Державне регулювання економіки

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет водного  господарства і природокористування 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни

„Державне Регулювання Економіки "

варіант 30 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                               Виконав: студент заочної

                                               форми навчання спеціальності

                                               «Економіка підприємництва»

                                               Хома Павло Романович

                                               Перевірив: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рівне – 2011 

     ЗМІСТ 

     1. Необхідність і значення державного  регулювання страхової діяльності                   3      

     2. Система державного нагляду за  страховою діяльністю в Україні                              3 

     3. Ліцензування страхової діяльності  в Україні                                                                6 

     4. Єдиний державний реєстр страховиків  (перестраховиків) України                          11  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Необхідність і  значений державного  регулювання страхової  діяльності 

     Питання про доцільність регулювання  страхових відносин в умовах перехідної економіки може виникнути тільки за умови ігнорування світового досвіду. Інша справа, що форми і методи, ступінь розповсюдження, деталізація такого регулювання відрізняються в залежності від особливостей країни, ступеня її економічного розвитку, національних традицій, інтеграції у світове співтовариство та інших характеристик.

     Історично склалося три типи систем страхового регулювання. Домінуючою є система, коли регулювання страхування здійснюють на рівні вищих органів виконавчої влади (Японія, Німеччина, Швеція, Великобританія). Другий тип — дуалістична побудова системи нормативних актів, коли деякі аспекти страхування регулюються на національному рівні, але основні нормовстановлюючі повноваження передають місцевим (територіальним) органам влади (Канада). Третій тип — відсутність національного законодавства у сфері страхування та регулювання страхових відносин тільки на рівні місцевої влади (США).

     Регулююча функція держави в галузі страхування  може виявлятися у різних формах: прийняття  законодавчих актів, що регламентують  страхування; встановлення видів обов'язкового страхування; проведення податкової політики; встановлення пільг страховим організаціям для стимулювання їх діяльності; створення особливого правового механізму, який забезпечує нагляд за функціонуванням страхових організацій.

     До  системи заходів державного регулювання належить: реєстрація страхових організацій; ліцензування діяльності страхових організацій; нагляд за діяльністю страховиків та їх об'єднань.

     Особливості систем страхового регулювання, що використовуються у різних країнах, виникли не відразу, а в результаті довготривалої еволюції, іноді — на протягом кількох сторіч. Спочатку ці системи створювалися як засіб контролю за платоспроможністю страховиків та запобігання випадків невиконання ними своїх зобов'язань. Основними засобами досягнення цілей були обмежувальні та контрольні заходи. Обмежувально-контрольна система сьогодні реформується у напрямі "розумної лібералізації", яка допоможе, з одного боку, знизити вартість страхових послуг за рахунок підвищення гнучкості страховиків, а з іншого — залишити в руках державних органів оптимальну кількість інструментів для недопущення ринкових провалів. 

     2. Система державного  нагляду за страховою  діяльністю в Україні 

     Державний нагляд за страховою діяльністю в  Україні здійснюють з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників.

     В Україні страховий нагляд розвивається з 1993 р., коли був утворений Комітет  у справах нагляду за страховою діяльністю "Укрстрахнагляд".У 1999 р. в ході адміністративної реформи його функції були передані Міністерству фінансів України. Це відомство не приділило належної уваги страховій системі, внаслідок чого виявилися відсутніми чітко визначені концептуальні основи державної політики стосовно страхування. Залишаються не вирішеними питання соціально-економічних пріоритетів страхування; питання моделі державного регулювання страхового ринку; не визначено балансу між соціальним страхуванням і страхуванням на цивільно-правових основах; політика держави стосовно страхування непослідовна, окремі заходи декларуються без попереднього фінансово-економічного обґрунтування тощо.

     У 2003 р. на ринку фінансових послуг з'явився новий контролюючий орган — Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Його першочерговими кроками, на нашу думку, повинні стати: розробка та впровадження стратегії розвитку страхової справи; встановлення єдиних вимог і стандартів надання страхових послуг; гармонізація страхового законодавства з європейськими стандартами; приведення статистичної та бухгалтерської звітності у відповідність з міжнародними стандартами; вирішення методологічних питань, в тому числі уточнення критеріїв і процедур оцінки страхових компаній, їх перевірок і моніторингу діяльності; посилення вимог до капіталізації з метою підвищення платоспроможності страховиків; розробка нормативних актів, що регулюють перестрахування, посередницьку діяльність на страховому ринку, механізм формування резервів.

     Державний нагляд за страховою діяльністю на території України проводить Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України та його органи на місцях.

     Державна  комісія з регулювання ринків фінансових послуг України забезпечує проведення державної політики у сфері страхування, керуючись у своїй діяльності Конституцією України, законами України, указами Президента України, Кабінету Міністрів України; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції; розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і у визначеному порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України організовує виконання актів законодавства і систематично контролює їхню реалізацію.

     Основними завданнями Державної комісії з  регулювання ринків фінансових послуг України у сфері страхування  є:

     — розроблення основних напрямів розвитку страхової діяльності і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

     — проведення заходів щодо забезпечення розвитку страхової справи та здійснення державного нагляду за страховою  діяльністю;

     — регулювання в межах своїх  повноважень взаємовідносин страховиків  зі страхувальниками, а також страхових брокерів зі страхувальниками і страховиками;

     — проведення роботи з удосконалення  методів фінансової діяльності страховиків;

     — участь у міжнародному співробітництві  з питань страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні.

     Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї завдань:

     — веде єдиний державний реєстр страховиків (перестрахови-ків) та державний реєстр страхових брокерів;

     — видає ліцензії страховикам на проведення страхової діяльності та проводить перевірки її відповідності виданій ліцензії;

     — видає свідоцтва про введення страхових брокерів до державного реєстру  страхових брокерів та проводить  перевірки додержання ними законодавства  про посередницьку діяльність у  страхуванні та перестрахуванні і достовірності їхньої звітності;

     — проводить перевірки щодо правильності застосування страховиками законодавства  про страхову діяльність і достовірності  їхньої звітності;

     — у межах своєї компетенції  методично забезпечує роботу страховиків та страхових посередників;

     — розробляє рекомендації для захисту  фінансових інтересів страховиків, страхових посередників і страхувальників;

     — узагальнює практику страхової діяльності і посередницької діяльності на страховому ринку, розробляє і подає у  визначеному порядку пропозиції щодо розвитку і вдосконалення законодавства України щодо страхової діяльності і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

     — у межах своєї компетенції  приймає нормативно-правові акти з питань страхової діяльності і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

     — проводить аналіз додержання законодавства  об'єднаннями страховиків і страхових  посередників;

     — контролює платоспроможність страховиків  відповідно до взятих ними страхових  зобов'язань перед страхувальниками;

     — забезпечує проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової діяльності і посередницької діяльності у страхуванні  та перестрахуванні, підвищення ефективності державного страхового нагляду;

     — визначає правила формування і розміщення страхових резервів, а за погодженням із Державним комітетом статистики України — правила їх обліку та показники звітності;

     — розробляє пропозиції щодо впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського  обліку і звітності, а також форм статистичної звітності для страховиків і страхових посередників;

     — аналізує стан і тенденції розвитку страхової діяльності і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

     — у визначеному законодавством порядку  організовує і координує навчання, підготовку і перепідготовку кадрів та визначає кваліфікаційні вимоги до осіб, які провадять діяльність на страховому ринку, організовує наради, семінари, конференції з питань страхової діяльності;

     — бере участь у міжнародному співробітництві  у сфері страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчає, узагальнює, поширює світовий досвід, організовує виконання міжнародних договорів України з цих питань;

     — роз'яснює порядок застосування законодавства про страхову діяльність і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні, проводить через засоби масової інформації інформаційно-роз'яснювальну роботу з питань страхової діяльності і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

     — здійснює організаційно-методичне  забезпечення проведення актуарних розрахунків;

     — розглядає звернення громадян, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до його компетенції;

     — розробляє нормативні і методичні  документи з питань страхової  діяльності, що віднесена Законом  України "Про страхування" до компетенції Уповноваженого органу;

     —узагальнює практику страхової діяльності, розробляє  пропозиції щодо розвитку і вдосконалення  законодавства України про страхову діяльність;

     — бере участь у проведенні заходів  щодо підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності;

     — виконує інші функції, потрібні для  виконання покладених на нього завдань.

     Державна  комісія з регулювання ринків фінансових послуг України має право:

     — одержувати у визначеному порядку  від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їхнє фінансове становище та пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і громадян — інформацію, потрібну для виконання покладених на нього завдань;