Державне регулювання економіки

     — рішення арбітражного суду;

     — реорганізації страховика.

     Для нагромадження даних Реєстру, довідок про видані та відкликані ліцензії на ведення страхової діяльності, а також результатів перевірок діяльності страховиків, орган нагляду за страховою діяльністю створює інформаційну базу страховиків. Інформаційну базу страховиків (перестраховиків) формують на підставі даних, передбачених у додатку 4 "Положення про єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України".

     База  даних, на підставі якої формують інформацію про страховика (перестраховика), містить:

     — назву страховика (перестраховика);

     — скорочену назву;

     — реєстраційний номер у державному реєстрі;

     — дату створення страховика;

     — місце реєстрації;

     — юридичну адресу;

     — місцезнаходження;

     — організаційну форму господарювання;

     — форму власності;

      - код ЗКПО;

     — відомчу підпорядкованість;

     — види підприємницької діяльності;

     — ліцензію (номер ліцензії; дата видачі; види страхової діяльності; термін дії ліцензії (в роках); місце проведення діяльності (Україна, регіон або область));

     — розмір статутного фонду;

     — частку іноземного капіталу;

     — засновників;

     — керівництво (керівник та його заступники);

     — телефон і факс;

     — філії (підрозділи) (дата створення; місцезнаходження (юридична адреса); керівництво; телефон/факс; види страхової діяльності, відповідно до положення про філії);

     — дані по перевірці (прізвища та посади перевіряючих; планова або позапланова; дата перевірки; види порушень);

     — ужиті заходи за результатами перевірки (припис (дата та номер листа); призупинення дії ліцензії (дата та номер наказу); обмеження дії ліцензії (дата та номер наказу); відкликання ліцензії (дата та номер наказу); звернення до Арбітражного суду про скасування державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності та скасування або відмова суду (дата та номер листа, рішення суду));

     — зміни та доповнення до установчих документів (дата, назва документа).

     У разі зміни даних, що становлять інформаційну базу страховиків (перестраховиків), страховик  повинен у десятиденний термін надіслати  до Державної комісії з регулювання  ринків фінансових послуг України відповідні зміни та доповнення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок

     В умовах кризових явищ в економіці  державне регулювання набуває особливого значення, оскільки основним завдання державного регулювання є забезпечення розвитку національної системи страхування  і здійснення контролю за страховим сектором. Отже, визначення сутності державного регулювання, його механізму та особливостей у сучасних умовах кризових явищ має особливо актуальне значення. В умовах сучасної фінансово-економічної кризи потребують більш глибокого вивчення особливості механізму державного регулювання, його впливу на ефективність розвитку ринку страхових послуг.

     Метою статті є визначення ролі, сутності та особливостей механізму державного регулювання в сучасних умовах.

     Ринок страхових послуг — це складова фінансового ринку, яка є системою правових та організаційних заходів із реалізації страхового продукту. Страховим продуктом або послугою є страховий захист. Об'єктом ринку страхових послуг є страховий продукт. Суб'єктами цього ринку виступають: страховик; страхувальник; посередник і держава.

     Ринок страхових послуг у більшості  країн є предметом державного регулювання. Державний нагляд за страховою  діяльністю здійснюється з метою  дотримання вимог законодавства  України про страхування, ефективного  розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту прав страхувальників.

     Конкретного визначення поняття „державне регулювання  ринку страхових послуг” немає, але у фінансово-економічному словнику [3, с. 480] запропоноване визначення „регулювання ринку фінансових послуг державне”, як „здійснення державного комплексу заходів щодо регулювання ринку фінансових послуг та нагляду за ними з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам”. Отже, основною функцією державного регулювання є запобігання кризовим явищам та захист інтересів споживачів фінансових послуг.

     Вітчизняні  науковці Т. Ротова і Л. Руденко [2, с. 165] зазначають, що метою державного регулювання є дотримання вимог  законодавства України про страхування, ефективний розвиток страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховика і захист інтересів страхувальників. У науковій праці [4, с. 88–89] пропонується визначення державного регулювання страхової діяльності як „системи засобів і методів, здійснюваних на правовій основі з метою визначення рамок і правил функціонування страхового ринку та діяльності страхових компаній на ньому”.

  Найбільш повно, на нашу думку, розкрито сутність державного регулювання страхової діяльності у науковій праці [5, с. 6]: „Державне регулювання страхової діяльності – це сукупність економічних, правових, соціальних та кредитно-фінансових механізмів, що сприяють контролю та регулюванню складною системою економіко-правових відносин між державою, страховиком і страхувальником з метою гармонійного, збалансованого і пропорційного розвитку страхового ринку”.

     З метою визначення сутності, методів, форм та інструментів механізму державного регулювання, його особливостей, розглянемо більш детально кожний його елемент. З погляду російських вчених [7, с. 40], механізмом, що забезпечує захист інтересів учасників страхування, є система ліцензування страхових організацій до початку їх діяльності і наступний контроль за виконанням чинного законодавства в галузі страхування.

     Розглянемо  існуючі методи державного регулювання. До таких методів відносяться: економічне адміністрування, інституційне регулювання, стратегічне і тактичне планування, регулювання фінансової діяльності і грошове – кредитне регулювання. Економічне адміністрування передбачає державну монополію на управління будь-якого виду господарської діяльності.

     Форма реалізації цього методу полягає  у державному фінансуванні, антимонопольному регулюванні, державній контрактації для організацій  державної форми  власності. До інструментів даного методу ми відносимо: державну страхову організацію, акредитацію, контракт, тендер. Інституційне регулювання передбачає адміністративно-правове регулювання. Даний метод регулювання може здійснюватися у формі здійснення страхового нагляду, ліцензування страхової діяльності, встановлення обов’язкових видів страхування. До інструментів інституційного регулювання відносяться: ліцензія, реєстрація, умови страхування, нормативи, тарифи, ліміти, квоти, страхова сума, штрафи та інше. Метод стратегічного і тактичного планування реалізується у формі планування та прогнозування страхової діяльності, розробки програм розвитку, діяльності. Інструментами цього методу є програми, перспективні і поточні плани, прогнози. Регулювання фінансової діяльності страховика також відносять до одного із методів механізму державного регулювання. На нашу думку, цей метод страховик реалізує у таких формах: контроль за платоспроможністю, контроль за інвестиційною діяльністю, контроль за ціноутворенням, оподаткування. До опосередкованого методу регулювання страхової діяльності ми відносимо грошово- кредитне регулювання, що може здійснюватись у формі регулювання ставки фінансування та валютного регулювання. Інструментами грошово-кредитного регулювання є: процентна ставка, курс, котирування, паритет, аукціон, номінал.

     Отже, механізм державного регулювання страхової  діяльності являє собою сукупність методів, форм і інструментів, за допомогою  яких забезпечується функціонування, регулювання, контроль за страховою  діяльністю, а також захист прав і інтересів його суб’єктів.

     Вітчизняні  науковці виділяють такі основні  завдання органів страхового нагляду [10, с. 44– 45]:

– ліцензування страхової діяльності;

– реєстрація і ліцензування страхових посередників;

– контроль за формуванням та інвестуванням коштів страхових резервів; наявністю маржі (резерву) платоспроможності; дотримання умов обов’язкових видів страхування, якщо це   передбачено чинним законодавством (за дотриманням умов страхування і розмірами страхових тарифів). 

     Російські вчені [11, с. 21] виокремлюють мету і функції державного нагляду за страховою діяльністю, зокрема, до мети державного страхового нагляду автори відносять:

– дотримання вимог законодавства про страхування;

– захист прав і інтересів страхувальників;

– захист прав і інтересів страховиків та інших зацікавлених осіб і держави. 

Основними функціями органів державного страхового нагляду є:

– видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності;

– ведення  єдиного державного реєстру страховиків  і їх об’єднань, реєстру страхових брокерів;

– контроль за встановленням страхових тарифів;

– встановлення правил формування і розміщення страхових  резервів;

– встановлення показників і форм обліку страхових  операцій, звітності про страхову діяльність; 

– розробка нормативних і методичних документів по страхуванню та інше.

     Проаналізувавши методи, форми та інструменти механізму  державного регулювання страхової  діяльності, ми зробили висновок, що в умовах кризових явищ в економіці  стан даного регулювання суттєво  впливає на ефективний розвиток страхового ринку і оптимальна система регулювання страховою діяльністю передбачає досягнення інтересів суб’єктів страхових відносин і органів, що їх регулюють. Криза поглибила постійні проблеми, пов’язані із недосконалістю законодавства з страхування, непрозорим і недосконалим державним регулюванням, невисокими інституційними можливостями і статусом регулятора. У сучасних умовах професійні об’єднання разом із регулятором ринку і Держфінпослуг відіграють значну роль у механізмі державного регулювання страховою діяльністю і повинні не тільки розробити, а й ефективно впровадити антикризові заходи на страховому ринку. 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 

1. Страхування  : підручник / [за ред. В. Д.  Базилевича].– К. : Знання, 2008. – 1019 с. 

2. Ротова Т. А. Страхування : навч. посіб. / Т. А. Ротова, Л. С. Руденко – К. : Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2001. – 400 с. 

3. Загородній  А. Г. Фінансово-економічний словник  / А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк. – Львів : Видав. Нац. універ. „Львівська політехніка”, 2005. – 714 с. 

4.Шумелда Я.  Страхування : навч. посіб. / Шумелда  Я. – 2-ге вид., перероб. і  доп. – Т. :Джура, 2006. – С. 88–89. 

5.Позднякова  Л. О. Страхові процеси в  умовах ринкової трансформації  економіки : автореф. дис. …  канд. екон. наук: 08.04.01. / Л. О. Позднякова. – Ірпінь. : Нац. академія ДПС України, 2004. – 18 с. 

6. Суслов В.  Підсумки діяльності страхового  ринку за 2008 рік. Проблеми, перспективи  та нові напрямки державного  регулювання страхової діяльності  на 2009 рік. – Режим доступу  : http://www.dfp.gov.ua. 

7. Крутик А.  Б. Страхование : учебное пособие  / А. Б. Крутик, Т. В. Никитина. – СПб. : Изд – во Михайлова  В.А., 2001. – 256 с. 

8. Завада А.  Страховой рынок Украины и  антикризисные мероприятия / А.  Завада //Insurance Top. – 2009. – № 1. – С. 9. 

9.Плиса В.  Й. Страхування : навч. посібник. / Плиса В. Й. – [2-е вид]. –  К. : Каравела, 2008.– 392 с. 

10. Теория и  практика страхования : [учеб. пособие]. – М. : Анкил, 2008. – С. 44–45. 

11. Страхование.  Теория и практика : учеб. пособие  для студентов вузов / [Н. Н. Никулина, С. В. Березина].– 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ЮНИТИ – ДАНА, 2007.– 511 с. 

12. [Електронний  ресурс]. - Режим доступу : rrmu.dn.ua 

13. [Електронний  ресурс]. - Режим доступу : msoffice.com.ua