Аналіз структури оборотних фондів підприємства

Київський Гуманітарний Інститут

    
 
 
 
 

Контрольна  робота

З курсу: Економічний Аналіз

Варіант № 1 
 
 

Виконав студент III курсу

Спец. «маркетинг»

Заочної форми навчання

Моїсєєв Дмитро Олександрович

№ з/к 18251

Перевірив:

Доц. Карпінський І.Ф. 
 
 

2010

Теоретичне питання  №11.

Аналіз  структури оборотних  фондів підприємства.

    Оборотні  фонди (у нашій практиці - обігові  кошти) відносяться до мобільних  активів підприємства, які є грошовими  коштами або можуть бути перетворені  в них протягом виробничого процесу. За економічним змістом (сфер обороту) мобільні фонди поділяються на оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

    До  оборотних виробничих фондів відносяться  предмети праці, які цілком споживаються протягом одного виробничого циклу  і повністю переносять свою вартість на собівартість готової продукції. Це виробничі запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів, паливо, енергія, тара, запасні частини, незавершене виробництво  і витрати майбутніх періодів.

      Залежно від ролі, яку відіграють  виробничі запаси, у процесі виробництва  вони поділяються на такі групи:  сировина та основні матеріали,  допоміжні матеріали, покупні  напівфабрикати, відходи (поворотні), паливо, тара і тарні матеріали,  запасні частини, малоцінні і  швидкозношувані предмети.

    Сировина  та основні матеріали - це предмети праці, з яких виготовляють продукт (вони складають матеріальну основу продукту). При цьому сировиною  називають продукцію сільського господарства і добувної промисловості (зерно, бавовна, молоко і т. п.), а  матеріалами - продукти обробної промисловості (цукор, тканини і т. п.).

    Допоміжними називають матеріали, які використовують для впливу на сировину та матеріали  для додання продукту певних споживчих  властивостей або для догляду  за знаряддями праці та полегшення процесу виробництва (цибуля, перець та інші спеції в ковбасному виробництві, мастильні матеріали і т. п.).

    Всі ці положення дозволяють більш глибоко  вивчити склад і структуру  оборотних засобів (фондів) і визначити  шляхи їх оптимізації.

    Грошові кошти, призначені для утворення  запасів готової продукції, а  також чеки і векселі до отримання, заборгованість акціонерів, різна дебіторська  заборгованість, кошти на розрахункових  рахунках у банках та касах (тимчасово  вільні грошові кошти) є фонди  обігу.

    Основними факторами, що визначають величину оборотних  коштів, зайнятих у виробництві (оборотні виробничі фонди), є тривалість виробничого  циклу виготовлення продукції, рівень організації праці та розвитку техніки  і досконалість технології. У свою чергу сума засобів обігу залежить в основному від умов реалізації продукції, рівня організації системи  постачання і збуту продукції.

   Сукупність  грошових коштів, авансованих в мобільні (які перебувають у постійному русі) фонди, утворює оборотні кошти  підприємства.

    З наведених положень можна зробити  висновок, що оборотні кошти використовуються для:

• придбання  сировини, комплектуючих виробів  і всіх інших компонентів, необхідних для організації виробництва;

• оплати ресурсів, які споживаються в процесі  виробництва у вигляді електроенергії, палива і т. п.;

• виплати  заробітної плати на момент створення  підприємства;

• оплати обов'язкових податків і платежів.

    Оборотні  кошти в грошовій формі накопичуються  на розрахунковому рахунку підприємства у вигляді грошової готівки. Ці суми повинні бути достатніми для оперативного використання на зазначені цілі. У  цьому й полягає завдання з  ефективного управління фінансами  господарюючих суб'єктів. На практиці необхідно балансувати і не можна  допускати брак обігових коштів та їх надлишків.

    При характеристиці оборотного капіталу і  оборотних коштів є різниця в  їх тлумаченні. Оборотний капітал (сировина, матеріали, робоча сила) - це вартість, яка повністю включається в ціну виробництва товару.

    Оборотні  засоби - це сума, необхідна і достатня для нормальної організації виробництва. Їх величина для оперативного використання з метою забезпечення нормальних виробничих умов розраховується на основі визначеної методики (обґрунтування  нормативу оборотних коштів підприємства).

    Оборотні  засоби підрозділяються за методом  планування на нормовані і ненормовані  і за джерелами формування - на власні і позикові.

    Власні  оборотні кошти постійно знаходяться  в розпорядженні підприємства і  формуються за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін..) або прирівняних  до них стійких пасивів у вигляді  коштів, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільних і т. п.

    Позикові  кошти представлені кредитами банків, кредиторською заборгованістю та іншими пасивами.

    За  ролі в утворенні прибутку оборотні кошти є ключовим елементом активів  виробництва прибутку. До них відносяться  засоби виробництва, вкладені в: виробничі  запаси; малоцінні та швидкозношувані  предмети виробничого процесу; незавершене  виробництво; готову, але нереалізовану  продукцію, а також аванси, видані постачальникам (передоплата).

    Активи  виробництва прибули є кошти, направлені в матеріальне та фінансове  забезпечення виробничого процесу, підсумком якого є прибуток підприємства.

    Ключове значення активів виробництва прибутку полягає в тому, що це - та частина  оборотних коштів (фондів), яка «робить  гроші».

    Перша частина оборотних фондів поза активів  виробництва прибули являє собою  кошти, які відвернуто, «лежать», «подорожують» і т. д., але в даний момент не працюють. За даними платоспроможних підприємств за 5 років (1999-2006 рр..) На 1 грн. активів виробництва прибули припадало приблизно 37% (копійок) інших оборотних коштів. У них основним призначенням оборотних коштів (фондів) було і є обслуговування (утримання) активів виробництва прибутку. На це спрямовується три чверті їхнього обсягу.

    За  неплатоспроможним підприємствам  на 1 грн. активів виробництва прибули  доводиться 3 грн. засобів, що перебувають  поза виробничого процесу. Для них  функція оборотних фондів підтримувати активи виробництва прибули стає побічною (лише на 25 '%), і друга особливість  неплатоспроможних підприємств  полягає в тому, що для них характерне нестримне зростання оборотних  коштів щодо маси активів виробництва  прибутку.

    Власний капітал платоспроможних підприємств  майже повністю покривав активи виробництва  прибутку. Однак вони поступово втрачають  свій капітал і покриття має тенденцію  до зменшення.

    Неплатоспроможні  підприємства втратили здатність покриття власним капіталом активів виробництва  прибутку (здатні лише на 10-25%). Основною причиною іммобілізації власних  коштів є переведення оборотних  фондів в основні. Вони багато будують, у тому числі за рахунок обігових фондів, і активно користуються засобами банків. Обслуговуючи неплатоспроможні підприємства, банки працюють у зоні підвищеного ризику і також стикаються з неплатежами, у тому числі з  безповоротними. Основним джерелом формування оборотних коштів неплатоспроможних  підприємств є ресурси інших  підприємств. Причому вони поглинають в 3 рази більше коштів, ніж їм необхідно  для покриття власних активів  виробництва прибутку. Вони здійснюють транзит ресурсів до іншого користувача.

    При такому положенні справ головною функцією обігових коштів стає не виробництво  прибутку, а утримання дебіторів  або тих, кому без передоплати  підприємство відвантажує продукцію  або надає послуги. Частина чужих  коштів осідає на валютних рахунках підприємств  і спрямовується на утримання  активів виробництва прибутку. Аналіз свідчить, що кілька десятків підприємств  країни вплинули на розвиток неплатоспроможності  так, що вона стала розповсюдженою нормою економічної поведінки. За внутрішніми  мотивами неплатоспроможність є  наслідком інтересу керівників (менеджерів) підприємств у побічних вигодах, крім результатів виробництва.

    Вище  надано аналіз не тільки суті, але і  складу оборотних коштів. Співвідношення між окремими елементами оборотних  коштів (у відсотках) або складовими частинами характеризує їх структуру. Так, підприємства розраховують частку оборотних виробничих фондів в сукупній величині оборотних коштів, питома вага сировини і основних матеріалів, частку активів виробництва прибутку та ін..

    Економіка оборотних коштів (матеріальних ресурсів) впливає на поліпшення всіх основних показників діяльності підприємства: збільшення обсягів випуску продукції, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції (на частку матеріальних витрат припадає більше 70% всіх витрат виробництва в галузях з випуску  товарів) і т. п. 
 
 
 
 
 
 

    Показники оцінки оборотних  коштів та визначення потреби підприємства в оборотному капіталі.

    У процесі використання здійснюваних інвестицій в основні засоби (основний капітал) підприємство відчуває потребу  у фінансових коштах для закупівлі  сировини, матеріалів, палива, формування запасів, виплати заробітної плати  і т. д. Всі ці кошти і являють  собою оборотний капітал. Характеризуючи його сутність, необхідно відзначити, що оборотний капітал не тільки переносить свою вартість на продукцію протягом операційного циклу (від моменту  закупівлі сировини, матеріалів та інших видів ресурсів до моменту  надходження грошей від реалізації продукції), але й містить грошові  кошти і ті активи, які при нормальному  функціонуванні підприємства, будуть перетворені протягом року від дати балансового звіту в грошові  кошти.

    Операційний цикл на підприємстві складається з  наступних етапів:

    • придбання сировини, матеріалів та інших аналогічних цінностей  і оплата рахунків постачальників;

    • обробка сировини і матеріалів з  метою одержання товарної продукції  і оплата праці працівників за рахунок наявних грошових коштів;

    • реалізація готової продукції та подання платіжних документів покупцям;

    • надходження грошових коштів від  покупців за реалізовану продукцію.

    Скорочення  часу по всіх етапах цього циклу  має величезне значення в справі ефективного управління оборотним  капіталом. При можливості здійснювати  оплату товарів (продукції) після їх реалізації потреба в обігових коштах може бути значно менше. Це положення  відноситься і до господарюючих суб'єктів торгівлі та інших.

    Оборотний капітал, як це зазначено в активі бухгалтерського балансу, містить  у собі матеріально-виробничі запаси, виробничі запаси, незавершене виробництво  та готову продукцію, витрати майбутніх  періодів, дебіторську заборгованість (рахунки, пред'явлені до оплати), грошові кошти (в касі, на розрахункових рахунках у банках, інші рахунки).

    На  кожному підприємстві визначають загальну величину оборотного капіталу та його структуру по зазначених складових (частка окремих видів оборотних  коштів у їх сукупної величиною на квартальні дати, в середньому за рік).

    Найважливішою функцією оборотних коштів є використання їх як активи виробництва прибутку. Сама назва цих коштів (капіталу) свідчить про значення їх оборотності (обігу). З цією метою величину оборотних  засобів оцінюють за числом їх оборотів за певний період і вимірюють по кількості днів, коли їхні запаси дозволять  забезпечити функціонування підприємства. Так, для цілей аналізу, планування і організації контролю за станом запасів сировини, матеріалів, готової  продукції тощо обчислюють величину запасів в днях за такою формулою:

       

,

    де  Т_дн - величина запасів у днях;

    М_і - запаси не необхідного (i) виду ресурсів у натуральних одиницях виміру;

    О_і - середньоденна витрата необхідного (i) матеріалу в тих же одиницях;

    Ці  ж розрахунки можна виконати і  в вартісної оцінки запасів і  середньоденної витрати в однакових (закупівельних) цінах.

    На  кожному підприємстві обчислюють середній розмір запасів за середньоарифметичної, при наявності даних на дві дати і средньохронологічною при наявності даних на три дати і більше. Для оцінки стану управління запасами обчислюють їх оборотність в днях і разах за наступними формулами: