Діагностика конкурентоспроможності продукції

При аналізі джерел формування майна підприємства повинні бути розглянуті абсолютні і відносні зміни у власних і позикових коштах підприємства.

При цьому в першу  чергу необхідно відповісти на наступні питання:

Які засоби (власні або  позикові) є основним джерелом формування активів підприємства?

Яке напрямок зміни частки власного капіталу (фактичного, за вирахуванням збитків і заборгованостей засновників) в структурі пасивів балансу за аналізований період?

Відповідаючи на поставлені питання, використовуємо показники, розраховані в табл. 2.

У нашому випадку основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал. На початок  року його частка в структурі пасивів  становила 98,39%. На кінець звітного періоду  частка власного капіталу в структурі  пасивів незначно зменшилася (на 7,07%) і склала 91,32.%. Така структура джерел формування майна є ознакою високої фінансової стійкості підприємства.

У той же час слід зазначити, що оцінка змін, що відбулися в структурі  капіталу, може бути різною з позицій  інвестора і підприємства. Для банків та інших інвесторів більш надійно, якщо частка власного капіталу у клієнта більш висока. Це виключає фінансовий ризик. Підприємства ж, як правило, зацікавлені в залученні позикових коштів. Отримавши позикові кошти під менший відсоток, ніж економічна рентабельність підприємства, можна розширити виробництво і підвищити прибутковість власного капіталу підприємства.

При внутрішньому аналізі  фінансового стану необхідно  вивчити динаміку і структуру  власного і позикового капіталу, з'ясувати причини зміни окремих складових, дати оцінку цим змінам за звітний період.

Дані, наведені в табл. 4, показують зміни в структурі власного капіталу. Частка статутного капіталу знизилася на 1,9 процентних пункту. У той же час збільшилася частка додаткового, резервного капіталу і нерозподіленого прибутку. Такі зміни свідчать про ефективну роботу підприємства. І навпаки, скорочення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку може свідчити про падіння ділової активності підприємства. Збільшення частки нерозподіленого прибутку свідчить також про розширений тип відтворення.

Наступний крок - аналіз динаміки та структури позикового капіталу.

На початок звітного періоду зобов'язання підприємства на 100% складалися з поточних, що є  негативним фактом, що свідчить про  нераціональну структуру балансу  і про високий ризик втрати фінансової стійкості. Протягом звітного періоду частка поточних зобов'язань знизилася на 42,4 п.п. з одночасним збільшенням частки довгострокових зобов'язань (також на 42,4 п.п.). Така тенденція сприяє зниженню ризику втрати фінансової стійкості. Залучення довгострокових кредитів для формування майна підприємства свідчить про продуману фінансової стратегії підприємства. Позитивний ефект при цьому посилюється, якщо рентабельність підприємства перевищує ставку відсотків по банківському кредиту.

Такі зміни є в цілому позитивними, оскільки спостерігається зростання власного капіталу. Крім того, підприємство зуміло залучити довгострокові кредити банків, що може сприяти тимчасовому поліпшенню фінансового стану, за умови, що залучені кошти не будуть заморожені на тривалий час в обороті.

Список використаної літератури

1. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економічна діагностика: навч. пос. Для студентів вищих навчальних закладів. – Київ, центр навчальної літератури, 2007. – 307 с.
2. Виноградський М. Д., Виноградська А. М., Шканова О. М. Менеджмент в організації. Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів. – К. «Кондор» - 2002. – 654 с.
3. Шегда А. В., Економіка підприємства: Навч. посіб. – К. знання, 2005. – 431 с.
4. Мізюк Б. М., Стратегічне управління: Підручник. – друге видання. Львів. Магнолія плюс, 2006. – 392 с.
5. Грачев А. В. Анализ и управление финансовой устойчивостью предприятия. От бухгалтерского учета к экономическому: Учеб.-практ. пособие. — М.: Финпресс, 2002. — 208 с.
6. Денисов А. Ю. Экономическое управление предприятием и корпорацией / А. Ю. Денисов, С. А. Жданов. — М.: Дело и Сервис, 2002. — 416 с.
7. Дибб С. Практическое руководство по сегментированию рынка/ С. Дибб, Л. Симкин. — СПб.: Питер, 2001. — 240 с.
8. Дубров А. и др. Многомерные статистические методы. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 352 с.
9. Зуб А. Т. Системный стратегический менеджмент: методология и практика / А.Т. Зуб, М. В. Локтионов. — М.: Генезис, 2001. — 752 с.
10. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность / Г. Б. Клейнер, В. Л. Тамбовцев, Р. М. Качалов; под общ.ред. С. А. Панова. — М.: ОАО Изд-во «Экономика», 1997. — 288 с.
11. Клейнер Г. Б., Смоляк С. А. Экономические зависимости: принципы и методы построения. — М.: Наука, 2000. — 104 с.
12. Ковалев В. В. Финансовый анализ: методы и процедуры. — М.: Финансы и статистика, 2001. — 560 с.
13. Коробов М. Я. Фінасово-економічний аналіз діяльності підприємств. — К.: Знання, 2000. — 347 с.