Аналіз соціальних програм по соціальному захисту населення

 
 
 
 
 

     КУРСОВА РОБОТА 

     з дисципліни «Організація діяльності територіальних центрів і органів соціального захисту населення». 
 

     Тема: Аналіз соціальних програм по соціальному захисту населення 

 

      Зміст 

Вступ

Розділ  І. Сутність та методологічні основи програмного регулювання соціальної сфери

1.1 Програмування  як інструмент реалізації соціальної  політики

1.2 Сутність  категорії «державна соціальна  програма»

1.3 Методологія  розробки державних соціальних  програм

1.4 Класифікація  соціальних програм

Розділ  ІІ. Аналіз та оцінка соціальних програм які впроваджуються органами соціального захисту населення

2.1 Загальні  підходи до оцінки ефективності  соціальних програм

2.2 Характеристика  міських цільових програм які  реалізуються в місті Одесі  (за перше півріччя 2006 року)

2.3 Порівняльний  аналіз міських цільових програм  міста Одеси та міста Луганська 

Висновки

Література

Додатки 

 

      Вступ 

     Практично всі сучасні розвинені країни світу основними завданнями внутрішньої  політики вважають вирішення соціальних проблем та підвищення добробуту населення. Особливої уваги в умовах нашої країни потребує вирішення проблем, пов’язаних з підвищенням загального життєвого рівня, подолання бідності, забезпеченням соціальних гарантій, покращанням здоров’я населення та якості життя.

     Умови трансформаційного періоду розвитку України, перехід від колишньої системи, вимагають розробки нових підходів до визначення ролі і місця держави у регулюванні соціально-економічного розвитку, пошук ефективних шляхів і інструментів реалізації соціальної функції держави.

     Потребою  сьогодення є створення нової  системи соціального захисту  населення, і держава у цьому  процесі має відігравати провідну роль. Дієвим інструментом реалізації соціальної функції держави є соціальні програми.

     Україна на шляху до побудови соціально орієнтованої ринкової економіки має розробити свою теоретико-методологічну базу розробки, аналізу та оцінки державних соціальних програм, яка б враховувала специфічні умови соціально-економічного розвитку країни, відповідала меті забезпечення соціальної справедливості та економічного зростання, базувалась на кращих світових досягненнях у цій сфері.

     Таким чином, головною метою даної курсової роботи є комплексний аналіз теоретичних питань соціального програмування, а також аналіз соціальних програм, які впроваджуються органами соціального захисту населення.

     Даною роботою передбачено виконання  наступних завдань:

• визначити сутність категорій «соціальна програма»;
• провести аналіз методології розробки соціальних програм;
• визначити класифікацію державних соціальних програм;
• провести аналіз загальних підходів оцінки ефективності соціальних програм;
• охарактеризувати цільові програми які реалізуються у місті Одесі;
• зробити порівняльний аналіз міських цільових програм, які впроваджуються у місті Одесі та у місті Луганську.

     Об’єктом дослідження виступають – державні соціальні програми, які реалізуються органами соціального захисту населення.

     Предмет дослідження: оцінка та порівняльний аналіз державних соціальних програм, які реалізуються органами соціального захисту населення в місті Одесі та місті Луганську.

     Гіпотеза заснована на припущенні про те, що за наявності у держави відповідного інструмента реалізації та оцінки виконання соціальної функції і оптимальному розвитку системи соціального програмування, створюється комплекс необхідних ресурсних умов, який забезпечує підвищення загального життєвого рівня населення, подолання бідності, забезпечення конституційних соціальних гарантій, а також покращання якості життя населення.

     В роботі буде використовуватися наступне визначення поняття «державна соціальна програма»:

     «Державна соціальна програма являє собою систему  взаємопов’язаних дій  або заходів, що спрямовані на покращення рівня  або якості життя  певних контингентів населення, ініціюється  державою і базується  на перерозподілі коштів у системі державних фінансів». 

 

      Розділ І. Сутність та методологічні  основи програмного  регулювання соціальної сфери 

     1.1 Програмування як  інструмент реалізації  соціальної політики 

     Соціальна політика держави у своїй основі має певний план дій, послідовність тих чи інших заходів. І, таким чином, має існувати інструмент їх реалізації. Таким інструментом може стати програмування економічного і соціального розвитку. Державне економічне програмування також розглядається як форма державного регулювання економіки. «Державне регулювання економіки – це втручання державних органів влади за допомогою різних методів і інструментів у розвиток основних економічних процесів з метою забезпечення позитивних соціально-економічних результатів» [2, 15]. Його завдання полягає у комплексному використанні всіх елементів соціальної та економічної політики держави для досягнення поставленої мети. Програмування передбачає не тільки формулювання цілей, але й визначення матеріальних, фінансових засобів їх реалізації. Об’єктами таких програм можуть бути галузі, регіони, соціальна сфера, наукові дослідження. Зрозуміло, що коли об’єктом програми є соціальна сфера, то мова йде про соціальні програми.

     Програмування як інструмент державного регулювання  відрізняється від планування меншою жорсткістю, переважно рекомендаційним, а не обов’язковим характером. Якщо плани передбачають обов’язкові для досягнення результати, то програми засновуються на прогнозних оцінках. Програми на відміну від планів не передбачають командно-адміністративних дій по відношенню до окремих господарських одиниць або елементів програми, вони базуються лише на використанні економічних важелів.

     У сучасному світі вирізняють два  основних види соціальних програм: програми державної допомоги й програми соціального страхування. Тобто, під «соціальною програмою» розуміється перерозподіл доходів на користь тих, хто є надто бідним (державна допомога), або на користь інвалідів, безробітних, пенсіонерів за віком, хворих (соціальне страхування). В цьому разі вона називається соціальною програмою, оскільки має на меті досягнення певного соціального ефекту, спрямована на певний контингент населення і забезпечена необхідними ресурсами.

     У Радянському Союзі також діяло  цілий ряд соціальних програм  у нинішньому їх західному розумінні (програма пенсійного забезпечення, соціальне страхування, програма допомоги сім’ям з дітьми тощо), але по відношенню до них не застосовували термін «програма».

     Спільним  у цих розуміннях є те, що і  ті, і інші являють собою систему  взаємопов’язаних заходів, спрямованих на розв’язання тих чи інших соціальних проблем і досягнення певного соціального ефекту для тих груп населення, на які спрямована дія програми.

     Дуже  близьким за значенням до терміну  «програма» є термін «проект».

     Проект  визначають як «комплекс взаємопов’язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом певного часу при встановлених ресурсних обмеженнях» [11]. Якщо проект спрямований на досягнення соціальних цілей: реформування або удосконалення соціального захисту, охорони здоров’я, освіту тощо, то у цьому разі мова йде про соціальний проект. «Проект» відрізняється від «програми» більшою структурованістю, обов’язковою визначеністю відносно термінів початку та закінчення проекту (програма може мати початок і не мати терміну закінчення, наприклад, постійно діюча програма соціального страхування або житлових субсидій), обмеженістю ресурсів. Проект на відміну від програми має вищий рівень інноваційності. 

     1.2 Сутність категорії  «державна соціальна  програма» 

     Соціальна програма являє собою систему, тобто «сукупність об’єктів та процесів, що називаються компонентами, які є взаємопов’язаними та взаємодіючими між собою і утворюють єдине ціле, якому властиві якості, що не притаманні взятим окремо компонентам, які її складають» [3, 149].

     Отже, «соціальну програму» можна визначити  як «систему взаємопов’язаних дій  або заходів, спрямованих на досягнення певних результатів у соціальній сфері, забезпечену матеріальними  та організаційними ресурсами».

     Результатами  соціальних програм, як правило, є покращення рівня або якості життя певних груп населення.

     Як  і будь-якому іншому системному об’єкту, «соціальній програмі» притаманні всі його властивості, а саме –  цілісність, ієрархічність і інтегративність. Цілісність – це властивість, яка  полягає у тому, що зміна будь-якого компоненту системи справляє вплив на всі інші її компоненти і призводить до зміни системи в цілому; і навпаки, будь-які зміни системи відбиваються на всіх її компонентах. Ієрархічність системи полягає у тому, що вона може розглядатися як елемент системи більш високого порядку, а кожний її елемент у свою чергу являє собою систему. І, нарешті, інтегративність являє собою володіння системою, властивостями, які відсутні у її елементів, і навпаки – для елементів притаманні властивості, які відсутні у системи.

     Соціальну програму як системний об’єкт можна  подати у вигляді схеми (додаток 1). Входи, або ресурси програми являють собою компоненти, які постачаються із середовища. За допомогою входів здійснюється вплив середовища на програму. Виходи, або кінцевий продукт програми, - це компоненти, які програма передає оточуючому середовищу. За допомогою виходів програма може впливати на середовище.

     Кожна соціальна програма виконує свою функцію і має свою ціль. Функція  задається системі зовні і  показує, яку роль ця система виконує по відношенню до більш загальної системи, до якої вона включена як складова частина поряд з іншими системами, що виступають для неї середовищем.

     Соціальна програма, як будь-яка система, має  певний склад. Компоненти програми – це окремі програмні дії або заходи. Компоненти програми існують не незалежно, а мають один з одним певні зв’язки. Зв’язки можуть бути зовнішніми або внутрішніми по відношенню до програми. Компоненти програми можуть бути зв’язані між собою безпосередньо або опосередковано – через інші компоненти. Зв’язки разом із компонентами визначають стан і структуру програми. Структуру програми можна визначити як сукупність компонентів та її внутрішніх зв’язків.

     Методологічною  основою розробки соціальних програм  можна назвати метод системного аналізу, який являє собою методологію прийняття рішень. На різних стадіях розробки програм застосовуються процедури ситуаційного аналізу, розробки сценаріїв, економіко-математичного моделювання.

     Узагальнюючи  чисельні підходи до визначення «програми» та «соціальної програми», для категорії «державна соціальна програма», пропонується таке визначення:

     «Державна соціальна програма являє собою систему  взаємопов’язаних дій  або заходів, що спрямовані на покращення рівня  або якості життя певних контингентів населення, ініціюється державою і базується на перерозподілі коштів у системі державних фінансів».

     Загальну  структурно-організаційну схему  будь-якої соціальної програми у вигляді  схеми, представленої у додатку 2.  

     1.3 Методологія розробки державних соціальних програм 

     Методологію розробки програм можна розуміти як сукупність найбільш важливих теоретичних  принципів і методів, що використовуються у процесі програмування, які  забезпечують перехід від пізнання закономірностей розвитку об’єктів програмування до їх використання при регулюванні соціальної сфери.