Аудиторський ризик та його складові

 

Міністерство освіти і науки України

Національний університет “Острозька академія”

Економічний факультет

Кафедра фінансів та бухгалтерського обліку

 

 

 

Реферат

на тему:

«Аудиторський ризик та його складові»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

Студент групи Е-32

Коваль Олег

 

 

 

 

Острог, 2013

ЗМІСТ

1. Вступ
2. Аналіз останніх досліджень і публікацій.
3. Викладення основного матеріалу.
4. Висновки
5. Список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У сучасних умовах  економічної  та фінансової нестабільності, що властиві економіці України, особливу увагу  варто приділяти  процесу оцінки та аналізу існуючих ризиків фінансово-господарської  діяльності підприємств. Беззаперечно,  аудиторська діяльність як підприємницька діяльність характеризується наявністю  специфічних ризиків,  властивих  саме такому виду діяльності. Здійснюючи управління такими ризиками, варто  зосереджуватись на  виборі найбільш оптимальної методики їх оцінки та подальшого аналізу.

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає  практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки  був незначним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності (компетентності) про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудиторові слід використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.

Ризик виникає лише тоді, коли має місце невизначеність, відсутність вичерпної інформації щодо умов прийняття рішень. Якщо все відомо – ризик відсутній. Тільки за умов багатоваріантності майбутнього, наявності елементів непередбаченості можна говорити про наявність ризику.

Під невизначеністю, як правило, розуміють наявність неповної інформації про умови прийняття рішень, а не її відсутність взагалі. Невизначеність – досить широке поняття, яке відображає об'єктивну неможливість отримання абсолютного знання про внутрішні і зовнішні умови функціонування соціально-економічних систем, неоднозначність їх параметрів. Невизначеність характеризується множиною значень параметрів, таких як множина станів, випадків, альтернатив, елементарних подій, елементарних випадків, зона невизначеності.

Чинники невизначеності різноманітні:

- випадковий характер  науково-технічного прогресу;

- випадкові помилки при  прогнозуванні;

- динамічні зміни внутрішніх  і зовнішніх умов розвитку  економіки;

- ймовірний характер важливих  економічних параметрів (врожайність  сільськогосподарських культур, запаси корисних копалин);

- розвиток та розширення  творчої активності працездатного  населення;

Ризик виникає лише тоді, коли приймаються рішення в умовах невизначеності, а особа, яка приймає  рішення, зацікавлена в результатах  прийнятого рішення.

На сучасному етапі  розвитку аудиторської діяльності існує  недостатній ступінь розробки теоретико-методологічних підходів щодо управління та оцінювання ризиків, тому є об’єктивна необхідність подальшого дослідження зазначеної наукової проблеми.

 

2. Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Проблеми дослідження  аудиторського ризику висвітлені в  роботах вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як: АдамсА.А., АндрєєвВ.Д., АренсЕ.А., ДавидовС.Д., ЛоббекДж.К., О’РейлиВ.М., ПетренкоС.М., РобертсонДж., РудницькийВ.С., СоколовЯ.В., СуйцВ.П., ТереховА.А., ШатковськаЛ.С. та інші.

Питання оцінювання аудиторського  ризику і ризиків аудиторської діяльності досліджували такі українські та зарубіжні  вчені, як: Е.А. Аренс, Дж.К. Лоббек [1], С.М. Бичкова [3], М.Т. Білуха [2], Г.М. Давидов [4], Н.І. Дорош [5], К.П. Дудка ,С.Н. Петренко [12], О.А. Петрик [13], О.А. Юр'єва, Є.В. Мних, К.О. Редько [10]. Проте аналіз економічної літератури показує, що немає єдиного підходу щодо оцінювання аудиторського ризику, а наявні методики визначення його рівня мають низку недоліків. Така пильна увага до аудиторського ризику зумовлена підприємницьким характером аудиторської діяльності. В умовах конкуренції між аудиторськими фірмами виникає необхідність зменшення вартості аудиторських послуг та дотримання високих вимог до їх якості. Шляхом реального здешевлення аудиторських послуг є скорочення часу на проведення аудиторських процедур, використання вибіркових методів дослідження. Ці процеси обмежуються прийнятним аудиторським ризиком, який є оптимальним результатом поєднання двох протилежних тенденцій: максимізації показника якості аудиту і мінімізації часу на проведення перевірок.

 

3. Викладення основного матеріалу.

Ризик – це об’єктивно-суб’єктивна  категорія, яка відображає міру (ступінь) досягнення ймовірного результату або  відхилення від цілей з урахуванням  впливу контрольованих і неконтрольованих факторів [14, c. 147].

Аудиторській діяльності, як виду підприємницької діяльності притаманний ризик, який має багато проявів і справляє значний вплив  на результати фінансово-господарської  діяльності. Передусім це аудиторський ризик.

Відповідно до Міжнародних  стандартів аудиту, надання впевненості  та етики, аудиторський ризик – це ризик або небезпека того, що аудитор зробит неправильний висновок щодо фінансової звітності після виконання ним аудиторських процедур, обто за неправильно складеною фінансовою звітністю буде представлений удиторський висновок без застережень і навпаки [9].

Аудиторський ризик поділяють  на ризик аудиторської діяльності та ризик аудиторської перевірки, пов’язаний з висловленням невірної думки аудитором  в аудиторському висновку щодо фінансової звітності підприємства-клієнта. Аналіз літератури показав, що існують різні наукові підходи до визначення аудиторського ризику (рис. 1). 

Рис.1. Узагальнення результатів досліджень науковців  щодо визначення дефініції "аудиторський ризик" 

 

З огляду на наведене, для  більш повного пізнання аудиторського  ризику, запропонуємо наступне: об’єктами  аудиторського ризику є ймовірні суттєві помилки у фінансовій звітності та бухгалтерському, статистичному, податковому обліку; а суб’єктами є аудиторські фірми, приватні аудитори, котрі перевіряють вищевказану  звітність на достовірність і  зацікавлені у зниженні рівня  аудиторського ризику.

Має місце велика кількість  різноспрямованих поглядів на те, які  саме ризики слід включати до переліку найважливіших. Тому, автор вважає, що характеристика ризиків аудиторської діяльності потребує визначення їх класифікації, що є необхідною передумовою для оцінки ризиків й управління ними як на рівні аудиторської фірми, так і при проведенні аудиторського контролю та виконанні супутніх аудиту робіт. Дослідження доводять, що існує багато ознак класифікації ризиків. Всю різнорідність видів ризику, на нашу думку, доцільно поділити на дві категорії: перша – ризик як величина небезпеки втратити щось і друга категорія – як величина небезпеки не одержати щось.

Перша категорія – це ризик втрати існуючих об’єктів матеріального та нематеріального характеру, що належать на правах власності на момент укладання договору, а також ризик неодержання об’єктів матеріального та нематеріального виду, право власності на які на момент укладання угоди ще не існує. До другої категорії ризику, наприклад, належать так звані ризикові договори, за якими сторона, яка розраховує на одержання вигоди, ризикує тим, що понесені нею витрати можуть не окупитися. Друга категорія ризику не має відображення у бухгалтерській звітності у вигодоодержувача, як неодержані об’єкти матеріального і нематеріального виду, а відображає зниження показників ділової активності у результаті зниження (чи відсутності) приросту майна (доходу) за інтервал часу [7, с. 130].

Зазначені складові аудиторського  ризику у різних країнах називають  по-різному, проте вони мають приблизно  однакове тлумачення.

У міжнародних нормативах їх називають компонентами, у франції— елементами, у Шотландії— частинами.

Властивий ризик (внутрішній ризик — у Шотландії; загальні ризики пов'язані з підприємством  — у Франції) являє собою всі  можливі ризики, пов'язані з функціонуванням  підприємства, тобто це всі помилки, неточності, які можуть бути допущені внаслідок діяльності підприємства. Ризик виникнення таких помилок  обумовлений дією різних чинників, як зовнішніх, так і внутрішніх, часто  безпосередньо не пов'язаних з підприємством-клієнтом (це інфляція, конкуренція, безробіття та ін.). Цей ризик також можуть спричинювати різні фактори, пов'язані  з:

— ринком збуту продукції;

— загальною організацією і структурою підприємства;

— політикою управління і господарювання;

— кадровою політикою і  штатами;

— кваліфікацією працівників  і неналежним виконанням ними своїх  обов'язків.

Наприклад: несвоєчасно застраховане майно, яке знищено внаслідок  стихійного лиха; підприємство раптово  втратило основного постійного клієнта; головний бухгалтер не має необхідного  рівня освіти та ін.

Такі фактори особливо повинні враховувати аудитори України, оскільки вітчизняні підприємства перебувають  у нелегких економічних умовах функціонування, пов'язаних із загальною економічною  ситуацією у країні. Є немала вірогідність, що деякі підприємства можуть збанкрутувати  або зазнати певних збитків через  зовнішні умови, що склалися, — втрата клієнтів, постачальників, перебої  з поставками, зміни умов кредитування, оподаткування та ін. Все це і  становить властивий ризик підприємства. Аудитор при цьому не може нічого змінити, проте він повинен оцінити  ситуацію, що склалася, для того, як підкреслюють шотландські аудитори, щоб зосередити зусилля у ході перевірки на галузях, пов'язаних з  потенційними труднощами.

Властивий ризик оцінюється аудитором ще на підготовчій, початковій стадії аудиту, коли він тільки ознайомлюється з діяльністю підприємства, структурою та організацією управління, місцезнаходженням  його складових та іншими питаннями. Аудитор для цього використовує як інформацію, подану підприємством-клієнтом, так і інформацію із зовнішніх  джерел.

Оцінюючи властивий ризик, аудитор повинен звертати увагу  на ті моменти, які можуть впливати на якість бухгалтерської звітності, тобто  ризик оцінюється на рівні фінансової звітності. А це означає, що з усієї  сукупності виокремлюється коло ризиків  підприємства, не пов'язаних зі складанням бухгалтерської звітності, підтвердити  яку і повинен аудитор.

Наступною складовою аудиторського  ризику є ризик контролю.

Ризиком контролю є побоювання того, що недостовірна інформація, яка  може виникнути і бути суттєвою окремо або разом з іншою недостовірною  інформацією, не буде виявлена або своєчасно  застережена системою внутрішнього контролю. Нагадаємо, що виходячи із зарубіжного  досвіду суттєвою або матеріальною .вважають помилку, яка сама або в  сукупності з іншими спотворює фінансову  звітність на 4—5% від загального підсумку звітності, або сама по собі незначна, проте змінює фінансовий результат на протилежний — збиток на прибуток, і навпаки.

Ризик контролю у Шотландії  називають ризиком, пов'язаним з  контролем, а у Франції — ризиком, пов'язаним з характером оброблюваних операцій, а також зі створенням і функціонуванням систем, що трохи  відрізняються від міжнародних  нормативів. З наведеного визначення ризику контролю можна зробити висновок, що він складається з двох компонентів  — ризику системи бухгалтерського  обліку і ризику систем внутрішнього контролю.

Як вважають шотландські  фахівці, є ризик того, що помилкам не вдасться запобігти завчасно і  що вони будуть допущені або їх не буде виявлено після виникнення. Аудитор  мало що може зробити для того, щоб  виправити таку ситуацію у короткий термін, проте він повинен її оцінити, щоб правильно спланувати аудиторську  перевірку. Тому аудитор повинен  при визначенні ризику контролю оцінити  надійність, ефективність і дієвість систем бухгалтерського обліку і  внутрішнього контролю підприємства-клієнта.

Ризик системи бухгалтерського  обліку полягає в тому, що, можливо, будуть допущені помилки або обман  унаслідок документування господарських  операцій, неправильного відображення їх у регістрах бухгалтерського  обліку і складання фінансової звітності. Інакше кажучи, це означає, що система  обліку є неефективною, не повністю надійною. Оцінка такого ризику особливо важлива нині для аудиторів України. Тепер перед бухгалтерами України  поставлено завдання правильного ведення  бухгалтерського обліку в ситуації, що склалася, коли часто змінюється законодавство, нормативи інструкції. Це потребує великої уваги, сумлінності, чесності аудиторів, водночас збільшує обсяг облікових робіт, що, у свою чергу, зумовлює збільшення можливості допущення помилок як унаслідок  недостатнього розуміння суті, так  і арифметичних неточностей, пропусків  інформації та ін. Усе це посилює  і збільшує ризик для аудитора у системі бухгалтерського обліку підприємства-клієнта.

Для оцінки величини ризику системи бухгалтерського обліку аудитор повинен вивчити характер діяльності підприємства-клієнта, господарські операції (звичайні), які найчастіше повторюються, а також виділити незвичайні, нетрадиційні, надзвичайні операції і причини, що зумовили їх; вивчити систему бухгалтерського обліку, яка застосовується на підприємстві, і сам процес ведення обліку та складання звітності; склад і кваліфікацію працівників бухгалтерії, особливо головного бухгалтера, а також посадові інструкції і розподіл функціональних обов'язків між обліковим персоналом та інші важливі питання.