Державний борг України

ВСТУП

Актуальність даної  теми пояснюється, в першу чергу  тим, що борг є важливим елементом  кругообігу “доходи-витрати”. Коли в  економіці зростають доходи, зростають  і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом.

Створення боргу – це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.

Державний борг – це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Для України  вивчення цього питання є вкрай  важливим. Державний борг формується під впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб’єктивні фактори пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. До того ж мають місце спроби вирішення поточних проблем “у пожежному порядку”.

Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття  державою боргів підприємств і невиважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу.

В даній роботі ставимо перед собою мету дослідити  такі питання як загальне поняття  державного боргу та його види, державний  борг України, боргові парадокси  і орієнтири державних запозичень. Гадаю, що саме ці питання дають змогу розкрити тему даного ОДЗ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I. Державний борг та його види

Внутрішній  державний борг – заборгованість  держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Основними причинами  створення і збільшення державного боргу є:

• збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;
• циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;
• скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;
• вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Абсолютний  розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме:

• відношення боргу до ВВП;
• відношення суми обслуговування боргу до ВВП.

Відносна величина державного боргу (“борг / ВВП”) залежить від таких факторів, як рівень реальної процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП зменшуватиметься, а частка первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.

Залежно від  характеру наслідків впливу боргу  на економіку, їх поділяють на короткострокові  та довгострокові.

Державний борг формується під впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб’єктивні фактори пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. До того ж мають місце спроби вирішення поточних проблем “у пожежному порядку”.

Показники	Роки
	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005
І. Основні  макроекономічні показники
Темп інфляції (% у середньому за рік)	22,7	23	21	19	17	16	16
ВВП у поточних цінах (млрд.грн.)	127	154,5	186,9	223,6	263,4	308,6	361,6
Валютний курс (середньорічний) (грн./дол.)	4,3	6,3	8,2	9,8	11,3	13,0	14,8
Доходи Зведеного  бюджету (% ВВП)	25,6	25	24,5	24,5	24,5	24,5	24,5
Доходи Державного бюджету (% ВВП)	15,3	15,0	14,0	13,5	13,5	13,5	13,5
Сальдо Зведеного бюджету (% ВВП)	-1,52	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Процентні ставки за державним боргом (% у валюті позики):
- внутрішні  державні позики	27,4	25	23	21	19	18	18
- зовнішні державні  позики	9,6	9,5	9,5	10	10,5	10,5	10,5
Сеньйораж (% ВВП)	0	0	0	0	0	0	0
ІІ. Видатки  бюджету на обслуговування державного боргу:
- виплата процентів  за внутрішніми державними позиками (млрд.грн.)	1,3	1,9	2,6	2,4	2,2	2,1	2,1
- виплата процентів  зовнішнім кредиторам (млрд. грн.)	1,8	4,5	6,1	7,5	9,7	12,3	15,3
Видатки бюджету по виплаті процентів за державним боргом (% ВВП)	2,4	4,1	4,6	4,4	4,5	4,6	4,8
Видатки бюджету  по виплаті процентів (% доходів Зведеного  бюджету)	9,4	16,4	18,9	18,0	18,4	18,9	19,6
Видатки бюджету  по виплаті процентів (% доходів Державного бюджету)	15,5	27,4	33,2	32,8	33,4	34,4	35,6
ІІІ. Державний борг (на кінець року):
- за внутрішніми  позиками (млрд. грн.)	11,4	11,4	11,4	11,4	11,4	11,4	11,4
- зовнішній  державний борг (млрд. дол.)	12,4	12,6	12,9	13,2	13,5	13,8	14,1
Державний борг (усього) (% ВВП)	60,0	67,5	68,3	67,4	66,5	65,5	64,6
ІV. Видатки бюджету, не пов’язані з сплатою процентів (%)	24,7	20,9	19,9	20,1	20,0	19,9	19,7

 

Логіка конкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути продиктована як політичним міркуваннями, так і вибором на користь суспільного добробуту. В будь-якому випадку борговими перспективами визначається фінансове здоров’я країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чинники, які впливають на формування державного боргу

Для залучення  державою додаткових фінансових ресурсів існують певні фінансові механізми. Характер і умови таких зобов'язань у кожному конкретному випадку визначає Уряд України за погодженням з Національним банком України. В першу чергу йдеться про зобов'язання з випуску державних цінних паперів [6, c.48].

Державні цінні папери є перш за все інструментом оперативного реагування на дисбаланси надходжень і витрат бюджету, що виникають і не можуть виконувати функцію "затуляння дірок" у бюджеті і які мають структурну правову природу. Збалансована структура фінансового ринку, безумовно, забезпечила б повне використання фінансових ресурсів, стимулювала б і прискорювала розвиток галузей і регіонів, гарантувала б подальше економічне зростання країни. Випуск державних цінних паперів для фінансування державних видатків у перехідний період є привабливішим порівняно зі збільшенням грошової маси за рахунок емісії або кредитів центрального банку, оскільки розміщення цінних паперів дає можливість урядові фінансувати свої видатки без збільшення сукупної грошової маси; продаж цінних паперів часто є дешевшим способом (порівняно із зростанням податкового тягаря або грошової маси) фінансування державних видатків; ринок державних цінних паперів є складовою національних фінансових ринків; їх випуск дає змогу урядові пристосувати структуру і час позичок до своїх теперішніх і майбутніх потреб; обіг державних цінних паперів сприяє зростанню ліквідності і гнучкості економіки в цілому; обіг державних цінних паперів робить національну економіку стабільнішою і привабливою для іноземних інвесторів. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" передбачає функціонування таких цінних паперів, як облігації державних і місцевих позик, казначейські зобов'язання, які за своєю суттю є формами реалізації державних позик. Для виникнення конкретних фінансових правовідносин необхідним є індивідуальний акт, який по суті є юридичним фактом виникнення фінансових правовідносин. Підставою для розміщення державних облігацій завжди є постанова Кабінету Міністрів України відповідного року. В кожному окремому випадку позика випускається згідно з такою постановою. В ній, як правило, визначаються основні умови випуску позики, надані Міністерством фінансів України, а саме: загальний обсяг емісії, номінальна вартість державної облігації, термін, спосіб їх погашення, вид прибутку тощо. Останню групу становлять прийняті на основі вищезазначених документів нормативні акти, що безпосередньо визначають процедуру, механізм та порядок розміщення, реалізації, сплати процентів і погашення державних облігацій [10, c.14-15].

Найпоширенішим  способом реалізації державного кредиту є державна внутрішня позика, що оформляється в облігаціях внутрішніх державних і місцевих позик. Чинне законодавство визначає облігацію як цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ  ДЕРЖАВНОГО БОРГУ В УКРАЇНІ

Структурно державний  борг України складається з внутрішнього і зовнішнього.

Зовнішній державний борг - це борг іноземним державам, організаціям й окремим особам. Він лягає на країну важким тягарем, оскільки їй доводиться розраховуватися за нього цінними товарами, сировиною, надавати певні послуги, щоб сплатити відсотки й погасити сам борг.

Внутрішній  борг - це борг держави своєму населенню. Відповідно до Закону України "Про Державний внутрішній борг" до складу державного внутрішнього боргу України входять:

- позичання  Уряду України і позичання,  здійснені при безумовній гарантії  Уряду, для забезпечення фінансування  загальнодержавних програм;

- заборгованість  минулих років та заборгованості, що знову виникає по боргових  зобов'язаннях Уряду України [2].

Державні запозичення  проводяться з метою покриття бюджетного дефіциту на державному і  регіональному рівнях, цільового  фінансування різноманітних програм, поповнення необхідних резервних активів.

Стан державного боргу в нашій країні регулюється  наступними законодавчими та нормативними актами: Конституція України, Закон  України «Про Державний внутрішній борг», Закон України «Про структуру Державного внутрішнього боргу України», Закон України «Про бюджетну систему України», Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», Закон України «Про Національний банк України», Постанова Верховної Ради України «Про структуру бюджетної класифікації» та деякі інші.

Аналіз законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України дає  підставу стверджувати, що правове  регулювання цих відносин є недостатнім  і торкається винятково проблем  внутрішньої заборгованості. Відносини стосовно сфери зовнішнього державного боргу взагалі законодавчо не врегульовані.

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ ЗАГАЛЬНОГО ОБСЯГУ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ

Боргова складова у системі державних фінансів має функціональне походження від  державного кредиту.

Державні запозичення проводяться з метою покриття бюджетного дефіциту на державному і регіональному рівнях, цільового фінансування різноманітних програм, поповнення необхідних резервних активів.

Економічна  суть державного боргу проявляється в переломленні через такі дві властиві йому функції:

1.  фіскальна — залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;

2. регулятивна — коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів національним (центральним) банком країни.

Розмір державного боргу, тис. од. На 31.12. 2010 року

 

	Внутрішній		Зовнішній
	Дол. США	Грн.	Дол. США	Грн.
2005	3 799 661,57	19 188 290,90	8 704 222,93	43 956 325,90
2006	3 288 655,86	16 607 712,12	9 803 183,83	49 506 078,42
2007	3 526 017,09	17 806 386,34	10 591 661,77	53 487 891,96
2008	5 800 850,34	44 666 547,59	11 171 831,40	86 023 101,79
2009	11 405 144,25	91 070 076,77	17 022 696,28	135 926 229,69
2010	16 960 834,29	134 219 562,19	21 832 282,75	172 769 769,60

 

За даними Мін.ФІНу можна зробити наступний висновок з аналізу загального обсягу та складових державного боргу за 5 останіх років:

На 31.12.2005року сума державного боргу становила 12503884,5тис. дол.США, у тому числі зовнішній  —8704222,93тис. дол.США і внутрішній —3799661,57тис. дол.США.

На кінець грудня 2006 сукупний державний (прямий) України становить 13091839,7тис . дол.США (у гривневому еквіваленті —66113790,54тис.. грн)

Сукупний державний  борг України на кінець 2009 року складав 33% ВВП порівняно з 20% на кінець 2008 року і 12,3% - на кінець 2007 року. "Показник відношення державного боргу до ВВП України є відносно невисоким порівняно з іншими країнами світу, включаючи розвинені, не дивлячись на те, що можливості України по управлінню державним боргом істотно обмежені", - повідомило Міністерство фінансів.