній борг – 94,29 млрд грн (19,65%); гарантований внутрішній борг – 12,05 млрд грн (2,51%).

         Як повідомляє Мінфін, минулого місяця сума державного і гарантованого державою боргу України зменшилася на 1,78 млрд грн у результаті погашення державного зовнішнього боргу перед російським ВТБ Банком.

          Державний і гарантований державою борг України на 31 травня 2012 року, як повідомляв iPress.ua, становив 481 млрд 535 млн 842,68 тис грн, або $60 млрд 248 млн 463,28 тис. Це на 1,1% менше показника на кінець квітня 2012 року, і на 1,7% більше показника на кінець 2011 року.

         За інформацією Мінфіну, у травні сума українського боргу зменшилася у гривневому еквіваленті на 5,03 млрд грн, здебільшого за рахунок часткового погашення гарантованого державою боргу Національним банком України перед МВФ за програмою stand-by.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Сучасний етап формування боргових зобов'язань характеризується низкою специфічних особливостей. По-перше, в умовах глобалізації фінансових потоків, здійснення політики необмеженої відкритості щодо іноземних інвестицій певною мірою відбувається нівелювання меж між внутрішнім і зовнішнім боргом. По-друге, дедалі яскравіше унаочнюється посилення взаємозв'язку державних зобов'язань і зобов'язань господарюючих суб'єктів. Так, наприклад, попри те, що держава не має відповідати за зобов'язаннями недержавних фінансових структур, банкрутство провідних системоутворювальних кредитних установ може спричинити катастрофічні наслідки для платіжної системи країни, а відтак і для фінансової безпеки держави. По-третє, простежується практика перекладання боргових зобов'язань по кредитах, залучених під гарантії уряду, з господарюючих суб'єктів на державу.

Негативним  моментом зростання внутрішньої  державної заборгованості є те, що:

- в умовах  суттєвої нестачі фінансових  ресурсів стають реаліями невиконання  державою своїх боргових зобов'язань, оголошення дефолту, а відтак - підрив довіри до держави як до надійного позичальника;

- унаслідок  такого перерозподілу фінансових  ресурсів унаочнюється "ефект  витіснення" вітчизняних товаровиробників  з ринку кредитних ресурсів, падіння  інвестиційної активності;

- виплата високих  відсотків по державних цінних  паперах заохочує вітчизняні  комерційні банки до проведення  недосконалої ресурсної політики, а також збільшує нерівність  у доходах фізичних осіб, оскільки  боргові зобов'язання держави  зосереджуються в руках найбільш заможної частини населення, яка, отримуючи відсотки, стає ще багатшою.

Звичайно, управління такою складною й неоднозначною  категорією, як державний борг, потребує наявності і повноцінного правового  забезпечення процесу формування боргових зобов'язань, функціонування відповідних структур, покликаних його обслуговувати, а також створення дієвого механізму його погашення.

За експертними  оцінками, зовнішні позики уряду створюють  ревальваційний тиск на гривню, що загострює  проблему дефіциту поточного рахунку, знижуючи конкурентоспроможність українських товарів і послуг щодо іноземних. Великий державний борг змушує іноземних інвесторів бути дедалі обережнішими з інвестиціями в Україну. Ця обставина пояснює вкрай низький обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну порівняно з іншими країнами регіону.

При цьому проблема зовнішнього державного боргу посилюється  і внаслідок того, що в Україні  сформувалася дворівнева система зовнішніх  боргів. Перша - на рівні політичної влади, друга - на рівні підприємств. Причому обидва рівні є зіставними за своєю потужністю. Борги ж другого рівня є не менш ризикованими для нашої національної економіки. Так, понад 6 тисяч українських підприємств мають на початок 2010 року заборгованість лише за зовнішньоекономічними операціями у сумі близько 5 млрд. гривень. При цьому 70% заборгованості є наслідком операцій між фіктивними українськими та іноземними фірмами. Понад те, за оцінкою фахівців, в Україні формується особливий тип боргової економіки, коли всі заборгували всім, а всі разом заборгували міжнародним фінансовим організаціям та окремим країнам.

Аналіз законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України дає  підставу стверджувати, що правове  регулювання цих відносин є недостатнім  і торкається винятково проблем внутрішньої заборгованості. Відносини стосовно сфери зовнішнього державного боргу взагалі законодавчо не врегульовані.

Підсумовуючи  викладене, можна зробити висновки, що Уряду України необхідно:

- удосконалити механізми правового регулювання, прийняти Закон України “Про державний внутрішній і зовнішній борг України”;

 

- визначити критерії оцінки державного боргу України, тобто розробити критичні показники економічної безпеки держави;

- обов’язково додержуватись оптимальної структури боргу з точки зору сумарного його обсягу та строків погашення облігацій;

- розробити показники ефективності використання позичкових коштів з метою “самоокупності” державних позик;

- закріпити принципи гласності та публічності у відносинах у сфері державного боргу.