Державне регулювання економіки

Міністерство  освіти і науки України

Національний  університет „Києво–Могилянська академія”

Факультет економічних наук 
 
 
 
 
 
 

Р Е Ф Е Р А  Т 
 
 
 

На  тему: „Державне регулювання економіки” 
 
 
 

Виконав

Студент ФЕН – 1 гр. № 2                                                                Ублінських О. Ю.  
 

Перевірив

Професор д.е.н.              Малий І. Й. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2004 

План: 

1. Вступ.
2. Державні видатки у системі фінансового регулювання.
3. Теоретичні аспекти державного регулювання банківської діяльності.
4. Внутрішній фінансовий контроль у системі фінансового контролю держави.
5. Список літератури.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Вступ 

           У 30-х роках ХХ століття вибухнула глибока економічна криза, яку назвали Великою депресією. Вона показала, що вільний ринок  не може впоратися з усіма економічними проблемами. Для стійкого функціонування ринку необхідне державне регулювання економіки. 

     На  початку 40-х років ХХ ст.. структура  господарського механізму передових  країн значно ускладнилась. Поряд із ринково-конкурентним механізмом з’явилось і почало розвиватись державне регулювання економіки. Такі змін в господарському механізмі провідних капіталістичних країн свідчили про радикальні зміни в умовах їх розвитку, в системі традиційних цінностей суспільства, а також в його економічному світогляді.

     Після Другої світової війни знадобилось  втручання держави в економіку  для того, щоб привести економіку  до ладу. Втручаючись, держава намагається пом’якшити неефективність, яка пов’язана з ринковою економікою та захистити ті прошарки суспільства, які не можуть себе забезпечити (наприклад діти), тобто держава втручається для того, щоб забезпечити суспільне благо.

     Економічна  роль держави визначається часткою  національного доходу. Якщо від 10-50% національного доходу належить державі, тоді така економіка називається змішаною.

     Вплив держави на економіку найбільш відчутний  через сферу оподаткування та державні видатки, але існує багато інших втручань держави в економічне життя. Тому я вважаю за доцільне розглянути у цьому рефераті державне втручання в економіку країни через державні видатки; фінансовий контроль у системі фінансового контролю держави, а також розглянути питання державного регулювання банківської діяльності, яке є актуальним у наш час. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Державні  видатки у системі фінансового регулювання.

 

     Одним із найважливіших елементів системи  державного регулювання економіки  є бюджет, від рівня збалансованості  й оптимальності якого залежить соціально-економічний розвиток держави  та регіонів. За допомогою бюджету  держава, забезпечуючи перерозподіл валового внутрішнього продукту, впливає на соціальну, виробничу, інвестиційну, регіональну, зовнішньоекономічну та інші сфери діяльності.¹

     Умови й результати виробництва, рівень розвитку економічних відносин створюють  можливості використання бюджету в макроекономічному регулюванні. Бюджетна система спрямована на забезпечення адекватності регулятивних заходів внутрішнім і зовнішнім змінам економічного розвитку держави й адміністративно – територіальних одиниць.

     Завдяки наданню субсидій організаціям і населенню, здійсненню державних інвестицій, а також бюджетному фінансуванню галузей, держава впливає на економіку.²

     Як  відомо, державний бюджет складається з двох частин: доходи і видатки. Більша частина доходів бюджету формується за рахунок податків. Тому, для того, щоб зрозуміти історичне зростання і сьогоденні масштаби державних видатків і податків, треба розглянути загальновідомі факти, які це пояснюють:

1. Війна та оборона.

     Кожна країна має національну оборону  для підтримки якої витрачаються чималі кошти. В 1999 році витрати на національну оборону склали 500 млн. $. Навіть при сьогоднішньому зменшенні чисельності армії видатки не зменшуються, оскільки іде комплексна модернізація військового комплексу.

2. Зростання народонаселення.

     Населення планети постійно зростає, а тому збільшується кількість людей, для яких повинні бути забезпеченні суспільні блага та послуги. Навіть при незмінних урядових витратах на душу населення загальні урядові витрати повинні значно збільшитись. Стосовно України (демографічна ситуація - депопуляція населення), то навіть при незмінні загальних урядових витрат, витрати на душу населення повинні збільшуватись.

3. Урбанізація і попит на суспільні блага.

     Держава витрачає гроші для забезпечення ефективного існування інфраструктури (каналізація, транспорт, пожежна охорона, міліція).

4. Якість навколишнього середовища.

     Населення розвинених країн потерпає від вихлопних газів й диму, від забруднених хімічними сполуками продуктів, шуму машин та ін. Але ринковий механізм не має засобів, щоб змусити фірми платити за завдану ними шкоду. Тому збереження нормальних екологічних умов потребує державного втручання.

5. Егалітаризм.

     Державні  програми, які спрямовані на забезпечення суспільних благ: програми безкоштовної медичної допомоги, державного будівництва, розвиток соціального страхування, допомога по безробіттю.³

     Бюджетні  видатки позитивно впливають  на зростання економіки.

     Система державного регулювання у сфері  видатків бюджету є сукупністю функціональних фінансово-бюджетних та економічних  елементів: видаткової частини бюджету, державного боргу, між бюджетних відносин, економічного розвитку держави та регіонів, зовнішнього економічного середовища і взаємозв’язків між ними.⁴

     У статті зазначено, що на процес формування видаткової частини бюджету впливає дохідна частина бюджету і показник дефіциту або профіциту бюджету. Як відомо, дефіцит бюджету виникає тоді, коли витрати бюджету перевищують доходи. У періоди сталого економічного зростання, особливо за наявності значного обсягу державного боргу, доцільним є використання профіциту бюджету.⁵ Показник дефіциту має певний вплив на розмір державного боргу, тому якщо темпи зростання внутрішнього продукту у певному періоді перевищуватимуть темпи зростання обсягу державного боргу, тоді показник їхнього співвідношення може не змінюватись.

     Головною  метою системи державного регулювання  у сфері видатків бюджету є  підвищення якісного рівня процесу  планування видатків бюджету з огляду на їхній вплив на соціально-економічний  розвиток, який є сукупним показником економічного розвитку регіонів. На економічний розвиток держави впливає і частка ВВП і валової доданої вартості, між бюджетне регулювання, та зовнішнє економічне становище.⁶

     Механізм  впливу державних видатків на обсяг  сукупного попиту і випуску продукції  передбачає їх збільшення у періоди економічного спаду та зменшення у періоди економічного зростання.

     Враховуючи  усе вище зазначене можна зробити  висновок, що для ефективного функціонування сьогоденної економіки потрібна розробка і використання науково обґрунтованих методів визначення обсягу та структури видаткової частини бюджету з метою її позитивного впливу на економічне зростання у регіонах і державі в цілому. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Теоретичні  аспекти державного регулювання банківської  діяльності.

 

     У багатьох країнах світу об’єктом пильної уваги державних органів  є національна банківська система. Загалом, банківський ринок вважається найбільш зарегульованим.⁷ Як відомо, в Україні регулюючим органом виступає – Національний банк України.

     Багато економістів, які є прибічниками ідеї „free banking”, завжди виступали проти можливості регламентації банківської діяльності, згідно якої банк повинен отримувати чартер (ліцензію) для виходу на банківський ринок. Згідно сучасного тлумачення термін „free banking” розуміється як автономне функціонування банківської системи без втручання у її діяльність якогось державного-регулюючого органу. 
 На думку авторів: втілення концепції „free banking” виправдовує себе лише на певному етапі розвитку банківської системи, але вона абсолютна неприйнятна коли ринок розвинутий недостатньо, бо втрати суспільства від такої свободи переважають здобутки. Застосування цієї концепції принесе користь лише в період формування банківської системи.⁸

     Понад 100 років тому було визнано необхідність регулювання банківської діяльності. Після свого „трансформування” спочатку з суто правових ознак до набуття ознак системності, почався пошук ефективних механізмів втручання в банківську діяльність, однією з причин якого було банкрутство банків.

     Необхідність державного регулювання банківського сектора економіки обґрунтовується в багатьох працях, автори яких свої погляди спрямовують на специфіку банківської діяльності, а також значенню комерційних банків в економіці.

     Оскільки  в літературі відсутнє чітке визначення поняття „державне регулювання банківської діяльності”, то його іноді ототожнюють з іншими поняттями. Наприклад термін „регулювання банківської діяльності” часто вживають як синонім до „нагляду за банківською діяльністю”, під регулюванням розуміючи систему правил і норм, на базі яких організовується діяльність банків, а під наглядом – функції уповноважених органів.

     На  думку російських економістів, державне регулювання банківської діяльності проявляється у розробці і впровадженні повноважними органами правил або інструкцій, які визначають структуру банківської діяльності. Ці інструкції є обов’язковими для всіх банків, а нагляд здійснюється з метою забезпечення стійкості та надійності банків. Але не слід забувати, що таку діяльність можуть здійснювати материнський банк відносно дочірнього, тому з впевненістю можна сказати, що регулювання не обмежується інструкціями та правилами.

     На  думку авторів: треба розрізняти регламентацію банківської діяльності (порядок проведення банківських операцій) та пруденційне регулювання (встановлення лімітів щодо банківської діяльності з метою обмеження необґрунтованих ризиків). Державне регулювання містить такий компонент, як нагляд, оскільки воно не можливе без контролю.⁹

     Останніми десятиліттями відбувається загострення конкуренції між фінансовими установами завдяки бурхливому розвитку фінансових ринків. Наданням банківських послуг почали займатись небанківські організації. Тому з метою створення рівних умов для всіх учасників ринку постала потреба в регулюванні державою діяльності банків.

     Автори вважають, що держава повинна відігравати активну роль в економічному розвитку, підтримувати прогресивні тенденції в трансформації економіки, сприяти адаптації суб’єктів господарювання до зміни зовнішнього середовища.¹⁰

     Ключовими моментами політики держави, з урахуваннями яких доцільно формувати політику держави стосовно банківського сектора економіки є:

• Не перешкоджання функціонуванню та розвитку банківських організацій.
• Діяльність банківських посередників має бути корисною для всього суспільства.
• Здійснення операцій конкретною установою не повинно бути дестабілізуючим фактором для всієї банківської системи.
• Безпека діяльності банківських установ.