Безтарифна система оплати праці

Мiнiстерство освiти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет кораблебудування імені  адмірала Макарова

Кафедра економіки та організації  виробництва 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат 

на тему: «Безтарифна система оплати праці» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Підготувала

Студентка гр.1417

Оганян Олена 

Перевірив

Викладач

Комишник  В.І. 
 
 
 
 
 
 

      Миколаїв 2011

    План.

    Вступ

1. Сутність безтарифної оплати праці
2. Розробка систем безтарифної оплати праці

Висновки

Список використаної літератури 

    1. Безтарифна система оплати праці — це організація оплати праці, що ґрунтується на принципі часткового розподілу зароблених колективом коштів між працівниками згідно з прийнятими співвідношеннями (коефіцієнтами) в оплаті праці різної якості (залежно від кваліфікації, посади, спеціальності працівників тощо). У них не використовуються гарантовані тарифні ставки і посадові оклади, більшість видів премій, доплат і надбавок.

      Безтарифні системи оплати праці  вирізняються гнучкістю, простотою  і доступністю для розуміння всіма працівниками, забезпечують їх заінтересованість у результатах праці.

      Велике поширення вони мають  на акціонерних, малих і приватних  підприємствах в різних модифікаціях  і моделях [1].

      Спільними для безтарифних систем оплати праці є наступні заходи:

• - працівникам гарантується лише мінімальний рівень заробітної плати (обумовлений законодавством), який повинен становити лише невелику частину в загальному заробіткові працівника;
• - спочатку визначається лише загальна сума колективного заробітку, з якого вираховується сума гарантованої мінімальної оплати для всіх працівників підприємства, а залишкова сума (більша частина) розподіляється між членами колективу за певними встановленими правилами. Правила розподілу колективного заробітку складаються так, щоб зацікавити кожного в покращеннях тих показників роботи, які є важливими для досягнення бажаного спільного кінцевого результату.

      Фактична величина заробітної  плати кожного працівника при  безтарифній системі залежить  від:

     1) кінцевих результатів діяльності  колективу;

     2) кваліфікаційного рівня працівника;

     3) фактично відпрацьованого часу;

     4) коефіцієнта трудової участі (кожному  працівникові присвоюються постійні  коефіцієнти, які комплексно характеризують  його кваліфікаційний рівень, а  також визначають його трудовий  внесок у загальні результати праці за даними трудової діяльності працівників, які належать до певного кваліфікаційного рівня).

    2. Безтарифну систему оплати праці можна розробляти таким чином:

1. Визначити мінімальний обов’язковий рівень заробітної плати, який гарантується за кожною посадою (ЗП). Цей гарантований рівень повинен бути вищім у тих працівників, які мають менше можливості впливати на кінцеві результати. Наприклад головний бухгалтер має багато роботи завжди, навіть коли підприємство не дає хороших кінцевих результатів. Тому основна частина його заробітку має бути гарантована...
2. Розробити правила розподілу колективного прибутку. Це найвідповідальніший етап роботи. Враховуючи місію і цілі підприємства, потрібно для кожної посади розробити систему показників, яка б максимально націлювала працівників на покращення показників роботи, які впливають на кінцевий спільний результат;
3. Визначити кількісну між досягненнями певних показників роботи кожного працівника та можливостями зростання його заробітної плати, цю залежність найзручніше встановлювати в балах;
4. Довести до відома і детально роз’яснити всім працівникам правила розподілу колективного заробітку до початку періоду, на який вони вводяться. Ці правила відіграють свою мотивуючу роль лише за умови, що вони будуть вірно і однозначно зрозумілі кожному працівнику;
5. По закінчені місяця від заробленого заробітку, за цей місяць (ФОП) віднімаємо суму гарантованої заробітної плати всіх працівників (ФГО=ЗП). Частина, яка залишається (ФС – Фонд стимулювання) підлягає розподілу між членами трудового колективу в залежності від тих показників, на досягнення яких націлювали їх умови оплати праці;
6. За результатами праці кожного працівника слід підрахувати суму балів, яку він набрав в минулому місяці (Бі). Потім підрахувати суму балів, набраних всіма працівниками підприємства за минулий місяць (ΣБі).
7. Фонд стимулювання поділити на суму балів, набраних працівниками і знайти “ціну” кожного балу в гривнях (V):

8. І нарешті розрахувати  заробіток кожного працівника (Зі) за минулий місяць, як суму гарантованої та стимулюючої частини:

Зі=Згі+VВі.    [3] 

    Висновки

    Отже, сутністю безтарифної системи оплати праці є розподіл колективного заробітку за заздалегідь встановленими коефіцієнтами оцінювання праці різного рівня складності. Ефективне застосування: невеликі колективи з постійним складом працівників, які знають один одного, можуть оцінити роботу інших та об’єднані спільною кінцевою метою. Основна перевага безтарифної системи полягає в тому, що оптимально поєднані індивідуальна та колективна зацікавленість в покращенні результатів роботи. Розробка безтарифних систем оплати праці є дуже клопітним і відповідальним завданням. Але за допомогою їх грамотного впровадження можна досягти значного підвищення трудової можливості працюючих, що сприятиме суттєвому зростанню продуктивності праці та ефективності роботи в цілому. [2] 
 
 

    Список  використаної літератури

    1. Калина А. В. Организация и оплата труда в условиях рынка. –К:МАУП, 1997.

    2. Сова В. Продуктивність праці  і кваліфікація працівників // Праця і зарплата,

    1998, №9

    3. Чепурина І. “Економічна теорія”  – Київ, 1998.

    4. Інтернет - джерело http://studentam.net.ua/content/view/4712/132/