Аудит фінансової звітності

    РОЗДІЛ  І ТЕОРЕТИЧНІ І НОРМАТИВНО-ЗАКОНОДАВЧІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТУ 

       Сучасний  етап розвитку вітчизняної економіки  пов’язаний з кардинальними змінам в структурі та формах власності, а також в організації та управлінні виробництвом. Це зумовлює необхідність вдосконалення системи облікової  інформації, необхідної для прийняття  управлінських рішень.

       Реформування  бухгалтерського обліку в Україні  є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Трансформація  обліку здійснюється в рамках реалізації стратегічного курсу нашої держави  на інтеграцію до світового економічного простору, що передбачає адаптацію  законодавства України до європейського  рівня.

       Розвиток  ринкових відносин в економіці держави  об’єктивно веде до полярності інтересів  між виробниками, споживачами та державою. Наприклад, створення відкритих  акціонерних товариств призвело до зіткнення інтересів акціонерів та управлінців (менеджерів). У зв’язку  з цим виникла потреба у  незалежному контролі діяльності господарюючих  суб’єктів, який би забезпечив підтвердження  достовірності їх фінансових звітів. Цей вид діяльності отримав назву  „аудит”.

       Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств  уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності  для державних податкових органів  і власників. Іншими словами, аудит  — це надання практичної допомоги керівництву та економічним службам  підприємства, щодо ведення справ  і управління його фінансами, а також  щодо налагодження бухгалтерського  фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

       Основними завданнями аудиту є:

• перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;
• виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;
• реальність визначення фінансових результатів;
• оцінка ефективності внутрішнього контролю;
• надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо[1, с 65].

       Розрізняють такі види аудиту як: добровільний, обов'язковий, внутрішній і зовнішній.

       Добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому  порядку.

       Обов'язковий  аудит проводиться відповідно до Закону, тобто підприємство-замовник зобов'язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської  діяльності. За Законом України "Про  аудиторську діяльність" і доповненнями до нього встановлено обсяг і  порядок здійснення обов'язкового аудиту, а також визначено перелік  підприємств, що підлягають обов'язковій  аудиторській перевірці. Обов'язковий  аудит спрямований на захист інтересів  підприємств і держави від  навмисного перекручення показників бухгалтерського  балансу і фінансової звітності  суб'єктів підприємницької діяльності. Обов'язковий аудит можна назвати  регламентованим, бо його проведення обумовлене законодавчими і нормативними актами, в яких визначено категорії підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці.

    Зовнішній аудит переважно проводиться  аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності й  розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищення ефективності господарювання. Можливість використати  результати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовнішнього  аудитора з таких питань: перевірка  документації й оцінка роботи системи  обліку та контролю; перевірка відповідності  даних підприємства-замовника і  незалежного контролю.

       Внутрішній  аудит — незалежна оцінка діяльності підприємства, визначення його платоспроможності  та запобігання банкрутству. За внутрішній аудит відповідає саме підприємство або один з його відділів, тобто  контрольний орган підприємства. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований  керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські  перевірки на самому підприємстві або  в його підрозділах. Будучи на повному  утриманні підприємства, цей контрольний  орган (чи сам внутрішній аудитор) повинен  довести необхідність свого існування, для чого він покликаний сприяти  підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню його рентабельності й  зміцненню фінансового стану. Мета внутрішнього аудиту — удосконалення  організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання. Внутрішні аудитори надають своєму підприємству результати аналізу, рекомендації, поради[1, с 74].

    Якщо  предмет зовнішнього аудиту стає більш – менш зрозумілим, то внутрішнього у літературі взагалі не має. Бурцев В.В, Корінько М.Д. пишуть: «Предметом внутрішнього аудиту є експертна оцінка адекватності та ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю з метою не допущення не бажаних відхилень.

    Основними об’єктами внутрішнього аудиту є: система  внутрішнього контролю; окремі статті бухгалтерської та оперативної інформації; управлінські рішення, їх ефективність; проекти управлінських рішень; фінансові  прогнози; ретроспективний та перспективний  аналіз;  система оподаткування; внутрішньогосподарський контроль; виконавча дисципліна.

    Однак об’єкти внутрішнього аудиту стосуються переважно фінансової звітності, ревізії  та тематичних перевірок. Внутрішні  аудитори покликані також здійснювати  аналіз фінансового стану суб’єктів  підприємницької діяльності. Тут  об’єктом аудиту стає фінансовий стан підприємства на відповідну звітну дату. При цьому джерелом інформації аналізу  фінансового стану стає звітність  підприємства. Об’єктом аналізу можуть бути основні засоби, товарні запаси, власний капітал, довгострокові, поточні  зобов’язання, витрати, доходи, результати діяльності і т.д. До об’єктів внутрішньогосподарського контролю відносяться ті ж самі об’єкти, що і до внутрішнього аудиту.

    З метою успішного функціонування підприємства, підвищення рівня рентабельності, збереження та збагачення його активів  необхідний налагоджений механізм управління, найважливішим елементом якого  є повсякденний внутрішній контроль.   

    Внутрішній  контроль - це діяльність, яка здійснюється керівництвом, структурними підрозділами та працівниками Державного казначейства з метою забезпечення:

- додержання вимог законодавства при виконанні покладених на Державне казначейство функцій;

- контролю  з боку керівництва за організацією діяльності Державного казначейства, за розподілом повноважень та відповідальності між структурними підрозділами Державного казначейства при виконанні функцій, процесів, операцій;

- достовірності, повноти, об'єктивності та своєчасності надання керівництву Державного казначейства для прийняття управлінських рішень фінансової, бухгалтерської, статистичної, іншої інформації з питань казначейського обслуговування бюджетів, кошторисів розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів тощо;

- ведення фінансово-господарської діяльності згідно із вимогами законодавства;

- контролю  за управлінням інформаційними потоками (отриманням, передаванням, зберіганням інформації) та забезпеченням інформаційної безпеки [2, с.156].

    Визначення  внутрішнього контролю, які подають  різні літературні джерела можна  побачити у таблиці 1.1.

    Внутрішній  контроль − це сукупність правил і  процедур, які створюються керівництвом суб’єкта господарювання для забезпечення:

    -досягнення цілей найбільш ефективним способом;

    -відповідності діяльності законам та нормативно-правовим актам;

    -збереження майна та інформації; попередження зловживань і помилок;

    -належного бухгалтерського обліку та правильності і своєчасності складання фінансової звітності.

    Основні визначення поняття «внутрішньогосподарський контроль» і «внутрішній аудит», що аналізуються і порівнюються в  даному курсовому проекті ми подамо в таблиці 1.1 для кращого розуміння  і сприймання.

Таблиця 1.1

Визначення  поняття внутрішнього контролю та аудиту в різних літературних та наукових джерелах:

    Продовження табл.1.1

    Отже, проаналізувавши поняття «внутрішньогосподарський контроль» і «внутрішній аудит» в деяких джерелах спеціальної літератури ми побачила, що хоча в науковій літературі він трактується по різному, тобто  відсутня однозначність розуміння  його поняття, але суть його залишається  однаковою. Наприклад автори підручників  з аудиту під редакцією Бутинця Ф.Ф зазначають, що внутрішньогосподарський контроль представляє собою незалежну оцінку відповідності діяльності підприємства поставленим цілям і завданням. Петрик О.А. представляє внутрішній аудит, як не залежну діяльність в організації з перевірки й оцінювання її роботи в її інтересах, тобто це діяльність з надання не залежних та об’єктивних гарантій і консультацій, спрямованих на удосконалення господарської діяльності організації. Детально аналізувати кожне визначення не має сенсу, оскільки кожен автор, який видав підручник трактує дані терміни виходячи із власних потреб управління, що не можна вважати не правильними.

    Метою внутрішнього контролю є своєчасне  виявлення та надання інформації органам управління про відхилення в елементах фінансово-господарської діяльності на підприємстві [14, с.87].