Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування

Міністерство  освіти і науки України

Державний вищий  навчальний заклад

«Київський  національний університет імені  Вадима Гетьмана»

Кафедра макроекономіки та державного управління

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат з макроекономіки на тему:

 

«Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Від надійності збалансування доходів  і видатків бюджету на стадії його планування залежить фактичний стан бюджету. Зокрема в частині дотримання встановленого законом про державний  бюджет рівня перевищення видатків над доходами - дефіциту або перевищення  доходів над видатками – профіциту  бюджету.

Протягом останніх років важливими факторами, які  негативно впливали на стан державних  фінансів, були недостатня надійність збалансування доходів і видатків та значний рівень його дефіциту.

Бюджетний дефіцит  – це перевищення видаткової частини  над доходною. За умов ідеального становища в економіці дефіцит відсутній. Адже держава може оптимально зіставити обсяг своїх видатків відповідно до фінансових можливостей без будь-якої шкоди для суспільства.

Причини виникнення бюджетного дефіциту: 

• Необхідне здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст ВВП і НД, зміцнити економіку могутності держави та підвищення  матеріального і культурного рівня життя населення;
• кризові явища в економіці;
• неефективність фінансово-кредитних зв’язків;
• надзвичайні події, що потребують використання великих коштів, а звичайних ресурсів для цього не вистачає;
• нездатність влади тримати під контролем фінансової ситуації.
• Нецільове та неефективне використання бюджетних коштів;
• Значний обсяг тіньової економіки.

В Україні у 80-90р. спостерігалось різке  збільшення бюджетного дефіциту. Що було обумовлено зокрема:

1.      різким зменшенням ефективності виробництва, що супроводжувалось скороченням обсягів виробництва в ВВП і НД;

2.      малоефективністю економічних зв’язків;

3.      значним зростанням і нераціональною структурою бюджетних видатків;

4.      неефективністю бюджетного механізму, що не дозволило державі використовувати його в якості стимулу у розвитку економіки та соціальної сфери;

Ці причини  сприяли деталізації економіки, зниження доходів бюджету, значному збільшенню дефіциту, що в свою чергу  призвело до інфляційних процесів.

Бюджетний дефіцит  є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки. Визначають різні  види бюджетного дефіциту.

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований. Відкритий - офіційно визнаний у законі про бюджет. Прихований - офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит- більш негативне явище, ніж відкритий.

За причинами  виникнення  бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим. Вимушений - є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні. Свідомий - визначається характером фінансової політики держави - вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок при  максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.

За напрямом дефіцитного  фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити. Активний - це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП. Пасивний - покриття поточних витрат.

За критерієм  визначення складових частин бюджетного дефіциту виділяють:

А) фактичний  дефіцит – є зовнішнім виявленням розбалансованості дохідної та видаткової частини бюджету

Б) структурний - це дефіцит за умов повної або високої  зайнятості потенційних виробничих ресурсів

 В) циклічний  це наслідок недонаходження бюджетних коштів внаслідок циклічних коливань у економіці. В загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.

Для проведення аналізу стану і  динаміки дефіциту державного бюджету  України за 1995 – 2009 рр. доцільно розглянути наведений нижче графік (див. рис. 1).

Рис. 1. Бюджетний дефіцит / профіцит в Україні за 1995-2009рр.

Аналізуючи дані, можна побачити, що бюджет України переважно є  дефіцитним. У 2004 та 2009 рр. дефіцит складав  досить вагому суму – 11,01 млрд. грн. та 28,4 млрд. грн. відповідно. Але, слід відмітити, що у 2000 р. та 2002 р. спостерігався профіцит бюджету, що є непоганою тенденцією (1 млрд грн. і 1,6 млрд грн. відповідно).

Для поліпшення ситуації в майбутньому  слід з’ясувати причини, які зумовили переважну дефіцитність бюджету, з  метою запобігання їх в майбутньому.

Загалом у 2000 році були створені благоприємні умови для подальшого розвитку національної економіки. Зовнішній борг скоротився на 1,5 млрд. грн. У 2002 році дещо інша ситуація. Тут основною причиною профіциту держбюджету України стало те, що у категорію доходів потрапили приватизаційні надходження у розмірі 5,8 млрд. грн. Але методика визначення дефіциту держбюджету була змінена з 2003 р. і приватизаційні надходження тепер виключені з прибуткових статей бюджету і переведені в розряд джерел фінансування дефіциту бюджету.

До 2000 року спостерігається  поступове зменшення дефіциту; у  період 2000 – 2003 рр. – незначні коливання  близько нуля, що якраз і характеризують вдале використання держбюджету; у 2004 дефіцит різко зріс, до 2006 р. поступово  зменшувався, а у 2007-2009 рр. знову помітно  зростав.

В цілому динаміка дефіциту (профіциту) вкрай нестабільна протягом 1995 – 2009 рр. За оцінками експертiв Рахункової палати України однiєю з основних причин зниження темпiв приросту ВВП у 2004 poцi в 4,6 рази (попри збiльшення обсягiв запозичень на 31,8 %) стало нерацiональне використання залучених коштiв за умов боргу.

Існує три основних джерела  фінансування бюджетного дефіциту: внутрішні  державні позики, зовнішні державні позики та грошова емісія. Для отримання  внутрішньої позики уряд виходить на відкритий ринок як продавець  державних боргових зобов’язань, які  називаються облігаціями внутрішньої  державної позики (ОВДП). Покупцями  ОВДП можуть бути фізичні та юридичні особи, тобто домогосподарства і  підприємства, у тому числі комерційні банки або інші фінансові установи, які мають тимчасово вільні кошти. За рахунок виручки від продажу  ОВДП уряд отримує в борг необхідну  суму грошей. Зовнішні позики можуть надаватися уряду міжнародними фінансовими  організаціями, іноземними урядами  та приватними одиницями як у формі  прямих кредитів, так і через закупівлю  облігацій зовнішньої державної  позики (ОЗДП).

Дефіцитне фінансування, яке спирається на державне запозичення, називається борговим фінансуванням. Відносна перевага боргового фінансування полягає в тому, що воно не є інфляційним. Але вадою боргового фінансування є те, що воно створює державний борг, який з часом необхідно повертати та ще й сплачувати проценти, що пов’язані з його обслуговуванням.

Згідно з Бюджетним  кодексом України, державний борг —  це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених  і непогашених боргових зобов’язань  уряду, включаючи й ті боргові  зобов’язання, що виникають у результаті виданих гарантій за кредитами, та інших  зобов’язань, які бере на себе уряд. Тому в Україні розрізняють державний  прямий борг і гарантований борг.

Оскільки державні позики є внутрішніми і зовнішніми, то і державний борг складається  із внутрішнього та зовнішнього боргу. Внутрішній державний борг являє  собою заборгованість уряду домогосподарствам  і підприємствам даної країни, які володіють державними борговими  зобов’язаннями, тобто ОВДП. Зовнішній  державний борг — це заборгованість уряду перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими  організаціями.

Державний борг України не є високим в міжнародному порівнянні. Він набагато нижчий і  за визначений Бюджетним кодексом України  критичний рівень, який становить 60 % до ВВП. Але, незважаючи на це, процентні платежі, пов’язані з обслуговуванням державного боргу, переобтяжують державний бюджет, оскільки відносяться на його видатки.

Як зазначалося, іншим джерелом фінансування бюджетних  дефіцитів є грошова емісія. Саме тому такий спосіб дефіцитного фінансування називається емісійним або грошовим. За цим способом фінансування бюджетного дефіциту здійснюється за рахунок того, що уряд продає свої боргові зобов’язання не суб’єктам приватної економіки, а центральному банку, тобто іншій  державній інституції. Для купівлі  боргових зобов’язань центральний  банк просто продукує (емітує) додаткові гроші, які не забезпечені товарною масою. Внаслідок емісійного фінансування бюджетного дефіциту сукупний попит починає випереджати сукупну пропозицію, що породжує інфляцію. За цих умов уряд отримує емісійний дохід, що дістав назву «сеньйораж», сума якого дорівнює реальній вартості грошей, емітованих центральним банком.

Вибір раціонального  співвідношення між окремими джерелами  дефіцитного фінансування — гостра проблема фіскальної політики. Загальновизнаним є те, що найбільшою загрозою для  економіки є грошова емісія, яка  прискорює інфляцію з відповідними негативними соціально-економічними наслідками. Тому з метою обмеження емісійного фінансування бюджетного дефіциту в багатьох країнах конституцією закріплюється незалежність національних банків від уряду. В Україні грошова емісія використовувалася для фінансування бюджетного дефіциту протягом тривалого кризового періоду. На теперішній час згідно з новим Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 джерелами фінансування бюджету є:

− кошти від державних (місцевих)  внутрішніх  та  зовнішніх  
запозичень;

− кошти  від  приватизації  державного майна (включаючи інші  
надходження,  безпосередньо пов'язані з процесом  приватизації)  -  
щодо державного бюджету;

− повернення   бюджетних коштів  з депозитів,  надходження  
внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

− вільний  залишок  бюджетних  коштів  з  дотриманням  умов,  
визначених цим Кодексом.

 Джерелом  фінансування  бюджету  не  можуть  бути емісійні  
кошти Національного банку України.

Останніми роками Уряд все більше залучає кошти, отримані від приватизації державного майна, як додаткове джерело покриття бюджетного дефіциту. До 2002 року надходження від  приватизації включалися до дохідної частини державного бюджету. Проте, зважаючи на тимчасовість і нестабільність відповідних коштів, було прийнято рішення про віднесення їх до джерел фінансування державного бюджету.

Починаючи з 2002 року, номінальна сума та відносна частка надходжень коштів від приватизації у фінансуванні державного бюджету поступово зростала. Так, 2002 рік характеризується профіцитом державного бюджету у 1 119,35 млн грн., тому частина коштів була спрямована на погашення внутрішніх і зовнішніх облігацій державної позики, а також на покриття змін в обсягах готівкових коштів.

Схожа ситуація прослідковується і в 2003 році, коли сума коштів від приватизації державного майна становила 208,4 % від обсягу дефіциту держбюджету – 2 174,1 млн грн., а дефіцит бюджету – 1 043,1 млн грн. Проте, якщо у 2002 році більшу частку становило погашення по облігаціях внутрішньої державної позики, то 2003 рік характеризується більшою сумою виплат по облігаціях зовнішньої державної позики.

2004 рік відзначається  стрімким зростанням суми приватизації, в основному завдяки надходженням  від продажу державної частки  акцій великих підприємств, зокрема  „Криворіжсталь”. Лише від продажу цього гірничо-металургійного комбінату до бюджету надійшло 4,26 млрд грн. Загальний обсяг коштів, отриманих від приватизації державної власності, становить 9 501,5 млн грн. Частка цих коштів у фінансуванні державного бюджету в 2004 році становить 93,4 %.

На 2005 рік заплановані  надходження від приватизації в  номінальному вираженні менші, ніж  попереднього року – 6 985,3 млн грн. Проте у відносному вираженні до загального обсягу дефіциту державного бюджету ця величина зростає до 99 % (запланований рівень фінансування державного бюджету становить 7 053,3 млн грн.)