Діагностика конкурентоспроможності продукції

 

Ранжирування товарів  по мірі зменшення одиничної корисності дає змогу порівняти їх конкурентоспроможність. Конкурентоспроможність буде падати по мірі віддалення від початку рангового  списку. Загальну оцінку конкурентоспроможності КС_і конкретного і-ого товару можна здійснити за допомогою співвідношення (20):

 

(20)

 

де U_i – одинична корисність і-ого товару;

U'_i – одинична корисність «ідеального» товару.

 

За цією методикою  при компенсаційній оцінці одинична корисність ідеального товару дорівнює одиниці, тобто U'_i = 1. Тоді конкурентоспроможність товару КС_і дорівнює значенню одиничної корисності і-ого товару, тобто КС_і = U_i.

При некомпенсаційній оцінці корисність «ідеального» товару дорівнює 0,99…9, тобто U'_i = 0,99…9, де кількість знаків після коми співпадає з кількістю параметрів (факторів). Загальну оцінку конкурентоспроможності КС_і конкретного і-ого товару можна здійснити за допомогою співвідношення (21):

 

(21)

 

Для більш детальної  оцінки конкурентоспроможності товару необхідно:

• виявити структуру його конкурентних переваг;
• визначити ринкову силу товару.

Конкурентні переваги товару обумовлені різними факторами. В загальному вигляді їх можна згрупувати в дві класифікації: вони можуть бути внутрішніми та зовнішніми.

Зовнішні конкурентні  переваги ґрунтуються на таких якостях товару, які визначають цінність для покупця (наприклад, скорочення витрат експлуатації, підвищення ефективності використання товару).

Внутрішні конкурентні  переваги засновані на лідерстві підприємства в сфері виробничих витрат та ступеня управління ними. Ці витрати створюють цінність для товаровиробника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 12. Фінансова  діагностика - Характеристика майнового стану  підприємства на підставі  аналізу активу балансу

12.1. Показники фінансово-майнового  стану підприємства, отримані   безпосередньо  за даними   балансу.

12.2.     Аналіз  структури активу балансу на  основі  аналізу напрямків зміни   балансових статей.

Актив балансу містить  відомості про розміщення капіталу, наявного в розпорядженні підприємства, т. е. про вкладення його в конкретне майно і матеріальні цінності, про залишки вільної грошової готівки і т. п.

Після складання порівняльного  аналітичного балансу і проведення необхідних розрахунків можна отримати ряд найважливіших характеристик, що описують фінансово-майновий стан підприємства.

До таких показників відносяться:

1. Загальна вартість  майна підприємства, яка дорівнює  підсумку активу балансу (стр. 280 = 4074,3 тис. Грн.).

2. Вартість необоротних  засобів (активів), яка дорівнює підсумку першого розділу активу балансу (стр. 80 = 3603,7 тис. Грн.).

3. Вартість мобільних  (оборотних) активів - (... Стор. 260 + стр 270 = 470,6 тис грн) сума підсумків  другого і третього розділів активу балансу.

У той же час ці показники самі по собі не дають чіткого уявлення про стан майна підприємства. Більш змістовну та об'єктивну інформацію можна отримати, проводячи на підставі даних порівняльного аналітичного балансу вертикальний і горизонтальний аналіз, т. е. досліджуючи структуру активу балансу, аналізуючи напрями зміни балансових статей.

В першу чергу звертаємо увагу  на зміни у майні підприємства (підсумок активу балансу). У нашому випадку вартість майна підприємства збільшилася на 9,86%, що може говорити про розширення підприємством господарського обороту, що в цілому є позитивною характеристикою.

Наступний крок - аналіз структури активів.

У структурі сукупних активів підприємства найбільшу  питому вагу займають необоротні активи (88,45%). Підприємство має «важку» структуру  активів (якщо частка необоротних активів складає більше 40%, говорять про «важкої» структурі активів, менше 40% - «легкої»). Це свідчить про значні накладні витрати і високої чутливості до зміни виручки. У свою чергу «легка» структура свідчить про мобільність майна підприємства. При цьому слід зазначити, що в порівнянні з попереднім звітним періодом частка необоротних активів у майні підприємства знизилась на 7,6 процентних пунктів (п.п.). Такі зміни сприяють прискоренню оборотності.

При цьому слід звернути увагу на те, що в структурі необоротних  активів підприємства з'явилася  така стаття, як довгострокові фінансові  вкладення. Збільшення за цією статтею  вказує на відволікання коштів з основної виробничої діяльності. Зменшення цієї статті сприяє залученню фінансових коштів в основну діяльність підприємства і поліпшення його фінансового стану. У той же час частка таких активів становить всього 0,06%, т. е зробити істотний вплив на фінансову стійкість підприємства такі зміни не можуть.

Наявність у складі активів  підприємства нематеріальних активів  побічно характеризує обрану підприємством  стратегію як інноваційну, так як воно вкладає кошти в патенти, ліцензії, іншу інтелектуальну власність.

Вартість оборотних активів підприємства зросла на 324,1 тис. грн. (Темп росту склав 321,23%). При цьому збільшилася на 7,6 процентних пункту частка оборотних активів у структурі активів підприємства. Це, як уже зазначалося, може говорити про розширення виробництва. Поряд з цим така зміна в оборотних активах може бути наслідком уповільнення оборотності оборотних коштів, що викликали об'єктивну необхідність у збільшенні потреби в зростанні їх маси, що є вже негативною тенденцією.

У зв'язку з цим необхідно  простежити зміни окремих статей оборотних активів підприємства. Уявімо ці зміни в табл. 3.

Як видно з табл. 3, на початок звітного періоду найбільший внесок у формування оборотних активів підприємства внесли грошові кошти та їх еквіваленти (52,56%). На кінець звітного періоду, при збільшенні абсолютного значення грошових коштів на 53,3 тис. грн. (Темп росту склав 169,22%), їх частка в складі оборотних коштів знизилася на 24,87 процентних пункту і склала 27,69%. Така зміна в питомій вазі грошових коштів викликане істотним зростанням дебіторської заборгованості (темп росту 518,55%). На кінець звітного періоду дана балансова стаття в структурі оборотних коштів носить переважний характер: її частка становить 68,32%. Структура активів з високою часткою заборгованості і низькою часткою грошових коштів може свідчити про проблеми, пов'язані з маркетинговою політикою підприємства, а також про переважно не грошовий характер розрахунків. І навпаки: структура з низькою часткою заборгованості і високою часткою грошових коштів може свідчити про благополучне стан розрахунків підприємства з покупцями та іншими дебіторами.

Що стосується аналізу  рівня дебіторської заборгованості, то тут потрібно відзначити наступне. Якщо підприємство розширює свою діяльність, то росте і число покупців, а відповідно і дебіторська заборгованість. З іншого боку, підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Отже, зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. У зв'язку з цим необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність останньої створює труднощі, оскільки підприємство буде почувати недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати та ін Крім того, заморожування коштів призводить до уповільнення оборотності капіталу. Інформація про прострочену дебіторську заборгованість міститься в розділі IX Приміток до річної фінансової звітності (форма № 5).

Великий вплив на фінансовий стан підприємства робить стан виробничих запасів. З метою нормального  ходу виробництва і збуту продукції  запаси повинні бути оптимальними. Накопичення великих запасів  свідчить про спад активності підприємства, уповільнення оборотності оборотного капіталу. У той же час недолік запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства, так як скорочується виробництво продукції, зменшується сума прибутку. Іншими словами, будь-яке зростання вартості запасів повинен супроводжуватися таким же (або великим) зростанням оборотності оборотного капіталу.

У нашому випадку вартість запасів за звітний період зросла на 11,3 тис. грн., темп зростання при  цьому склав 250,67%. Збільшилася також  і частка запасів у загальній  вартості майна на 0,26 процентних пункту. Щоб визначити, наскільки виправдане таке збільшення, можна порівняти темпи зростання виробничих запасів з темпами росту обсягу виробництва або виручки від реалізації продукції: якщо темп зростання виробничих запасів незначно перевищує темп зростання обсягу виробництва, то така зміна свідчить про нормальне функціонування підприємства. Збільшення вартості запасів має позитивний характер лише в тому випадку, якщо не відбулося зниження оборотності запасів. В іншому випадку це - негативна зміна.

Аналізуючи майновий стан підприємства, необхідно також  оцінити стан використовуваних основних засобів. Для цих цілей розраховуються такі показники:

1) коефіцієнт зносу;

2) коефіцієнт оновлення;

3) коефіцієнт вибуття.

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частку вартості основних засобів, списану на витрати в попередніх періодах, у первісній вартості і розраховується за формулою:

 

або 4,22%.

Доповненням цього показника  до 100% (або одиниці) є коефіцієнт придатності основних засобів.

Так як дані показники  досить часто використовуються для  характеристики стану основних засобів, необхідно зробити деякі зауваження. По-перше, не можна не вказати на деяку умовність цих показників. Причина тому - залежність коефіцієнта зносу і коефіцієнта придатності від обраного методу нарахування амортизації. Іншими словами, коефіцієнт зносу не відображає фактичної зношеності основних засобів, так само як і коефіцієнт придатності не дає точної оцінки їх поточного стану.

Незважаючи на умовність  цих показників, вони мають певне  аналітичне значення. Так, прийнято вважати, що значення коефіцієнта зносу більш  ніж 50% (а отже, коефіцієнта придатності  менш 50%) є небажаним. Більш об'єктивну оцінку даного показника можна отримати, порівнявши його значення по конкретному підприємству зі значенням даного показника у конкурентів або із середнім значенням коефіцієнта зносу в галузі.

Коефіцієнт оновлення  основних засобів визначає частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів, що становить нові основні засоби і розраховується за формулою:

Коефіцієнт вибуття показує, яка частина основних засобів, за якими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з різних причин. Формула розрахунку даного показника наступна:

Дані для розрахунку останніх двох показників містяться в розділі II «Основні засоби» Приміток до річної фінансової звітності (форма № 5). Необхідність внесення таких даних у звітність обумовлена ​​вимогами п. 36,3 П (С) БО 7 «Основні засоби».

Таким чином, майно розглянутого підприємства за звітний період збільшилася на 365,8 тис. грн. Подібне збільшення відбулося в основному за рахунок зростання дебіторської заборгованості на 259,5 тис. грн. Такі зміни є позитивними, якщо в складі дебіторської заборгованості відсутня прострочена, так як свідчать про розширення діяльності підприємства. Стан основних засобів підприємства задовільний, так як коефіцієнт зносу складає лише 4,22%, що може свідчити про те, що аналізоване підприємство тільки починає свою діяльність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 13. Фінансова діагностика - Аналіз структури пасиву балансу

1. Аналіз динаміки і структури власного капіталу.

13.2.  Аналіз динаміки  і структури позикового капіталу.

Відомості, які наводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки залучено в оборот підприємства довгострокових і короткострокових коштів, т. е. пасив показує, звідки взялися кошти, спрямовані на формування майна підприємства. 
Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і куди вони вкладені.

Необхідність у власному капіталі (розділ I пасиву) обумовлена ​​вимогами самофінансування підприємств. Приватний капітал - основа самостійності і незалежності підприємства. Однак потрібно враховувати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього. Слід мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного капіталу.

У той же час, якщо кошти  підприємства в основному створені за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким, тому що з капіталами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за своєчасним їх поверненням і на залучення в оборот на нетривалий час інших капіталів.

Отже, від того, наскільки  оптимально співвідношення власного і  позикового капіталу, багато в чому залежить фінансовий стан підприємства. Вироблення правильної фінансової стратегії  є одним з основних умов ефективної діяльності підприємства.