Принципи управління державним боргом розглянуто у табл. 1

     Таблиця №1 Принципи управління державним боргом.

     [2.  с. 168-172]

     Процес  управління державним боргом включає  такі основні етапи:

• залучення коштів;
• розміщення запозичених коштів;
• повернення боргу і виплата відсотків.

     У процесі управління державним боргом виділяють такі напрямки:

• планування - визначення у вигляді щорічних директив цілей управління: 'запровадження в адміністративному порядку з урахуванням кон'юнктури світових фінансових ринків показників стану заборгованості, розміру відсоткових ставок і платежів, валютної структури боргу та його терміновості, співвідношення між боргом, утвореним на умовах фіксованої та плаваючої відсоткових ставок, обсягів залучення нових кредитів;
• оцінка операцій - систематичне проведення фінансово- економічної оцінки фактичних результатів проведення кожної операції у сфері залучення кредитів і управління боргом, оцінка стану боргового портфеля. За кордоном використовують кілька методик оцінки: метод базових вартісних оцінок, аналіз розриву та дюрації, попередній аналіз, моделювання за схемою «вартість проти ризику»;
• відстеження кон'юнктури - постійне від стежування розвитку кон'юнктури на окремих кредитних ринках у розрізі контролю за змінами валютних курсів та відсоткових ставок. При цьому можливе використання таких методик, як складання кривих форвардних операцій і кривих прибутковості облігаційних позик; кореляція відсоткових ставок і валютних курсів. Правильне розуміння інвестиційного попиту, врахування показників розвитку світової економіки забезпечують ефективне управління борговим портфелем;
• підтримка контактів з кредиторами - надання реальної інформації про потреби країни в позикових коштах у контексті ухваленої стратегії розвитку економіки;
• активне управління боргом - перехід від формального виконання зобов'язань за кредитними угодами до активного управління борговим портфелем. Після визначення цілей та проведення аналізу стану фінансових ринків доцільне застосування методів цільового впливу на структуру й терміни боргового портфеля. Вибір позикових інструментів і часу здійснення емісії має бути орієнтований на використання оптимальних ринкових умов. При активному управлінні боргом нормою є застосування «попереджувальних» позик, забезпечення високої ліквідності позик, зворотний відкуп власних боргових зобов'язань;
• управління ризиками - моніторинг кредитних ризиків є однією з обов'язкових умов ефективного управління боргом. Потрібна добре поставлена система оцінювання та управління ризиками, а також застосування жорстких вимог до рівня кредитних рейтингів інвесторів (кредиторів). Крім того, має бути розроблено юридичну процедуру нейтралізації таких ризиків;
• формування еталонного боргового портфеля - оцінка ефективності проведених операцій щодо залучення нових позик і управління боргом. Найбільш поширений метод - це формування «еталонного» боргового портфеля, з яким має постійно порівнюватися наявний. Цей метод необхідно використовувати спільно з дотриманням принципу своєчасної та всеосяжної звітності. Крім оцінки власної діяльності бажано систематично оцінювати і роботу партнерів;
• розподіл відповідальності - прийняття на себе ризиків залучення позик і кредитів і подальший аналіз стану боргового портфеля в розрізі його схильності до ризиків, що може бути досягнуто шляхом зосередження цих операцій в уповноваженому банку за умови здійснення аналізу і контролю за ризиками з боку Міністерства фінансів;
• кадрове і технічне забезпечення — підготовка кадрів, відповідне комп'ютерне і програмне забезпечення, рівень оплати праці персоналу - важливі складові успіху. Вважається, що «інвестиції» в систему управління'державним боргом є одними з найбільш «прибуткових», оскільки забезпечують істотне скорочення витрат щодо, обслуговування заборгованості й зменшення ризиків;
• мотивація - стимулювання новаторства серед персоналу з використанням для цього спеціально розроблених схем оплати праці та банків - стратегічних партнерів уряду в здійсненні позик і управлінні зовнішнім' боргом. Директиви, що затверджуються, повинні мати положення, які допускають певний простір для помилок в умовах нестабільності на фінансових ринках. [2. с. 169-172]

     Обсяг залучених зовнішніх позик для будь-якої країни визначається двома факторами:

1. по-перше, скільки капіталу країна може поглинути;
2. по-друге, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення кризи платежів.

     Управління  розміщенням запозичених коштів є основним елементом системи управління боргом. Залучені кошти повинні використовуватися для фінансування зростання виробничих потужностей. При цьому повинно збільшуватися виробництво товарів не лише для внутрішніх потреб, а також експортної продукції, необхідної для одержання іноземної валюти на обслуговування та погашення зовнішнього боргу. При відсутності цього платежі з обслуговування боргу досягнуть неприпустимо високої частки експорту та вітчизняного виробництва, у зв'язку з чим кредитори, запобігаючи ймовірним неплатежам, скорочуватимуть кредитування країни.

     Для забезпечення платоспроможності держави (можливості погашення боргів) застосовуються різноманітні методи коригування позикової політики, серед яких найпоширенішими є рефінансування боргу та реструктуризація заборгованості.

     2. Економічні наслідки збільшення державного боргу.

     Виділимо  такі макроекономічні  ефекти державного боргу:

     - ефект  монетарної політики: державний  борг може призвести до підвищенню рівня відсоткової ставки, у разі чого державні органи , які відповідальні за кредитно-грошову політику, вимушені проводити експансіоністську монетарну політику з ціллю зменшення рівня відсоткової ставки. Крайнім випадком може стати фінансування бюджетної політики за рахунок грошової емісії;

     - ефект втрати податкових надходжень: обслуговування державного боргу  потребує використання частки  податкових надходжень або збільшення  державного боргу на суму його  обслуговування;

     - ефект фіскальної політики: можливість використовування позик на зменшення дисципліни бюджетного процесу, так як фінансування додаткових витрат за рахунок держаного боргу не потребує підвищення податків, отже, створює додаткове навантаження на приватний сектор, з однієї сторони, і підвищує схильність  виборців завдяки збільшенню бюджетного фінансування відповідних видів витрат, з іншої;

     - ефект економічної залежності  країни: як відмічають деякі економісти,  інвесторів хвилює більш об’єми  державного боргу ще з часів  , коли король Англії Едвард III проголосив дефолт по своїм зобов’язанням перед італійськими банкірами в 1335 році. У випадку коли значна частина боргових  забов’язань перебуває в руках нерезидентів, незначна зміна ринкової кон’юктури на рівні як країни, так і світової економіки, може призвести до значних коливань курсу валюти і динаміки потоків капіталу

     - ефект політичної залежності: в  умовах великого об’єму державного  боргу, кризи ліквідності внутрішнього  фінансового ринку і низького  рівня збережень єдиним виходом  відносно уникання дефолду при зберіганні належного рівня видатків влади, є приваблення  зовнішнього фінансування. Але в таких умовай кредитори можуть висувати ряд додаткових умов що до зміни економічного курсу та міжнародного політичного позиціонування країни.

     Деякі  науковці виділяють інші макроекономічні ефекти державного боргу, але, аналізуючи їх, можна зробити висновок, що вони являються по суті атрибутами відокремлених нами  ефектів і проявляють себе лише в конкретних умовах. У нашому списку ми виділяємо лише ті ефекти, дії яких являються безумовними, оскільки вони комплексно характеризують вплив державного боргу на соціально-економічні процеси країни.

     Інші  науковці показують, що державний борг має величезний вплив не лише на економіку країни, зміни ринкової конюктури, фіскальну та монетарну політики держави, но і на її політичну і економічну незалежність. Тому макроекономічні ефекти державного боргу є якісними оцінками результатів економічних процесів та явищ, створених державним боргом, із-за чого можна роздивлятись як об’єкти статистичного аналізу та оцінки.

• В свою чергу статистичне вивчення державного боргу та його макроекономічні ефекти, передбачує використання певних методів та моделей. Але вивчення окремого соціально-економічного явища можуть потребувати в адаптації існуючої методології та присутності якісного інформаційного забезпечення.

     В результаті проведеного іспиту встановлено, що макроекономічні ефекти державного боргу є якісними оцінками економічних  процесів та явищ, створених впливом  державного боргу на економіку. Вони проявляються через зміни макроекономічної конюктури, фіскальної та монетарної політики гаціонального багатства, економічного розвитку, політичної стабільності держави та її економічної незалежності, а звідси, являється об’єктом   статистичного вивчення. Основними ефектами державного боргу, є збільшення суспільного попиту та ВВП у короткостроковому періоді, та зменшення рівня збережень, інвестицій та національного фогтства в довгостроковому періоді. [2. с. 170-172]

     Таким чином, державний борг впливає на економічний зріст, грошовий оборот, рівень інфляції, ставки рефінансування, занятості, об’ємів інвестицій в економіку країни в цілому та реальний сектор економіки, приводить до зменшенню інвестиційних ресурсів в економіці, порушенню виробничих процесів, зменшенню економічного росту.

     IV Динаміка боргової зобов'язаності України

     В умовах формування та функціонування ринкової економіки значно посилюється  роль та значення такого компонента державних  фінансів як державний борг. Гострою фінансовою проблемою є державний борг для України. В структурному плані він поділяється, як і в інших країнах, на державний внутрішній та зовнішній державний борг. Внутрішній борг держави становить собою заборгованість уряду по державних цінних паперах, по невиплаті заробітної плати у всіх галузях народного господарства, взаємозаборгованість підприємств між собою і державі, боргу держави підприємствам за продукцію. Державний борг деформує економіку, гальмує розвиток реальних економічних процесів і в кінцевому рахунку не дозволяє ефективно розвиватися країні. (дивись табл.2)

     Таблиця №2 Динаміка державного боргу

     Протягом 2001—2006 років на платежі з погашення  і обслуговування позик МБРР, ЄБРР та МВФ витрачено майже 3,9 млрд. дол. США. [13. с. 34-35]