Аналіз світового ринку нафтопродуктів

  Для сучасного світового ринку нафтопродуктів притаманні неоднакові тенденції розвитку основних його параметрів [9] :

1) видобуток нафти зростає  уповільнюючись, споживання нафти  і нафтопродуктів – прискорюючись; 

2) для світових нафтових  цін притаманний "стрибкоподібний"  характер зростання: це означає,  що черговому стрибку цін передувала  якась «шокова» подія у світі, незалежно від існуючого на той момент часу співвідношення попиту і пропозиції нафти;

3) на планеті відбувається  так зване "проїдання" нафтових  ресурсів: починаючи з 1989 року (за  винятком 2002 року) обсяги щорічного  споживання нафти перевищують  щорічний приріст її розвіданих  запасів.

  Не(а)синхронність динаміки  основних параметрів ринку створює  загрози стабільності функціонування  світового ринку нафтопродуктів  в майбутньому.

Лесиком Валерієм Михайловичем було встановлено основний тренд  світової ціни на нафту марки Brent і наступною дією таких регресорів [11]:

  Х₁ – обсяги світового споживання нафти і нафтопродуктів у млн. т;

  X₂ – запаси нафти і нафтопродуктів у Сполучених Штатах Америки, тис. барелів;

  X₃ – резерви виробничих потужностей з видобутку нафти країн - ОПЕК, млн. барелів/добу;

  Х₄  – незадіяні(вільні)  потужності нафтопереробки у світі, %;

  Х₅ – розвідані запаси нафти у світі, млрд. барелів;

  Х₆ – ціна на природний газ у країнах ЄС, дол./млн. Btu;

  Х₇ – обсяги споживання первинної енергії, млн. toe;

 Регресійна модель  динаміки ціни на нафту Brent має вигляд:

Y = -81, 3- 0,023*X1+0,019X*2- 1,407*X3+2,013*X4-0,071*X5+0,589*X6+0,029*X7;

  Проаналізувавши дані коефіцієнти, можна зробити припущення про відповідність їх дійсності. Отже, параметри моделі вважаємо істотними з імовірністю 0,95. Коефіцієнт детермінації відповідно становить 0,95. Це показує, що 7 чинників комплексно на 95% пояснюють зміну в ціні на нафту.

  Основні зміни, що мають прояв на глобальному ринку нафтопродуктів можна охарактеризувати наступною тенденцією до зміни основних його параметрів. По-перше, це - видобуток нафти, споживання нафти і нафтопродуктів, їхніх товарних запасів, та звичайно ж ціни. Зміни цих параметрів дають змогу зробити висновки про зростаючий попит і тенденційне нарощування обсягів споживання та видобутку нафти і в той же час збільшення ціни на неї. З 1975 по 2005 рр. споживання нафти у світі зросло в 1,4, видобуток нафти – в 1,7 рази, середньорічна вартість нафти марки Brent збільшилася в 4,7 рази. Важливу роль у здійсненні формування  світового попиту на нафту займають країни ОЕСР, на які припадає близько 60% світового споживання нафти. Головною ознакою та перспективою для світового ринку є зростання  стратегічних запасів нафти серед найбільших країн-імпортерів для того, щоб пом’якшити вплив ринкової кон’юнктури на стабілізацію економіки. Так, в Сполучених Штатах Америки середньорічний приріст запасів нафти у сховищах з 1986 по 1997 рр. становив 53,9 млн. барелів, з 1998 по 2005 рр. – 140,1 млн. барелів, тобто збільшився приблизно у 2,5 рази. [10]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕНДЕНЦІЙ НА РИНКУ НАФТИ ТА НАФТОПРОДУКТІВ У СВІТІ

   Останнім часом можна спостерігати, що видобуток нафти та її споживання за динамікою різняться, а саме темпи зростання видобутку нафти сповільнюються, а темпи зростання споживання нафти навпаки

прискорюються. Свідченням цього є наступні рисунки:

Граф.2.1. Динаміка споживання нафтопродуктів у світі з 1971 по 2009рік[12]

Граф.2.2.Динаміка видобутку нафти 1960 -2005 рік (млн. барелів в ден)[12]

  Якщо такі динаміки будуть збережені  у майбутньому, то це неодмінно призведе до нестабільної та можливо кризисної ситуації на нафтовому ринку і до раптового стрибка цін. В оцінках прогнозистів стану ринку нафтопродуктів все частіше наголос з дефіциту нафти переміщується на очікувану недостачу продуктів її переробки, так як в країнах з найбільшим обсягом споживання нафтопродуктів рівень залучення потужностей нафтопереробних заводі, можна сказати, на максимальній позначці (наприклад,  у США – 95, в Канаді – 97, у Мексиці – 98%).[13]

   Дане становище на ринку нафти з його різкими змінами цін тривожить світ незабезпеченням енергетичної безпеки та значним економічним спадом. Вирішенням цього питання може бути зміна, тобто модифікація сучасної системи ціноутворення, а також фокусування на принципово нових важелях на рівні попиту, які б змогли відновити збалансованість і стабільність нафтового ринку і, встановивши ціни на прийнятному для споживачів рівні, а також потрібно більш широке намагатися запроваджувати енергозберігаючі технології та використовувати альтернативні джерела енергії.

  Проаналізувавши дані, наведені в таблиці 2.1. можна також зробити наступні висновки:

• у 2010 році відбувається підвищення цін на усі нафтопродукти порівняно з 2009 роком;
• ціни у 2010 все ж таки нижчі, ніж ціни у кризовому 2008 році;
• найдорожчі ціни на бензин(gasoline) спостерігаються у локомотива Європи – Німеччини, в США- на противагу найнижчі;
• ціни на автомобільний дизель найвищі в Італії, а найнижчі у США та Канаді;
• найвищі ціни на паливо для промисловості в Японії, що є дивним, а найнижчі знову ж таки у США.

  Таким чином можна  зробити висновок, що європейські  держави є більш залежними  від нафтопродуктів порівняно із країнами Північної Америки та Японії.

Таблиця 2.1

Щорічні ціни кінцевого споживача  на нафтопродукти у доларах з 1999 по 2010 роки

  Відновлення попиту  на нафту і його ріст, що  спостерігався у 2010 році, у 2011 не збільшує свої темпи, тобто  приріст попиту прямує до нуля. Це можна наочно побачити з  графіку 2.3

Граф.2.3. Світовий попит на нафтопродукти( зміна у %) 2009-2011 роки

  Експерти МЕА зазначають, що в 2012 р. істотно зросте споживання нафти і нафтопродуктів в країнах, що розвиваються, у той час як в країнах ОЕСР попит на нафту і похідні енергоносії може трохи знизитися. При цьому пік зростання споживання нафти припаде на останні три місяці 2012 р. Якщо в IV кварталі 2011 р. зростання споживання нафти було близьке до нульового значення, то в IV кварталі 2012 р. воно становитиме близько 1,2 млн бар./день, прогнозують експерти МЕА. Отже, бачимо що тенденційні зрушення у бік зростання споживання нафти після світової кризи досить помітні. [14]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. СТАН УКРАЇНСЬКОГО  РИНКУ НАФТОПРОДУКТІВ ТА ЦІН  НА НЬОМУ В СВІТОВОМУ КОНТЕКСТІ

  Питання  забезпечення вітчизняної економіки нафтопродуктами, враховуючи недостатні для внутрішнього ринку обсяги видобутку нафти, є досить  актуальною для політики в сфері економіки. Кожного року Україна споживає близько 16 млн. т нафтопродуктів [15], серед яких моторне пальне, мазут, мастила. З них, як вже було згадано вище, за рахунок власного видобутку та перегонки нафти покривається 15-20%, інша частка надходить з-за кордону у вигляді імпорту готових нафтопродуктів і нафти для переробки на українських. Все це робить нас залежними від кон’юнктури світового ринку нафтопродуктів, а саме, російського ринку. В таблиці 3.1. показано структуру використання енергетичних ресурсів за останній місяць на території України

Таблиця 3.1.

Використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти

  В Україні є потужний нафтопереробний комплекс, де здійснюється виробництво понад 100 назв товарних нафтопродуктів , зокрема автомобільних  бензинів різних марок, дизельного пального, мазуту, нафтобітумів, скраплений газу, олив, бензолу, толуолу, парафіну тощо). Основними китами цього комплексу є шість нафтопереробних заводів: Кременчуцький, Одеський, Шебелинський, Лисичанський, Дрогобицький і Надвірнянський; власність на три з них належить російським компаніям. Потужність нафтопереробки українськими нафтопереробними заводами становить 51,1 млн. т щороку[16]. Такі потужності дають змогу цілком задовольнити потреби вітчизняного ринку в паливно-мастильних матеріалах, хоча завантаженість виробничих потужностей нафтопереробних заводів постійно йде до низу, сягаючи критичного рівня (в середньому 26,6%), що негативно впливає на наш ринок нафтопродуктів, що є досить помітно саме на ринку пального.

  Рівень загруженості нафтопереробних заводів залежить в значній мірі від імпорту нафтової сировини, головним експортером якої є Росія. Падіння поставок сирої нафти на вітчизняні нафтопереробні заводи і зменшення обсягів нафтопереробки можна пояснити наступними причинами, серед яких[17]:

   1) сьогодніша система оподаткування в Російській Федерації, яка через введення значно вищої ставки експортного мита на вивезення сирої нафти в порівнянні з світлими нафтопродуктами, стимулює внутрішню нафтопереробку і через це експорт нафтопродуктів є вигіднішим, ніж сира нафта;

  2) українські нафтопереробні заводи не можуть витримати конкуренції з імпортерами нафтопродуктів (Росія, Литва, Білорусь) через вищі закупівельні ціни на сировину і дуже низьку глибину переробки нафти, що значно впливає на якість кінцевого продукту і відповідно його цінові показники. Глибина переробки нафти на українських нафтопереробних заводах коливається у середньому в межаї 52%, що значно нижче середніх показників по Росії (74%) та у світі (81-93%) [18].

 У березні минулого року між Кабінетом Міністрів України та вітчизняними виробниками нафтопродуктів був заключений Меморандум, в якому були задекларовані основні тенденції в бік зростання обсягів переробки нафтової сировини та виробництва світлих нафтопродуктів ( див. Таблицю 3.2)

Таблиця 3.2

Прогнозований баланс світлих нафтопродуктів на внутрішньому ринку в Україні в 2010-2013 роках (млн. тонн)

 

  Протягом перших місяців зими 2012 року можна помітити  різке підвищення ціни на бензин та дизельне паливо. З чим же це може бути повязано? Я припускаю із субє’ктивної точки зору, що збільшення цін на нафтопродукти є результатом взаємодії кількох факторів. З однієї сторони, ціна нафти на світових ринках на початку року зросли на 15%, перевищивши рівень в $ 120 за барель[19]. З іншої - весною завжди зростає попит на бензин і дизпаливо, а Україна традиційно не створила, незважаючи на те що постійно і зобов’язується , стратегічний запас нафтопродуктів і міжсезонних запасів.

  Безліч сільськогосподарських  підприємств знають, що потрібно готуватися до посівної раніше, але змушені чекати до останнього, так як використовують позичкові кошти. Як наслідок попит з їхньої сторони помітний тільки наприкінці лютого і початку березня і продовжується приблизно до середини квітня. Отже, зростаючий попит тисне на ціни в бік підвищення.

  Наступний фактор, що робить негативний вплив на ціну палива в Україні, є те, що близько 50% всіх імпортних нафтопродуктів приходить до нас із Білорусі. Починаючи з 1 березня ця країна підвищила акцизи, а також експортні мита. А точніше експортні мита на нафту зросли на 17,5 доларів за тонну, тобто до 411,2 доларів.

  Єдиною ставкою експортного мита на нафтопродукти, яка минулого року була уніфікована в межах 66% від мита на нафту, з 1 березня цього року становить 271,4 доларів за тонну проти 259,8 доларів у другому місяці. До того ж, до ажіотажу призвела новина стосовно зупинки в лютому Лисичанського нафтопереробного заводу.

  Враховуючи те що, що продовжують бездіяльність Одеський, Дрогобицький нафтопереробні заводи та решта підприємств, єдиним діючим заводом можна вважати Кременчуцький. Поряд з тим власні переробні підприємства мають значну стабілізуючу роль і теоретично мали б допомогти зменшити значні зміни в ціні, а саме в пікові періоди.

  Не є дивним той факт, що комісія Експертно-аналітичної групи з питань ринку нафтопродуктів при Кабінеті Міністрів нещодавно внесла зміни до рівня рекомендованого порогу цін, підвищивши його на 10%.[20] Таким чином був даний знак в сторону ринку, що ціни зростатимуть, і те, що краще робити це плавно. Сам факт його наявності порогу вберігає ринок від надмірних спекуляцій.

  До речі, Україна минулого року посідала друге місце в Європі за темпами подорожчання світлих нафтопродуктів, поступаючись першим місцем лише Білорусі, де спостерігалася значна інфляція. Можемо зробити висновки, що в зростанні цін є спекулятивна складова. Щойно у світі розпочинається подорожчання цін на нафту, ціни на наших АЗС зразу ж підіймаються вгору. Проте, при падінні вартості сировини, ціна бензину на АЗС реагує завжди із запізненням,приблизно на місяць а то й більше.

  На вітчизняну  специфіку ринку має вплив і те, що цей бізнес частково монополізується декількома значними гравцями і їм краще домовлятися між собою про згуртовані і виважені дії. У ці процеси,якщо це можна назвати, втручається Антимонопольний комітет, проте такі втручання носять несистематичний характер, тому й не є ефективними. Як належне сприймається домовленості операторів про зростання цін, після чого ніби третім гравцем постає уряд, той же АМКУ, і вони на певний час знижуються, хоча й не до минулого рівня. Як наслідок оператор все ж таки залишається на коні.

  Проте, роль держави у даних процесах має бути більш жорсткішою та конструктивнішою, хоча коли значна частина нафтопродуктів завозиться з коліс, а ціни ростуть, ніякі адміністративні методи боротьби не діятимуть. Я вважаю, що потрібно створювати стратегічний запас нафтопродуктів. Той факт не дозволить операторам іти на ризик і відповідно утримуватиме їх від необґрунтованого підвищення цін на товар. Наступним моментом є власна нафтопереробка.

  Через зупинення Лисичанського нафтопереробного заводу в Україні залишився працюючим, лише завод у Кременчуці. Хоча він працює на дешевому горючому "Укрнафти", з якою як відомо у нього є спільні акціонери. Решті же нафтопереробних заводів просто невигідно працювати при даних цінах на нафту, так як їх рівень переробки не стоїть у відповідності з сучасними вимогами.