Аналіз тваринництва України та прогноз його подальшого розвитку

     Вівчарство  поширене у степу та в Карпатах. На степових ділянках переважає вовняне, насамперед тонкорунне і напівтонкорунне вівчарство, а в Карпатах — грубововняне, смушкове і молочне вівчарство. Традиційним у високогір'ї Карпат є виробництво бринзи — сиру з овечого молока.

     Птахівництво  розвинене на всій території України, але найбільша концентрація птиці (гусей, качок, індиків, курей) поблизу великих міст, у головних зернових районах степу та лісостепу.

     На  всій території України відроджується  конярство, яке колись було важливою галуззю тваринництва. Нині поголів'я  коней становить близько 0,5 млн. голів. Коней розводять повсюдно, найбільше — у Карпатах, Закарпатті, на Поділлі та Поліссі. У спеціалізованих господарствах Луганської, Полтавської та Тернопільської областей розводять племінних коней.

     Давні традиції в Україні має бджільництво. Однак інтенсивне вирубування лісів, розорювання земель, використання дешевого штучного воску, а пізніше й застосування отрутохімікатів призвели до занепаду цієї галузі. Зараз бджільництво поширене в усіх регіонах, а найбільше — на Поліссі та в лісостепу.

     У багатьох районах України поширене кролівництво, найбільше — на Поліссі та у лісостепу.

     Зона  Полісся займає зону мішаних лісів  і прилеглі до неї райони лісостепової природної зони. В умовах рівнинної  території з достатнім або  надмірним зволоженням, із дерново-підзолистими грунтами, значними площами пасовищ та сіножатей сформувалась така спеціалізація сільського господарства: молочно-м'ясне скотарство, свинарство, льонарство, картоплярство, зернове господарство (жито, пшениця, гречка).

     Сільськогосподарська  зона Лісостеп майже повністю співпадає з однойменною природною зоною. Родючі, переважно чорноземні, грунти і достатнє зволоження сприяли спеціалізації сільськогосподарського виробництва на буряківництві, зерновому господарстві (пшениця, кукурудза), м'ясо-молочному скотарстві і свинарстві. Розвинене також садівництво.

     У зоні Степу, яка майже збігається з такою самою природною зоною, родючі чорноземні грунти і недостатнє зволоження зумовили розвиток зернового  господарства (пшениця, рис, кукурудза) і вирощування олійних культур, розвиток овочівництва, баштанництва, виноградарства, м'ясного скотарства, свинарства і вівчарства, а також птахівництва.

     Своєрідну спеціалізацію сільського господарства мають передгір'я і гірські  райони. Для Карпат — це скотарство і вівчарство, вирощування льону, картоплі і пшениці; для Закарпаття — кукурудзи, овочів, фруктів і винограду. У передгір'ях Кримських гір вирощують зернові, овочі, фрукти, а на Південному березі Криму — ефіроолійні культури, виноград, цитрусові.

     Навколо великих міст сформувалися приміські сільськогосподарські райони зі спеціалізацією на виробництві продукції, яка погано транспортується, — молока, м'яса, яєць, овочів, картоплі, фруктів.

     Сільське  господарство України потребує системного реформування.  Місією курсу реформ повинні стати якісні перетворення ключових системоутворюючих галузей сільського господарства, поетапне технологічне і технічне переоснащення, поступове досягнення аграрним бізнесом економічної незалежності від державних дотацій та субсидій. Ці реформи вписано у програму діяльності Уряду України.

     Пріоритетами реформування є:

        По-перше, ключові аграрні галузі – рослинництво (зернові, зернобобові, технічні та кормові культури), свинарство, молочне скотарство. Саме ці галузі найбільше впливають на продовольчу безпеку України, її експортний потенціал, екологічний стан навколишнього середовища, розвиток інших галузей сільськогосподарського виробництва.

        По-друге, аграрна освіта та аграрна наука, які потребують реформ, оскільки сьогодні кількість випускників, яких щорічно випускає система агроосвіти значно перевищує реальні потреби сільського господарства, а програми навчання зовсім не орієнтовані на освоєння майбутніми фахівцями новітніх технологій. Аграрна наука втратила  зв’язок з реальними практичними потребами сільського господарства та стала захисником неефективних шляхів господарювання.

        Третім основним напрямом реформування має стати державне управління сільським господарством, оскільки нині потрібно створити  систему партнерських взаємовигідних, взаємовідповідальних стосунків держави та агарного бізнесу. В Україні відсутня система стабільних, прозорих, зрозумілих правил здійснення державного управління.

        Під кожну реформу повинні бути визначені чіткі механізми, інструменти, заходи та фінансові розрахунки. Впровадивши їх, ми отримаємо якісно нове, високопродуктивне та конкурентоспроможне сільське господарство.

РОЗДІЛ 2. Аналіз показників тваринництва

     Для того, щоб побачити реальний стан тваринництва в Україні необхідно проаналізувати його чисельні показники за останні роки та визначити характерні тенденції до змін.

     За  попередніми даними Державного комітету статистики України в 2009 р. обсяг  виробництва продукції тваринництва в порівнянні з 2008 р. збільшився на 4%, в т.ч. у господарствах населення  – на 0,5%, а в сільськогосподарських підприємствах – на 7,44%. У структурі реалізації худоби та птиці на забій сільськогосподарськими підприємствами частка птиці всіх видів становила 66% (у 2008 р. – 62%), великої рогатої худоби – 14% (17%), свиней – 20% (21%).

     Обсяг вирощування худоби та птиці в аграрних підприємствах у 2009 р. перевищив аналогічний показник 2008 р. на 10%, в т.ч. свиней – на 13%, птиці – на 11%, а великої рогатої худоби – зменшився на 4%. У той же час відношення обсягу вирощування худоби та птиці до реалізації тварин на забій в аграрних підприємствах склало 108% (у попередньому році – 103%).

     У 2009 р. через збільшення поголів'я  корів на 7% зросло виробництво молока.  Надій молока на середнє поголів'я корів склав 3926 кг і в порівнянні з 2008 р. зріс на 12%.

     Таблиця 1. Виробництво продукції тваринництва за січень-грудень 2008-2009 рр.

 

Таблиця 2. Чисельність худоби та птиці на 1 січня 2010 р.

     На  початок 2010 р. населення утримує 66,9% загальної чисельності великої  рогатої худоби (станом на 1 січня 2009 р. – 66,1%), в т.ч. корів – 78,1% (78,1%), свиней – 53,7% (58,2%), овець та кіз – 82,6% (82,6%), птиці всіх видів – 47,7% ( 50,5%).

     Станом  на 1 січня 2010 р. в аграрних підприємствах (крім малих), що займалися тваринництвом, було в наявності кормів усіх видів 32556,2 тис. ц кормових одиниць, що на 12,1% менше, ніж на 1 січня 2009 р., в т. ч. концентрованих кормів – 13344,9 тис. ц к.од. (на 20,6% менше). У розрахунку на одну умовну голову великої худоби припадало по 7,7 ц к.од.кормів усіх видів, у т.ч. концентрованих – по 3,1 ц к.од. (на 1 січня 2009 р. – відповідно 9,5 ц та 4,3 ц к.од.).

     Таблиця 3. Поголів’я худоби та птиці

     (на  кінець року, тис.голів)

 

     Щоб наочніше побачити динаміку зміни поголів’я худоби та птиці доцільно побудувати графік. 

       Поголів’я худоби та птиці  в 2003-2010 рр

     

     Поголів’я худоби та птиці напряму впливає на обсяги виробництва продукції тваринництва. Можна прослідкувати динаміку змін у виробництві основних видів продукції тваринництва побудувавши графік на основі статистичних даних за останні роки.  

Таблиця 4. Виробництво основних видів продукції тваринництва за 1990-2010рр (тис.т)

 
 

     Виробництво м'яса усіх видів за 2003-2010рр (тис. т)

     

     По  даному виду продукції тваринництва помітним є незначний спад в 2004-2005 роках, але загалом можна відмітити стабільність, відсутні різкі спади чи підйоми. В порівнянні з 2003 роком, обсяг виробництва збільшився на 19,38% (з 1724,7 тонн до 2059,0 тонн). 
 
 
 
 

     Виробництво молока всіх видів (тис. т)

    

     З даного графіка очевидним є повільний спад у виробництві молока, що напряму пов’язано зі значним зменшенням кількості великої рогатої худоби, в тому числі корів. В 2010 році обсяг даного виробництва скоротився на 21,45% в порівнянні з 2003 роком. 

     Виробництво яєць від птиці всіх видів, млн. шт.

     

     На  даному графіку можна побачити позитивну  тенденцію. Якщо у 2003 році виробництво  по даному продукту тваринництва склало 11477,1 млн. шт., то у 2010 році ця цифра дорівнювала 17052,3 млн. шт., що означає приріст  у 48,57%. В останні кілька років відмічається стабільне й впевнене зростання, що є позитивним для всієї галузі в цілому.   

     Виробництво вовни всіх видів (т)

     

     Після незначного спаду в 2004-2005 роках спостерігається достатньо значний приріст в порівнянні з 2003 роком – 25% (з 3353 до 4192 тонн). 

     Обсяги  державної фінансової підтримки  на розвиток сільського господарства обсяги виробництва сільськогосподарської  продукції

     

     На  даному графіку можна побачити, що обсяги виробництва продукції тваринництва залишаються на одному і тому ж рівні на протязі останніх років, що все ж свідчить, що галузь залишається досить стабільною. За 4 роки збільшилися обсяги державної підтримки на розвиток сільського господарства, а також регулювання спеціальних режимів оподаткування ПДВ, що має позитивний характер. 

     Рівень  рентабельності сільськогосподарської  продукції

     За  статистичними даними, у 2007 році 28% сільськогосподарських підприємств закінчили господарський рік зі збитками в сумі 2,2 млрд. грн., прибуткові підприємства одержали прибуток у сумі 9,1 млрд. гривень. Відповідно, у 2008 році 17,9 відс. сільськогосподарських підприємств отримали збитки в сумі 2,1 млрд. гривень.