Державна політика регіонального вирівнювання

- Обсяг кошика доходів відповідного бюджету визначається із застосуванням індексу відносної податкоспроможності бюджету міста чи району на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди.

- Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці співставно з аналогічним середнім показником по Україні в розрахунку на одного мешканця; при визначенні цього індексу кошик доходів збільшується на суму втрат у доходах, зумовлених наданням пільг платникам податків відповідними місцевими радами.

- Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж один раз на три роки.

- Дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів розраховується за формулою:

- Якщо прогнозні  показники доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських міст Києва і Севастополя, міст республіканського (в АР Крим) та обласного значення бюджетів перевищують розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету, то встановлюється обсяг коштів, які підлягають передачі до Державного бюджету України.

- Міські міст  Києва і Севастополя, міст республіканського  (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення, районні  ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань, а також кошти, що передаються з цих бюджетів.

5.4.2. Спеціальний господарський  механізм діяльності  територій із спеціальним  статусом

1. Умови залучення  іноземного капіталу  в СЕЗ.

2. Фінансове забезпечення діяльності СЕЗ.

3. Державні податки  і митне оподаткування.

4. Валютний механізм  СЕЗ.

1. Умови залучення  іноземного капіталу  в СЕЗ

Створення і  успішна діяльність СЕЗ неможлива  без формування спеціального господарського механізму, який означає встановлення особливого режиму господарювання з використанням як адміністративних, так і економічних важелів. При цьому економіка регіону СЕЗ залишається органічною складовою частиною економіки країни.

Інвестиційна  політика СЕЗ ґрунтується на:

^ асигнуваннях з державного, місцевого бюджетів;

^ позичкових  коштів внутрішнього та зовнішнього  джерел;

^ відрахувань  від прибутків місцевих підприємств  і організацій;

^ зарубіжних  інвестиціях.

Для успішної реалізації місії СЕЗ необхідними є значні первинні інвестиції з боку приймаючої країни, які здійснюються ще до появи іноземних інвесторів.

Виділяються чотири основні напрями таких інвестиій:

1) земля, на  якій будуть розташовані підприємства  та адміністративні приміщення  зони;

2) фізична інфраструктура - під'їзні шляхи, земляні роботи, водопостачання, енергопостачання, каналізація, телекомунікації тощо;

3) виробничі  приміщення;

4) витрати на  презентацію і рекламно-пропагандистську  діяльність.

Якість і масштаби цих початкових інвестицій - це ключові  фактори у рішенні іноземних компаній про вкладення ними інвестицій. Відомі загальні орієнтири, характерні нині для світового ринку: обсяг початкових капітальних витрат на створення зони - 5000 дол. на робоче місце. Досить стандартний показник (10 тис. робочих місць) потребуватиме вкладень на суму приблизно 50 млн дол.

Для іноземних  інвесторів необхідно створити умови, що забезпечують прискорену адаптацію  їх до особливостей роботи у приймаючій країні, а також виходу на її внутрішній ринок. Для створення таких умов проводяться такі заходи: ^ цілеспрямоване та диференційоване зниження (відміна) податків;

^ встановлення  прискорених строків амортизації  основних фондів;

^ звільнення  від митного оподаткування і  експортно-імпортних податків продукції,  що ввозиться з-за кордону для споживання на території ВЕЗ, а також для продукції ВЕЗ, що вивозиться за кордон;

^ надання різноманітних  пільг при оплаті оренди території  та об'єктів інфраструктури;

^ зниження плати  за ресурси;

^ надання більш  привабливих умов кредитування  і страхування.

Разом з тим  треба мати на увазі, що створення  ВЕЗ майже завжди пов'язане з  певним ризиком. Причому основний ризик  припадає на приймаючу країну, яка  повинна вкласти в зону великі інвестиції, щоб привернути увагу  інвесторів, які можуть і не з'явитися.

Дослідження останніх років показали, що інвестори надають великого значення політичній стабільності у приймаючій країні, ставленню її уряду і населення в цілому до приватних інвестицій, традиціям поваги до міжнародних зобов'язань тощо.

2. Фінансове забезпечення діяльності СЕЗ

На першому  етапі формування зони, коли створюється  вся необхідна інфраструктура, ще не можна чекати, що зроблені капітальні витрати будуть приносити хоча б  якийсь прибуток. Тільки через 5-7 років, як свідчить світовий досвід, можна  сподіватися на початок окупності певних витрат.

При цьому капітальні витрати приймаючої країни на створення  матеріальної бази ВЕЗ та відповідної  інфраструктури можна розглядати з  двох точок зору. По-перше, створюється  матеріальна цінність для національної економіки, оскільки фінансові ресурси перетворюються на реальні фізичні активи. По-друге, слід брати до уваги витрати внаслідок прийняття альтернативного курсу або відсутність капіталовіддачі при альтернативному використання капіталу.

Усі проекти  створення ВЕЗ мають бути піддані аналізу за системою "витрати-випуск", але при цьому треба мати на увазі, що успіх діяльності зони, як свідчить світовий досвід, визначається ступенем її конкурентоспроможності відносно інших зон, а не рівнем її внутрішньої прибутковості.

Грошова і фінансова система економіки має декілька ознак:

^ банківська  система;

^ природа і  розміри міжбанківського ринку; ^ попит на банківський кредит; ^ зростання вкладів у банках;

^ вартість банківського  посередництва; ^ банківські відсоткові  ставки;

^ кредитні обмеження та загальна заборгованість економіки.

Ці риси надають  цінну інформацію щодо здатності  економіки постачати необхідні  фінансові ресурси для комерційної  і промислової діяльності, яку  планується вести в конкретних СЕЗ.

Вважається, що фінансові системи новоутворених держав у сучасних умовах не можуть задовольнити фінансової вимоги фірм, які будуть діяти у ВЕЗ цих країн.

Вирішення проблем  здебільшого залежатиме від методів, якими будуть нарощуватися обсяги зовнішніх  капіталів для офшорної діяльності.

Існує багато норм, які прямо або опосередковано стимулюють банки для здійснення своїх міжнародних операцій через  відділення. Найважливіші з них стосуються валютного контролю, грошової політики та заходів щодо фінансової дисципліни, а також характеру податкової системи. Такі політичні заходи стимулювали розвиток офшорних фінансових ринків в інших країнах світу.

Система офшорних банківських послуг може застосовуватися  шляхами вирішення таких проблем:

^ дозволи на  операції з валютою;

^ зниження формальностей та контрольних процедур;

^ податковий  режим.

До можливих наслідків введення системи офшорних банківських послуг у вільних  економічних зонах можна віднести: > нові джерела фінансування; ^ зниження вартості фінансів; ^ зменшення банківських  формальностей; ^ збільшення міжбанківської конкуренції; ^ передача банківських ноу-хау;

^ інтернаціоналізація  внутрішньої банківської системи;

^ створення міжбанківського  ринку;

^ узгодженість  цілей грошової політики;

^ етап у досягненні  конвертованої грошової одиниці.

3. Державні податки  і митне оподаткування

Основними податковими  пільгами ВЕЗ можуть бути звільнення від квот, мита та інших податків на імпорт сировини і, як правило, капітального обладнання, а також звільнення від податків на експорт.

Ще однією важливою податковою пільгою, яку пропонують багато країн, є цілковите, або часткове звільнення від прибуткового податку (звичайно на період не більше як п'ять років).

Однак вважається, що набагато ефективнішим стимулом, ніж  звільнення від податків, може бути фінансування за зниженими відсотковими ставками, оскільки підприємства ВЕЗ фінансують значну частину свого основного капіталу за допомогою позик.

Використовуються також інші стимули. Сюди відносяться капітальні субсидії, за допомогою яких приймаюча країна так чи інакше покриває вартість основного капіталу для здійснення проекту або вартості підготовки робочої сили.

Субсидії можуть також набувати форми відсотка асигнувань на орендну плату, спеціальних послуг по маркетингу, розроблення виробів тощо.

Питання митного оподаткування в діяльності СЕЗ є прерогативою держави. Вона встановлює пільговий рівень митного оподаткування і податків на зовнішньоекономічні зв'язки підприємств зони, здійснює митний контроль на кордонах зони.

Звільнюється від митного оподаткування та імпортних податків продукція, яка надходить на територію СЕЗ із-за кордону для споживання в зоні, а також для перероблення, складання та наступного реекспорту.

Готова продукція зони вироблена з використанням імпортних матеріалів і вузлів, ввезених у СЕЗ безмитно і яка постачається на територію країни, може оподатковуватися митом у частині вартості імпортного компоненту.

Експорт продукції, виготовленої у ВЕЗ, не обкладається експортним митом, експортними податками, не підлягає ліцензуванню, квотуванню.

Експорт через ВЕЗ продукції, не підданий обробленню, обкладається експортним митом і експортними податками в установленому порядку.

В Україні принципи митного і податкового регулювання у СЕЗ визначені Законом "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон".

4. Валютний механізм СЕЗ. Мета валютного механізму СЕЗ - забезпечити не тільки стимулювання притоку іноземного капіталу, а й нормальне функціонування і взаємодію зони як з вітчизняною економікою, так і світовим ринком.

Валютний режим може визначатися для кожної зони, виходячи з її цільового призначення, характеру та конкретних економічних умов.

Функціонування валютного механізму СЕЗ забезпечується створеним у зоні зональним відділенням Національного банку України.

СЕЗ повинна функціонувати на засадах валютної самоокупності. Це забезпечується надходженням від експорту, а також орендними та податковими платежами іноземних фірм, що працюють у зоні.

На початкових етапах у певних випадках необхідні  валютні витрати учасників зони можуть покриватися довгостроковими валютними кредитами.

Зональне відділення Національного банку здійснює:

> організацію  безготівкового обороту;

^ управління  валютними резервами та регулювання  валютних курсів і кредиту;

^ видачу ліцензій  комерційним банкам на здійснення валютних операцій;

^ нагляд за  діяльністю кредитно-фінансових  установ;

^ контроль за  додержанням банківського і валютного  режиму на території СЕЗ.

Україна є країною  з неконвертованою валютою, а  тому валютні питання мають важливе  значення для формування стосунків між ВЕЗ і рештою національної економіки в кожній з країн.

Вирішення валютних питань полягає в переході до певних форм обмеженої конвертованої грошової одиниці. Тут можливі три основні  варіанти.