МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

Кафедра загальної економічної теорії 
 
 

Курсова робота

з теми 

Державний борг: причини, види та наслідки 
 
 
 
 
 
 

                                        Виконав студент

                                        Факультету економіки  та

                                        управління виробництвом

                                        II курсу 5 групи

                                        Дєтков Богдан Олегович

                                        Науковий керівник

                                        Кандидат економічних  наук

                                        Доцент Старикова  Тетяна Степанівна 
 

 

Одеса, 2010

Зміст 

 

     Вступ

     Актуальність  проблеми. Основною метою бюджетного регулювання є проведення фінансово-бюджетної політики. Сучасне відношення до бюджетного дефіциту та державного боргу не однозначно. Деякі економісти вважають, що використання бюджетного дефіциту та державного боргу не є найкращим стимулятором розвитку економіки і веде до прискорення інфляції, тобто виступають прихильниками бездефіцитних бюджетів і виражають побоювання з приводу ризикованості черезмірних бюджетних дефіцитів і державного боргу. Інші економісти вважають, що використання бюджетного дефіциту та державного боргу є найбільш ефективним засобом пожвавлення економіки, особливо в періоди її спаду. Отже, актуальними питаннями є: чи потрібен взагалі бюджетний дефіцит і державній борг; який розмір повинні мати (відсоток ВВП); як уникнути черезмірного бюджетного дефіциту та державного боргу.

     Метою курсової роботи є визначення кількісного взаємозв’язку між борговими показниками держави і пропорціями розділення ВВП, які знаходять відображення в системі національних рахунків, пошук оптимальних шляхів збалансування дефіциту бюджету і побудови оптимальної моделі управління державним боргом.

     Основними задачами які необхідно виконати для здійснення поставлених цілей є: проведення аналізу динаміки бюджетного дефіциту та державного боргу в Україні за 2004 - 2010 роки; вивчення видів державного боргу, дослідження різних шляхів збалансування бюджетного дефіциту та управління державним боргом.

 

     Розділ  I. Сутність та причини державного боргу

     Державний борг – це наслідок дефіциту бюджету причини якого пов’язані зі спадом виробництва, ростом граничних витрат, не забезпечених емісією грошей, збільшенням витрат на фінансування військово-промислового комплексу, ростом об’ємів тіньової економіки, невиробничих витрат та ін. [1. с. 418-419]

           Державний борг визначає економічні відносини держави, як  позичальника з її кредиторами, щодо перерозподілу частини вартості ВВП  на умовах повернення, терміновості та оплати.

     Заборгованість  органів управління накопичуються  та перетворюються в державний борг. Його доводиться виплачувати з відсотком. Говорять, що державна позика сьогодні – це податки завтра. Деякі особи, які сплачують податки, є власниками державних цінних паперів. Вони отримують відсотки за ці папери, та одночасно сплачують податки, які частково йдуть на виплату державних позик, та кредитів. Як правило з поточних бюджетних доходів не вдається повністю виплачувати відсотки і в термін погашення державної позики. Постійна потреба в засобах, органи влади прибігають до все нових позик; покриваючи старі борги, утворюються ще більше нових.

     Державний борг зростає в різних країнах  різними темпами. Перевищення державного боргу над ВВП більш ніж  в 2,5 рази вважається небезпечним для  стабільності економіки, особливо для  стійкого грошового обігу.

     Економічна  сутність державного боргу:

• Загальна сума емітованих, але не погашених позик з нарахованими відсотками, а також прийнятих на себе державою зобов'язань. Може виступати як загальна сума заборгованості держави, що складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань, включаючи боргові зобов'язання, що вступають удію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, які виникають на підставі законодавства чи договору
• Є результатом кредитних відносин, що виникають у зв'язку з трансформацією капіталу з національного приватного сектора або з-за кордону в державний бюджетна підставі принципів запозичення; результат кредитних відносин, у яких держава виступає позичальником, а вся маса позичкового капіталу становить величину державного боргу
• Виражає результат взаємозв'язків виконавчих органів державної влади з фізичними і юридичними особами, виконавчими органами інших держав і міжнародними фінансовими організаціями в розрізі формування фонду запозичених ресурсів для задоволення державних потреб
• Сума заборгованості з випущених і непогашених державних позик центрального чи місцевого уряду й автономних урядових установ з нарахованими відсотками
• Особливі кредитно-фінансові відносини, в яких держава виступає позичальником, а сума запозичених ресурсів становить величину державного боргу; сукупність кредитно-фінансових відносин, що виникають у зв'язку з переміщенням капіталів з національного приватного сектора, домашніх господарств та інших суб'єктів ринкової економіки До державного бюджету на підставі запозичення цих капіталів. Внутрішній борг визначається як комплексі,визнаних і юридично оформлених боргових зобов'язань державних і регіональних органів державного управління перед економічними!суб'єктами
• З'являється в процесі вторинного розподілу вартості валового суспільного продукту та частини національного багатства, спрямованих на формування додаткових ресурсів держави через запозичення грошових коштів у приватних осіб та інститутів, зокрема іноземних, а також за рахунок кредитів іноземних держав
• Державний і муніципальний борг - борг державної влади різного рівня перед іншими секторами народного господарства
• Сукупні зобов'язання центрального уряду, місцевих органів влади, державних підприємств та організацій

     Основними причинами державного боргу є:

1. Збільшення державних витрат у повоєнний час, або в період інших соціальних конфліктів. Боргове фінансування бюджетного дефіциту дозволяє в короткостроковому періоді послабіти інфляційну напругу, уникнув збільшення грошової маси, та не застосовувати великих налогообкладень;
2. Скорочення податків з метою стимулювання економіки (без відповідного корегування витрат).
3. посилення  впливу політичного бізнес-циклу в останні роки, пов’язані з проведенням «популярної» макроекономічної політики збільшення державних доходів та зменшення податків перед черговими виборами.
4. Збільшення довгострокової напруги в бюджетно-податковій сфері в результаті:
1. Збільшення державних витрат на соціальне забезпечення та охорони здоров’я. (переважно в країнах, де зростає частка населення похилого віку )
2. Збільшення державних витрат на освіту і створення нових робочих місць. (переважно в тих країнах де зростає частка молодого населення)

     [1. с. 375-378]

 

     Розділ II. Види державного боргу:

     1. Внутрішній борг та його структура

           Внутрішній борг представляє собою величину заборгованості своїми громадянами та підприємствами. Він існує у вигляді суми випущених і непогашених боргових зобов’язань. [12. с. 9-10]

     До  державного внутрішнього боргу звичайно зараховують боргові зобов'язання уряду, органів державної влади, муніципалітетів, а також боргові зобов'язання з безумовною державною гарантією. Такі зобов'язання приносять їх власникам певний, як правило фіксований, прибуток.

     У розвинених країнах велика частина  боргових зобов'язань держави (60-70 %) може вільно обертатися на відкритому ринку. Це так звана ринкова складова внутрішнього державного боргу. Таким чином, боргові

     зобов'язання водночас із спроможністю приносити  фіксований прибуток можуть також обертатися на вторинних ринках. Завдяки цьому такі зобов'язання держави набирають форми цінних паперів. Боргові зобов'язання держави, що обертаються на ринках, утворюють сукупність державних цінних паперів.

     Існують і неринкові боргові інструменти, що емітуються державою для залучення коштів дрібних індивідуальних інвесторів (населення) і спеціальних фінансових установ. Кошти населення мобілізуються державою через систему заощаджень — у формі вкладів в ощадні установи, а також цінних паперів (ощадних сертифікатів, дохідних і депозитних ощадних бон тощо). Через емісію неринкових боргових зобов'язань у національному масштабі акумулюються дрібні заощадження, що утворюють найстабільніший і найбільший кредитний ресурс держави.

     Ринкові боргові зобов'язання держави вільно продаються і купуються. За строками погашення ринкові інструменти (державні позики) поділяються на поточні, коротко-, середньо-, довгострокові та безстрокові. Для залучення коштів у межах одного року в більшості країн використовують казначейські векселі. [1. с. 170-172]

     2. Зовнішній борг та його структура

     Зовнішній борг представляє собою  заборгованості громадянами і організаціями іноземних держав. Це найбільш важкий борг, оскільки по ньому держава пов’язана рядом цільових забов’язань, з однієї сторони, а з іншої сторони, при його погашені доводиться розраховуватися цінними товарами та платити високі відсотки. В деяких країнах, що розвиваються щорічні зобовязання виплат позик перевищують  усі надходження від зовнішньо економічної діяльності. [12. с. 9-10]

     Зовнішній борг держави має таку структуру:

• Борг органів державної влади і управління, який виник у результаті залучення кредитів іноземних держав і випуску державних цінних паперів, котрі розміщуються на міжнародних ринках капіталів;
• Борг суб’єктів господарювання владою. Він погашається і обслуговується суб’єктами господарювання – позичальниками.

 

     Стан зовнішнього боргу держави можна охарактеризувати за допомогою таких показників:

1. Співвідношення зовнішнього боргу до ВВП;
2. Співвідношення планових платежів щодо обслуговування боргу валютних надходжень держави. Він свідчить про платоспроможність держави у майбутній перспективі;
3. Співвідношення дисконтної вартості боргу і експорту. Цей показник використовується для оцінки довгострокової платоспроможності.

     Якщо  платіж по зовнішньому боргу складають значну частку надходжень від зовнішньоекономічної діяльності країни, наприклад 20-30%, то залучати нові позики із-за закордону стає важчим. Їх надають під більш високі відсотки, потребуючи заставу або особливі доручення. В деяких країнах що розвиваються и середньорозвинутих країнах щорічні забовязання виплат по позикам перевищують усі надходження від зовнішньоекономічної діяльності.

 

      Порівняльна характеристика внутрішнього і зовнішнього  боргів

 

     Розділ III. Державний борг та його наслідки

     1.Стратегія управління державною заборгованістю

     Під управлінням державним боргом слід розуміти сукупність державних заходів, що пов'язані з випуском і погашенням державних боргових зобов'язань, з визначенням ставок процентів і виплатою доходу за державними цінними паперами, з встановленням ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів. Управління державним боргом передбачає ефективне використання коштів запозичення, пошук коштів для виплати боргу, нейтралізацію негативних наслідків державного боргу.