Аудиторський ризик та його складові

На величину ризику контролю впливає також факт виявлення  під час попередньої аудиторської перевірки помилок, неточностей  у веденні бухгалтерського обліку, що знижує довіру до нього збільшує ризик (це повинні враховувати аудитори при проведенні наступних аудиторських перевірок).

У зарубіжній літературі і  практиці, зокрема в США, виділяється  концепція відносного ризику щодо умов, при яких збільшується або зменшується ефективність і надійність обліку, й виділяються статті активів і пасивів балансу, які являють собою зону ризиків, тобто за якими вірогідність помилки або обману більша, ніж за іншими статтями або показниками. До статей високого ризику можна віднести, наприклад, такі: «Каса», «Розрахунковий рахунок», «Матеріальні запаси», «Дебітори», «Кредитори», «Нематеріальні активи» та ін. Тому аудиторська перевірка має бути проведена більш ретельно за статтями з відносно високим ризиком, особливо в разі низької оцінки загальної ефективності систем обліку.

Все ж навіть якщо система  є надійною за своєю будовою, як вважають аудитори Франції, вона може бути неповноцінною  у своєму функціонуванні. Незалежно  від будь-якого бажання вийти  за межі системи, може статися порушення  її функціонування. У зв'язку з цим  аудитору важливо оцінити ризик  самої системи внутрішнього контролю підприємства-клієнта, але передусім  переконатися в її наявності, існуванні  і використанні. В основу оцінки ефективності дії системи внутрішнього контролю покладено передбачення аудитора, що існуюча система внутрішнього контролю не зможе виявити допущені суттєві помилки в системі  бухгалтерського обліку або не зможе  запобігти їм.

Для того щоб дійти певного  висновку з цього питання, аудитор  повинен докладно вивчити (ще на підготовчому етапі аудиторської перевірки) систему  внутрішнього контролю. З цією метою він вивчає порядок обробки даних на підприємстві і встановлює, як здійснюється внутрішній контроль (у ручну або автоматизовано) і його дієвість. Це дуже важливо, оскільки аудитор у своїй роботі багато в чому може покластися (довіряти) на результати внутрішнього контролю, якщо він матиме до нього високий ступінь довіри.

З практичного досвіду  французьких аудиторських фірм аудитор  оцінює такі складові внутрішнього контролю (попередньо визначивши його спрямованість  і вплив на систему бухгалтерського  обліку і якість складання фінансової звітності):

Організаційну систему —  розподіл повноважень між керівництвом підприємства, кваліфікація і компетентність штату, виконання обов'язків, а також  взаємний контроль за роботою управлінського персоналу;

Систему документації й інформації—  правильність документального оформлення господарських операцій, відображення їх в облікових регістрах; простежування  шляху проходження документа  з моменту одержання дозволу  на здійснення господарської операції і його складання до здавання в  архів; попередня нумерація бланків  документів та ін.; форма поширення, обробки і класифікації інформації; можливість швидкого пошуку необхідної інформації, здійснення аналізу наявної  інформації і використання добутих  даних для прийняття управлінських  рішень; контроль за можливим допущенням неточностей або виявленням помилок;

Матеріальні засоби захисту  — наявність спеціально обладнаних приміщень, надійних стін, дверей, сейфів, огорож, сигналізації, охорони, вказівних  знаків, що дає певну гарантію збереження активів підприємства (запасів товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, коштів у касі); застосування системи кодів, паролів та інших засобів несанкціонованого  доступу до інформації на персональних автоматизованих робочих місцях;

Штат — політика підприємства стосовно кваліфікації і компетентності фахівців; процедура приймання на роботу (найкраще на конкурсній основі); заходи щодо підвищення кваліфікації персоналу; розмір оплати праці; перевірка  виконання покладених обов'язків;

Систему спостереження —  заходи щодо перевірки дієвості системи  контролю, що передбачає безперервну  дію її, пристосовуваність до ситуацій, які виникли, актуалізація завдань  і проблем, які повинен розв'язувати  внутрішній контроль, наприклад, зі зміною стратегії подальшої діяльності підприємства-клієнта.

Усі зазначені напрями  оцінки системи внутрішнього контролю є надзвичайно важливими для  аудиторів України, оскільки, крім визначення її ефективності і ступеня довіри до неї, вони повинні передусім під  час попереднього ознайомлення з  підприємством допомогти правильно  організувати таку систему у клієнта, бо на дуже небагатьох вітчизняних  підприємствах вона перебуває на належному рівні організації  і використання, і у зв'язку з  цим виникає чимало проблем, яких можна було б уникнути при надійній системі внутрішнього контролю.

Після оцінки системи внутрішнього контролю (яка часто оцінюється аудитором  разом з системою бухгалтерського  обліку внаслідок тісного взаємозв'язку їх) аудитор може приступити до планування аудиторської перевірки, маючи вже  можливість обгрунтованого вибору напрямів аудиту і необхідних для його здійснення методів і прийомів, кількості  потрібних аудиторських процедур, найбільш прийнятних видів аудиторських доказів (добутих аудитором унаслідок  незалежних аудиторських процедур; від  третіх незаінтересованих осіб; наданих  підприємством-клієнтом).

Допоміжним інструментом при оцінці систем бухгалтерського  обліку і внутрішнього контролю, як свідчить зарубіжний досвід, є так  звані анкети внутрішнього контролю, де викладені запитання, які аудитор  повинен поставити у ході перевірки  зазначених систем. Структура таких  анкет, набір запитань не стандартні. Як правило, кожною аудиторською фірмою розробляються базові анкети, які  потім конкретизуються аудитором  відповідно до кожного конкретного  підприємства-клієнта. Такі анкети особливо важливі як робочі документи аудитора під час використання даних внутрішнього контролю.

Зазначимо, що згідно з міжнародними нормативами аудиту, аудитора не стосуються ті рішення і процедури у рамках систем обліку і внутрішнього контролю, які не належать до фінансової інформації.

У випадку, якщо аудитор перевіряє  підприємство тривалий час (протягом 4—6 років), то визначення ступеня ризику систем обліку і внутрішнього контролю дещо полегшується, проте з'являється  вірогідність того, що аудитор не помітить зниження ефективності такого контролю в цілому або за окремими його напрямками, використовуючи дані про систему  внутрішнього контролю, одержані під  час попередніх перевірок.

Зі схеми аудиторського  ризику, видно, що третім компонентом, складовою аудиторського ризику є ризик невиявлення.

Ризик невиявлення (ризик, пов'язаний з можливістю невиявлення помилок  — у Шотландії, ризик невиявлення  помилок, пов'язаний з аудитом, —  у Франції) означає, що суттєві помилки  можуть залишитися невиявленими у ході аудиторської перевірки.

Певний ризик невиявлення  завжди матиме місце, навіть якщо аудитор  повинен буде обстежити 100% залишків за рахунками, оскільки він може вибрати  невідповідну аудиторську процедуру  або неправильно інтерпретувати результати аудиту.

Визначення аудитором  величини ризику невиявлення (тобто  він установлює його сам для себе) тісно пов'язане з величиною  ризику систем обліку і внутрішнього контролю. Чим вищий ризик останніх, що означає невисокий ступінь  довіри аудитора до систем обліку і  внутрішнього контролю, тим менший ризик невиявлення необхідно  встановити для цієї перевірки. А  це означає, що аудитор повинен запланувати  і виконати значний обсяг підтверджуючих і незалежних процедур, інакше кажучи, ризик невиявлення — це та частка похибки аудиторської перевірки, яку  аудитор може собі дозволити при  системах обліку і внутрішнього контролю, що склалися на підприємстві-клієнті, у разі додержання умови якості проведення робіт і відповідності їх установленим аудиторським нормативам.

Ризик контролю і властивий  ризик не залежать від аудитора і  рій не може на них вплинути. Як зазначено  у міжнародному нормативі, ці ризики існують незалежно від аудиторської перевірки фінансової звітності  і є результатом діяльності клієнта  незалежно від проведення аудиту. На відміну від цих двох складових аудиторського ризику, ризик невиявлення є результатом аудиторської перевірки, наслідком виконаної аудитором роботи. За цей ризик аудитор несе повну відповідальність, тобто ризик визначає ступінь якості, рівень його діяльності.

Отже, аудитор повинен  зробити все можливе (провести аудиторську  перевірку так, щоб це давало найбільшу  вірогідність невиявлення суттєвих помилок), щоб звести ризик невиявлення  до мінімуму. Цього можна досягти, проводячи більшу кількість аудиторських процедур і правильно вибравши спосіб одержання аудиторських доказів. Так, аудиторські докази, добуті самим  аудитором, вважають більш достовірними порівняно, наприклад, з одержаними від підприємства. [13]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Аудиторська діяльність в  умовах розвитку економіки ринкового  спрямування набуває поширення  і усвідомлення суспільством її ролі в системі управління виробничими  відносинами. Але за сучасних кризових умов, ринок аудиторських послуг нестабільний і поки що недостатньо ефективний. В цих умовах аудиторська діяльність підлягає високому ризику. Згідно Господарчого Кодекса України "підприємницька діяльність - самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції (наданню послуг) з метою отримання прибутку". Саме ризик присутній на всіх етапах діяльності підприємства незалежно від сфери його функціонування і повне його усунення неможливе через причини об'єктивного і суб'єктивного характеру.

Таким чином, сучасний  стан економіки України поряд з  негативними проявами та занепадом  окремих підприємств та навіть галузей, України провадить роботи по "оздоровленню" економіки, тобто виявляє найбільш вагомі галузі, найбільш значущі, конкурентоспроможні. Тому аудиту, як і будь-якому виду діяльності, в даний момент важливо  довести свою необхідність та безперечність. Особливе місце в цьому займають аудиторські ризики, які тісно  пов'язані з самою якістю роботи аудитора, суттєвістю та надійністю. Виявлення  ризиків та вміння управляти ними при проведенні аудиту, піднімає роботу аудитора на якісно новий рівень, що доводить надійність роботи всієї сфери.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аренс А. Аудит : пер. с англ. / гл. ред. серии проф. Я.В. Соколов / А. Аренс, Дж. Лоббек. – М. : Изд-во "Финансыи статистика", 2003. – 241 с.
2. БілухаМ.Т.Курс аудиту : підручник / М.Т. Білуха. – Вид. 2-ге, [перероб. та доп.]. – К. : Вид-во "Вищашк.", Т-во "Знання", КОО, 1999. – 243 с.
3. БычковаС.М.Методы оценки аудиторских рисков. Риск контроля / С.М. Бычкова // Аудитор. – 2002. – № 6. – С. 32-35.
4. ДавидовГ.М.Аудит : навч. посібн. / Г.М. Давидов. – Вид. 3-тє, [стер.]. – К. : Тов. "Знання", КОО, 2002. – 363 с.
5. Дорош Н.І.Аудит: методологія і організація : монографія / Н.І. Дорош. – К. : Тов. "Знання", КОО, 2001. – 83 с.
6. Дудка К.П.Методи оцінки аудиторського ризику на підприємствах АПК / К.П. Дудка // Економіка АПК. – 1998. – № 7. – С. 60-67. МазурО.А. Оцінка ризиків при здійсненні аудиторських перевірок / О.А. Мазур // Аудитор України. – 2007. – № 8. – С. 7-12.
7. Кочинев Ю.Ю. Оценка аудиторского риска: основы теории / Ю.Ю. Кочинев // Аудит и финансовый анализ.– №1. – 2009. – С. 15-28.
8. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: вид. 2006 р. / Пер. З англ. О.В.Селезньов, О.А.Ольховікова, О.В. Гик, Т.Ц. Шарашидзе та ін. – К: Статус, 2006. – 1152 с.
9. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2006 року / Пер. з англ. мови О.В. Селезньов, О.Л. Ольховікова, О.В. Гик, Т.Ц. Шарашидзе, Л.Й. Юріковська, С.О. Куликов. – К.: ТОВ «ІАМЦ АУ «СТАТУС», 2006. – 1152с.
10. Організація і методика аудиту : навч. посібн. / М.О. Никонович, К.О. Редько, О.А. Юр'єва / за ред. Є.В. Мниха. – К. : Вид-воКНТЕУ, 2006. – 472 с.
11. Організація та методика аудиту підприємницької діяльності : навч. посібн. / за ред. О.А. Петрик. – К. : Вид-воКНТЕУ, 2008. – 472 с.
12. Петренко С.Н. Риски аудиторской деятольности : науч.-практ. пособ. / С.Н. Петренко. – К. : Изд-во "Ельга", "Ника-Центр", 2003. – 84 с.
13. Петрик О. А., Фенченко М. Т. Аудит у зарубіжних країнах: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. О. А. Петрик. — К.: КНЕУ, 2002.
14. Труш В.Є. Організація і методика аудиту підприємницької діяльності: [Навч.-метод. посіб.] / В.Є. Труш, Т.А. Калінська, Т.А.Алексєєва, І.О.Дмітрієнко. – Херсон: Олді-плюс, 2001. – 149с.
15. ЧернелевськийЛ.М. Аудит: теорія і практика: [Навч. посіб.] / Л.М.Чернелевський, Н.І.Беренда. – К.: “Хай-Тек Прес”, 2008. – 560с.